Господарське право України - Навчальний посібник (Несинова С. В., Воронко В. С., Чебикіна Т. С.)

Тема 33. відповідальність за правопорушення у сфері господарювання

33.1. Загальні   принципи   відповідальності   учасників   господарських відносин.

33.2. Господарські санкції як правові засоби відповідальності у сфері господарювання.

33.3. Підстави господарсько-правової відповідальності.

33.4. Зменшення розміру та звільнення від відповідальності.

33.5. Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідаль-

ності.

33.6. Види санкцій. Господарські санкції (договірні): відшкодування шко-

ди, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

33.7. Адміністративно-господарські санкції.

33.8. Кримінальна відповідальність у сфері господарювання.

33.1. Загальні принципи відповідальності учасників господарських відносин

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій до правопорушника. Підстави та порядок їх застосування передбачені Господарським кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій має на меті забезпечення пра- вопорядку у сфері господарювання, захист прав та законних інтересів громадян, організацій та держави.

Згідно з ч. 3 ст. 216 ГК України господарсько-правова відповідаль- ність базується на трьох основних принципах:

– відшкодування збитків здійснюється незалежно від того, перед- бачено це в договорі чи ні. Передбачена в законі відповідальність ви- робника (продавця) за недоброякісну продукцію застосовується неза- лежно від того, чи є посилання на це в договорі;

– виплата штрафних санкцій за порушення зобов’язань, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника від виконання прийнятих на себе зобов’язань в натурі без згоди іншої сторони;

– в господарському договорі недопустимі положення щодо виключення чи обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

 

33.2. Господарські санкції як правові засоби відповідальності у сфері господарювання

Згідно з ч. 1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визна- ються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в ре- зультаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:

– відшкодування збитків;

– штрафні санкції;

– оперативно-господарські санкції.

Крім вищевказаних санкцій, щодо суб’єктів господарювання за по-

рушення ними правил здійснення господарської діяльності застосову-

ються адміністративно-господарські санкції.

Різниця між господарськими санкціями та адміністративно-госпо-

дарськими полягає в тому, що перші застосовуються за ініціативою учас-

ників господарських відносин, а другі – уповноваженими органами дер-

жавної влади чи органами місцевого самоуправління.

33.3. підстави господарсько-правової відповідальності

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника гос- подарських відносин, згідно зі ст. 218 ГК України, є здійснення ним пра- вопорушення у сфері господарювання.

Господарське правопорушення – це винне, противоправне діяння, яке спричиняє шкоду господарським відносинам, правам та законним інтересам суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин.

Склад господарського правопорушення включає в себе такі обов’язкові елементи: протиправну поведінку суб’єктів господарюван- ня; наявність шкоди; причинний зв’язок між протиправною поведінкою правопорушника та наслідками; вину правопорушника.

Учасник господарських правовідносин несе відповідальність за не- виконання чи неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не дове- де що ним були прийняті всі можливі заходи для того, щоб не допустити господарське правопорушення.

Однією з підстав звільнення від відповідальності є дія нездолан- ної сили. У випадках, якщо інше не передбачене законом чи договором, суб’єкт  господарювання  за  порушення  господарського  зобов’язання

 

несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що на- лежне виконання зобов’язань було неможливим внаслідок дії нездо- ланної сили, тобто надзвичайних та невідворотних обставин при певних умовах здійснення господарської діяльності.

Не вважаються надзвичайними та невідворотними обставинами:

– порушення зобов’язань контрагентами правопорушника;

– відсутність на ринку необхідних для виконання зобов’язань то-

варів;

– відсутність у боржника необхідних засобів.

33.4. Зменшення розміру та звільнення від відповідальності

За невиконання чи неналежне виконання господарських зобов’я- зань чи порушення правил здійснення господарської діяльності право- порушник відповідає належним йому на праві власності чи закріпле- ним за ним на праві господарського ведення чи оперативного управ- ління майном. Це правило є диспозитивним, оскільки інше може бути передбачене Господарським Кодексом чи іншими законами. Засновни- ки суб’єкта господарювання не відповідають за зобов’язаннями суб’єкта господарювання, за винятком випадків, які передбачені або законом, або договором.

Суд має право зменшити розмір відповідальності чи звільнити від- повідача від відповідальності, якщо правопорушенню сприяли неправо- мірні дії (бездіяльність) іншої сторони зобов’язання.

Сторони зобов’язання можуть передбачити певні обставини, які внаслідок надзвичайного характеру цих обставин є підставами для звільнення їх від господарської відповідальності у випадках порушен- ня зобов’язання внаслідок цих обставин, а також порядок посвідчення факту виникнення таких обставин. Такі обставини називаються «форс- мажорними», і до них належать: війни, військові дії, блокади, ембарго, стихійні лиха, а також сезонні природні явища.

33.5. досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності

Учасники господарських відносин, які порушили майнові права чи законні інтереси інших суб’єктів, зобов’язані відновити їх, не чекаючи пред’явлення їм претензії чи звернення в суд.

У ч. 2 ст. 222 ГК України передбачене право суб’єкта господарю- вання, права та інтереси якого порушені, звернутися до правопорушни-

 

ка з претензією для досудового урегулювання спору. Такий порядок ре- алізації господарсько-правової відповідальності дозволяє суб’єктам гос- подарювання урегулювати розбіжності, які виникли між ними без звер- нення до суду та додаткових затрат на судові витрати.

Вимоги до змісту та форми претензії:

– повне найменування та поштові реквізити заявника претензії та

особи (осіб), якій претензія пред’являється;

– дата пред’явлення та номер претензії;

– обставини, на підставі яких пред’явлена претензія; докази, які

підтверджують ці обставини;

– вимоги заявника з посиланням на нормативні акти;

– сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошо-

вій оцінці;

– платіжні реквізити заявника претензії;

– перелік документів, які додаються до претензії.

Документи, які підтверджують вимоги заявника, додаються в ори-

гіналах чи в належних чином завірених копіях. Документи, які є в іншої

сторони, можуть не додаватися до претензії. Претензія підписується

повноважною особою заявника чи його представником та направляєть-

ся адресату рекомендованим чи цінним листом чи вручається адреса-

ту під підпис. Претензія підлягає розгляду у місячний строк з дня її отри-

мання, якщо інше не встановлено ГК України чи іншими законодавчи-

ми актами. Якщо вимоги заявника обґрунтовані, отримувач претензії

зобов’язаний задовольнити. При розгляді претензії сторони за необхід-

ності повинні звірити розрахунки, провести експертизу чи здійснити інші

дії для забезпечення досудового урегулювання спору.

Якщо пред’явлення претензії є, як правило, правом суб’єкта госпо-

дарювання, то відповідь на претензію є обов’язком адресата претензії,

яка повинна бути виконана у встановленому законом порядку та в пев-

ний строк.

Відповідно до ст. 8 ГПК України у відповіді на претензію вказують-

ся:

 

1) повне найменування та поштові реквізити підприємства, органі-

зації, які дають відповідь, та підприємства, організації, яким направля-

ється відповідь; дата та номер відповіді; дата та номер претензії, на яку

дається відповідь;

2) якщо претензія визнається повністю або частково – визнана сума,

номер та дата платіжного доручення на перерахування цієї суми чи строк

та спосіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці;

3) якщо претензія відхилена повністю або частково, мотиви відхи-

лення із посиланням на відповідні нормативні акти та документи, які об-

ґрунтовують відхилення претензії;

4) перелік прикладених до відповіді документів чи інших доказів.

 

У разі коли претензія відхилена повністю або частково, заявнику повинні бути повернені оригінали документів, які отримані з претен- зією, а також направлені документи, які обґрунтовують відхилення пре- тензії, якщо вони відсутні у заявника претензії. Відповідь на претензію підписується повноважною особою чи представником отримувача пре- тензії та направляється заявнику рекомендованим чи цінним листом чи вручається йому під підпис.

33.6. Види санкцій. Господарські санкції (договірні): відшкодування шкоди, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції

Учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов’язання чи встановлені вимоги щодо здійснення господарської ді- яльності, повинен відшкодувати спричинені цим збитки суб’єкту, пра- ва та законні інтереси якого порушені.

Під збитками слід розуміти витрати, які зроблені правомочною сто- роною, втрата чи пошкодження майна, а також не отримані доходи, які сторона могла б отримати у разі належного виконання зобов’язань чи дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою сторо- ною.

До складу збитків, які підлягають відшкодуванню, включаються:

– вартість втраченого, пошкодженого чи знищеного майна;

– додаткові витрати;

– не отриманий прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка

понесла збитки, мала право розраховувати у разі належного виконання

зобов’язання іншою стороною;

– матеріальна компенсація моральної шкоди.

При визначенні розміру шкоди враховуються ціни, які існували на

місці виконання зобов’язання на день задоволення боржником в до-

бровільному порядку вимог сторони, яка понесла збитки, а у випадку

якщо вимога не задоволена в добровільному порядку – на день подан-

ня до суду відповідного позову про стягнення шкоди. Виходячи з кон-

кретних обставин, суд може задовольнити вимоги про відшкодування

збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Сторони господарського зобов’язання мають право за взаємною

згодою завчасно визначити розмір збитків, які підлягають відшкодуван-

ню, в твердій сумі чи у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу не-

виконання зобов’язання чи строків порушення зобов’язання сторонами.

Штрафні  санкції  –  це  господарські  санкції  у  вигляді  грошової

суми  (неустойка,  штраф,  пеня),  яку  учасник  господарських  відносин

 

зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення госпо- дарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господар- ського зобов’язання.

Згідно зі ст. 50 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума чи інше майно, яке боржник повинен передати кредитору у випад- ках порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, яка вираховується у відсотках від суми не- виконаного чи неналежним чином виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, яка вираховується у відсотках від суми несвоє- часно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочки зобов’язання.

Правом застосовувати штрафні санкції наділені такі суб’єкти: суб’єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та орга- ни місцевого самоврядування, які наділені господарською компетен- цією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступа- ють засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на підставі відносин власнос- ті.

У ч. 2 ст. 231 ГК України передбачені конкретні розміри штрафних санкцій, які стягуються при порушенні господарського зобов’язання, у якому хоча б однією із сторін є суб’єкт господарювання, який належить до державного сектора економіки, чи порушення пов’язане з виконан- ням державного контракту, чи виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету чи за рахунок державного кредиту:

– за порушення умов зобов’язання щодо якості (комплектності) то- варів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20\% вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

– за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1\% вартості товару (робіт, послуг), щодо якого допущена про- строчка виконання за кожен день прострочки, а за прострочку більше 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7\% вказаної вартості.

У випадках, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначе- ний, то санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлю- ються у відсотках, розмір яких визначається облікова ставка Національ- ного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо ін- ший розмір не передбачений законом чи договором.

У внутрішньогосподарських відносинах розмір штрафних санкцій, а також відшкодування збитків визначається суб’єктом господарювання.

Вимогу щодо виплати штрафних санкцій може заявити учасник гос- подарських відносин, права або законні інтереси якого порушені, а у ви-

 

падках, передбачених законом – уповноважений орган, який наділений господарською компетенцією.

оперативно-господарські санкції – це заходи оперативного впли- ву на правопорушника, які застосовуються сторонами зобов’язання в односторонньому порядку з метою припинення чи попередження по- вторення  порушень  зобов’язання.  На  відміну  від  штрафних  санкцій, які можуть бути передбачені як в законі, так і в договорі, оперативно- господарські санкції можуть бути передбачені тільки в договорі. Одні- єю з важливих особливостей оперативно-господарських санкцій є те, що вони можуть застосовуватися незалежно від відсутності чи наявнос- ті вини суб’єкта господарювання.

Види оперативно-господарських санкцій:

1) одностороння відмова від виконання свого зобов’язання упра-

вомочною стороною зі звільненням її від відповідальності за це при по-

рушення зобов’язання іншою стороною;

– відмова від виплати за зобов’язаннями, які виконано неналеж-

ним чином чи достроково виконано боржником без згоди іншої сторони;

– відстрочка відвантаження продукції чи виконання робіт внаслі-

док прострочки виставлення акредитиву платником, зупинення видачі

банківських позичок і т. д.;

2) відмова управомоченої сторони зобов’язання від прийняття по-

дальшого  виконання  зобов’язання,  порушеного  іншою  стороною,  чи

повернення  в  односторонньому  порядку  виконаного  кредитором  за

зобов’язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку

коштів, виплачених за неякісну продукцію і т. д.);

3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додатко-

вих гарантій належного виконання зобов’язань стороною, яка поруши-

ла зобов’язання: зміна порядку оплати продукції, перехід на попередню

оплату продукції чи на оплату після перевірки її якості і т. д.;

4) відмова на встановлення в майбутньому господарських відно-

син зі стороною, яка порушила зобов’язання. Цей перелік оперативно-

господарських санкцій не є вичерпним. Сторони в договорі можуть пе-

редбачити й інші оперативно-господарські санкції.

Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є

факт порушення господарських зобов’язань іншою стороною. Ці санк-

ції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у по-

засудовому порядку та без попереднього пред’явлення претензії по-

рушнику  зобов’язання.  Порядок  застосування  сторонами  конкретних

оперативно-господарських санкцій визначається договором. Якщо сто-

рона не згодна із застосуванням санкції, вона може звернутися до суду

із заявою про відміну такої санкції та відшкодування збитків, спричине-

них її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосо-

 

вуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

33.7. адміністративно-господарські санкції

Одним із видів санкцій, які можуть застосовуватися за правопору- шення у сфері господарювання є адміністративно-господарські санкції. Ці санкції застосовуються органами державної влади чи органами міс- цевого самоврядування, мають не тільки майновий, а і організаційно- правовий характер, та спрямовані на припинення правопорушень суб’єктів господарювання та ліквідацію їх наслідків. Адміністративно- правові санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Види адміністративно-правових санкцій:

– вилучення прибутку (доходу);

– адміністративно-господарський штраф;

– стягнення зборів (обов’язкових платежів);

– призупинення операцій за рахунками суб’єктів господарювання;

– застосування антидемпінгових заходів;

– припинення експортно-імпортних операцій;

– застосування індивідуального режиму ліцензування;

– призупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом гос-

подарювання окремих видів господарської діяльності;

– анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господа-

рювання окремих видів господарської діяльності;

– обмеження чи призупинення діяльності суб’єкта господарюван-

ня;

 

– скасування державної реєстрації та ліквідація суб’єкта господа-

рювання;

Вказаний перелік адміністративно-правових санкцій не є вичерп-

ним – інші види адміністративно-правових санкцій можуть бути перед-

бачені Господарським Кодексом та іншими законами.

Вилучення прибутку (доходу). Прибуток (доход), який отриманий

суб’єктом  господарювання  внаслідок  порушення  встановлених  зако-

нодавством правил здійснення господарської діяльності, а також сума

прихованого (заниженого) доходу (прибутку) чи суми податку, який не

сплачений за прихований об’єкт оподаткування, підлягає вилученню в

доход відповідного бюджету.

адміністративно-господарський штраф. Це грошова сума, яка

виплачується суб’єктом господарювання у відповідний бюджет у разі

порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяль-

ності.

 

Стягнення зборів (обов’язкових платежів). При порушення суб’єктом господарювання встановлених правил та звітності щодо упла- ти зборів (обов’язкових платежів) чи їх несплати або неповної сплати сума, яка підлягає сплаті, стягується у відповідний бюджет. Крім цього із суб’єкта господарювання може бути стягнений штраф у розмірі до 50\% тієї суми, яка підлягає виплаті.

призупинення операцій за рахунками суб’єктів господарювання. При відмові органів управління чи посадових осіб суб’єктів господарю- вання у проведенні документальної перевірки чи в недопущенні робіт- ників податкових органів для обстеження приміщень, які використову- ються для здійснення господарської діяльності, ненадання податковим та іншим органам чи їх посадовим особам встановленої законом звіт- ності, розрахунків, декларацій чи інших документів, пов’язаних зі спла- тою податків, зборів (обов’язкових платежів), операції цього суб’єкта за його рахунками в установах банку призупиняються.

Застосування антидемпінгових заходів. При здійсненні окреми- ми учасниками господарських відносин зовнішньоекономічної діяль- ності, пов’язаної з отриманням незаконних переваг на ринку України (здійснення демпінгового імпорту, субсидійованого імпорту, недобро- совісна конкуренція), що спричинило шкоду економіці України чи по- тягло загрозу виникнення такої шкоди, до цих учасників відносин мо- жуть бути застосовані антидемпінгові, компенсаційні чи спеціальні за- ходи відповідно до закону.

Антидемпінгові заходи – це попередні чи кінцеві заходи, які засто- совуються під час чи за результатами антидемпінгового розслідування. Антидемпінгове мито (попереднє чи кінцеве) – це особливий вид мита, яке стягується у випадку ввозу на митну територію України товару, який є об’єктом застосування антидемпінгових заходів.

Субсидійований імпорт – ввіз на митну територію країни імпорт- ного товару (товарів), який користується пільгами від субсидії, яка нада- ється для виробництва, переробки, транспортування чи експорту тако- го товару.

Компенсаційні заходи – попередні чи кінцеві заходи, які застосову- ються під час чи за результатами антисубсидійованого розслідування.

припинення експортно-імпортних операцій. Застосування ін- дивідуального режиму ліцензування. При недобросовісній конкурен- ції, розміщенні валютних цінностей з порушенням встановленого по- рядку на рахунках і вкладах за межами України, а також в інших випад- ках, якщо дії учасників зовнішньоекономічної діяльності завдають шко- ди економіці України, експортно-імпортні операції таких суб’єктів гос- подарювання припиняються. За порушення суб’єктами господарюван- ня правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності щодо антимо-

 

нопольних заходів, заборони недобросовісної конкуренції та інших пра- вил, якими встановлюються певні обмеження чи заборони у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, до таких суб’єктів може застосовува- тися індивідуальний режим ліцензування. Цей режим застосовується з метою контролю за зовнішньоекономічною діяльністю суб’єктів зовніш- ньоекономічної діяльності, які допустили порушення в цій сфері. У цьо- му разі оформлюється разова (індивідуальна) ліцензія, яка видається Мі- ністерством економіки чи уповноваженими ним органами. Ця ліцензія є підставою для здійснення зовнішньоекономічних операцій суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції.

обмеження та зупинення діяльності суб’єкта господарювання. При здійсненні господарської діяльності з порушенням екологічних ви- мог діяльність суб’єкта господарювання може бути обмежена чи призу- пинена Кабінетом Міністрів, Радою міністрів АРК, а також уповноваже- ним центральним органом виконавчої влади з питань екології та при- родних ресурсів та його органами на місцях. До підприємств торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, які неодноразово допуска- ли реалізацію недоброякісних товарів чи систематично порушують вста- новлені правила торгівлі та надання послуг чи умов зберігання чи тран- спортування товарів можуть застосовуватися тимчасове припинення ді- яльності таких підприємств. Їх діяльність тимчасово припиняється у ви- падках, коли інші заходи впливу не дали чи не дадуть належних резуль- татів, наприклад: повторного виявлення протягом 90 календарних днів одного і того ж порушення; виявлення недоліків, причини яких не мо- жуть бути усунені негайно, а подальша діяльність може спричинити шкоду здоров’ю чи майну споживача; невиконання господарюючими суб’єктами приписів державних органів із захисту прав споживачів про припинення порушень прав споживачів. Тимчасове припинення діяль- ності передбачає припинення на певний строк (до усунення виявлених недоліків) роботу структурних підрозділів, пов’язаних з обслуговуван- ням споживачів і реалізацією (виробництвом) товарів.

Скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання та його ліквідація. Відповідно до Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабі- нету Міністрів від 25.05.98 р., якщо суб’єктом підприємницької діяльнос- ті є юридична особа, то скасування його державної реєстрації здійсню- ється органом державної реєстрації на підставі рішення господарсько- го суду у випадку: визнання недійсними чи такими, що суперечать зако- нодавству уставних документів; здійснення діяльності, яка суперечить статутним документам та законодавству; несвоєчасного повідомлення суб’єктом підприємницької діяльності про зміну його назви, організа- ційної форми, форми власності та місцезнаходження; визнання суб’єкта

 

підприємницької діяльності банкрутом; ненадання протягом року в ор- гани державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

Якщо суб’єктом підприємницької діяльності є фізична особа, то ска- сування його державної реєстрації здійснюється органом державної ре- єстрації на підставі рішення господарського суду у випадках: здійснення діяльності, яка суперечить законодавству; несвоєчасного повідомлення підприємцем-громадянином про зміну свого постійного чи тимчасового місця проживання; ненадання протягом року в органи державної подат- кової служби податкових декларацій та документів фінансової звітності. Вказаний перелік підстав скасування державної реєстрації є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Ліквідація суб’єкта господарювання у зв’язку зі скасуванням дер- жавної реєстрації здійснюється ліквідаційною комісією, яка створюєть- ся власником (власниками) майна суб’єкта господарювання чи уповно- важеним ним органом. Орган (особа), який прийняв рішення про лікві- дацію суб’єкта господарювання, встановлює порядок та визначає стро- ки проведення ліквідації, а також строк для заявлення претензії креди- торами, який не може бути меншим ніж 2 місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушен- ня, але не пізніше ніж 1 рік з дня порушення цим суб’єктом встановле- них законодавством правил здійснення господарської діяльності.

33.8. кримінальна відповідальність у сфері господарювання

Кримінальна відповідальність за злочини у сфері господарської ді- яльності передбачена нормами, які знаходяться у розділі VII Особли- вої частини Кримінального Кодексу України, який нараховує 38 статей (ст. 199–235). Залежно від видового об’єкта злочини у сфері господар- ської діяльності можна класифікувати таким чином:

1) злочини проти порядку обігу грошей, цінних паперів, інших документів. До цієї групи входять такі злочини: виготовлення, збері- гання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з ме- тою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК); виготовлення, збут чи викорис- тання підроблених недержавних цінних паперів (ст. 224 КК); порушен- ня порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів (ст. 223 КК); неза- конні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготов-

 

лення (ст. 200 КК); підроблення знаків поштової оплати і проїзних квит- ків (ст. 215 КК).

2) злочини проти системи оподаткування. До цієї групи нале- жать: ухилення від сплати податків, зборів чи інших обов’язкових пла- тежів (ст. 212 КК); незаконне виготовлення, зберігання, збут або тран- спортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК); незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготов- лених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контроль- них марок (ст. 216 КК).

3) злочини проти системи бюджетного регулювання. До цих злочинів належать: порушення законодавства про бюджетну систему (ст. 210 КК); видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку (ст. 211 КК);

4) злочини проти системи валютного регулювання: ухилен- ня від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 КК); незакон- не відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст. 208 КК).

5) злочини проти порядку переміщення предметів через мит-

ний кордон України: контрабанда (ст. 201 КК).

6) злочини проти порядку зайняття підприємницькою чи іншою

господарською  діяльністю:  порушення  порядку  зайняття  господар-

ською та банківською діяльністю (ст. 202 КК); зайняття забороненими

видами господарської діяльності (ст. 203 КК); фіктивне підприємництво

(ст. 205 КК); легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна,

здобутих злочинним шляхом (ст. 209 КК); порушення порядку здійснен-

ня операцій з металобрухтом (ст. 213 КК); порушення законодавства, що

регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчи-

тування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва

(ст. 203–1 КК); порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорого-

цінного каміння (ст. 214 КК).

7) злочини проти прав і законних інтересів кредиторів: фіктив-

не банкрутство (218 КК); доведення до банкрутства (ст. 219 КК); при-

ховування стійкої фінансової неспроможності (ст. 220 КК); незаконні

дії у разі банкрутства (ст. 221 КК); шахрайство з фінансовими ресурса-

ми (ст. 222 КК).

8) злочини проти добросовісної конкуренції і антимонополіс-

тичної діяльності: протидія законній господарській діяльності (ст. 206

КК); порушення антимонопольного законодавства (ст. 230 КК); змова

про зміну чи фіксування цін або примушування до їх зміни чи фіксуван-

ня (ст. 228 КК); незаконне використання товарного знака (ст. 229 КК); не-

законне збирання з метою використання або використання відомостей,

 

що становлять комерційну таємницю (ст. 231 КК); розголошення комер- ційної таємниці (ст. 232 КК).

9) злочини проти прав і законних інтересів споживачів: обман покупців та замовників (ст. 225 КК); фальсифікація засобів вимірювання (ст. 226 КК); випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227 КК); незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірно- го клейма (ст. 217 КК).

10) злочини проти порядку приватизації: незаконна приватизація державного, комунального майна (ст. 233 КК); незаконні дії щодо при- ватизаційних паперів (ст. 234 КК); недотримання особою обов’язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підпри- ємств та їх подальшого використання (ст. 235 КК).

Численність вищевказаних груп злочинів можна пояснити різно- характерністю та неоднорідністю посягань. У цілому наведену класифі- кацію можна вважати оптимальною, такою, що ґрунтується на чинному кримінальному законодавстві і дозволяє показати специфіку кожної із виділених груп злочинних посягань. Та водночас необхідно вказати, що і ця класифікація – певною мірою умовність, яка на остаточність претен- дувати не може, оскільки злочини у господарській діяльності різні вчені класифікують по різному. Що стосується покарання за вказані злочини, то спектр їх доволі широкий – від штрафів до позбавлення волі з конфіс- кацією майна.

питання для самостійного вивчення

1. Суб’єкти кримінальної відповідальності у новелах законодавства в Україні.

2. Презумпція винуватості у господарській сфері.

3. Випадки, коли перевізник повинен доводити свою невинуватість.

4. Законодавче закріплення форс-мажору.

5. Особливості застосування відшкодування збитків та стягнення

штрафних санкцій за ЦК України та ГК України.

6. Судова практика щодо визначення розміру та стягнення збитків

за підрив ділової репутації.

7. Обов’язковість досудового врегулювання спорів згідно з рішен-

ням Конституційного суду України.

тести для поточного контролю

33.1. У сфері господарювання застосовуються такі види госпо- дарських санкцій:

– відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські

санкції, адміністративно-господарські санкції;

 

– штрафні санкції та оперативно-господарські санкції;

– відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські

санкції.

33.2. Склад господарського правопорушення включає в себе такі обов’язкові елементи:

– протиправну поведінку суб’єктів господарювання; наявність шко- ди; причинний зв’язок між протиправною поведінкою правопорушника та наслідками; вину правопорушника;

– протиправну поведінку суб’єктів господарювання; наявність шко- ди; причинний зв’язок між протиправною поведінкою правопорушни- ка та наслідками;

– протиправну поведінку суб’єктів господарювання; наявність шко- ди; вину правопорушника.

33.3. Не вважаються надзвичайними та невідворотними обста- винами як підстава звільнення від відповідальності:

– порушення зобов’язань контрагентами правопорушника;

– відсутність на ринку необхідних для виконання зобов’язань то-

варів;

– відсутність у боржника необхідних засобів;

– прийняті всі можливі заходи для того, щоб не допустити госпо-

дарське правопорушення.

33.4. Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяль- ність) іншої сторони зобов’язання, то суд:

– має право зменшити розмір відповідальності чи звільнити відпо- відача від відповідальності;

– має право зменшити розмір відповідальності;

– зобов’язаний зменшити розмір відповідальності чи звільнити від-

повідача від відповідальності;

– зобов’язаний зменшити розмір відповідальності.

33.5. Претензія підписується повноважною особою заявника чи його представником та направляється адресату:

– рекомендованим чи цінним листом чи вручається адресату під підпис;

– рекомендованим чи цінним листом;

– вручається адресату під підпис;

– рекомендованим листом з описом вкладення.

33.6. Згідно з вимогами ГК України претензія підлягає розгляду:

– у місячний строк з дня її отримання, якщо інше не встановлено ГК

України чи іншими законодавчими актами;

 

– у місячний строк з дня її відправлення, якщо інше не встановлено

ГК України чи іншими законодавчими актами;

– у строк 20 днів з дня її отримання, якщо інше не встановлено ГК

України чи іншими законодавчими актами;

– у строк, зазначений у претензії.

33.7. Відповідь на претензію є:

– обов’язком адресата претензії на претензію;

– правом адресата претензії;

– це має встановлюватись у договорі.

33.8. До складу збитків, які підлягають відшкодуванню, не вклю- чаються:

– вартість втраченого, пошкодженого чи знищеного майна;

– додаткові витрати;

– не отриманий прибуток (втрачена вигода), на яку сторона, яка

понесла збитки, мала право розраховувати у разі належного виконання

зобов’язання іншою стороною;

– матеріальна компенсація моральної шкоди;

– неустойка (штраф та пеня).

33.9. Для суб’єктів господарювання розмір пені не повинен пере- вищувати:

– подвійної облікової ставки НБУ;

– облікової ставки НБУ;

– розміру пені, що встановлюється для державних підприємств;

– розмір пені зазначається у договорі та підлягає стягненню у будь-

якому випадку саме у цьому розмірі.

33.10. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися:

– незалежно від відсутності чи наявності вини суб’єкта господарю-

вання;

– при наявності вини суб’єкта господарювання;

– це залежить від ситуації.

33.11. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися:

– одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних

санкцій;

– лише за умови, що відшкодування збитків та штрафні санкції не

стягуються;

– після стягнення штрафних санкцій.

 

33.12. Оперативно-господарські санкції застосовуються сторо- ною, яка потерпіла від правопорушення:

– у позасудовому порядку та без попереднього пред’явлення пре- тензії порушнику зобов’язання;

– у судовому порядку та без попереднього пред’явлення претензії порушнику зобов’язання;

– у позасудовому порядку та без попереднього повідомлення по- рушника зобов’язання;

– у судовому порядку.

33.13.   Знайдіть   хибне   твердження.   Адміністративно-госпо- дарські санкції – це санкції, які:

– застосовуються органами державної влади чи органами місцево- го самоврядування;

– мають не тільки майновий, а й організаційно-правовий характер;

– спрямовані на припинення правопорушень суб’єктів господарю-

вання та ліквідацію їх наслідків;

– можуть бути встановлені законами або договором.