Фізичне виховання - Навчальний посібник (Присяжнюк С.І.) - Глава: 3.2. періодизація оздоровчо-тренувального процесу з фізичного виховання у спеціальному навчальному відділенні онлайн

Фізичне виховання - Навчальний посібник (Присяжнюк С.І.)

3.2. періодизація оздоровчо-тренувального процесу з фізичного виховання у спеціальному навчальному відділенні

Навчальний оздоровчо-тренувальний процес у спеціальному відділенні умовно поділяють на три етапи: підготовчий, основний та заключний.

На перших заняттях (підготовчий період) засоби і методи фізичного виховання використовують виключно для вирішення оздоровчих завдань. У подальшому (основний період) в умовах поліпшення адаптації організму студентів до фізичного наванта- ження і відновлення порушеного захворюванням функціонального стану поступово починають вирішуватися завдання професійно- прикладної фізичної підготовки. На заключному етапі занять ви- рішуються завдання підвищення загальної і особливо спеціальної, тобто з урахуванням конкретних умов майбутнього фаху, працез- датності, зміцнення захисних сил організму. Завершується процес фізичного виховання вдосконаленням професійно важливих якос- тей і рухових навичок. Важливо враховувати, що на усіх етапах за- нять із студентами спеціального навчального відділення завдяки використанню різних засобів і методів фізичного виховання вирі- шуються оздоровчі та лікувально-профілактичні завдання.

Протягом усіх періодів оздоровчо-тренувальних занять треба дотримуватися диференційованого підходу до використання за- собів і методів фізичного виховання. На перших етапах він забез- печує вибір і дозоване використання відповідних фізичних вправ і факторів загартування для досягнення найбільшого оздоровчого ефекту. У подальшому, коли вирішуються завдання професійно- прикладної фізичної підготовки, диференційована спрямованість сприяє виправленню недоліків загальної фізичної підготовленості, що є обов’язковою умовою всебічного гармонійного розвитку орга- нізму, виховання спеціальних фізичних якостей та вдосконалення рухових навичок, необхідних для оволодіння вибраним фахом.

На першому етапі групових занять фізичними вправами широ- ко використовують елементи лікувальної фізичної культури, а також засоби оздоровчої фізичної культури. Для ефективнішого впливу на організм, враховуючи зменшений обсяг фізичних навантажень під час занять, необхідно визначати студентам завдання самопідго-

товки для засвоєння окремих вправ. При цьому слід пам’ятати, що навантаження під час виконання самостійних завдань з фізичного виховання мають бути дещо меншими за обсягом, ніж на заняттях в університеті, що проводяться викладачем. Використання засобів фізичного виховання на початковому етапі занять має сприяти від- новленню порушених під час перенесеного захворювання функцій і поліпшення пристосувальних можливостей організму.

Головна небезпека, яка може зашкодити ефективному викорис- танню фізичних вправ на першому етапі оздоровчо-тренувальних занять — це фізичне перевантаження ослаблених хворобою органів і систем. Для цього треба визначити інтенсивність навантаження, враховуючи стан найслабшого органа чи системи. Особливої уваги у цьому відношенні заслуговує серцево-судинна система, яка після перенесеного захворювання впродовж тривалого часу таки залиша- ється досить вразливою. При цьому інші системи свідомо недован- тажуються. Тому треба використовувати спеціальні фізичні впра- ви, які мають вибірковий характер. Так, якщо ці вправи зменшують фізичне навантаження на серцево-судинну і дихальну системи, то вони мають інтенсивно впливати на обмін речовин і енергії, а також на діяльність інших органів.

На другому етапі головний зміст занять становлять фізичні вправи основної та атлетичної гімнастики, легкої атлетики, спор- тивних ігор. Особливої уваги заслуговують вправи, які виконують за допомогою використання малих архітектурних форм паркових і лісопаркових зон.

Третій етап періоду лікувально-профілактичного впливу спря- мований на подальше вдосконалення фізичної підготовленості та функціонального стану організму студентів. Для вирішення завдань третього етапу потрібно застосовувати увесь комплекс засобів фі- зичного виховання, доступний для використання в умовах конкрет- ного аграрного вищого навчального закладу. Розпочинається під- готовка до виконання рекомендацій Державних тестів і нормативів фізичної підготовленості населення України.

Під час подальших занять забезпечується професійно-прикладна фізичнапідготовка,якадиференційованазалежновідвимог майбутньої спеціальності. Адже професійна направленість лікаря-ветеринара відрізняється від агронома чи працівника лісового та садово- паркового господарства, і тим більше від механіко-технологічних

спеціальностей. Специфічні особливості кожної професії необхідно враховувати при вирішенні завдань професійно-прикладної фізич- ної підготовки.

Основними завданнями фізичного виховання у цей період є під- вищення загальної працездатності та захисних сил організму, його опірності негативним факторам навколишнього середовища і на цьому фоні розвиток у студентів професійно важливих якостей та рухових навичок. Для цього на заняттях рекомендується викорис- товувати вправи із основної та атлетичної гімнастики, легкої атле- тики, спортивних ігор, важкої атлетики, а також різні тренажери.

Особливу увагу слід звертати на засвоєння природних рухів, які мають прикладне значення, — стрибки, лазіння по канату і гім- настичній стінці, вправи на рівновагу тощо. Важливе значення для вирішення завдань професійно-прикладної фізичної підготовки ма- ють плавання, оздоровчий біг, їзда на велосипеді, ходьба на лижах. У тих випадках, коли треба розвивати специфічні для певного фаху рухові якості, які не можуть бути засвоєні за допомогою звичайних засобів фізичного виховання, використовують спеціалізовані занят- тя. Під час таких занять навчають спеціальних форм професійно- прикладної фізичної підготовки: переправлятися через водні пере- шкоди, їздити на коні, велосипеді, мотоциклі, автомашині тощо.

Важливим засобом професійно-прикладної підготовки, що за- безпечує підтримання високої працездатності, є виробнича гім- настика. З урахуванням характеру професійної діяльності потріб- но впродовж навчального дня використовувати диференційовані комплекси виробничої гімнастики, які включають ввідну гімнасти- ку (5–8 хв до початку навчального дня), а також фізкультурні паузи (5–7 хв), фізкультурні хвилинки (1–2 хв) чи фізкультурні мікро- паузи активного відпочинку (20–30 с). Враховуючи важливість ви- робничої гімнастики для майбутньої ефективної трудової діяльнос- ті фахівців, слід під час навчальних занять з фізичного виховання пояснювати студентам значення, принципи вибору й основні ви- моги методики складання комплексів вправ, які використовуються для активного відпочинку.

Навчальний оздоровчо-тренувальний процес з фізичного вихован- ня передбачає також засвоєння студентами необхідного теоретичного матеріалу, який сприяє свідомо, з розумінням ставитися до викорис- тання усіх засобів професійно-прикладної фізичної підготовки.

РОЗДІЛ IV

ФОРМИ, МЕТОДИ І ЗАСОБИ ФІЗИЧНОГО ВИХО- ВАННЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ

Основна форма оздоровчо-тренувальних занять з фізичного виховання студентів спеціального навчального відділення — це обов’язкові заняття, передбачені навчальними планами і внесе- ні до загального розкладу занять. Навчальний процес з фізичного виховання здійснює професорсько-викладацький склад кафедри у формі уроку. Характерними ознаками, що притаманні цим формам занять, є відносно постійний та однорідний склад студентів, чітка регламентація на діяльність і кількість занять протягом навчально- го року, обсяг і характер фізичних навантажень, наявність зв’язку із змістом попередніх і наступних занять. Академічні навчальні за- няття проводяться у вигляді лекцій, бесід, методичних та практич- них занять, індивідуальних занять під керівництвом викладача та консультацій.

Ефективними формами організації оздоровчо-тренувальних за- нять студентів спеціального навчального відділення є:

— групові заняття під керівництвом викладача;

— індивідуальні заняття із студентами викладачів;

— групові індивідуальні заняття під керівництвом викладача;

— самостійні групові заняття студентів за груповими програмами;

— індивідуальні самостійні заняття студентів за індивідуальни- ми програмами.

Основні форми проведення оздоровчо-тренувальних занять:

— прогулянки, ближній туризм, походи вихідного дня;

— дозовані сходження (теренкур);

— рухливі, спортивні ігри та естафети;

— участь у фізкультурно–спортивних заходах.

Окреме оздоровчо-тренувальне заняття складається із трьох частин:

— підготовча частина;

— основна частина;

— заключна частина.

У підготовчій частині оздоровчо-тренувального заняття ви- рішуються завдання оптимальної оперативної психофізіологічної підготовки студентів до виконання головного завдання. Найкра- ще цьому сприяють вправи типу потягування, нахилів, ходьби та стрибків на місці, в русі тощо.

В основній частині оздоровчо-тренувального заняття вирішу- ються завдання, що спрямовані на розвиток основних функціо- нальних систем, рухових якостей, навичок, відновлення порушених функцій. У цій частині заняття широко використовуються загаль- норозвивальні, аеробні, силові, спеціальні вправи, елементи спор- тивних ігор та естафети.

У заключній частині оздоровчо-тренувального заняття вирішу- ють завдання, спрямовані на переключення організму на відновлю- вальний режим функціонування і створення умов для розгортання відбудовних процесів. Це досягається поступовим зменшенням ін- тенсивності виконуваних вправ, переключенням на дії, що дають ефект активного відпочинку, використанням релаксаційних, дихаль- них та інших вправ, що сприяють активізації відбудовних процесів.

Рекомендована схема проведення комплексного оздоровчо- тренувального заняття:

1. Підготовча частина