Тема 6. правовий статус господарських товариств в україні

6.1. Поняття, види та основи функціонування господарських товариств.

6.2. Установчі документи господарських товариств.

6.3. Особливості правового статусу акціонерного товариства –

публічного та приватного.

6.4. Правове становище товариства з обмеженою відповідальністю і

товариства з додатковою відповідальністю.

6.5. Поняття і сутність повного і командитного господарських

товариств.

6.1. поняття, види та основи функціонування господарських товариств

Господарські товариства займають важливе місце серед суб’єктів господарювання, які діють на території України. Їх діяльність регулюєть- ся Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ЗУ

«Про господарські товариства» від 19.11.1991 р. та ЗУ «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р., іншими нормативними актами, що регу- люють діяльність господарських товариств.

Господарськими товариствами визнаються підприємства, ство- рені юридичними особами та / або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одер- жання прибутку.

Засновниками і учасниками господарського товариства можуть бути фізичні та юридичні особи, включаючи іноземних суб’єктів права, крім випадків, встановлених законодавством. Обмеження щодо засну- вання та участі в господарських товариствах окремих категорій суб’єктів встановлені спеціальними законами. Так, пп. 1–3 ч. 1 ст. 2 Закону Укра- їни «Про засади запобігання та протидії корупції» від 11 червня 2009 р. (вводиться в дію з 1 квітня 2010 року) суб’єктами, до яких застосову- ються обмеження, визнані:

а) особи, уповноважені на виконання функцій держави або орга- нів місцевого самоврядування (Президент, Прем’єр-міністр, Голова ВРУ, Голова НБУ, народні депутати, державні службовці, військові посадові особи Збройних Сил України, судді, народні засідателі, присяжні, пра- цівники органів внутрішніх справ, прокуратури, дипломатичної служби, митної служби інших органів державної влади);

б) посадові особи юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок державного та місцевого бюджету;

в) особи, які надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, екс- перти, оцінювачі, арбітражні керуючі, третейські судді);

г) посадові особи, які постійно чи тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно- господарських обов’язків, а також фізичні особи – підприємці.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобіган- ня та протидії корупції» цим особам забороняється:

– займатись іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової, творчої діяльності, медичної практики, ін- структорської та суддівської практики зі спорту, що здійснюється в поза- робочий час);

– входити, в тому числі через інших осіб, до складу органу управ- ління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють управління акціями, частками держави).

Відповідно до ст. 6 Декрету КМУ «Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств» від 31.12.1992 р. № 24-92 державні підприємства також не можуть бути засновниками або учасниками господарських товариств. Також у ст. 5 цього Декрету «керівникам, заступникам керівників дер- жавних підприємств, установ і організацій, їх структурних підрозділів, а також посадовим особам державних органів, органів місцевого і ре- гіонального самоврядування забороняється безпосередньо займатися підприємницькою діяльністю. Це не виключає їхнього права отримува- ти дивіденди від акцій, а також доходи від інших корпоративних прав».

Господарські товариства є юридичними особами. Суб’єкти госпо- дарювання – юридичні особи, які стали засновниками або учасниками господарського товариства, також зберігають статус юридичної особи.

до господарських товариств належать:

– акціонерні товариства (АТ);

– товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ);

– товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ);

– повні товариства;

– командитні товариства.

Цей перелік є вичерпним.

Найменування господарського товариства повинно містити за-

значення виду товариства, для повних товариств і командитних това-

риств – прізвища (найменування) учасників товариства, які несуть до-

даткову відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм май-

ном, а також інші необхідні відомості. Найменування господарського то-

вариства не може вказувати на належність товариства до органів дер- жавної влади чи органів місцевого самоврядування.

Якщо в установчих документах не вказано строк діяльності гос- подарського товариства, воно вважається створеним на невизначений термін.

Господарське товариство може відкривати рахунки в банках, а та- кож укладати договори та інші угоди лише після його державної реє- страції. Угоди, укладені засновниками товариства до дня його реєстра- ції, визнаються укладеними з товариством тільки за умови їх подальшо- го схвалення товариством в порядку, визначеному законом та установ- чими документами.

Угоди, укладені засновниками до дня реєстрації товариства і нада- лі не схвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідки лише для осіб, які уклали ці угоди.

Оскільки господарське товариство є юридичною особою, однією з необхідних його ознак є наявність у нього відособленого майна, що фор- мує матеріальну базу його діяльності.

Майно, що належить господарському товариству на праві власнос- ті, відбивається на самостійному балансі. Бухгалтерський баланс – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.

Господарське товариство є власником:

– майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками

як внески;

– продукції, виробленої в результаті господарської діяльності това-

риства;

– доходів, отриманих від господарської діяльності товариства;

– іншого майна, набутого товариством на підставах, не забороне-

них законом.

Формування статутного фонду господарського товариства здійсню-

ється за рахунок внесків його учасників та засновників. Внеском учасни-

ка товариства є сукупність грошових коштів, майна та майнових прав,

оцінених за згодою учасників і переданих господарському товариству в

порядку, розмірах і в строки, визначені установчими документами.

Внесками учасників можуть бути:

– рухоме та нерухоме майно, не заборонене до обігу на території

України;

– цінні папери, передача яких не заборонена законодавством Укра-

їни;

– грошові кошти в національній валюті або в іноземній валюті;

– майнові права, у тому числі права користування майном, природ-

ними ресурсами, право на здійснення господарської діяльності, права

інтелектуальної власності.

Стосовно деяких суб’єктів господарювання (банки, страхові компа- нії та ін.) спеціальними законами встановлені обмеження щодо складу внеску учасників. Наприклад, ЗУ «Про страхування» від 07.03.96 р. в ре- дакції Закону від 04.10.2001 р. встановлено, що страховиками вважають- ся фінансові установи, створені у формі акціонерних, повних, командит- них товариств або товариств з додатковою відповідальністю. При ство- ренні страховика або збільшенні зареєстрованого статутного фонду ста- тутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. До- зволяється формування статутного фонду страховика цінними папера- ми, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному спеціальним уповноваженим центральним органом вико- навчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю, але не більше

25\% загального розміру статутного фонду.

Частку засновника та учасника в статутному фонді господарського

товариства становить його внесок, оцінений у національній валюті Укра-

їни відповідно до порядку, який визначається в установчих документах

товариства (якщо інше не встановлено законом).

існує  заборона  використання  для  формування  статутного

фонду певних видів майна, як правило, це: кошти, отримані в кредит,

позику та під заставу, банківські метали, бюджетні асигнування і т. д.

особливостями статутного фонду господарського товариства

є те, що:

– він формується частково до державної реєстрації товариства і на-

буття ним статусу юридичної особи;

– він утворюється за рахунок майна учасників товариства, а не за

рахунок відрахувань від чистого прибутку, як інші фонди.

Розмір статутного фонду, визначений установчими документами,

може бути змінений з дотриманням вимог, встановлених законом, за рі-

шенням товариства, вступає в силу з дня внесення цих змін до держав-

ного реєстру.

резервний фонд створюється у розмірі, встановленому установчи-

ми документами, але не менше 25\% від розміру статутного фонду. Роз-

мір щорічних відрахувань до резервного фонду не може бути менше 5\%

суми чистого прибутку. При повному або частковому використанні кош-

тів резервного фонду він повинен бути поповнений шляхом наступних

щорічних відрахувань, до досягнення ним розміру, визначеного уста-

новчими документами.

Кошти резервного фонду використовуються на:

– покриття непередбачених збитків;

– виплату дивідендів за привілейованими акціями і відсотків за об-

лігаціями при відсутності або недостатності у товариства чистого при-

бутку;

– покриття балансового збитку за звітний період.

Крім статутного та резервного фондів, у господарському това- ристві можуть створюватися:

1) фонд розподілу прибутку або фонд дивідендів (його кошти спря- мовуються на виплату дивідендів учасникам товариства);

2) фонд розвитку виробництва (направляється на технічне пере- оснащення, реконструкцію та розширення діючого виробництва і осво- єння нових напрямків, підготовку й освоєння випуску нової або модерні- зованої продукції, освоєння прогресивних технологічних процесів, про- ведення науково-дослідних, конструкторських і проектних робіт тощо);

3) фонд соціального забезпечення (використовується для додатко- вих виплат працівникам товариства при їх тимчасовій непрацездатності, оплату путівок працівникам до оздоровчих закладів, страхування життя і здоров’я працівників товариства та ін.);

4) фонд нерозподіленого прибутку (залишок чистого прибутку, що не включений в інші фонди) та ін.

прибуток господарського товариства становить всі надходжен- ня від його господарської діяльності за вирахуванням матеріальних ви- трат і витрат на оплату праці.

Припинення діяльності господарського товариства відбувається шляхом його ліквідації або реорганізації відповідно до ст. 59 ГК.

Ліквідація господарського товариства провадиться ліквідаційною комісією, призначеною його вищим органом, а у разі припинення діяль- ності товариства за рішенням суду – ліквідаційною комісією, сформова- ною відповідно до рішення суду.

З дня утворення ліквідаційної комісії до неї переходять повнова- ження з управління справами господарського товариства. Ліквідаційна комісія в 3-місячний термін з моменту її утворення публікує інформацію про ліквідацію господарського товариства і здійснює інші дії відповідно до вимог ГК та інших законів.

Ліквідація господарського товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з дня внесення запи- су про його ліквідацію до державного реєстру.

6.2. Установчі документи господарських товариств

Ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найме- нування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутно- го (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень,

включаючи перелік питань, з яких необхідна кваліфікована більшість го- лосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок лік- відації і реорганізації товариства.

Установчі документи всіх господарських товариств повинні міс- тити:

– відомості про вид товариства;

– предмет і цілі його діяльності;

– склад засновників та учасників;

– склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття

ними рішень.

Таким чином, законодавством передбачено наявність відомостей

про склад засновників та учасників, кількість акцій, що купуються заснов-

никами, у статуті господарського товариства.

Одночасно слід зауважити, що 17.09.2008 р. прийнято Закон Укра-

їни «Про акціонерні товариства», що набрав чинності 30 квітня 2009 р.

Ст. 13 цього Закону визначено, які відомості має містити статут акціонер-

ного товариства, а саме відомості про:

1) повне та скорочене найменування товариства українською мо-

вою;

2) тип товариства;

3) розмір статутного капіталу;

4) розмір резервного капіталу;

5) номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного

типу розміщених товариством акцій, у тому числі кількість кожного кла-

су привілейованих акцій, а також наслідки невиконання зобов’язань з

викупу акцій;

6) умови та порядок конвертації привілейованих акцій певного кла-

су у прості акції товариства чи у привілейовані акції іншого класу у ви-

падках, якщо товариством передбачений випуск привілейованих акцій;

7) права акціонерів – власників привілейованих акцій кожного кла-

су;

8) наявність переважного права акціонерів приватного товариства

на придбання акцій цього товариства, які пропонуються їх власником до

продажу третій особі, та порядок його реалізації;

9) порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів;

10) порядок скликання та проведення загальних зборів;

11) компетенцію загальних зборів;

12) спосіб повідомлення акціонерів про зміни у порядку денному

загальних зборів;

13) склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворен-

ня, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також

порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції;

14) порядок внесення змін до статуту;

15) порядок припинення товариства.

Статутом акціонерного товариства не може бути передбачено на-

дання засновникам товариства додаткових прав чи повноважень. Статут

акціонерного товариства може містити й інші положення, що не супер-

ечать законодавству.

А отже, Закон України «Про акціонерні товариства» не вимагає за-

значати у статуті товариства відомості про засновників та учасників то-

вариства.

П. 2 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону Укра-

їни «Про акціонерні товариства» передбачено, що через два роки з дня

набрання чинності цим Законом (тобто з 30 квітня 2011 р.) втрачають

чинність ст. 1–49 Закону України «Про господарські товариства» у части-

ні, що стосується акціонерних товариств.

Абз. 1 п. 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Зако-

ну України «Про акціонерні товариства» передбачено, що статути та інші

внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання

чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність до норм

цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чиннос-

ті цим Законом (тобто в термін до 30.04.2011 р.). При цьому акціонер-

ні товариства звільняються від сплати реєстраційного збору під час реє-

страції змін до статуту товариства або статуту в новій редакції у зв’язку з

приведенням його у відповідність із цим Законом.

Згідно із роз’ясненнями Державної комісії з цінних паперів та фон-

дового ринку від 14.07.2009 року № 8 «Щодо порядку застосування

окремих положень розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення»

Закону України «Про акціонерні товариства» у зв’язку з набранням ним

чинності» акціонерні товариства до приведення у відповідність до норм

Закону України «Про акціонерні товариства» статуту та інших внутрішніх

положень акціонерного товариства мають керуватись у своїй діяльності

з 30.04.2009 р. по 30.04.2011 р. Законом України «Про господарські то-

вариства» та відповідними підзаконними нормативно-правовими акта-

ми. Цими ж актами законодавства регулюються взаємовідносини това-

риства з акціонерами, інвесторами, органами державної влади та інши-

ми особами.

Акціонерні товариства, які, починаючи з 30 квітня 2009 р., приве-

ли свою діяльність у відповідність до Закону України «Про акціонерні то-

вариства», мають керуватись у своїй діяльності Законом України «Про

акціонерні  товариства»  та  відповідними  підзаконними  нормативно-

правовими актами. Цими ж актами законодавства регулюються взаємо-

відносини товариства з акціонерами, інвесторами, органами державної

влади та іншими особами.

Установчі документи ТОВ, ТДВ, повного і командитного това- риств, крім зазначених відомостей, повинні містити відомості про:

– розмір часток кожного з учасників;

– розмір, склад і порядок здійснення ними внесків.

Установчий  договір  повного  товариства  і  командитного  товари-

ства, крім зазначених відомостей, повинен визначати форму їх участі у

справах товариства.

6.3. особливості правового статусу акціонерного товариства – публічного та приватного

акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, розділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном това- риства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю това- риства, в межах вартості належних їм акцій.

Акціонерне товариство є формою об’єднання підприємців та їх ка- піталів для отримання прибутку.

Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше під- приємницьке товариство, учасником якого є одна особа. Акціонерне то- вариство не може мати у своєму складі лише акціонерів – юридичних осіб, єдиним учасником яких є одна й та ж особа.

Характерні риси акціонерного товариства (ат):

– діє на підставі статуту. Засновницький договір не є установчим

документом товариства і діє до дати реєстрації Державною комісією з

цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (при-

ватного) розміщення акцій;

– відповідальність акціонерного товариства за своїми обов’язками

тільки майном, що належить йому на праві власності;

– відсутність у акціонерів додаткової майнової відповідальності за

зобов’язаннями товариства, якщо вони (акціонери) повністю сплатили

свої частки;

– обов’язковість майнової участі акціонерів в АТ та необов’язковість

для них персональної участі в діяльності АТ;

– статутний капітал не менше суми, еквівалентної 1250 мінімаль-

ним заробітним платам; резервний капітал не менше 15\% від статутно-

го і поповнюється за рахунок щорічних відрахувань, які не можуть бути

менше 5\% суми чистого прибутку);

– корпоративний характер управління і відповідна система орга-

нів: вищий орган – загальні збори акціонерів; виконавчий – правління,

контрольні – ревізійна комісія (за фінансово-господарською діяльністю

АТ), наглядова рада (за діяльністю правління);

– участь акціонерів в управлінні, яке залежить від кількості акцій, що належать їм на праві власності;

– збори акціонерів вважаються повноважними (кворум) за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками не мен- ше як 60\% голосуючих акцій;

– можливість залучення значних інвесторів на правах власників привілейованих акцій;

– визначення обсягу прав акціонерів залежно від типу акцій (прості або привілейовані), що належать їм на праві власності;

– кількість привілейованих акцій у статутному фонді не може пере- вищувати 25\%;

– вихід акціонера з АТ шляхом відчуження акцій.

Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості

вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.

Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна

товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути

меншим розміру, встановленого законом. У процесі створення акціо-

нерного товариства його акції підлягають розміщенню виключно серед

засновників шляхом приватного розміщення. Публічне розміщення ак-

цій здійснюється після отримання свідоцтва про реєстрацію першого ви-

пуску акцій.

Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями,

що виникли відповідно до установчого договору.

Акціонерні товариства можуть бути 2 типів: публічними (ПАТ) і при-

ватними (ПрАТ) (табл. 1).

Згідно зі ст. 6 ЗУ «Про акціонерні товариства» створення акціонер-

ного товариства здійснюється за такими етапами:

1) прийняття зборами засновників рішення про створення акціо-

нерного товариства та про закрите (приватне) розміщення акцій;

2) подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію ви-

пуску акцій до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

3) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового

ринку випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію ви-

пуску акцій;

4) присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цін-

них паперів;

5) укладення з депозитарієм цінних паперів договору про обслуго-

вування емісії акцій або з реєстратором іменних цінних паперів догово-

ру про ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

6) закрите (приватне) розміщення акцій серед засновників товари-

ства;

7) оплата засновниками повної номінальної вартості акцій;

відмінності між публічними ат (пат) і приватними ат (прат)

Таблиця 1

8) затвердження установчими зборами товариства результатів за- критого (приватного) розміщення акцій серед засновників товариства, затвердження статуту товариства, а також прийняття інших рішень, пе- редбачених законом;

9) реєстрація товариства та його статуту в органах державної реє- страції;

10) подання Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій;

11) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондово- го ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій;

12) отримання свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій;

13) видача засновникам товариства документів, що підтверджують

право власності на акції.

Дії, що порушують процедуру створення акціонерного товариства, встановлену цим Законом, є підставою для прийняття Державною ко- місією з цінних паперів та фондового ринку рішення про відмову в ре- єстрації звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій. У разі прийняття такого рішення Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку звертається до суду з позовом про ліквідацію акціо- нерного товариства. Закрите акціонерне товариство може бути реорга- нізовано у відкрите в порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч. 2 ст. 159 ЦК України до виключної компетенції загальних

зборів акціонерів належить:

1) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру

його статутного капіталу;

2) утворення та ліквідація наглядової ради та інших органів товари-

ства, обрання та відкликання членів наглядової ради;

3) затвердження річного звіту товариства;

4) рішення про ліквідацію товариства.

До виключної компетенції загальних зборів статутом товариства і

законом може бути також віднесене вирішення інших питань.

Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних

зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення іншим

органам товариства.

Акціонер має право призначити свого представника для участі у

зборах. Представник може бути постійним чи призначеним на певний

строк. Акціонер має право у будь-який момент замінити свого представ-

ника у вищому органі товариства, повідомивши про це виконавчий ор-

ган акціонерного товариства.

Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю не

менше як у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, щодо:

1) внесення змін до статуту товариства;

2) ліквідації товариства, крім випадків, встановлених законом;

3) питань, передбачених законом, що регулюють питання створен-

ня, діяльності та припинення акціонерних товариств.

З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів

акціонерів, які беруть участь у зборах.

6.4. правове становище товариства

з обмеженою відповідальністю і товариства

з додатковою відповідальністю

товариством з обмеженою відповідальністю є господарське то- вариство, яке має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких ви- значається установчими документами, і несе відповідальність за своїми

зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої внески, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю това- риства, у межах своїх внесків.

Характерні  риси  товариства  з  обмеженою  відповідальністю

(ТОВ):

– діє на підставі статуту;

– статутний капітал не менше суми, еквівалентної 1 мінімальній за-

робітній платі (з 30.12.2009 р.), виходячи зі ставки мінімальної заро-

бітної плати, що діє на момент створення товариства;

– до моменту державної реєстрації статутний капітал повинен бути

сформований на 50\%, інша частина формується протягом 1 року;

– резервний фонд не менше 25\% від статутного і поповнюється за

рахунок щорічних відрахувань, які не можуть бути менше 5\% суми чи-

стого прибутку;

– розподіл статутного фонду на частки, розмір яких визначається

установчими документами і може бути будь-яким (рівним або нерівним);

– відповідальність товариства за власними зобов’язаннями всім

своїм майном;

– відсутність в учасників товариства субсидіарної майнової відпові-

дальності за боргами товариства, якщо вони повністю сплатили свої част-

ки;

– наявність органів товариства, за допомогою яких здійснюється

управління справами товариства: вищий орган – збори учасників, вико-

навчий орган – дирекція або одноосібний директор, контрольний – ре-

візійна комісія;

– можливість формування виконавчого органу з найманих праців-

ників, які не є учасниками товариства;

– обов’язковість для учасників майнової участі в товаристві: сплата

основного і додаткових внесків (якщо останні передбачені установчими

документами або рішенням зборів учасників);

– обмеження обов’язкової персональної участі лише випадками

прийняття зборами учасників рішень з питань, щодо яких закон вима-

гає одностайності (визначення основних напрямів діяльності товариства

і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до

статуту товариства; виключення учасника з товариства);

– можливість відступлення учасником своєї частки (її частини) ін-

шому учаснику (учасникам) за згодою решти учасників чи третім осо-

бам (якщо інше не передбачено установчими документами товариства).

– учасники товариства мають переважне право на купівлю такої

частки, проте вони можуть його реалізувати протягом 1 місяця, якщо

інше не встановлено статутом;

– обмежений рух учасників;

– учасник ТОВ зобов’язаний повідомити інших учасників про свій вихід зі складу товариства за 3 місяці до фактичного виходу;

– можливість перетворення ТОВ у АТ або виробничий кооператив; у разі перевищення кількості учасників у ТОВ понад 10, то ТОВ має про- тягом 6 місяців бути перетворено в АТ.

– зміна складу учасників здійснюється шляхом:

а) виключення учасника з товариства;

б) відступлення частки іншому учаснику (учасникам) за згодою або

третій особі, якщо інше не передбачено установчими документами то-

вариства;

в) спадкування частки учасника – фізичної особи або правонаступ-

ництва учасника – юридичної особи;

г) смерті учасника – фізичної особи чи реорганізації або ліквідації

учасника – юридичної особи;

д) добровільного виходу учасника з товариства з викупом його

частки самим товариством.

товариством  з  додатковою  відповідальністю  є  господарське

товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених уста-

новчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми

зобов’язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники

цього товариства несуть додаткову обмежену майнову солідарну відпо-

відальність у визначеному установчими документами однаково кратно-

му розмірі до вкладу кожного з учасників.

6.5. поняття і сутність повного

і командитного господарських товариств

повним товариством (пт) є товариство, учасники якого відповід- но до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку ді- яльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову відповідаль- ність за його зобов’язаннями всім майном, що їм належить.

Характерними рисами повного товариства є:

– відсутність законодавчих вимог щодо розміру та порядку форму-

вання майна, вирішення цих питань є прерогативою учасників і фіксуєть-

ся в установчому договорі;

– установчим документом є тільки установчий договір, підписаний

усіма учасниками;

– особа може бути учасником тільки одного повного товариства;

– відсутність органів управління товариства, оскільки управління

справами товариства здійснюється його учасниками;

– кожен учасник повного товариства має 1 голос, якщо засновниць-

ким договором не передбачений інший порядок;

– учасник повного товариства зобов’язаний повідомити інших учас- ників про свій вихід зі складу товариства за 3 місяці до фактичного ви- ходу;

– повне товариство підлягає ліквідації або реорганізації в 6-місяч- ний термін з моменту, коли в його складі залишився 1 учасник;

– учасники товариства несуть додаткову необмежену солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, на яке може бути звернено стягнення.

– кожен учасник повного товариства відповідає за зобов’язаннями товариства всім своїм майном незалежно від його частки в повному то- варистві і від частки участі інших учасників. При неможливості стягнен- ня за зобов’язаннями товариства з одного з учасників (наприклад, через його банкрутство), його відповідальність за зобов’язаннями товариства повинні нести інші учасники товариства пропорційно їх внескам.

Крім того, учасник повного товариства відповідає за боргами това- риства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу до товариства.

Учасник повного товариства, який сплатив повністю борги товари- ства, має право регресу до інших учасників пропорційно до їхніх часток. командитним  товариством  (кт)  є  господарське  товариство,

в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність, управляють його справами і несуть за його зобов’язаннями додаткову солідарну відповідальність всім своїм май- ном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасни- ки), а інші учасники, присутні в діяльності товариства лише своїми вне- сками (вкладники), не беруть участі в управлінні його справами, не не- суть додаткової відповідальності і мають право вимагати першочергово- го (перед повними учасниками) повернення вкладу в разі ліквідації то- вариства.

Характерними рисами командитного товариства є:

– установчим документом є тільки установчий договір, підписаний

усіма повними учасниками, у випадку якщо КТ створюється лише 1 пов-

ним учасником, установчим документом є – одноосібна заява (мемо-

рандум);

– особа може бути повним учасником тільки одного КТ;

– повний учасник КТ не може бути учасником ПТ;

– сукупний розмір внесків вкладників не може перевищувати 50\%

статутного капіталу;

– КТ ліквідується або реорганізується в ПТ при вибутті всіх вклад-

ників;

– КТ не зобов’язане ліквідуватися, якщо в ньому є хоча б 1 повний

учасник і 1 вкладник.

питання для самостійного вивчення

1. Що таке лістинг?

2. Співвідношення понять «статутний фонд» та «статутний капітал».

3. Особливості контролю за діяльністю акціонерного товариства.

4. «Кворум» у акціонерному товаристві та товаристві з обмеженою

відповідальністю.

5. Способи участі в управлінні товариством через інших осіб.

6. Роль Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку для

регулювання діяльності акціонерних товариств.

тести для поточного контролю

6.1. До статутних господарських товариств належить:

– командитне товариство;   – консорціум;

– закрите акціонерне товариство;   – фермерське господарство.

6.2. Якщо учасники товариства відповідають за його борги свої- ми внесками в статутний фонд, а в разі недостатності цих сум – до- датково майном, що їм належить, в однакових для всіх учасників від- сотках, то це:

– товариство з додатковою відповідальністю;

– товариство з обмеженою відповідальністю;

– повне товариство;

– акціонерне товариство.

6.3. Розмір статутного капіталу для товариства з обмеженою відповідальністю не може бути меншим ніж:

– 100 мінімальних заробітних плат;

– 1 мінімальна заробітна плата;

– 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

– 1250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6.4. За загальним правилом не належить до виключної компетен- ції загальних зборів акціонерів:

– внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;

– утворення та ліквідація наглядової ради та інших органів товари- ства, обрання та відкликання членів наглядової ради;

– затвердження річного звіту товариства;

– рішення про затвердження штатного розпису товариства.

6.5. Рішення загальних зборів учасників товариства приймають- ся більшістю не менш як у 3/4 голосів учасників, які беруть участь у зборах, щодо:

– внесення змін до статуту товариства;

тема 5. правове становище підприємств

– ліквідації товариства, крім випадків, встановлених законом;

– питань, передбачених законом, що регулює питання створення,

діяльності та припинення товариств;

– виключення учасника з товариства.

6.6. Мінімальний розмір статутного капіталу повного товари- ства:

– 1 мінімальна заробітна плата;

– 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

– 1250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

– законом не визначено.

6.7. Мінімальна кількість учасників командитного товариства:

– 1 повний учасник;

– 2 повних учасники та 1 вкладник;

– 1 повний учасник та 1 вкладник.

6.8. До контролюючих органів акціонерного товариства нале- жать:

– дирекція, загальні збори, ревізійна комісія;

– загальні збори, ревізійна комісія;

– загальні збори, ревізійна комісія, спостережна рада;

– ревізійна комісія, спостережна рада.

6.9. До контролюючих органів товариства з обмеженою відпові- дальністю належать:

– директор, загальні збори, ревізійна комісія;

– загальні збори, ревізійна комісія;

– ревізійна комісія, спостережна рада;

– ревізійна комісія.

6.10. Чим відрізняються господарські товариства різних видів?

– спрямуванням і змістом діяльності;

– порядком державної реєстрації;

– обсягом юридичної відповідальності.

6.11.  За  чиїм  рішенням  структурний  підрозділ  може  вийти  зі складу господарського товариства?

– учасників (засновників) господарського товариства;

– Фонду державного майна України;

– трудового колективу;

– суду (господарського суду).