2.4. особливості використання щадного  режиму фізичного навантаження у спеціальному навчальному відділенні

Щадний  режим  фізичної  рухливості  рекомендується викорис- товувати у тих випадках, коли студенти перенесли гострі інфекцій- ні захворювання, при різких перепадах у них артеріального  тиску, у разі нестійких  реакцій нервово-психічного середовища,  при детре- нованості, після гіподинамії тощо.

Тривалість щадного  режиму  (5–7  днів і більше)  залежить  від важкості захворювання і функціонального стану здоров’я студента. Інтенсивність фізичного  навантаження у цей період має бути ниж- чою від функціональних можливостей організму. Спрямованість фізичних  вправ має забезпечувати помірну активізацію процесів обміну  речовин,  нормалізацію  тонусу  судин, поліпшення функції дихання, зменшення  проявів кисневої недостатності.

Щадний  режим  обумовлює  особливості  використання фізич- них вправ: так, спочатку застосовують  роздільний метод виконання вправ, коли  кожна  наступна  вправа  відокремлена від попередньої невеликою  паузою; потім  змішаний,  де частини  ідуть одна за од- ною без пауз. Виконання вправ  потрібно  поєднувати  з диханням. У комплекс потрібно включати вправи для розтягнення зв’язок, су- хожиль і зміцнення м’язів. Фізичні вправи виконують  з вираженим акцентом  на індивідуалізацію дозування інтенсивності  виконання та тривалості  пауз відновлення.

Позитивний вплив  на коронарний кровообіг  здійснюють  впра- ви для м’язів плечового  пояса і передньої  поверхні грудної клітки. Щоб поліпшити  периферійний кровообіг, використовують вправи для дистальних  відділів кінцівок. До комплексу потрібно включати також вправи для зміцнення м’язів, які беруть участь в акті дихан- ня, вправи для розслаблення м’язів.

Для того щоб досягти покращення фізичного  стану, наванта- ження під час оздоровчо-тренувальних занять повинно бути до- статньо інтенсивними і тривалим. Тренувальний вплив на серцево- судинну  і дихальну  системи дає навантаження за ЧСС  130 уд/хв і вище (М.М.Амосов, 1984).

Високу  ЧСС  у спокої  можна  вважати  ознакою  перевтомлен- ня. По ЧСС  можна  контролювати фізичне  навантаження під час

оздоровчо-тренувальних занять: ЧСС 110–120 на 1 хв характеризує легке навантаження, 130–140  — середнє, 150–170  — інтенсивне.

У порівнянні з положенням лежачи  у положенні  сидячи  ЧСС

зростає на 10 \%, стоячи — на 20–30 \% (H.Monod, M.Pottier, 1973).

Використання дихальних вправ, особливо на початку, не слід по- єднувати зі складними за координацією  рухами, утриманням рівно- ваги та вправами, під час виконання яких ускладнюється дихання. Найефективніша фізична  вправа у період щадного режиму — дозо- вана ходьба. Вона дає змогу помірно за інтенсивністю і тривало  за часом впливати  на поліпшення функції  дихання,  кровообігу, акти- візує процеси обміну речовин, регулює тонус судин, зміцнює м’язи нижніх кінцівок. Крім того, внаслідок ритмічного напруження і розслаблення груп великих  м’язів нижніх  кінцівок  під час ходьби відбувається моторно–вісцеральний вплив  на функцію  серця і су- дин, функцію  дихання,  психофізіологічний стан. Довжина  дистан- ції дозованої ходьби у щадному режимі від 400–600  до 1500–3000 м, а швидкість — від 3 до 4 км/год. При цьому треба враховувати само- почуття і частоту серцевих скорочень.

РОЗДІЛ III

ПЛАНУВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО ОЗДОРОВЧО- ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ

Ефективність занять навчального оздоровчо-тренувального про- цесу із студентами спеціального навчального відділення значною мірою залежить від чіткого, методично грамотного планування. Планування навчального  оздоровчо-тренувального процесу  є, на- самперед, системою планів, розрахованих на певні періоди навчаль- ного року, у яких реалізується комплекс взаємопов’язаних завдань. План навчального заняття — завжди серйозна наукова праця, яка ґрунтується на показниках вихідного  рівня  студентів  і передбачає можливі  перспективи. Безумовно,  що у процесі  складання планів найактивнішу участь повинні брати студенти.