Тема 14. антимонопольне законодавство

14.1. Антимонопольні органи та їх компетенція.

14.2. Загальна характеристика антимонопольного законодавства.

14.3. Законодавча заборона зловживанням монопольним становищем

на ринку.

14.4. Заборона антиконкурентних узгоджених дій.

14.5. Дискримінація підприємців органами влади та відповідальність

за неї.

14.6. Санкції за порушення антимонопольного законодавства.

14.1. антимонопольні органи та їх компетенція

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеці- альним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Антимонопольний комітет України утворюється у складі Го- лови та десяти державних уповноважених.

З числа державних уповноважених призначаються два перших за- ступники та три заступники Голови Антимонопольного комітету Украї- ни. Антимонопольний комітет України утворює територіальні відділен- ня. До них належать: територіальні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, повноваження яких визнача- ються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення.

Територіальне відділення Антимонопольного комітету України очолює голова територіального відділення. Голова територіального відділення та його заступник призначаються та звільняються Головою Антимонопольного комітету України. Заступник голови територіально- го відділення призначається та звільняється Головою Комітету за по- данням голови територіального відділення. Антимонопольний комітет України підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній Раді України.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є:

1) здійснення державного контролю за дотриманням законодав-

ства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів гос-

подарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобіган-

ня, виявлення і припинення порушень законодавства про захист еконо-

мічної конкуренції;

2) здійснення державного контролю за концентрацією, узгоджени- ми діями суб’єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на то- вари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монопо- лій;

3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

4) здійснення методичного забезпечення застосування законодав-

ства про захист економічної конкуренції;

5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середови-

ща та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Виключна компетенція Антимонопольного комітету України:

1) надання дозволу або заборона узгоджених дій відповідно до ч. 1

та 2 ст. 10 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;

2) перевірка рішень, прийнятих державними уповноваженими та

адміністративними колегіями Антимонопольного комітету України, пе-

ревірка законності та обґрунтованості постанов про адміністративні пра-

вопорушення, винесених державними уповноваженими та адміністра-

тивними колегіями Антимонопольного комітету України. Це обмеження

не розповсюджується на випадки перевірок, розслідувань і судових роз-

глядів відповідними правоохоронними органами і судами;

3) перегляд рішень, прийнятих Антимонопольним комітетом Украї-

ни, у справах про порушення законодавства про захист економічної кон-

куренції та за заявами і справами про узгоджені дії, концентрацію;

4) затвердження власних нормативно-правових актів;

5) затвердження разом з іншими заінтересованими органами ви-

конавчої влади міжвідомчих нормативно-правових актів;

6)  схвалення  проектів  нормативно-правових  актів,  розроблених

Антимонопольним комітетом України з питань, що належать до його

компетенції, відповідно до законодавства про захист економічної кон-

куренції;

7) офіційне тлумачення власних нормативно-правових актів і на-

дання рекомендаційних роз’яснень з питань застосування законодав-

ства про захист економічної конкуренції;

8) затвердження Положення про територіальне відділення Анти-

монопольного комітету України;

9) затвердження положень про дорадчі органи Антимонопольного

комітету України та їх склад;

10) утворення постійно діючих адміністративних колегій Антимо-

нопольного комітету України;

11) заслуховування звітів державних уповноважених, голів терито-

ріальних відділень, керівників самостійних структурних підрозділів апа-

рату Антимонопольного комітету України;

12) затвердження звітів про діяльність Антимонопольного комітету

України для подання їх Верховній Раді України.

Антимонопольний комітет України як вищий колегіальний орган

може розглядати будь-яке питання, що належить до компетенції його

органів.

14.2. Загальна характеристика антимонопольного законодавства

Законодавство, яке регулює суспільні відносини, які виникають у зв’язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням монополізму містяться в таких нормативно-правових актах: Конституції України, Гос- подарському кодексі, а також в Законі України «Про захист економіч- ної конкуренції» від 11.01.2001 р., Законі України «Про захист від не- добросовісної конкуренції» від 7.06.1996 р., Законі України «Про Ан- тимонопольний Комітет», а також такі норми містяться у ряді підза- конних  нормативно-правових  актів:  Постанові  Кабінету  Міністрів  від

28.02.2002 р. № 219 «Про затвердження Порядку надання Кабінету Мі- ністрів України дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб’єктів госпо- дарювання», розпорядження Антимонопольного Комітету України «Про затвердження Тимчасових правил розгляду справ про порушення анти- монопольного законодавства України від 19.04.1994 р. № 5-р, «Про за- твердження положення про порядок подання заяв до Антимонополь- ного комітету про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання» від 19.02.2002 р. № 33-р, «Про затверджен- ня положення про порядок подання заяв до Антимонопольного коміте- ту» від 19.02. 2002 р.№ 26-р та ін.

14.3. Законодавча заборона зловживанням монопольним становищем на ринку

Суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) станови- ще на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного кон- курента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можли- востей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сирови- ни, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єкта гос- подарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35\%, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Монопольним (домінуючим) та-

кож може бути визнане становище суб’єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не за- знає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого роз- міру часток ринку, які належать конкурентам. Монопольним (доміную- чим) вважається також становище кожного з кількох суб’єктів господа- рювання, якщо стосовно них виконуються такі умови:

– сукупна частка не більше ніж трьох суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує

50\%;

– сукупна частка не більше ніж п’яти суб’єктів господарювання,

яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує

70\%.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку

є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монополь-

не (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести

до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення

інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б не-

можливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку,

зокрема, визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації

товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної кон-

куренції на ринку;

2)  застосування  різних  цін  чи  різних  інших  умов  до  рівнознач-

них угод з суб’єктами господарювання, продавцями чи покупцями без

об’єктивно виправданих на те причин;

3) обумовлення укладання угод прийняттям суб’єктом господарю-

вання додаткових зобов’язань, які за своєю природою або згідно з тор-

говими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не

стосуються предмета договору;

4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що за-

вдало чи може завдати шкоди іншим суб’єктам господарювання, покуп-

цям, продавцям;

5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару

за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів гос-

подарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин;

7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усу-

нення з ринку продавців, покупців, інших суб’єктів господарювання.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку

забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

14.4. Заборона антиконкурентних узгоджених дій

Узгодженими діями є укладення суб’єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об’єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, без- діяльність) суб’єктів господарювання.

Узгодженими діями є також створення суб’єкта господарювання, об’єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конку- рентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили зазна- чений суб’єкт господарювання, об’єднання, або між ними та новоство- реним суб’єктом господарювання, або вступ до такого об’єднання.

Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які при- звели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, які стосуються:

1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;

2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного

розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;

3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним прин-

ципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за ко-

лом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;

4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;

5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з рин-

ку) інших суб’єктів господарювання, покупців, продавців;

6)  застосування  різних  умов  до  рівнозначних  угод  з  іншими

суб’єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне станови-

ще в конкуренції;

7) укладення угод за умови прийняття іншими суб’єктами господа-

рювання додаткових зобов’язань, які за своїм змістом або згідно з тор-

говими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не

стосуються предмета цих угод;

8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів

господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин.

Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинен-

ня суб’єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку това-

ру, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи об-

меження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спрос-

товує наявність об’єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяль-

ності).

Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне

за собою відповідальність згідно із законом.

14.5. дискримінація підприємців органами влади та відповідальність за неї

Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самовряду- вання, органів адміністративно-господарського управління і контролю це:

нов);

– прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, поста-

– дача письмових або усних вказівок;

– укладання правочинів чи інші діяння, які призвели чи можуть

призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення кон-

куренції.

Антиконкурентними  діями  органів  влади,  органів  місцевого  са-

моврядування, органів адміністративно-господарського управління та

контролю, зокрема, визнаються:

– заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи

здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій

сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окре-

мих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних

видів товарів;

– пряме або опосередковане примушення суб’єктів господарюван-

ня до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші фор-

ми об’єднань або здійснення узгоджених дій концентрації суб’єктів гос-

подарювання в інших формах;

– пряме або опосередковане примушення суб’єктів господарюван-

ня до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки то-

варів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у пев-

них продавців;

– будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а

також розподіл ринків між суб’єктами господарювання за територіаль-

ним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупі-

вель або за колом споживачів чи продавців;

– встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного ре-

гіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з од-

ного регіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов;

– надання окремим суб’єктам господарювання або групам суб’єктів

господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване

становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести

до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

– дія, внаслідок якої окремим суб’єктам господарювання або гру-

пам суб’єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримі-

наційні умови діяльності порівняно з конкурентами;

– дія, якою встановлюються не передбачені законами України за- борони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.

14.6. Санкції за порушення антимонопольного законодавства

За порушення антимонопольного законодавства до суб’єктів гос- подарювання застосовуються такі види санкцій:

Штрафи (ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкурен- ції») за такі порушення:

– антиконкурентні узгоджені дії;

– зловживання монопольним (домінуючим) становищем;

– невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимо-

нопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі, у

розмірі до 10\% доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реаліза-

ції продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що переду-

вав року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одер-

жаного прибутку, який перевищує 10\% зазначеного доходу (виручки),

штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру не-

законно одержаного прибутку;

– здійснення учасниками – суб’єктами господарювання узгодже-

них дій, заборонених законом;

– обмежувальна та дискримінаційна діяльність;

– порушення положень, погоджених з органами Антимонополь-

ного комітету України установчих документів суб’єкта господарювання,

створеного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмежен-

ня конкуренції;

– концентрація без отримання відповідного дозволу органів Анти-

монопольного комітету України, у разі якщо наявність такого дозволу

необхідна;

– невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і

зобов’язань, якими було обумовлене рішення про надання дозволу на

узгоджені дії, концентрацію – накладаються штрафи у розмірі до 5\% до-

ходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (това-

рів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому

накладається штраф;

– обмежувальна діяльність, заборонена згідно із частиною першою

ст. 18 цього Закону;

– неподання інформації Антимонопольному комітету України, його

територіальному  відділенню  у  встановлені  органами  Антимонополь-

ного  комітету  України,  головою  його  територіального  відділення  чи нормативно-правовими актами строки;

– подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комі- тету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального від- ділення чи нормативно-правовими актами строки;

– подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету

України, його територіальному відділенню;

– створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету

України, його територіального відділення у проведенні перевірок, огля-

ду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи

інші носії інформації;

– обмеження в господарській діяльності суб’єкта господарювання

у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного комітету Укра-

їни, його територіального відділення із заявою про порушення законо-

давства про захист економічної конкуренції – накладаються штрафи у

розмірі до 1\% доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації

продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував

року, в якому накладається штраф.

Рішення  та  розпорядження  органів  Антимонопольного  комітету

України, голів його територіальних відділень є обов’язковими до вико-

нання.

Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонополь-

ного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одер-

жання рішення про накладення штрафу.

Якщо штраф накладено на суб’єкт господарювання сплата штрафу

може здійснюватися як повністю, так і частково будь-якою юридичною

чи фізичною особою, яка входить до складу суб’єкта господарювання і

на яку накладено штраф. Сплата штрафу у повному обсязі однією юри-

дичною чи фізичною особою або декількома особами звільняє інших

осіб, за яких цей штраф було сплачено, від сплати штрафу.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у роз-

мірі 1,5\% від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розмі-

ру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонополь-

ного комітету України.

Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським су-

дом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимо-

нопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф,

про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодав-

ства про захист економічної конкуренції.

За заявою особи, на яку накладено штраф, органи Антимонополь-

ного комітету України своїм рішенням мають право відстрочити або

розстрочити сплату накладеного ним штрафу. У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комі- тету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Протягом п’яти днів з дня сплати штрафу суб’єкт господарюван- ня зобов’язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтвер- джують сплату штрафу.

Органи Антимонопольного комітету України, які здійснюють пере- вірку рішення, можуть зупинити виконання рішення до закінчення його перевірки, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі.

За результатами перевірки рішення органи Антимонопольного ко- мітету України мають право:

– залишити рішення без змін;

– змінити рішення;

– скасувати рішення частково і направити справу на новий розгляд

у цій частині;

– скасувати рішення і прийняти нове рішення або передати справу

на новий розгляд чи припинити провадження у справі.

Крім штрафів, для громадян – підприємців та посадових осіб пе-

редбачена адміністративна відповідальність. Посадові особи органів

влади,  органів  місцевого  самоврядування,  органів  адміністративно-

господарського управління та контролю несуть адміністративну відпові-

дальність за такі порушення:

– невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимоно-

польного комітету України або їх виконання не в повному обсязі;

– неподання інформації чи подання інформації в неповному обся-

зі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділен-

ню у встановлені органами Антимонопольного комітету, головою його

територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;

– подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету

України чи його територіальному відділенню;

–  створення  працівникам  Антимонопольного  комітету  України,

його  територіального  відділення  перешкод  у  проведенні  перевірок,

огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предме-

ти чи інші носії інформації.

У разі усунення конкуренції після реорганізації шляхом приєднан-

ня, злиття, АМК України вправі прийняти рішення про примусовий поділ

новоствореного суб’єкта.

Крім того, відшкодування збитків, які завдані антиконкурентними

діями суб’єктів господарювання, відшкодовуються в судовому порядку

на підставі висновку АМК України про факт правопорушення та обґрун-

тування розміру збитків від цих дій.

питання для самостійного вивчення

1. Історія розвитку законодавства про захист економічної конку- ренції в Україні.

2. Межі повноважень Антимонопольного комітету України.

3. Роль АМК України для захисту прав господарюючих суб’єктів, що

постраждали від правопорушення у сфері економічної конкуренції.

4. Притягнення до адміністративної відповідальності за порушення

конкурентного законодавства.

5. Сучасні способи впливу на суб’єктів господарської діяльності, що

можуть порушувати економічну конкуренцію.

6. Проблеми боротьби з правопорушеннями у сфері економічної

конкуренції в Україні.

тести для поточного контролю

14.1. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єк- та господарювання, частка якого на ринку товару:

– перевищує 35\%;

– перевищує 35\%, якщо він не доведе, що зазнає значної конкурен-

ції;

ції.

– перевищує 10\%;

– перевищує 50\%, якщо він не доведе, що зазнає значної конкурен-

14.2. В яких випадках забороняється відмовляти суб’єкту госпо- дарювання у вступі до об’єднання?

– якщо об’єднання може об’єднати всіх учасників ринку чи тери- торії;

– якщо внаслідок об’єднання значно обмежується конкуренція на ринку;

– якщо діяльність суб’єкта господарювання на ринку буде неефек- тивною;

– якщо частка суб’єкта господарювання на ринку не перевищує

10\%.

14.3. До повноважень Антимонопольного комітету України не належать:

– прийняття законодавчих актів з питань розвитку конкурентної по- літики;

–  контроль  за  дотриманням  антимонопольного  законодавства

України;

– розгляд справ про недобросовісну конкуренцію.

14.4. Адміністративна монополія створюється через:

– прийняття рішень органами влади і управління про об’єднання

підприємств;

– вдалі дії фірми на ринку;

– особливості технології виробництва та обслуговування;

– примусовий поділ підприємств.

14.5. Термін повноважень державних уповноважених Антимоно- польного комітету України складає:

– 3 роки;

– 7 років;

– 8 років;

– 10 років.

14.6. Антимонопольний комітет України – це:

– центральний орган виконавчої влади, метою діяльності якого є

забезпечення державного захисту економічної конкуренції у підприєм-

ницькій діяльності;

– державний орган із спеціальним статусом, метою діяльності яко-

го є забезпечення державного захисту економічної конкуренції у під-

приємницькій діяльності;

– незалежний орган, метою діяльності якого є забезпечення дер-

жавного захисту економічної конкуренції у підприємницькій діяльності.

14.7. Антиконкурентними узгодженими діями не визнаються:

– узгоджені дії, які стосуються добровільних узгоджень малих і се-

редніх підприємців щодо спільного придбання товарів;

– узгоджені дії, які стосуються встановлення цін та умов придбан-

ня товарів;

– узгоджені дії, які стосуються розподілу ринків;

– узгоджені дії, які стосуються суттєвого обмеження конкуренто-

спроможності інших підприємців.

14.8. Дозвіл на здійснення узгоджених дій може надаватися:

– виключно Антимонопольним комітетом України;

– Антимонопольним комітетом України або Кабінетом Міністрів

України;

– виключно Кабінетом Міністрів України;

–  Міністерством  економіки  та  з  питань  європейської  інтеграції

України.