Господарське право України - Навчальний посібник (Несинова С. В., Воронко В. С., Чебикіна Т. С.)

Тема 12. звітність суб’єктів господарювання

12.1. Загальна характеристика звітності підприємства.

12.2. Затвердження звітів вищим органом управління господарського

товариства.

12.3. Власна звітність, консолідована та загальна. Звітність холдин-

гової компанії.

12.4. Звітний період: поняття та види.

12.5. Проведення інвентаризації: умови та порядок. Підстави прове-

дення обов’язкової інвентаризації.

12.1. Загальна характеристика звітності підприємства

Як встановлено ч. 8 ст. 19 ГК України, усі суб’єкти господарюван- ня зобов’язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а та- кож надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статис- тичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визна- чені законом. Забороняється вимагати від суб’єктів господарювання на- дання статистичної інформації та інших даних, не передбачених зако- ном або з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16 липня 1999р. «Про бух- галтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський об- лік – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, уза- гальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприєм- ства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітнос- ті, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгал- терського обліку (ч. 2 ст. 3 Закону).

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звіт- ності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати ді- яльності та рух грошових коштів підприємства (ч. 1 ст. 3 Закону).

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на певних принципах, під якими розуміють правила, якими належить керуватися при виявленні, оцінці і реєстрації господарських операцій і при відобра- женні їх результатів у фінансовій звітності.

Основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звіт- ності є: обачність – застосування в бухгалтерському обліку методів оцін-

 

ки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і за- вищенню оцінки активів і доходів підприємства; повне висвітлення – фі- нансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та по- тенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; автономність – кожне підприєм- ство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відо- бражатися у фінансовій звітності підприємства; послідовність – постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики.

Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбаче- них національними положеннями (стандартами) бухгалтерського облі- ку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності; без- перервність – оцінка активів та зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі; нараху- вання та відповідність доходів і витрат – для визначення фінансового ре- зультату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансо- вій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; превалювання сутності над формою – опе- рації обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юри- дичної форми; історична (фактична) собівартість – пріоритетною є оцін- ка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та при- дбання; єдиний грошовий вимірник – вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здій- снюється в єдиній грошовій одиниці; періодичність – можливість розпо- ділу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгал- терського обліку на підприємстві належать до компетенції його власни- ка (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповід- но до законодавства та установчих документів. Відповідальність за орга- нізацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здій- снення всіх господарських операцій у первинних документах, збережен- ня оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповно- важений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприєм- ством відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підпри- ємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі

 

з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгал- терського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює під- приємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на до- говірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником під- приємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може засто- совуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднювати- ся. Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів облі- ку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з до- держанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; роз- робляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) об- ліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права пра- цівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окре- мий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені під- розділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, з наступним вклю- ченням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетни- ми до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо до- тримання порядку оформлення та подання до обліку первинних доку- ментів. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бух- галтерського обліку підприємства: забезпечує дотримання на підприєм- стві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх гос- подарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування ак- тивів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підроз- ділах підприємства.

Відповідальність  за  бухгалтерський  облік  господарських  опера- цій, пов’язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов’язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінан- сової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства (ст. 8 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»).

 

12.2. Затвердження звітів

вищим органом управління господарського товариства

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про господарські товари- ства» товариство веде бухгалтерський облік, складає і подає статистич- ну інформацію та адміністративні дані у порядку, встановленому зако- нодавством. Достовірність та повнота річної фінансової звітності това- риства повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою). Обов’язкова аудиторська перевірка річної фінансової звітності това- риств з річним господарським оборотом менше як двісті п’ятдесят нео- податковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки.

Ст. 90 ГК України зазначає, що облік і звітність господарських то- вариств здійснюються відповідно до вимог ст. 19 ГК України та інших нормативно-правових актів. Перевірки фінансової діяльності товариства здійснюються державними податковими органами, іншими органами державної влади у межах визначених законом повноважень, ревізій- ною комісією (ревізором) господарського товариства та/або аудитора- ми. Достовірність та повнота річного балансу і звітності господарського товариства у випадках, визначених законом, повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською організацією).

12.3. Власна звітність, консолідована та загальна.

Звітність холдингової компанії

Фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інфор- мацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період (ст. 1 Закону України «Про бухгал- терський облік і фінансову звітність»).

Загальні вимоги до фінансової звітності визначені ст. 11 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність». Відповідно до цієї статті на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгал- тер підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, пред- ставництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів ма- лого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законо- давства) включає:

– баланс;

– звіт про фінансові результати;

– звіт про рух грошових коштів;

– звіт про власний капітал та примітки до звітів.

 

а) баланс – це звіт про фінансове становище підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.

Активи підприємства – це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод в майбутньому.

Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслі- док минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, при- зведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі еконо- мічні вигоди.

Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишаєть- ся після вирахування його зобов’язань.

Зміст статей балансу визначено Положенням (стандартом) бухгал- терського обліку 2 «Баланс», затвердженим наказом Мінфіну України від 31 березня 1999 р. № 87. Ці статті згруповані у відповідні розділи:

актив:

І. Необоротні активи (включає статті): «Нематеріальні активи»,

«Незавершене будівництво», «Основні засоби», «Довгострокові фінан-

сові інвестиції», «Довгострокова дебіторська заборгованість», «Відстро-

чені податкові активи», «Інші необоротні активи».

ІІ. Оборотні активи.

III. Витрати майбутніх періодів.

пасив:

І. Власний капітал.

II. Забезпечення майбутніх витрат і платежів.

III. Довгострокові зобов’язання.

IV. Поточні зобов’язання.

V. Доходи майбутніх періодів.

б) звіт про фінансові результати. З метою визначення чистого

прибутку або збитку звітного періоду у Звіті про фінансові результати на-

водять доходи і витрати.

Доходи – це збільшення економічних вигод у вигляді надходження

активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання влас-

ного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за

звітний період. Так, у статті «Доход (виручка) від реалізації продукції (то-

варів, робіт, послуг)» відображається загальний доход (виручка) від ре-

алізації продукції, товарів, робіт або послуг, тобто без вирахування на-

даних знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків (по-

датку на додану вартість, акцизного збору тощо). Організації, основною

діяльністю яких є торгівля цінними паперами, у цій статті відображають

вартість, за якою реалізовано цінні папери, та суму винагороди за вико-

нання інших операцій, пов’язаних з розміщенням, купівлею і продажем

цінних паперів.

 

Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття ак- тивів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власно- го капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучен- ня або розподілу власниками) за звітний період. Знаючи доходи і витра- ти, можна визначити прибутки і збитки суб’єкта господарювання. При- буток – це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати. Збиток – це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отриман- ня якого були здійснені ці витрати.

в) звіт про рух грошових коштів підприємств, організацій та

інших юридичних осіб (далі – підприємства) усіх форм власності (крім

банків і бюджетних установ), метою якого є надання користувачам фі-

нансової звітності повної, правдивої і неупередженої інформації про

зміни, що відбулися в грошових коштах підприємства і їх еквівалентах за

звітний період. Порядок складання цього звіту визначено Положенням

(стандартом) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів»,

затвердженим наказом Мінфіну України від 31 березня 1999 р.

г) звіт про власний капітал, метою складання якого є розкриття

інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом

звітного періоду. Порядок складання цього звіту визначено Положен-

ням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал»,

затвердженим наказом Мінфіну України від 31 березня 1999 р.

Звіт про рух грошових коштів і звіт про власний капітал можуть бути

віднесені до іншої звітності в межах відомостей, які не становлять ко-

мерційну таємницю і визначені законодавством для надання користува-

чам та публікації, про яку йдеться в Законі України «Про аудиторську ді-

яльність».

Для суб’єктів малого підприємництва і представництв іноземних

суб’єктів господарської діяльності національними положеннями (стан-

дартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність

у складі балансу і звіту про фінансові результати. Форми фінансової звіт-

ності підприємств (крім банків) і порядок їх заповнення встановлюють-

ся Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комі-

тетом статистики України. Форми фінансової звітності банків і порядок

їх заповнення встановлюються Національним банком України за пого-

дженням з Державним комітетом статистики України. Форми фінансової

звітності бюджетних установ, органів Державного казначейства України

з виконання бюджетів усіх рівнів і кошторисів видатків та порядок їх за-

повнення встановлюються Державним казначейством України.

Відповідно до ст. 12 Закону підприємства, що мають дочірні під-

приємства,  крім  фінансових  звітів  про  власні  господарські  операції,

зобов’язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери

управління яких належать підприємства, засновані на державній влас-

 

ності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, засно- ваних на комунальній власності, крім власних звітів, складають та пода- ють зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх управління.

Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову звіт- ність щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебува- ють відповідно у державній та комунальній власності.

Об’єднання підприємств крім власної звітності складають і пода- ють зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які входять до їх складу, якщо це передбачено установчими документами об’єднань під- приємств відповідно до законодавства.

Звітність холдингової компанії. Відповідно до ст. 126 ГК Украї- ни холдингова компанія – публічне акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративни- ми пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підпри- ємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності).

Ст. 9 Закону України «Про холдингові компанії в Україні» протягом місяця з дня державної реєстрації холдингової компанії така компанія має оприлюднити інформацію про напрями своєї діяльності в офіційно- му друкованому виданні Державної комісії з цінних паперів та фондово- го ринку. Холдингова компанія протягом усього періоду своєї діяльнос- ті повинна не рідше одного разу на рік оприлюднювати свою консолідо- вану фінансову звітність та фінансову звітність своїх корпоративних під- приємств.

12.4. Звітний період: поняття та види

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календар- ний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінан- сові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути менше як 12 місяців, але не більше як 15 місяців.

Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію. Порядок подання та оприлюднення фінансової звітності встановлено ст. 14 Зако- ну України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до уста-

 

новчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства. Термін подання фінансової звітності вста- новлюється Кабінетом Міністрів України.

Фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких

належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам

(засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із

законодавством – іншим органам та користувачам, зокрема органам

державної статистики, та щодо використання бюджетних асигнувань,

одержаних з державного бюджету, – органам Державного казначей-

ства, а щодо використання асигнувань, одержаних з місцевих бюдже-

тів, – відповідно фінансовим відділам райдержадміністрацій, міськви-

конкомів та фінансовим управлінням обласних, Київської і Севастополь-

ської міських держадміністрацій. Розпорядники бюджетних коштів ра-

зом з річною фінансовою звітністю про виконання кошторисів доходів і

видатків подають аудиторський звіт з висновком щодо її достовірності,

складений органом державної контрольно-ревізійної служби.

Банки подають фінансову звітність також Національному банку. Фі-

нансова звітність може подаватися органам державної статистики ра-

зом з довідкою про наявність згоди надання органам державної влади

даних з фінансової звітності підприємства, форму якої наведено у додат-

ку. У разі відсутності такої згоди зазначена довідка органам державної

статистики не подається.

Терміни подання підприємствами фінансової звітності у визначе-

них межах встановлює міністерство або інший орган виконавчої влади,

до сфери управління якого належать підприємства, або органи місце-

вого самоврядування, які здійснюють управління майном підприємств

комунальної власності. Квартальна фінансова звітність (крім зведеної та

консолідованої) подається підприємствами не пізніше 25 числа місяця,

що настає за звітним кварталом, а річна – не пізніше 20 лютого наступ-

ного за звітним року.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади подають

зведену фінансову звітність про фінансове становище, результати діяль-

ності та рух грошових коштів щодо всіх підприємств, які належать до

сфери їх управління, а також зведену фінансову звітність про фінансо-

ве становище, результати діяльності та рух грошових коштів щодо гос-

подарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають у державній

власності, Мінекономіки і Мінфіну щокварталу не пізніше 45 днів після

закінчення звітного кварталу та щороку не пізніше 15 квітня наступного

за звітним року. Про диференційовані терміни подання цієї фінансової

звітності повідомляє Мінфін.

Об’єднання підприємств, утворені на добровільних засадах, пода-

ють власну та зведену фінансову звітність, якщо це передбачено уста-

 

новчими документами. Об’єднання підприємств, утворені за рішенням Кабінету Міністрів України або центрального органу виконавчої влади, який здійснює управління майном підприємств, подають крім власної зведену фінансову звітність відповідно Мінфіну та Мінекономіки або відповідному центральному органу виконавчої влади. Органи місцево- го самоврядування подають зведену фінансову звітність про фінансо- ве становище, результати діяльності та рух грошових коштів щодо всіх підприємств комунальної власності, а також зведену фінансову звітність про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають у ко- мунальній власності, відповідним місцевим органам виконавчої влади щокварталу не пізніше 30 днів після закінчення звітного кварталу та що- року не пізніше 10 березня наступного за звітним року. Про диференці- йовані терміни подання цієї звітності повідомляють місцеві органи ви- конавчої влади.

Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції подають консолідовану фінансо- ву звітність власникам (засновникам) у визначені ними терміни, але не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу та не пізніше 15 квіт- ня наступного за звітним року. Фінансова звітність підприємств не ста- новить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодав- ством.

12.5. проведення інвентаризації: умови та порядок. підстави проведення обов’язкової інвентаризації

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов’язані проводити інвентариза- цію активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об’єкти і періодичність про- ведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підпри- ємства, крім випадків, коли її проведення є обов’язковим згідно із зако- нодавством.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник під- приємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об’єкти, кількість і строки проведення інвента- ризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов’язковим.

Так, проведення інвентаризації активів та зобов’язань підприєм- ства є обов’язковим перед складанням річної фінансової звітності. Про- ведення інвентаризації також обов’язкове у разі: передачі майна дер- жавного підприємства в оренду, приватизації майна державного під-

 

приємства, перетворення державного підприємства в акціонерне то- вариство; зміни матеріально відповідальних осіб (на день приймання- передачі справ); встановлення фактів крадіжок або зловживань, зіпсут- тя цінностей, а також за приписом судово-слідчих органів; пожежі, сти- хійного лиха або техногенної аварії; ліквідації підприємства, а також в ін- ших випадках, передбачених законодавством.

При колективній (бригадній) матеріальній відповідальності прове- дення інвентаризації обов’язкове у разі зміни керівника колективу (бри- гадира), вибуття з колективу (бригади) більше половини його членів, а також за вимогою хоча б одного члена колективу (бригади).

У випадках, коли проведення інвентаризації є обов’язковим, інвен- таризації підлягають також майно і матеріальні цінності, що не належать підприємству, та облік яких ведеться на позабалансових рахунках. У разі одержання відмови постачальника задовольнити претензію щодо не- довантаження товарів або при одержанні від покупця претензії щодо недовантаження товарів проводиться вибіркова інвентаризація тих то- варів, на які заявлені вказані претензії.

Основними  завданнями  інвентаризації  є:  а)  виявлення  фактич- ної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно- матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових доку- ментів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі; б) установ- лення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактич- ної наявності з даними бухгалтерського обліку; в) виявлення товарно- матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну якість, за- старілих фасонів і моделей, а також матеріальних цінностей та нема- теріальних активів, що не використовуються; г) перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а та- кож правил утримання та експлуатації основних фондів; д) перевірка ре- альності вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріаль- них активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і фінансо- вих вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та ін- ших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і креди- торської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, резервів наступних витрат і платежів.

У разі проведення раптових інвентаризацій всі товарно-матеріальні цінності підготовляються до інвентаризації у присутності інвентариза- ційної комісії, в інших випадках – завчасно. Вони повинні бути згрупова- ні, розсортировані та розкладені за назвами, сортами, розмірами, у по- рядку, зручному для підрахунку.

Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах, роз- порядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвента- ризаційні комісії у складі керівника структурних підрозділів, головного

 

бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступ- ником.

На підприємствах, де через великий обсяг робіт проведення інвен- таризації не може бути забезпечено однією комісією, для безпосеред- нього проведення інвентаризації у місцях збереження та виробництва розпорядчим документом керівника підприємства створюються робо- чі інвентаризаційні комісії у складі інженера, технолога, механіка, вико- навця робіт, товарознавця, економіста, бухгалтера та інших досвідчених працівників, які добре знають об’єкт інвентаризації, ціни та первинний облік. Робочі інвентаризаційні комісії очолюються представником керів- ника підприємства, який призначив інвентаризацію. Забороняється при- значати головою робочої інвентаризаційної комісії у тих самих матері- ально відповідальних осіб одного й того ж працівника два роки підряд.

Інвентаризація цінних паперів проводиться за окремими емітента- ми із зазначенням назви, серії, номера, номінальної і балансової вар- тості, термінів їх погашення. Інвентаризація цінних паперів, переданих підприємством на зберігання спеціальним організаціям (депозитарій, банк), полягає у звірянні залишків, відображених на відповідних рахун- ках бухгалтерського обліку підприємства, з даними виписок спеціаль- них організацій.

питання для самостійного вивчення

1. Склад основних фондів підприємства.

2. Консолідована фінансова звітність.

3. Відповідальність за порушення порядку фінансової звітності.

4. Випадки, коли інвентаризація обов’язкова.

5. Вимоги щодо опублікування результатів фінансової звітності у

засобах масової інформації.

тести для поточного контролю

12.1. Що не належить до активів у балансі підприємства?

– гроші;

– основні засоби;

– фінансові внески;

– запаси;

– зайомні кошти.

12.2. Що не належить до пасивів у балансі підприємства?

– кредиторська заборгованість;

– основні засоби;

– зайомні кошти.

 

12.3. Баланс – це:

– звіт про фінансове становище підприємства, який відображає на

певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал;

– звіт про фінансове становище підприємства, який відображає на

певну дату його рух грошових коштів;

– звіт про фінансове становище підприємства, який відображає на

певну дату його платоспроможність.

12.4. Бухгалтерський облік – це:

– процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, уза-

гальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприєм-

ства;

– правила, якими належить керуватися при виявленні, оцінці і реє-

страції господарських операцій;

– оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво

та придбання.

12.5. Обов’язкова аудиторська перевірка річної фінансової звіт- ності проводиться один раз на три роки для товариств з річним гос- подарським оборотом:

– менше як двісті п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів;

– двісті п’ятдесят мінімальних заробітних плат;

– менше як п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів;

– понад двісті п’ятдесят мінімальних заробітних плат.

12.6. Звітним періодом для складання фінансової звітності є:

– календарний рік;

– квартал;

– місяць.

12.7. Квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолі- дованої) подається підприємствами:

– не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом;

– не пізніше 20 числа останнього місяця звітного кварталу;

– не пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом;

– не пізніше 1 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

12.8. Річна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої)

подається підприємствами:

– не пізніше 20 лютого наступного за звітним року;

– не пізніше 1 березня наступного за звітним року;

– не пізніше 15 квітня наступного за звітним року;

– не пізніше 25 грудня звітного року.

 

12.9. Відповідальність за організацію інвентаризації несе:

– керівник підприємства;

– головний бухгалтер підприємства;

– власник підприємства.

12.10. Фінансова звітність підприємств:

– не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених

законодавством;

– становить комерційну таємницю;

– не становить комерційної таємниці.