15.3. забезпечення стійких темпів економічного розвитку підприємства

Зростання обсягів виробництва залежить від збільшення майна підприємства, тобто його активів. Приплив додаткових ресурсів можливий за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування. Додатковий приплив фінансових ресурсів може бути забезпечений за рахунок залучення банківських кредитів, позик, коштів кредиторів. Проте зростання обсягу позикових коштів повинен бути обмежений розумними межами.

Можливість підприємства розширювати основну діяльність за рахунок реінвестування власних коштів визначається за до­помогою коефіцієнта стійкості зростання (К^), що розраховуєть­ся за формулою:

ксз = чп ~ д . 100\% = уп^-. 100\%, (15.5)

де ЧП - чистий прибуток;

ВК - власний капітал;

Д - дивіденди, виплачувані акціонерам;

ЧПрп - прибуток, направлений на розвиток виробництва (реін-вестований прибуток).

Розширена факторна модель для розрахунку коефіцієнта стійкості економічного зростання (Ксет) може бути подана так:

к   = к ■ к„ ■ к ■ к ■ к ■ к ■ кл, (15.6)

сез        рп       N       ов       в      зл       кз       фз'  '

де Крп - частка прибутку, реінвестованого у виробництво; - рентабельність реалізованої продукції;

Ков - оборотність власних оборотних коштів підприємства;

Кв - забезпеченість власними оборотними коштами;

Кзл - коефіцієнт загальної ліквідності (покриття);

Ккз - частка короткострокових зобов'язань у капіталі підприє­мства;

Кфз - коефіцієнт фінансової залежності. Розрахунок показників факторної моделі коефіцієнта стійкості економічного зростання подано на рис. 15.4.

На рис. 15.5 наведено аналіз впливу компонентів фактор­ної моделі на поквартальну зміну коефіцієнта економічного зро­стання.

На ВАТ «Олімпія» коефіцієнт стійкості економічного зрос­тання має сезонний характер зміни. На початок року спостері­гається негативне значення даного показника зі збільшенням і досягненням позитивного значення до середини року.

Використання багатофакторної моделі коефіцієнта стійкості економічного зростання дозволяє спрогнозувати темпи розвитку підприємства й оцінити вплив кожного показника-фактора на за­гальну стійкість економічного зростання.

Характеризуючи стан фінансового сектора економіки Украї­ни, треба констатувати, що він не дозволяє фінансувати інвес­тиції підприємств із зовнішніх джерел на тривалий термін. Бан­ківське кредитування економіки і ринки капіталу практично не впливають на господарську активність підприємств, тому що ос­новну роль в інвестиційному процесі країни продовжують відігра­вати власні кошти реального сектора.

Слід зазначити, що фінансування зростання, здійснюване окремим підприємством без залучення зовнішніх джерел капіта­лу, мабуть, є основною формою внутрішнього ринку капіталу в економіці що розвивається, і перехідній економіці. При цьому забезпечується тільки просте відтворення, звичайно за рахунок амортизаційних відрахувань.

Можливими джерелами інвестиційних ресурсів в умовах ринкової трансформації економіки є залучення капіталу покупців, постачальників, бартерні операції тощо. В українській економіці

Вплив зміни коефіцієнта фінансової залежності на зміну Ксез

з Вплив зміни коефіцієнта ко­роткострокових зобов'язань в капіталі підприємства на зміну Ксез

зВплив зміни загальної ліквід­ності на зміну Ксез

з Вплив зміни коефіцієнта за­безпечення власними обо­ротними коштами на зміну Ксез

Вплив зміни обіговості власних оборотних коштів на зміну Ксез

з Вплив зміни рентабельності реалізованої продукції на зміну Ксез

, Вплив зміни коефіцієнта, що характерізує частку реінвес-тованого у виробництво при­бутку на зміну Ксез

" Коефіцієнт стійкості еконо­мічного зростання

Мал. 15.5. Факторний аналіз динаміки коефіцієнта стійкості економ

ВАТ «Олімпія» (2001-2003 рр.)

ічного зростання

головним фактором укладання таких угод стає недостатність фінансових ресурсів підприємств і невисока ефективність бан­ківської системи: 87,5\% підприємств вступають у ці відносини че­рез брак коштів; 29,1\% - у зв'язку з недоступністю банківських кредитів. Додатковими причинами є недостатня швидкість гро­шових платежів, а також недовіра до банків. Останні два факто­ри обумовлюють бартерні угоди в 72,1 і 6,0\% випадків відповідно [158, р. 15].

Таким чином, в умовах ринкової трансформації економіки України переважає державна і внутрішня модель фінансування економічного зростання. Підприємства, що використовують тільки внутрішнє фінансування, зростають повільніше, ніж при засто­суванні зовнішніх джерел капіталу, і характеризуються більш низькою якістю інвестиційних рішень.

Державну модель інвестування на рівні підприємств супро­воджує низька норма доходності і втрата коштів, надмірний обсяг вкладень у стагнаційні виробництва, що може призвести до не­стабільності фінансів і фінансової системи в цілому [165, р. 25].

Таким чином, сучасні моделі фінансування в Україні мають істотні обмеження. Позитивні тенденції мікроекономічного ефекту державної участі в інвестиційному процесі достатньо нестійкі, а її' мікроефективність дещо знижена. Якщо ж підприємство вико­ристовує власні фінансові ресурси, то можна говорити про взає­мозалежність цієї форми фінансування та економічного зростан­ня. У зростаючій економіці підприємства інвестують збільшува­ний прибуток у виробництво, а в умовах спаду вкладення у ви­робництво практично припиняються.

Питання для самоконтролю

За рахунок яких джерел можливий приплив додаткових ресурсів на підприємство?

Дайте характеристику моделі стійкості економічного зро­стання.

Які моделі фінансування економічного зростання перева­жають в умовах ринкової трансформації економіки?