1.2. біологічний вік, як важливий чинник визначення здоров’яПрактичні методики санологічних оцінок здоров’я до цього часу розроблені мало. Здебільшого використовують різні тести на фі- зичну працездатність, що й виправдано: спроможність переносити фізичні навантаження (та відновлення після них) відображає функ- ціональні резерви найважливіших фізіологічних систем організму. Разом з тим розробка нових підходів до цієї проблеми залишається актуальним завданням і нині [12]. Найбільш суттєве значення для оцінки життєздатності організму надається не стільки показникам захворюваності, скільки загально-
біологічній, ненозологічній характеристиці його стану, яка не ґрун- тується на класифікації хвороб та на саме розуміння хвороби. Така оцінка представлена біологічним віком людини [14]. На відміну від нозологічної діагностики, якісної за своєю природою і яка не відо- бражає кількісної характеристики стану організму, біологічний вік дозволяє оцінити функціональний стан систем і органів людини. Особливого значення набуває цей підхід для фахівців фізичного ви- ховання і спорту аграрних вищих навчальних закладів, дозволяючи їм через показники біологічного віку оцінити рівень життєздатності студентської молоді. І хоча відомі нині методи визначення біологічного віку не до- зволяють виміряти ступеня молекулярно-генетичного «зношення», викликаного погіршенням функціональної діяльності організму людини, а відмінності умов та способу життя різних верств насе- лення «розмивають» відповідності між маркерами старіння і життє- здатності [12], все-таки навіть за цих обмежень біологічний вік залишається одним із найбільш вірогідних показників життєдіяль- ності організму людини. Спеціальні дослідження довели, що не календарний, а біологіч- ний вік детермінує професійну придатність фахівців, зокрема піло- тів (R. Braune, C. Wickens, 1985). У доступній науковій літературі наводяться дані з визначен- ня біологічного віку у школярів за допомогою так званої зубної та статевої формул (В.Г.Стефко, А.Д.Островський, 1929; В.В.Кунак, 1929, 1941; О.Б.Савицька, Д.І. Арон, 1959; О.М.Нагорна та ін., 1991; Т.Ю.Круцевич, 1999 та ін.). Павловський О.М. у монографії «Био- логический возраст человека» (1987) розглядає проблеми індивіду- альних і етнотериторіальних різнобічних показників біологічного віку дорослого населення за системою кістково-суглобного апарата кисті. Войтенко В.П. із співробітниками Київського інституту ге- ронтології Академії медичних наук України проводили досліджен- ня з визначення біологічного віку серед хворих людей старшого віку (1991). Муравов І.В., Булич Е.Г. (1999) проводили досліджен- ня серед населення віком 10–89 років Києва, Сімферополя та Ра- дома (Польща), використовуючи амбулаторний варіант оцінки біо- логічного віку. Раєвський Р.Т. (2000) та Філінков В.І. (1998, 2002) проводили педагогічні дослідження з визначення біологічного віку серед студентів спеціального навчального відділення.
Одним із важливих критеріїв при визначенні біологічного віку людини є самооцінка здоров’я: відповідь на запитання про само- почуття у більшій чи меншій мірі відображає об’єктивний стан ор- ганізму. G.Fillenbaum (1984, репринт ВОЗ № 84) навів зведення формулювань запитання, варіантів відповіді (і їхнього цифрового еквівалента), які використовуються під егідою ВОЗ, так і в тих, які не мають міжнародного рангу. Як ви оцінюєте своє здоров’я порівняно зі здоров’ям своїх одно- літків? Відмінне (1), добре (2), задовільне (3), погане (4). Як ви можете оцінити своє здоров’я у цей час? Відмінне (3), до- бре (2), задовільне (1), погане (0), без відповіді (—). Чи вважаєте ви своє здоров’я відмінним (1), добрим (2), задо- вільним (3) чи поганим (4)? Чи відчуваєте ви себе здоровим? Так (1), ні (2). Як ви сьогодні оцінюєте своє здоров’я? Дуже добре (1), добре (2), так собі (3), посереднє (4), погане (5). Чи можна сказати, що впродовж останніх 12 місяців ваше здоров’я було добрим (1), здебільшого задовільним (2), сяк-так (3)? Здебільшого, інформативність кожного із цих варіантів при- близно однаково низька: 2–5 градацій не можуть відобразити усіх відтінків переходу від «ідеального» самопочуття до «дуже пога- ного». Прямо протилежний підхід використали розробники так званого Корнельського медичного індексу, заклавши до нього 195 запитань (12 груп запитань для соматичної і 6 груп запитань для психологічної самооцінки). Це, по суті, розгорнутий перелік со- матичних, психосоматичних та психологічних симптомів, а також перенесених раніше захворювань. Не зважаючи на те, що при про- веденні ряду досліджень Корнельський медичний індекс отримав високу оцінку, його практичне використання не знайшло широкого використання. Групою науковців Київського Інституту геронтології АМН Украї- ни під керівництвом академіка В.П. Войтенка у 1991 році розроби- ли анкету із 29 запитань для самооцінки здоров’я (СОЗ), яка проста у використанні і досить інформативна. Розробниками доведено, що між суб’єктивною самооцінкою здоров’я і багатьма об’єктивними показниками стану організму є вірогідний взаємозв’язок (кореля- ція). Індекс СОЗ — разом із календарним віком — є інформативним критерієм для оцінки кількості у людини хронічних захворювань
(патологічного індексу). Формули, що пов’язують ці три показни- ки, мають такий вигляд: ПІ = 0,05 • КВ + 0,093 • СОЗ — 1,327 (чоловіки), ПІ = 0,011• КВ + 0,057 • СОЗ — 0,103 (жінки), де ПІ — патологічний індекс, КВ — календарний вік. За усіх рівних умов збільшення індексу СОЗ на 5 балів відпові- дає збільшенню патологічного індексу у чоловіків на «0,5 хвороби», а у жінок — на «0,25 хвороби». Таким чином, запропонована роз- робниками анкета є досить інформативною і її можна використову- вати для визначення кількісної оцінки здоров’я, звичайно, з усіма обмовками, що стосуються діагностичного значення суб’єктивних даних [19]. Ю.Н.Стемпурський і співавтори (1984) відзначають, що за своїм змістом відчуття, переживання і скарги хворого є поєд- нанням об’єктивного і суб’єктивного. Це безпосередньо стосується студентів, які за станом здоров’я віднесені до спеціального навчаль- ного відділення. Вони є джерелом відносно вірогідних даних і одно- часно можуть бути джерелом діагностичних помилок, пов’язаних з різним сприйняттям свого стану. Так, за різних рівних умов дівчата оцінюють свій стан більш «прискіпливо» ніж хлопці. Разом з тим, слід відзначити, що першокурсники спеціальної медичної групи початку 2006–2007 навчального року більш об’єктивно ставлять- ся до самооцінки свого здоров’я, ніж першокурсники спеціальної медичної групи 2004–2005 навчального року. Про це свідчать віро- гідні статистичні дані студентів 2006–2007 навчального року сто- совно їхніх колег 2004–2005 навчального року (у хлопців — р<0,05 та р<0,02 у дівчат. Можливо, певне значення при цьому відіграють зміни, що відбуваються у суспільстві в цілому, а може погіршення умов екології та негативні демографічні процеси України допома- гають студентам переоцінювати ставлення до стану свого здоров’я, «прислухаються» до себе. Так чи інакше, але дівчата більш прискі- пливіше ставляться до свого здоров’я. Якщо ж порівняти дані СОЗ студентів основної медичної групи з показниками спеціальної медичної групи, то тут спостерігають- ся деякі відмінності. По-перше, студенти обох статей спеціальної медичної групи оцінюють стан свого здоров’я більш об’єктивно з високим рівнем статистичної вірогідності (р<0,001), ніж основної.
По-друге, хоча і спостерігається щорічне підвищення об’єктивного СОЗ студентами спеціальної медичної групи, але ступінь статистич- ної вірогідності недостовірна (хлопці — р>0,2, дівчата — р>0,1). По- третє, і це підтверджується анкетним опитуванням студентів осно- вної медичної групи, серед цієї категорії студентів спостерігаються випадки приховування від інших проблеми стану свого здоров’я. Подібну ситуацію можна виявити під час анонімного анкетного опитування, або під час здачі аеробної (біг на 2000 (3000) м) тесто- вої вправи змістовного модуля. Виправдовуючи незадовільний свій результат модульного контролю поганим самопочуттям, браком часу на підготовку до здачі модуля, холодні чи жаркі погодні умови, що у загальноосвітній школі цю дистанцію (тестові вправи) їх не заставляли здавати. Називають різні причини, крім однієї, — що у них є проблеми із здоров’ям. Результати наших досліджень свідчать, що патологічний індекс (ПІ) дівчат I курсу дещо відрізняється від ПІ дівчат II курсу.. Так, якщо ПІ дівчат I курсу основного навчального відділення становить 0,920, то ПІ дівчат II курсу — 0,896. Різниця між показниками ПІ дівчат I по відношенню до показників ПІ дівчат II курсу становить 0,024. Подібна тенденція спостерігається і у хлопців. Так, якщо ПІ хлопців I курсу становить 0,5102, то у другокурсників він менший на 0,53 одиниці і становить 0,4572. Цю відмінність можна пояснити, на наш погляд тим, що, як у дівчат, так і у хлопців II курсу самооцін- ка свого здоров’я (СОЗ), по відношенню до першокурсників стає більш об’єктивною. Для визначення біологічного віку нами була вибрана методика третього варіанта [17,18]. Дана методика більш складна, інформа- тивна і вимагає визначення таких показників: • систолічного (САТ), діастолічного (ДАТ) та пульсового (ПАТ) артеріального тиску; • життєва ємність легенів(ЖЄЛ) , яка реєструвалася у положен- ні сидячи через 2-і години після вживання їжі; • тривалість затримання дихання після глибокого вдиху (ЗДВ) та глибокого видиху (ЗДВид), вимірювалась тричі з інтерва- лом 5 хвилин за допомогою секундоміру; • статичного балансування (СБ), яке визначалось у положенні стоячи досліджуваного на лівій нозі, без взуття при зажмуре- них очах і опущених вздовж тулуба руках. Дослідження про-
водилось без попереднього тренування. Враховувався кращий результат із трьох спроб з інтервалом між ними 5 хв; • індекс самооцінки здоров’я (СОЗ). Для визначення БВ була використана така формула: Для хлопців БВ = 44,3 + 0,68 • СОЗ + 0,40 • АТС — 0,22 • АТД — 0,22 • ПАТ — — 0,004 • ЖЄЛ — 0,11•ЗДВ + 0,08 • ЗДВид — 0,13 • СБ. Для дівчат БВ = 17,4 + 0,82 • СОЗ — 0,005 • АТС + 0,16 • АТД + 0,35 • ПАТ — — 0,004 • ЖЄЛ + 0,04 • ЗДВ — 0,06 • ЗДВид — 0,11• СБ. Протягом п’яти років у дослідженнях взяло участь близько 1700 хлопців та понад 2300 дівчат I курсу Національного аграрного уні- верситету. Для опрацювання результатів досліджень були використані ме- тоди математичної статистики. Як показують результати наших досліджень тенденція співвідно- шення показників календарного та біологічного віку хлопців I курсу мають суттєву відмінність (табл. 1.2.1, 1.2.2). Так, показники біоло- гічного віку хлопців I курсу на початку навчального року становлять 50,7±1,77 років. Отримані результати статистично вірогідно переви- щують показники календарного віку хлопців I курсу (р<0,001). Як свідчать результати досліджень, у хлопців першого курсу ін- тенсивність показників біологічного віку протягом усього періоду досліджень збільшується нерівномірно. При чому більш інтенсив- но ця тенденція спостерігається у представників спеціального нав- чального відділення, тоді як у студентів основного навчального від- ділення помітні їх зменшення, а якщо спостерігається підвищення, то незначне (табл. 1.2.2). Як показують результати досліджень тенденція співвідношення показників календарного та біологічного віку дівчат I курсу поді- бна до хлопців. Підвищення показників біологічного віку у дівчат I курсу теж підвищується хвилеподібно. Більш чітко ця тенденція спостерігається у дівчат спеціального навчального відділення на початку навчального року. На кінець навчального року в обох відді- леннях ці показники вирівнюються з деяким зниженням. Так, якщо показники біологічного віку дівчат I курсу основно- го навчального відділення на початок 2002–2003 навчального року
1.2.1. Порівняльна характеристика динаміки календарного віку хлопців 1 курсу Національного аграрного університету протягом усього періоду дослідження, М±m
1.2.2. Порівняльна характеристика динаміки біологічного віку хлопців 1 курсу Національного агарного університету протягом усього періоду дослідження, М±m
становили 30,7±1,20 років, а на кінець — 30,5±1,18, то вже на початок 2006–2007 навчального року, відповідно, 40,6±1,35 років і 38,9±1,68 (табл. 1.2.3 та 1.2.4). У представниць спеціального навчального від- ділення вони становили, відповідно, 31,9±0,76 і 31,8±0,70, а на поча- ток 2006–2007 навчального року — 42,7±2,13 і 40,9±0,71. У першо- му випадку різниця була –0,2 і –0,1, у другому випадку –1,7 і –1,8 років. Отже, різниця суттєва. Тенденція у хлопців і дівчат у зміні показників біологічного віку однакова: підвищення їх на початку навчального року і незначне зни- ження наприкінці. І у хлопців, і у дівчат спостерігається із року в рік підвищення показників біологічного віку. Це при тому, що належний біологічний вік 17-річних хлопців — 21,5, а дівчат — 24,1 року.
1.2.3. Порівняльна характеристика динаміки календарного віку дівчат 1 курсу Національного аграрного університету протягом усього періоду дослідження, М±m
1.2.4. Порівняльна характеристика динаміки біологічного віку дівчат 1 курсу Національного аграрного університету протягом усього періоду дослідження, М±m
Чому відбувається щорічне збільшення показників біологічного віку? На наш погляд цьому сприяє: — по-перше, стрімка тенденція до зменшення мотивації студент- ської молоді до свого здоров’я; — по-друге, нехтування своїм фізичним самовдосконаленням; — по-третє, такому стану речей сприяють ще й інтенсивний роз- виток процесів гіпокінезії та гіподинамії, які, у свою чергу, є наслідком способу життя наших студентів; — по-четверте, зменшення обсягу навчальних годин з фізичного виховання, негативно відбивається на адаптаційні можливості студентів-першокурсників до підвищених розумових та емо- ційних навантажень [20, 21, 22, 23].
— по-п’яте, дві години навчальних занять на тиждень надто не- достатньо: вони або не дають ніякої користі, у кращому випад- ку, або ж, що гірше, наносять шкоду здоров’ю студентів. Усі перелічені чинники та й інші, які діють у нашому суспільстві, сприяють погіршенню стану здоров’я студентів, що призводить до погіршення генофонду української нації в цілому. Паралельно з проведенням досліджень щодо визначення біоло- гічного віку, нами проводилися дослідження, чи існує залежність показників біологічного віку від обсягу тижневого фізичного на- вантаження. Для проведення даних досліджень дівчата та хлопці першого курсу у кількості 924 чол. були поділені на контрольну та експериментальну групи. Контрольна група навчалася у звичайно- му режимі (дві години занять фізичного виховання на тиждень згід- но з розкладом). Експериментальна група, окрім навчальних занять згідно з роз- кладом, отримувала додаткові завдання самостійних занять фізич- ними вправами. Кількість самостійних занять коливалася від двох годин до 6 і більше на тиждень. Завдання самостійних занять перед- бачали заняття спортивними іграми, атлетичної гімнастики та оздо- ровчого бігу. Експеримент тривав протягом 2005–2006 навчального року. Результати досліджень наведені у табл. 1.2.5 та 1.2.6. Результатами проведених нами досліджень доведено, що на по- казники біологічного віку хлопців і дівчат Національного аграрно- го університету значно впливає обсяг тижневих фізичних наван- тажень. Так, статистична вірогідність впливу додаткових занять фізичними вправами на показники БВ хлопців експериментальної групи, по відношенню до контрольної, спостерігається при 6-ти і більше додаткових годинах самостійних занять на тиждень. А ра- зом з двома годинами занять з фізичного виховання становить вісім годин. Це той мінімум, який повинні виконувати студенти для під- тримання хорошої фізичної підготовленості. Отже, можна зробити такі висновки. 1. Показники календарного віку студентів Національного аграр- ного університету з кожним роком зменшуються. 2. Показники БВ у дівчат збільшуються, як у дівчат першого, так і другого курсів. 3. Результати наших досліджень свідчать, що патологічний ін- декс дівчат I та II курсів мають суттєву відмінність. Одним із по-
1.2.5. Залежність показників біологічного віку від додаткового обсягу фізичних навантажень дівчат першого курсу, М±m
1.2.6. Залежність показників біологічного віку від додаткового обсягу фізичних навантажень хлопців першого курсу, М±m
яснень цієї тенденції, на наш погляд, є негативний стан навчаль- ного процесу з фізичного виховання у середніх загальноосвітніх закладах, де уроки фізичної культури проводяться, здебільшого, на недостатньому професійному рівні. Вчителі фізичної культури не- хтують наданням учням теоретичного та методичного матеріалу, не сприяють вихованню в учнів мотивації до занять фізичними впра- вами та фізкультурної грамотності. Особливо слід відзначити, що надзвичайно мало надається ува- ги навчальному процесу з фізичної культури у початковій школі, де закладається основа розвитку усіх фізичних якостей і уроки пови- нні проводити фахівці високої кваліфікації. 4. Отримані результати свідчать, що для покращення показників біологічного віку, стану здоров’я та рівня фізичної підготовленості необхідно збільшити кількість навчальних годин з фізичного вихо- вання до чотирьох занять з фізичного виховання згідно з розкладом та не менше 4–5 годин самостійних занять фізичними вправами на тиждень.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
