19.1. визначення незадовільної структури балансу

підприємства

Успіх діяльності підприємств визначається двома групами факторів:

зовнішні. Частина з них пов'язана з ефективністю створе­них державою умов і стимулів діяльності підприємств і усунен­ням кризових явищ в економіці; інша частина пов'язана з вини­каючими ризиками в державі, перед непередбачуваністю яких підприємство безсиле;

внутрішні. Ступінь професіоналізму керівників і праців­ників підприємства; ефективністю прийнятих на підприємстві рішень щодо впровадження і використання ринкових механізмів господарювання; зовнішніми умовами.

Система управління фінансами підприємства пов'язана зі стратегічними цілями і тактичними завданнями його діяльності. Основою цієї системи повинен бути фінансовий аналіз, за підсум­ками якого підприємство має можливість робити регулярну оцін­ку свого фінансового стану.

На даний час більшість підприємств України перебуває в складному фінансовому становищі. Взаємні неплатежі між гос­подарюючими суб'єктами, високі податкові і банківські процентні ставки приводять підприємство до неплатоспроможності. Зовніш­ньою ознакою неспроможності (банкрутства) підприємства є при­зупинення його поточних неплатежів і нездатність задоволь­нити вимоги кредиторів протягом трьох місяців від дня настання їх виконання.

Під неспроможністю (банкрутством) розуміється визнана арбітражним судом або оголошена боржником нездатність борж­ника в повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів за гро­шовими зобов'язаннями і (або) виконати обов'язок щодо сплати обов'язкових платежів.

Грошове зобов'язання - обов'язок боржника сплатити кре­дитору певну грошову суму за цивільно-правовою угодою і на інших підставах, передбачених законом. До складу грошових зобов'язань включаються: заборгованість за передані товари, виконані роботи, надані послуги; суми позики з урахуванням відсотків, що повинен сплатити боржник.

Обов'язкові платежі - податки, збори та інші обов'язкові внески в бюджет відповідного рівня і державні позабюджетні фонди в законодавчо встановленому порядку.

Для порушення справи про банкрутство до уваги беруть такі вимоги:

за грошовими зобов'язаннями, підтвердженими, що всту­пили в законну силу за рішенням суду;

за обов'язковими платежами - підтверджені рішенням податкового або митного органу документи про стягнення забор­гованості за рахунок майна боржника.

Рішення про проведення санації приймаються, як правило, в таких випадках:

з ініціативи суб'єкта господарювання, що потрапив у кри­зові умови, коли існує реальна загроза неплатоспроможності та оголошення його банкрутом у недалекому майбутньому;

після звернення боржника з власної ініціативи до арбіт­ражного суду із заявою про відкриття справи про своє банкрут­ство. При цьому право вибору способів санації (реорганізації) залишається за боржником. Одночасно із заявою боржник пови­нен подати до арбітражного суду такі дані: список дебіторів і кре­диторів; бухгалтерський баланс підприємства; іншу необхідну інформацію, яка характеризує фінансово-економічний стан підприємства, а також обрані ним варіанти санації. Після закін­чення місячного строку від дня опублікування в офіційному дру­кованому органі Верховної Ради або Кабінету Міністрів України оголошення про відкриття справи про визнання банкрутства да­ного підприємства у разі, якщо надійшли пропозиції від фізичних або юридичних осіб, котрі бажають задовольнити вимоги креди­торів до боржника і подали акцептовані комітетом кредиторів та арбітражним судом пропозиції щодо санації (реорганізації) не­платоспроможного підприємства, арбітражний суд приймає рішення про припинення процедури оголошення банкрутства і про проведення фінансової санації юридичної особи;

з ініціативи фінансово-кредитної установи. Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківська установа має право до клієнта, оголошеного неплатоспромож­ним, вживати комплекс таких санаційних процедур: передати оперативне управління підприємством адміністрації, сформо­ваній за участю банку; реорганізувати боржника; змінити поря­док платежів; спрямувати на погашення кредиторської заборго­ваності виручку від реалізації продукції;

з ініціативи власника застави цілісного майнового комп­лексу підприємства. У разі невиконання зобов'язань, забезпече­них іпотекою цілісного майнового комплексу підприємства, влас­ник застави має право здійснити передбачені договором заходи для оздоровлення фінансового стану боржника, включаючи при­значення своїх представників до керівних органів підприємства, обмеження права цього суб'єкта господарювання розпоряджа­тися випущеною продукцією та іншим майном. Якщо санаційні заходи не привели до відновлення платоспроможності підприєм­ства, то власник застави має право звернутися до арбітражного суду із заявою про вилучення заставленого майна;

з ініціативи Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств, якщо мова йде про державні підприємства. Після внесення боржника до реєстру неплатоспроможних підприємств агентство уповноважене здійснювати управління його власністю і розробляти пропозиції щодо проведення фінансової санації.

Рішення про неспроможність підприємства приймаються після визнання незадовільною структури балансу, тому особли­вої актуальності набуває питання оцінки структури балансу. Ос­новні джерела аналізу - це форма №1 «Баланс підприємства», форма №2 «Звіт про фінансові результати».

Аналіз та оцінка структури балансу підприємства проводять­ся на підставі показників: коефіцієнта покриття (коефіцієнта по­точної ліквідності); коефіцієнта забезпеченості власними кошта­ми. Підставою для визнання структури балансу незадовільною, а підприємства - неплатоспроможним слугує одна з таких умов:

коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менше 2;

коефіцієнт забезпеченості власними коштами на кінець звітного періоду має значення менше 0,1.

Коефіцієнт поточної ліквідності (19.1) характеризує загаль­ну забезпеченість підприємства оборотними коштами для веден­ня господарської діяльності та своєчасного погашення строко­вих зобов'язань підприємства і розраховується за формулою:

= А + А2 + Л3 (19.1) "    п1 + п2 '

де к - коефіцієнт поточної ліквідності;

А1 - найбільш ліквідні активи (кошти підприємства і короткос­трокові фінансові вкладення (цінні папери), суми яких за всіма статтями коштів можуть бути використані негайно для виконан­ня поточних розрахунків);

А2 - швидкореалізовані активи (дебіторська заборгованість та інші активи, суми яких для перетворення в наявні кошти потре­бують певного часу);

А3 - повільнореалізовані активи (запаси; дебіторська забор­гованість, платежі за якими очікуються більше ніж через 12 місяців після звітної дати; податок на додатну вартість з придбаних цінно­стей). Слід виключити з розрахунків статтю «Витрати майбутніх періодів»;

"1 - найбільш термінові зобов'язання (кредиторська заборго­ваність, розрахунки за дивідендами, інші короткострокові зобо­в'язання, а також позички, не погашені в строк (за даними до­датків до бухгалтерського балансу);

"2 - поточні зобов'язання (короткострокові кредити і позикові кошти).

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами (19.2) харак­теризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, не­обхідних для його фінансової стійкості і розраховується за фор­мулою:

кзвк = Е7 = 'В + "І ~ ° , (19.2)

де кзВк - коефіцієнт забезпеченості власними коштами; Е7 - наявність власних оборотних коштів; З - запаси і витрати; ІВ - джерела власних коштів; К7 - довгострокові кредити і позикові кошти; °З - основні засоби і вкладення.

Нормальне значення цього показника: кЗВК > 0,6-0,8. Цей коефіцієнт показує забезпеченість запасів і витрат власними оборотними коштами. При цьому слід враховувати, що власни­ми джерелами мають бути покриті нормативні розміри запасів і витрат. Частину, що залишилася, можна покривати короткостро­ковими позиковими коштами.

Практика показує, що успішна фінансово-господарська діяльність підприємства залежить приблизно на 70\% від страте­гічної спрямованості, на 20\% - від ефективності оперативного управління і на 10\% - від якості виконання поточних завдань. Отже, загальний успіх забезпечують: якість стратегічного аналі­зу; реальність стратегічного планування; рівень реалізації стра­тегічних завдань.

Питання для самоконтролю

Які групи факторів визначають успішну діяльність підприє­мства?

Що включається до складу грошових зобов'язань підприє­мства?

Наведіть вимоги, що беруть до уваги для порушення спра­ви про банкрутство підприємства?

В яких випадках приймається рішення про проведення санації підприємства?

Які умови є підставою для визнання структури балансу незадовільною, а підприємства - неплатоспроможним?