§ 5. сучасний світовий досвід функціонування іпотеки та іпотечного кредитуванняБагатовікова історія функціонування інституту іпотеки в розви- нених країнах світу накопичила достатній, до речі, як негативний, так і позитивний досвід. На етапі опрацювання, власне, методоло- гічних, концептуальних засад перспективної іпотечної моделі, яка застосовуватиметься в Україні, було б великою помилкою не ско- ристатися таким досвідом. Яскравим прикладом комплексного підходу до розвитку інсти- туту іпотеки є США. Саме в цій країні реалізовані у повному обсязі моделі первинного та вторинного іпотечних ринків, які пройшли
Перед тим як розкрити основні характеристики первинного та вторинного іпотечних ринків у США, напрями діяльності на них, основних їх учасників, коротко зупинимось на аналізі системи жит- лових іпотечних кредитів в цій країні. Така система у США пред- ставлена трьома видами іпотечних житлових кредитів: урядовими, стандартними та нестандартними. Класифікаційною ознакою такої структуризації кредитів є рівень їх урядової підтримки, що реалі- зується через систему регулюючих механізмів та страхового забез- печення. Урядові кредити підлягають страхуванню з боку трьох (одного або одночасно кількох) урядових організацій: Федеральної адмі- ністрації з питань житла (FHA), Адміністрації у справах ветеранів (VA), Адміністрації сільськогосподарського житлового будівництва (FmHA). Програми страхування іпотечних кредитів по лінії трьох зазначених організацій широко застосовуються на первинному та вторинному іпотечних ринках, хоча вони й не позбавлені недоліків. Такими є: притаманність надмірних бюрократичних процедур при оформленні кредиту; позбавлення боржника права викупу заставної власності; відносно низька відсоткова ставка, що знижує їх прива- бливість для покупців кредитів.
Нестандартні кредити, як правило, надають комерційні банки. Вони характеризуються відсутністю обмежень на розмір, ціноутво- рення на них здійснюється безпосередньо надавачами відповідно до поточної ринкової кон’юнктури, вони підлягають страхуванню у приватних страхових компаніях. Первинний ринок іпотечних кредитів у США представлений іпо- течними компаніями, комерційними банками, позикоощадними асо- ціаціями (тріфтами), урядовими організаціями, іншими учасниками – кредитними спілками, будівельними і фінансовими компаніями тощо. Впродовж останніх 20-ти років на ньому відбувається зміцнен- ня позицій іпотечних компаній, частка яких перетнула 50-відсотко- вий бар’єр. Частка комерційних банків залишається відносно стабіль- ною – в середньому чверть, з незначною тенденцією до зменшення протягом останніх 10-ти років, а тріфтів – різко зменшується (порів- няно з 1980 р. – майже утричі, скоротившись майже до шостої час- тини). Інтенсивно знижується і частка інших учасників іпотечного ринку (згадуваних вже кредитних спілок, будівельних і фінансових компаній та інших – до менше ніж 1\%), головним чином внаслідок значних конкурентних переваг його основних операторів – іпотечних компаній, комерційних банків, які постійно відшліфовують механіз- ми реалізації своїх послуг на іпотечному ринку. До іпотечних компаній у США відносять кредитні інститути, які надають повний спектр банківських послуг, – іпотечні банки, а також корпорації, які не мають банківської ліцензії, але надають сервісні по- слуги з організації іпотечних кредитів за рахунок позичкових коштів [220, c.87]. Іпотечні компанії створювались шляхом виокремлення liT OTEKA: cymeHi KoHu;err:uJi, Te:EmeHu;il Ta cyrrepe'IHOCTi po3BHTKJ BYKpalHi Bi,ZI;IIOBi,ZI;HHX Bi.t:miJiiB KOMepu;iilHHX 6aHKiB B OKpeMiiiiO'fe"liHiKOMIIaHfi, a TaKoJK KpyrrHHMH Koprropau;i.HMH Ta iHIIIHMH opraHi3au;i.HMH i¢iHaHCOBH Mil iHCTH'fYTaMH, .HKi rrp.HMO qn OIIOCepe,ZI;KOBaHO 3ailMaJIHCb iiiOTeqHHM Kpe,ZI;H'fYBaHIDIM- 6y.n;iBeJibHHMH ipieJITOpCbKHMH ¢ipMaMH, IIeHciilHH MH ¢oH,ZI;aMH, a IIO,ZI;eKy,ZI;H i ¢i3nqHHMH oco6aMH - KOJIHIIIHiMH rrpau;iB HHKaMH 6aHKiB. llo3HKOOIIJ;a,ZI;Hi acou;iau;fi (Tpi¢TH) .HBJI.HIOTb co6oiO Kpe,ZI;HTHO .n;eii03HTHi ycTaHOBH, .HKi Ha,ZI;aiOTb iiiOTeqHi II03HKH, BHKOpHCTOByiOqH BKJia,ZI;H KJii€HTiB. 3MeHIIIeHH51 rrpe.n;cTaBHHIJ;TBa Tpi¢TiB Ha rrepBHHHOMY iiiOTeqHOMJ pHHKY 3YMOBJieHO, fOJIOBHHM qnHOM, rrepeopi€HTaiJ;i€IO .n;i .HJibHOCTi3HaqHo'i'iX KiJihKOCTiHa pHHOK iiiOTeqHHX IJ;iHHHX rrarrepiB. 0KpeMy rpyrry, B KOHTeKCTi cou;iaJibHO'i CIIp.HMOBaHOCTi, Ha rrep BHHHOMY irroTeqHoMy pnHKY CiliA rrpe.n;cTaBJI.HIOTh yp.H.n;oBi opraHi3a u;iL OcHOBHOIO 3 HHX € )lerrapTaMeHT JKHTJIOBoro i MiChKoro po3BHTKY (cTBOpeHHil B 1965 p.), IIOKJIHKaHHil peaJii3oByBaTH HaC'fYIIHi OCHOBHi ¢YHKIJ;fi: 4CTpaxyBaHH51 iiiOTeqHHX Kpe,ZI;HTiB ,ZI;JI.H O,Zl;HOciMeilHHX 6y.n;HH KiB iKBapTHp y 6araTOKBapTHpHHX 6y.n;HHKaX, a TaKOJK Kpe,ZI;HTiB Ha pe KOHCTpyKIJ;iiO 6y.n;HHKiB iIcyiiiBJIIO 6y.n;HHKiB Ha KOJiecax; Ha,ZI;aHH.H,ZI;OIIO MOfH Ha 6y.n;iBHHIJ;TBO ipeMOHT 6y.n;HHKiB ,ZI;JI.H JIIO,ZI;eil IIOXHJIOfO BiKy Ta iHBaJii,ZI;iB; CIIp.HMJBaHH.H pecypciB iHBeCTOpiB y c¢epy JKHTJIOBOfO iiiO TeqHQfO Kpe,ZI;H'fYBaHH.H; 3a6e3rreqeHH51 Ha,ZI;aHH.H cpe.n;epaJibHO'i,ZI;OIIOMOfH Ha OIIJia'fY opeH,ZI;H JKHTJia ,ZI;JI.H ciMeil 3 HH3bKHMH icepe.n;HiMH ,ZI;OXO,ZI;aMH; Ha,ZI;aHH.H cy6cn.n;iil IIITaTaM i o6ru;nHaM ,ZI;JI.H 3a6e3rreqeHH.H'iX p03BHTKy; 3a6e3rreqeHH51 crrpaBe,ZI;JIHBOfO p03IIO,ZI;iJiy JKHTJia; Ha,ZI;aHH.H rpOMa,ILHHaM iHIIIHX BH,ZI;iB ,ZI;OIIOMOfH IIIJI.HXOM peaJii3au;fi rrporpaMH Ha,ZI;aHH.H rpaHTiB» [220, c,90], IIapTHepoM)lerrapTaMeHTY JKHTJIOBoro iMicbKoro po3BHTKY € <De.n;e paJibHaJKHTJIOBa a,n;MiHicTpau;i.H (FHA),.HKa, .n;o peqi, BXO.ZI:HTh B CTPYKTY py rrepiiioro. OcHOBHe 3aB.n;aHH.H u;i€1 iHcTnryu;ilrroJI.Hra€ B 3a6e3rreqeHHi .n;epJKaBHOfO CTpaxyBaHH.H iiiOTeqHHX JKHTJIOBHX Kpe,ZI;HTiB. 5IK iB IIOIIe pe,ZI;HbOMJ Bnrra,n;ey, .n;i.HJibHicTb FHA cou;iaJibHO opiEHTOBaHa, ocKiJihKH CIIp.HMOBaHa Ha BHpiiiieHH.H JKHTJIOBHX rrpo6JieM oci6 3 HH3bKHM KOHKy peHTHHM cTarycoM Ha pHHKY JKHTJia. IIpn IJ;hOMJ y cBolll.n;i.HJihHOCTiu;ell cy6'€KT, ru;o BHri.n;Ho Bnpi3H.H€ Horo cepe.n; iHIIIHX yqacHHKiB irroTeqHoro pHHKy, 30BciM He BHKOpHCTOBY€ 6IO,IOKeTHHX pecypciB. Oco6JIHBHil iHTepec ,ZI;JI.H .n;ocJii.n;JKeHH.H cTaHOBHTh BTopnHHHil irro TeqHnll pnHoK y CiliA, .HKHil 6a3y€ThC.H Ha 6iJihiii CKJia,n;Hnx MexaHi3- Max ¢opMyBaHH.H irroTeqHoro Kpe.n;nTHoro pecypcy Ta Horo rrpocyBaHH.H .n;o KiHu;eBoro crroJKHBaqa. BTopnHHHil irroTeqHnll pnHoK rrpe.n;cTaBJie-
«від імені держави перерозподіляють фінансові ресурси, що течуть на вторинний іпотечний ринок, тим самим стабілізуючи і житловий ринок, і фінансовий ринок довгострокових інвестицій» [220, c.93]. Такими спеціалізованими агентствами у США є Фенні Мей, Фреді Мек і Джинні Мей. Придбання іпотечних кредитів Фенні Мей здійснює за спеціаль- ною програмою «Система вільного ринку» (СВР) [220, c. 99], при- йнятою ще у 1968 році. Завдяки основоположній концепції утворен- ня цієї системи, згідно з якою ціни і дохідність іпотечних кредитів повинні встановлюватися на аукціонних торгах, були створені умо- ви для реального ціноутворення на ринку іпотечних кредитів. Про- цедура придбання Фенні Мей іпотечних кредитів супроводжуєть- ся їх ретельним андерайтингом, стандарти якого встановлюються FHA, VA, FmHA чи агентствами іпотечного кредитування. Систе- ма аукціонних торгів створює можливість диференціації іпотечних кредитів за рівнем дохідності, допускаючи варіанти їх продажу на основі конкурентних і неконкурентних пропозицій. Під забезпечення придбаних іпотечних кредитів, які знаходять- ся в портфелі Фенні Мей, випускаються цінні папери, які, до речі, «можуть бути використані як заставне забезпечення для отримання кредитів Федерального резервного банку; виступають «державними цінними паперами», які без обмежень можуть купуватися і зберіга- тися Національними банками; забезпечені правом запозичення у Федерального казначейства» [221, c.95]. Крім програми «Система вільного ринку», купівля іпотечних кредитів у США здійснюється ще за однією програмою – «тандемні плани Фенні Мей/Джинні Мей». Механізм цієї програми передба- чає, що Джинні Мей на основі спеціальних угод укладає контракти на купівлю іпотечних кредитів, які або «складуються», або переда- ються Фенні Мей і надалі купуються самою Джинні Мей, Фенні Мей або іншими інвесторами. Поряд із зазначеними спеціалізованими агентствами іпотечного кредитування на вторинному ринку іпотечних кредитів функціону- ють повністю приватні (неурядові) організації – кондуїти. ІПОТЕКА: сучасні концепції, тенденції та суперечності розвитку в Україні
Джинні Мей випускає так звані «повністю модифіковані» цінні папери «прямої дії». Інвестори при цьому отримують усі передбаче- ні виплати за основною сумою боргу і процентні платежі за кредита- ми, на основі яких випущені цінні папери. Характерно, що платежі здійснюються навіть за умови невиконання позичальниками своїх зобов’язань за виплатами, адже саме емітент цінних паперів є відпо- відальним за виділення власних ресурсів на покриття прострочених позичальником платежів [220, c. 106]. В рамках діяльності Джинні Мей на ринку іпотечних цінних па- перів реалізуються дві програми [220, c. 106-107] – «Джинні Мей І» (діє з 1970 р.) і «Джинні Мей ІІ» (діє з 1983 р.). Перша передбачає випуск цінних паперів «прямої дії» на базі пулу кредитів під заставу односімейних будинків, друга – випуск цінних паперів «прямої дії» на базі пулу кредитів під заставу індивідуальних будинків, а також закладних із зростаючою маржею та зростаючою сумою виплат з погашення позики та закладних з регульованим процентом. В силу низки переваг (Додаток Ж) програма «Джинні Мей ІІ» є більш при- вабливою для інвесторів. Початок випуску цінних паперів «прямої дії» корпорацією Фредді Мек датується 1971 роком. Заставою за цими цінними па- перами можуть виступати як цілі кредити, так і їх частки (частки участі в іпотечних кредитах). Відмінність цих цінних паперів від їх аналогів, що випускаються Джинні Мей, полягає в наступному: «папери Фредді Мек не забезпечені повною довірою уряду США, хоча Фредді Мек наполягає, що воно – державне агентство; багато пулів корпорації Фредді Мек складаються як із давно виданих, так і недавніх іпотечних кредитів. Тому терміни закінчення боргових
В рамках діяльності Фредді Мек на ринку іпотечних цінних паперів «прямої дії» реалізуються дві програми: Стандартна про- грама – готівкові гроші та програма Гарант (свопи). Перша перед- бачає придбання Фредді Мек кредитів, які відповідають її вимогам в частині надійності, розміру, типу кредитів, типу заставленої влас- ності, подальшу комплектацію цих кредитів та випуск на цій основі сертифікатів участі. Друга базується на тому, що будь-який інший емітент збирає заставу для формування підходящого пулу, а Фред- ді Мек обмінює сертифікати участі на іпотечні кредити. Оскільки сертифікати участі Стандартної програми забезпечені кредитами з портфеля Фредді Мек, який формується на загальнонаціональному рівні, ці сертифікати є значно більшими за обсягом і більш геогра- фічно розосередженими. З 1984 р. Фредді Мек вийшла на ринок із короткостроковими цінними паперами «прямої дії», які отримали назву «гноми». Цим паперам властиві фіксований процент та «скорочений» термін по- гашення – 15 років. Випускаються вони в рамках Стандартної про- грами. У 1981 р. на ринок з цінними паперами «прямої дії» вийшла Фенні Мей. Як і цінні папери Фредді Мек, цінні папери Фенні Мей не забезпечені повною довірою уряду США, проте на кредитних ринках мають статус цінного паперу «урядового агентства США» [220, c.109]. Поряд з так званими урядовими цінними паперами «прямої дії» на ринку США існують і приватні цінні папери «прямої дії», які з’явилися тут у 1977 році. За структурою приватні цінні папе- ри «прямої дії» є аналогічними цінним паперам Фенні Мей, Джин- ні Мей і Фредді Мек, проте не мають статусу «паперів агентства США», у зв’язку із чим їх емітенти мають отримати незалежний рейтинг. Крім того, більшість приватних паперів потребують додат- кових гарантій, якими можуть бути: акредитив третьої особи; стра- ховий поліс на пул. Більшість паперів такого роду має рейтинг «два А» рейтингового агентства «Standard & Poor’s» [220, c.111]. liT OTEKA: cymeHiKoHu;err:uJi, Te:EmeHu;il Ta cyrrepe'IHOCTipo3BHTKJ BYKpalHi IrroTe"(mio6Jiirau;i14rrp.HMolorrJiaTH» € 4ri6pn.n;HHM ¢iHaHCOBHM iH cTpyMeHTOM. BoHH rroE,n;HyiOTh B co6i.n;e.HKiBJiaCTHBOCTiu;iHHHX rrarre piB 4IIp51MO'i.II;fi» 3 BJiaCTHBOCT.HMH o6Jiirau;iil, 3a6e3rreqeHHX iiiOTeqHH MH Kpe,ZI;HTaMH.... 06Jiirau;i.H 4IIp51MO'i OIIJiaTH» .HBJI.H€ co6oiO 3araJibHe 3o6oB'.H3aHIDI eMiTeHTa, 3a6e3rreqeHe irroTeqHHMH Kpe.n;nTaMH. IIo.n;i6Ho .II;O IJ;iHHOfO rrarrepy 4IIp51MO'i.II;i'i» TaKa o6Jiirau;i.H3B'513Y€ IIOTiK rpOIIIOBHX Ha,ZI;XO,ZI;JKeHb 3a iiiOTeqHHMH Kpe,ZI;HTaMH 3 IIOTOKOM BHIIJiaT 3a o6Jiirau;i €IO. B Toll qac .HK cTpoKH rrJiaTeJKiB 3a 3acTaBHHM 3a6e3rreqeHH.HM i3a o6- Jiirau;i.HMH MOJKYTb He 36iraTHC51, .II;OXi.II;, OTpHrvryBaHHil y BHfJI.H.II;iIIJiaTe JKiB 3a OCHOBHOIO CYMOIO iBi.II;COTKaX 3a iiiOTeqHHM Kpe,ZI;HTOM, IIOBHHeH 6yTH .II;OCTaTHiM .II;JI.H TOfO, ru;o6 IIOKpHTH BHIIJiaTH OCHOBHO'i BapTOCTi i rrpou;eHTHOfO .II;OXO.n:y 3a o6Jiirau;i.HMH. Lfepe3 3B'5130K MiJK IJ;HMH .II;BOMa IIOTOKaMH IIJiaTeJKi 3a OCHOBHOIO BapTOCTIO o6Jiirau;fi 6y,n;yTh KOJIHBa THC.H 3aJieJKHO Bi.II; qacy HeiiJiaHOBHX OCHOBHHX BHIIJiaT 3a 3aCTaBHHM 3a6e3rreqeHH.HM. 5IK i y Bnrra,n;ey o6Jiirau;ill, 3a6e3rreqeHnx irroTeqHHMH Kpe,ZI;HTaMH, o6Jiirau;i.H4IIp51MO'i OIIJiaTH» HaJieJKHTb iHBeCTopy, a eMiTeHT 36epira€ 3a co6oiO BOJio,n;iHH.H rrpe.n;MeToM 3acTaBHoro irroTeqHoro 3a6e3- rreqeHH5!> [220, c,112-113]. me O.II;HH BH.II; IJ;iHHHX rrarrepiB Ha iiiOTeqHOMJ pHHKY rrpe,n;cTaBJie HHil 3aCTaBHHMH iiiOTeqHHMH 306oB'513aHIDIMH, BHrryru;eHHMH <Dpe,n;,n;i MeK y 1983 pou;i. U:e 6araTOKJiacoBi o6Jiirau;il 4IIp.HMol orrJiaTH», rri.n; rrop.H,n;KoBaHiirroTeqHio6Jiirau;il, 3acHoBaHiHa iHIIIHX rrarrepax 4IIp.HMol .n;il», 3araJihHi 3o6oB'.H3aHH.H eMiTeHTa, 3a6e3rreqeHi 3acTaBoiO y ¢opMi iiiOTeqHHX Kpe,ZI;HTiB, ,n;e IIOTOKH IIJiaTeJKiB, .HKireHepy€ rrpe,n;MeT 3aCTa BH, IIOB'513aHi3 IIOTOKaMH IIJiaTeJKiB 3a o6Jiirau;i.HMH. )laHHil BH.II; IJ;iHHHX rrarrepiB .II;03BOJI51€ 3.II;iilCHIOBaTH rrepep03IIO.II;iJI pH3HKY .II;OCTpOKOBOfO IIOfaiiieHIDI, a TaKOJK pH3HKY rrpou;eHTHO'i CTaBKH, IIOB'513aHHX i3 3BHqail HHMH BKJia,n;eHH.HMH y u;iHHirrarrepn. EaraTOKJiacoBicTb u;nx u;iHHHX rra rrepiB 3a6e3rreqy€ MOJKJIHBicTb iHBecropaM IIpOBO.II;HTH fHyn:IKY IIOJiiTHKY rrpH rrpHilH.HTTiiHBeCTHIJ;iilHHX piiiieHb BHXO.II;.wiH 3iCBO'iX MOJKJIHBOCTeil Ta KiHIJ;eBHX IJ;iJieil, peaJii3oByBaTH MeXaHi3M, 3fi.II;HO 3 .HKHM 4BHIIJiaTH 3a OCHOBHOIO CYMOIO 3.II;iilCHIOIOTbC51 OKpeMO .II;JI.H O.II;HOfO KJiacy ITO IIO p5I,ZI;Ky, a .II;JI.H HaCTJIIHOfO He 3.II;iilCHIOIOTbC51 .II;O THX nip, .II;OKH He 6y.n:yTh BHIIJiaqeHiIIOBHicTIO .II;JI.H IIOIIepe,ZI;HbOfO» [220, c.114]. Y 1987 p. Ha pHHKY irroTeqHnx u;iHHHX rrarrepiB CiliA 3'.HBHJIHC.H u;iH Hi rrarreprr Trrrry REMIC (Real Estate Mortgage Investment Conduit), Hall6iJihiii KpyrrHHMH eMiTeHTaMH .HKHX € <DeHHi Mell i <Dpe.zmi MeK. U:iHHi rrarrepn REMIC € rroxi,n;HHMH u;iHHHMH rrarrepaMH, .HKi Bnrryc KaiOThC.H Ha OCHOBi BJKe icHyiOqHX IJ;iHHHX iiiOTeqHHX rrarrepiB [220,
Підсумовуючи досвід застосування цінних паперів у США, вва- жаємо за доцільне зупинитись на деяких узагальнюючих моментах. Значною проблемою для емітентів цінних паперів є мінімізація ризику дострокового погашення. Забезпечення високої привабливості пропонованих на ринку не- гарантованих урядом іпотечних кредитів та забезпечених цими кре- дитами цінних паперів вимагає здійснення їх рейтингової оцінки. Таку оцінку покликані проводити незалежні рейтингові агентства. Як правило, рейтинговими агентствами проводиться дворівневий аналіз: на першому здійснюється якісний аналіз предмета застави, на другому дається оцінка механізму фінансування. Якщо застава сформована з іпотечних цінних паперів, гарантованих Фенні Мей, Фредді Мек, Джинні Мей, аналіз проводиться за спрощеною про- цедурою. У випадку ж формування застави за рахунок кредитів, на основі яких не випущені цінні папери, аналіз проводиться особливо скрупульозно. Серед ознак, які підвищують рейтинг боргових зобов’язань, вирізняються такі: кредити з фіксованим відсотком і значним (на- приклад, 30 років) строком погашення (порівняно з кредитами із змінною процентною ставкою); кредити під заставу односімейних будинків (порівняно з кредитами під заставу багатоквартирних бу- динків, власниками яких є інвестори); кредити із співвідношенням суми позики до вартості застави не більше 80\%; кредити із широкою географією розподілу заставного майна; присутність страхування чи гарантії третіх осіб (щодо останніх становить інтерес рівень їх платоспроможності). У США, як видно з проведеного аналізу, до початку фінансової, в основі якої була іпотечна, кризи, сформований ємний, достатньо диверсифікований іпотечний ринок, який постійно розвивався і вдосконалювався. Вартість іпотечних цінних паперів, що обертала-
На іпотечному ринку Єдиної Європи нині можна спостерігати тенденцію вирівнювання ставок за іпотечними кредитами та збіль- шення обсягів іпотечного кредитування. Середня ставка за іпотеч- ними кредитами в Європі на сьогодні становить в межах 6,65\%, тер- мін кредитування – як правило, не менше 10 років. Водночас застосовувані типи ставок різні. В одних країнах домінують фіксовані процентні ставки, в других – плаваючі, в третіх – фіксовано- плаваючі з різним за тривалістю початковим періодом. Найменш по- ширеним в Європі є перший тип процентних ставок – фіксованих. Такі, зокрема, застосовуються в Австрії, Іспанії, Нідерландах. Найбільш по- ширеними фіксовані ставки є у Франції та Італії. Значного поширення в країнах Європи, передусім у Великобританії, Швеції, Норвегії, набули плаваючі процентні ставки, хоча такі в різних країнах відрізняються за
Кожна країна має свої кредитні інструменти для іпотечного кре- дитування (у Великобританії їх, наприклад, понад чотири тисячі). Контингент фінансово-кредитних інститутів на первинному іпо- течному ринку є достатньо диверсифікованим, у першу чергу завдяки заходам з дерегуляції іпотечного ринку, і представлений комерцій- ними банками (39\%), іпотечними банками (20\%), ощадними касами (12\%), кооперативними банками і банками взаємних вкладень (9\%), страховими компаніями (6\%), будівельними товариствами (5\%), бу- дощадкасами (5\%), іншими спеціалізованими кредиторами та інши- ми фінансово-кредитними установами – відповідно по 2\%. Процес випуску іпотечних боргових паперів передбачає обов’язковість їх погодження з Європейською комісією. При цьому папери, що випускаються в Португалії, Нідерландах, Швеції, Нор- вегії, не відповідають вимогам цієї інституції і не вважаються квалі- фікованими паперами в рамках ЄС. Правове поле, що регулює дану сферу суспільних відносин, представлене у багатьох країнах спеціальним законодавством – в Німеччині, Данії, Австрії, Франції, Іспанії, Фінляндії, Люксембурзі. У Бельгії та Ірландії таке знаходиться на проектній стадії. Іпотечним облігаціям в країнах Європи виділяється різне місце в іпотечному кредитуванні банківськими установами. У Данії, на- приклад, іпотечне кредитування банківськими установами повніс- тю забезпечується за рахунок випуску іпотечних облігацій, у Швеції вони становлять 70\% усіх фінансових ресурсів житлових кредитів. Активно використовуються іпотечні облігації в Австрії. У Франції та Іспанії вони знаходяться на другому місці за часткою в сукупнос- ті джерел фінансування іпотечних кредитів, хоча розмір цієї частки досить незначний – відповідно 9 та 2 відсотки. Найменшою серед джерел фінансування іпотечних кредитів є частка іпотечних обліга- цій в Норвегії та Нідерландах (Додаток И [476]). Середньоєвропейську систему іпотечного кредитування на осно- ві заставних зобов’язань відрізняє надзвичайно висока стабільність,
На фоні значних обсягів іпотечного житлового кредитування єв- ропейський іпотечний ринок характеризується незначним обсягом сек’юритизації – загальна вартість MBS-ринку тут не перевищує 1\% від вартості іпотечного ринку (виняток становлять лише Вели- кобританія та Ірландія, хоча це логічно. Адже в цих країнах прева- лює американська іпотечна модель). Хоча слід відзначити, що пер- спективи розвитку цього сегмента іпотечного ринку пов’язуються з введенням єдиної валюти [220, c. 179-185]. Установи другого рівня (Special Purpose Vehicle – SPV) створюються тут кредитними уста- новами або безпосередньо наглядовим органом, як правило, Цен- тральним банком країни. SPV мають право укладання угод та про- дажу іпотечних кредитів, випуску іпотечних цінних паперів (MBS), які продаються інвесторам. На співвідношення між іпотечними облігаціями та MBS в різ- них країнах Європи впливають такі чинники як: потреби кредито- ра, традиції, правова база, структура іпотечного ринку, спосіб пере- кладання ризиків, вимоги щодо формування іпотечних пулів тощо. Основні відмінності між іпотечними цінними паперами, емітовани- ми банками та SPV, проілюстровані у Додатку І [476]. Найбільшим в Європі за обсягом кредитування (більше трети- ни), часткою на ринку іпотечних боргових паперів (близько поло- вини) є іпотечний ринок Німеччини. Контингент його учасників тут представлений практично усіма кредитними і банківськими уста- новами, які В.В. Меркулов, зокрема, поділяє на три умовні групи: інститути, які надають іпотечні кредити; інститути, які здійснюють операції з іпотечними заставними листами; інститути, які є інвесто- рами і представляють інтереси інвесторів [220, c.145]. Левову частку в системі фінансування будівництва житла в країні займають іпо- течні і комерційні банки (41\%). Серед них функціонують держав- ні іпотечні установи, представлені 12-ма Земельними банками, які належать ощадним банкам, що входять в центральну жиросистему (єдину систему безготівкових заліків вимог і зобов’язань). Приватні іпотечні банки, як правило, належать крупним комерційним бан- кам і страховим компаніям (частка останніх у фінансуванні будів- ництва житла становить в межах 6\%). Приватні іпотечні банки (їх 27), у свою чергу, об’єднані в Асоціацію німецьких іпотечних банків (VDH).
Основна суть організації діяльності системи контрактних за- ощаджень зводиться до того, що отримати іпотечний кредит за нею може лише вкладник ощадної інституції. Житлові заощаджен- ня громадян акумулюються в ощадкасах та будощадкасах. Ці два суб’єкти іпотечного ринку мають певні відмінності один від одно- го (будощадкаси, зокрема, обмежені сферою діяльності – виключно кредитуванням житла, проте користуються державною підтримкою в частині перерозподілу через них державних коштів на реалізацію програм підтримки сімей з невеликими доходами та використання їх як генеральних кредиторів державних програм, а також мають вищий рейтинг надійності). Крім того, в цій системі функціонують кредитні спілки, які надають іпотечні кредити або виступають як ін- вестори на ринку іпотечних цінних паперів. Зазначені інститути є некомерційними організаціями. Правове поле, що регулює діяльність ощадних інституцій, пред- ставлене Законом «Про ощадні каси з кредитування будівництва» (1872 р.). Чинним законодавством встановлена низка обмежень на діяльність ощадних кас (Додаток Ї табл. Ї.2 [220, c.162-163]). Ринок заставних листів у Німеччині представлений пфандбри- фами, які є облігаціями, що випускаються іпотечними банками для фінансування іпотечного житлового кредитування приватних осіб і надання кредитів суспільному сектору (федеральному уряду, міс- цевим органам влади, муніципалітетам). Ринок пфандбрифів нині є найбільшим ринком облігацій в Європі і «займає 6-е місце у світі після ринків державних облігацій США, Японії, ринку іпотечних об- лігацій США, комерційних паперів США і муніципальних облігацій США» [220, c.158]. Забезпеченням пфандбрифів може бути застав- на на нерухомість або кредити державним органам. Термін випуску коливається від року до десяти. Рівень доходності за пфандбрифа- ми вищий, ніж за державними облігаціями. Серед інвесторів левова частка припадає на страхові компанії, банки, інвестиційні фонди,
Поряд з пфандбрифами здійснюється випуск джамбопфандбри- фів, тобто заставних листів з обсягом емісії не менш як 1 млрд. ма- рок (у євро інформація відсутня), які випускаються через консор- ціуми з гарантованим котируванням на купівлю-продаж. Випуск пфандбрифів супроводжується створенням двох самостійних пулів – пулу заставних та пулу кредитів державі, які відокремлені від ін- ших активів банку. Розмір і структура цих пулів постійно зміню- ються через появу нових позик та постійний процес погашення за старими, що зобов’язує банки підтримувати постійний баланс між величиною активів пулу і пасивів у формі пфандбрифів. Погашення іпотечних пфандбрифів є разовим. Співвідношення розміру пози- ки до вартості заставного майна встановлене на рівні не вище 60\%. У зв’язку з виходом на зарубіжні ринки запроваджується практика присвоєння пфандбрифам рейтингів [220, c.160-161]. Правову осно- ву діяльності одного з операторів ринку заставних листів – іпотеч- них банків – становить Закон про іпотечні банки, який у Німеччині вважається Основним законом іпотечних банків. Свої особливості система іпотечного житлового кредитування має і в інших європейських країнах [323, c. 95-110]. Властиві європейському іпотечному ринку тенденції щодо зде- шевлення іпотечних кредитів, наслідком чого є зменшення маржі кредиторів, актуалізують проблему підвищення рівня маркетингу банківського іпотечного продукту. Водночас відбувається постійний процес зростання конкуренції на іпотечному ринку, що спричиняє по- силення боротьби за потенційного клієнта. Це, у свою чергу, створює підґрунтя для посилення інноваційної складової в процес управлін- ня таким продуктом, просування його на ринок з метою максимізації прибутку. Інноваційна складова у даному випадку зачіпає, перш за все, систему ціноутворення у сфері іпотечного кредитування, орієн- туючись на запровадження різноманітних гнучких схем розрахунків за кредитами, їх оформлення тощо. Найновішими прикладами сучас- них інновацій на ринку іпотечного кредитування, за оцінками фахів- ців, є: гнучка іпотека – передбачає можливість обирати різні режими погашення кредиту (недоплати, переплати, платіжні відстрочки) за- лежно від формування потоків доходів позичальника (застосовується у Великобританії, Ірландії, Іспанії); іпотечні інновації – надання іпо-
Підсумовуючи, можна зробити висновок про досить значну строкатість європейського іпотечного ринку. За оцінками фахівців, «система іпотечного кредитування кожної країни є достатньо уні- кальною і враховує історичні передумови, рівень розвитку економі- ки загалом та специфіку кожної конкретної країни. Банківський сек- тор країн ЄС є висококапіталізованим, банки мають довгострокові ресурси у вигляді довгострокових депозитів населення, саме тому найпоширенішою є однорівнева модель іпотечного кредитування, хоча сміливо в тому чи іншому ступені використовуються різні ме- тоди рефінансування (яскравим прикладом є Данія)» [476]. Особливості становлення інституту іпотеки в країнах Східної Європи [220, c.224-229] обумовлені специфікою державного та еко- номічного їх устрою, який тривалий час формувався під впливом Радянського Союзу. Економічні системи цих країн зазнали значних інфляційних потрясінь, що не могло не позначитися на кредитній системі, логічною реакцією якої в таких умовах було різке підвищен- ня процентних ставок і, як наслідок, звуження масштабів житлового кредитування, зростання обсягів боргів за кредитами тощо. Разом із тим країни Східної Європи, на відміну від країн – колишніх рес- публік СРСР, значно швидше оговтались від системних економіч- них потрясінь, пов’язаних із зміною економічного устрою, і так само швидко створили правові основи для розвитку іпотечного ринку. Більшість з них обрали однорівневу європейську модель іпотечно- го кредитування. Одночасно слід відзначити, що в окремих країнах суб’єкти іпотечного кредитування мають досить тісні зв’язки із зару- біжними партнерами, сформовані ще на початку 90-х років минулого століття завдяки активній пропагандистській діяльності німецьких і австрійських асоціацій Bausparkassen щодо системи контрактних житлових заощаджень у «візерградських» країнах. Внаслідок такої діяльності на сьогодні німецькі і австрійські банки мають частку в капіталі трьох із чотирьох ощадних організацій Угорщини, а в Чехії усі шість ощадних банків мають закордонних партнерів.
Яскравим представником країн Азії є Японія [220, c. 219-221]. Свого часу Японії була властива надзвичайно велика роль держави у здійсненні іпотечного житлового кредитування, яка реалізувала свою присутність на цьому ринку через Державну корпорацію з житлового кредитування. Саме через цю інституцію на японському ринку здій- снюється близько 35\% всіх іпотечних операцій, завдяки чому вона вважається однією з найбільших інституцій, яка займається іпотечним кредитуванням, у світі. Надалі, з приходом нової влади, система регу- лювання іпотечного ринку в країні зазнала суттєвих змін, в основу яких був покладений принцип лібералізації, що означало суттєве зменшення рівня державної присутності у цій сфері суспільних відносин. На іпо- течний ринок отримали доступ іноземні інвестори та іпотечні компанії з великим американським досвідом управління кредитами, наприкінці 90-х років почав розвиватися ринок іпотечних цінних паперів. Другим яскравим представником країн Азії є Гонконг [220, c.221–224], який вважається центром іпотечного кредитування та лідером у сфері сек’юритизації іпотечних кредитів у цій частині сві- ту. Іпотечні кредити в Гонконгу надаються з плаваючою процент- ною ставкою, яка визначається на основі «гонконгського прайм рей- ту», тобто ставки, що встановлюється Асоціацією банків Гонконгу. Процентна ставка за іпотечномим кредитом встановлюється з фік- сованою маржею до прайм рейту без обов’язкових верхніх і нижніх меж процентної ставки. Межа маржі становить приблизно від 1 до 3\% залежно від умов ринку. Іпотечні кредити застосовуються як з фіксованим терміном погашення, так і з фіксованим платежем.
Особливістю системи сек’юритизації в Гонконгу, як, до речі, і в інших країнах Азії, є те, що вона базується не лише на житлових іпо- течних кредитах, а й на автомобільних кредитах, потоках платежів за оренду нерухомості, заборгованості за кредитними картками. На теренах СНД суттєві кроки у напрямку становлення інститу- ту іпотеки зроблені Росією та Казахстаном. Росія досить активно просувається у напрямку інституційних перетворень на іпотечному ринку, створення інфраструктури остан- нього. Тут сформовано досить повну законодавчу базу у сфері іпоте- ки. Відповідними актами законодавства тут є закони «Про іпотеку (заставу нерухомості)», «Про акціонерні товариства», «Про держав- ну реєстрацію прав на нерухоме майно і угод з ним», «Про іпотечні цінні папери». Процес розвитку іпотечного ринку в Росії супроводжується впровадженням широкого розмаїття іпотечних моделей. Разом із тим фахівці вважають, що оскільки в основі багатьох таких моделей лежить бюджетне фінансування, більшість з них є псевдоіпотечни- ми [351]. Такими, що дійсно можна вважати класичними іпотечни- ми моделями, в Росії, на думку тих же фахівців, є дві – американська та німецька. В Росії перевага американській моделі надана на федеральному рівні, для чого створено спеціальну інституцію – Агентство з жит- лового іпотечного кредитування, а також у федеральному бюджеті передбачено відповідні кошти для забезпечення гарантії за ціннами паперів, які випускає дане Агентство. Його основним завданням є створення умов для масового розвитку іпотечного кредитування на основі єдиних загальнофедеральних стандартів. Завдяки зусиллям Агентства в країні створюється мережа регіональних операторів іпотечного кредитування. Впровадження такої моделі супроводжу- ється налагодженням тісної взаємодії між банками та страховими компаніями. Паралельно з американською іпотечною моделлю в Росії впро- ваджується німецька модель, основу якої становлять позичково-
Окрім американської та німецької іпотечних моделей, поширен- ня в Росії набули різноманітні схеми, що за своєю суттю фахівця- ми визнаються як «псевдоіпотечні». Такими є: оренда житла з на- ступним викупом; створення фондів з використанням бюджетних ресурсів, які займаються будівництвом і продажем у розстрочку; дотування місцевими органами влади іпотечних агентств з метою зниження процентних ставок; організація іпотечними компаніями будівництва житла для потенційних позичальників, замикаючи тим самим будівництво і збут житла шляхом іпотечного житлового кре- дитування. Реалізацією програм іпотечного кредитування, кількість яких неухильно зростає, у більшій мірі займаються банки та спеціалізова- ні іпотечні агентства. Водночас слід зазначити, що сфера діяльності суто ринкових операторів у цій сфері обмежена фактично терито- рією міст Москви та Санкт-Петербурга, саме в регіонах з високим попитом на іпотечні кредити. Потужну групу таких операторів ста- новлять так звані «мережеві оператори». Поряд із зазначеними на російському ринку досить успішно розвиваються оператори, які реалізують власні іпотечні програми. Такими є близько 10-ти банків, і коло їх дедалі розширюється. У підсумку можна констатувати, що на початок 21-го століття в Росії «в практиці іпотечного кредитування явно проявилися п’ять центрів тяжіння, які мають свій досвід роботи, фінансові ресурси і політичне лобі: Агентство з іпотечного житлового кредитування; Інвестиційний фонд «США – Росія»; іпотечна програма уряду Мо- скви; регіональні програми іпотечного кредитування в суб’єктах федерації; система «Ефект» [154, c. 264]. Коротко зупинимось на характеристиці кожного з таких «центрів». Базовою моделлю іпотеки в Росії названа модель з участю Агент- ства з іпотечного житлового кредитування. Схема взаємовідносин Агентства з іпотечного житлового кредитування з банками перед- бачає придбання в останніх права вимоги за виданими іпотечними кредитами, які, у свою чергу, повинні бути забезпечені іпотекою
На відміну від Агентства з іпотечного житлового кредитування Інвестиційний фонд «США – Росія» є приватною інвестиційною фірмою, створеною шляхом злиття Фонду крупних підприємств Росії і Російсько-американського фонду підприємництва (1995 р.) [220, c. 264]. У сфері іпотечного кредитування Фонд надає росій- ським банкам позики для здійснення іпотечних операцій, реалізує комплексну програму іпотечного кредитування, орієнтовану на придбання житла. За оцінками фахівців, «співпраця з Фондом до- зволяє російським банкам розвивати класичні іпотечні схеми, не- зважаючи на високі ставки процента за кредитами. Стандарти, які Фонд вводить в Росії, спрямовані на розвиток вторинного ринку за типом американського. ... Фонд співпрацює з Агентством з іпотеч- ного житлового кредитування» [220, c. 267]. На особливу увагу заслуговує досвід реалізації московської про- грами іпотечного житлового кредитування (попри те, що нею по- кривається не більше 1\% потреби в іпотечних кредитах у місті [220, c.275]). Основним її суб’єктом є Московське іпотечне агентство, по- будоване за аналогією американській моделі (власне американське агентство Фенні Мей виступило як представник американської сторони при розробці московської моделі іпотеки), яке є власником боргових зобов’язань позичальників. 51\% акцій в цій інституції на- лежить уряду Москви, решта – міжнародним фінансових установам. Основне завдання, яке покликане вирішувати Московське іпотечне агентство, полягає у пошуку і залученні грошових ресурсів на між- народному ринку для фінансування іпотеки під гарантії уряду Мо- скви, а також регулювання і контроль над діями усього іпотечного механізму [220, c. 271]. З 2000 р. зазначена інституція трансформована в Комерційний банк «Московське іпотечне агентство», створений у формі відкри- того акціонерного товариства, з яким у межах московської іпотечної програми співпрацюють чотири уповноважених банки. Разом з московською іпотечною програмою, яку реалізують Московське іпотечне агентство з уповноваженими банками, в Мо- скві здійснюється проект ВАТ «Житлово-будівельний комбінат-1» та програма будощадкас.
3\% при періоді накопичення 1 рік до 17,5\% – при періоді накопичен- ня 15 років [220, c.276]). До моменту повної виплати позики при- дбане житло залишається у власності товариства. Накопичувальна система властива і програмі будощадкас. Саме накопичена сума, в межах 50\% від вартості майбутньої квартири, дає підстави вкладнику отримати кредит. На відміну від попереднього варіанта новозбудоване житло, на придбання якого сплачено поло- вину вартості, оформляється як власність вкладника ще до сплати його повної вартості. Термін кредитування становить три роки при ставці 8\% річних у валюті. Основу регіональних програм іпотечного кредитування в суб’єктах федерації становлять однорівневі моделі іпотечного жит- лового кредитування, які реалізуються в кількох десятках регіо- нів Росії [220, c.277]. Їх фінансову основу становлять регіональні бюджети. На відміну від центральних регіонів, де склалися доволі розвинутий ринок нерухомості, певний рівень та динаміка цін на нерухомість, рівень та структура доходів населення, що загалом за- безпечує певну стабільність для учасників іпотечного ринку, на пе- риферії впровадження іпотечних систем відбувається в умовах зна- чних ризиків. І, нарешті, про інформаційну систему «Ефект». Це «інтегрова- на автоматизована система управління територіально розподіленою (регіональною) або локалізованою (муніципальною) житловою програмою, яка побудована на основі найновіших інформаційних технологій з єдиним системоутворюючим ядром, єдиними база- ми даних і такими, що адаптуються, змінними модулями рішення конкретних задач, які становлять зміст програми, що реалізується у відповідних умовах» [220, c. 281-282]. Одним з напрямів реаліза- ції системи «Ефект» є створення можливостей вирішення житлової проблеми для осіб, які можуть продати своє «старе» житло муніци- пальному фонду житла в рахунок оплати нового. Кредит на житло- ве будівництво при цьому видається за рахунок міського бюджету. Система «Ефект» нині запроваджена у шести містах Росії.
Власне, з усуненням негативної дії цих чинників значною мірою пов’язуються перспективи розвитку іпотечного ринку в Росії, па- раметри моделі якого визначені у схваленій у 2000 р. урядом Росії Концепції розвитку системи іпотечного житлового кредитування в Російській Федерації. Нею, зокрема, передбачено велике розма- їття моделей і форм взаємодії учасників первинного і вторинного ринку іпотечних кредитів, запровадження стандартизації процедур видачі й обслуговування іпотечних кредитів, правил оцінки плато- спроможності позичальників, а також фінансових інструментів для залучення ресурсів. Іпотечна система Казахстану найбільш динамічно розвиваєть- ся порівняно з аналогічними в інших країнах СНГ. Значну роль у функціонуванні іпотеки в цій країні відграє створена в 2000р. Ка- захська іпотечна компанія(КІК), яка займається рефінансуванням, в основному купуючи права вимоги за довгостроковими іпотечни- ми кредитами. Діяльність КІК регламентується базовими положен- нями з набуття прав вимог за іпотечними кредитами та іпотечни- ми свідоцтвами, а також взаємовідносини з банками-кредиторами, інвесторами, страховими та оціночними компаніями. КІК залучає кошти шляхом випуску і розміщення іпотечних цінних паперів, за- безпечених іпотечними кредитами, яких до 2003р. було емітовано на суму близько 7млн доларів США. Покупцями цих паперів є пенсій- ні фонди та банки. Банк-кредитор заключає з КІК генеральний до- говір щодо придбання прав вимог за іпотечними кредитами, а КІК, в свою чергу, заключає з банком договір щодо довірчого управління придбаними іпотечними активами, згідно з яким банк здійснює об- слуговування іпотечного кредиту і отримує за це комісійні. Банк по- винен також здійснювати контроль за збереженням заставленого не-
Казахстан пішов шляхом створення Казахстанського фонду га- рантування іпотечних кредитів (КФГІК), головним чином для ви- рішення основного завдання – створення доступного широким вер- ствам населення способу вирішення житлової проблеми [473]. Фонд виступає як незалежне джерело капіталу для банківської системи і системи страхування, як організація, що проводить незалежний ан- дерайтинг і здійснює довгостроковий захист від збитків внаслідок дії кредитних ризиків. Гарантія Фонду діє протягом усього терміну кредиту; капітал Фонду є достатнім для страхування 5 тис. іпотеч- них кредитів виходячи із середнього розміру іпотечного кредиту 15 тис. дол. США та співвідношення підприємницького ризику до власного капіталу як 20:1 (при цьому даний розрахунок зроблений без урахування трансферту з республіканського бюджету в розмірі 3,8 млрд. тенге). Слід зазначити, що подібні інституції, яким є зазначений Фонд, мають тривалий термін застосування в країнах світу і загалом за- рекомендували себе з позитивного боку. Компанії з гарантування (страхування) іпотечних кредитів ефективно працюють у США, Канаді, Великобританії, Італії, Іспанії, Швеції, Австралії, Новій Зе- ландії, Гонконгу, Ізраїлі, Південній Африці та інших. На сьогодні гарантія Фонду забезпечує можливість громадянам отримати кредит з першим внеском на рівні 10\% терміном до 20 ро- ків за ставкою 9-10\%. Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що в процесі тривалої еволюції у світовій практиці сформувалося загалом кілька основних моделей іпотечної системи, що достатньо успішно адаптовані в на- ціональні економічні системи. Незаперечним також є факт руху у напрямі універсалізації моделі іпотенчого ринку, в основі якого зна- ходиться дворівнева іпотечна система, що забезпечує ефективний механізм рефінансування іпотечних кредитів, тим самим формуючи безперервний інвестиційний потік в різноманітних сегментах націо- нальних господарських систем. Україна на сьогодні має можливість з мінімальними ризиками впроваджувати у вітчизняну практику відпрацьовані у світі моделі іпотечного ринку, адаптуючи їх в реаль- ну дійсність з урахуванням національної специфіки розвитку сус- пільних відносин загалом та окремих їх аспектів, зокрема в частині
Інститути, що діють на іпотечному ринку, на нашу думку, мож- на поділити на такі групи: арбітражно-регулюючу, основну та допо- міжну. |
тривалий
шлях практичної апробації, постійного шліфування в умо- вах циклічного розвитку
економічної системи країни. Як наслідок, в структурі заборгованості за
кредитами іпотечні кредити займають найбільшу частку – 34\%, більше як у півтора
раза випереджаючи кредити уряду США, утричі – відповідно державні облігації та
об- лігації корпорацій, уп’ятеро – відповідно споживчий та банківський
комерційний кредити [220, c.83]. Не в останню чергу, саме така по- зиція
іпотечного кредитування на ринку кредитних ресурсів США для багатьох країн
світу відіграла визначальну роль при прийнятті рішень щодо запровадження в їх
національних умовах саме амери- канської іпотечної моделі (або її окремих
елементів). Визначальна роль в процесі становлення інституту іпотеки в
країні належить системі правового забезпечення, основу якої становлять
федеральне законодавство і закони окремих штатів. Основними актами законо-
давства у сфері іпотеки у США є закони: про врегулювання проце- дур, пов’язаних
з нерухомістю, про розкриття інформації, пов’язаної з іпотекою, про право на
фінансову конфіденційність, про рівні кре- дитні можливості, а також
Уніфікований закон про доход від застав- них.
Становлення
інституту іпотеки у США дало значний поштовх розвитку ринку
цінних паперів в країні, суттєвому розширенню його ємності та
диверсифікації. Завдячувати цей ринок повинен, у першу чергу, появі на ньому
так званих MBS-паперів (mortgage- backed securities) – інструментів
дворівневого вторинного іпотечно- го ринку цінних паперів, забезпечених пулом
заставних. На сьогод- ні іпотечний ринок США оперує досить широким спектром цінних
паперів, що випускаються на основі іпотечних кредитів, зокрема: цінними
паперами «прямої дії» (pass-through MBS); приватними цінними паперами
«прямої дії»; облігаціями, забезпеченими іпотеч- ними кредитами; іпотечними
облігаціями «прямої оплати»; застав- ними іпотечними зобов’язаннями; цінними
паперами REMIC. |
