12.2. функції і механізм управління капіталом підприємства

Економічна реформа, яка створила в країні умови перехідної економіки, викликала докорінну зміну методів управління діяль­ністю підприємств, що склалися, і ролі держави в регулюванні макроекономіки. Реформа сформувала нові економічні і правові відносини між державою і підприємствами, між підприємствами, а також усередині самих підприємств.

У сфері державного регулювання основне місце займають макроекономічні перетворення. Причому загальна їхня тенден­ція полягає в децентралізації управління і зміщенні основних важелів регулювання на мікрорівень, посилення економічної са­мостійності підприємств насамперед на базі розвитку відносин власності. Умовою стабільного ефективного функціонування ста­ла така форма поведінки підприємства, при якій «максимально проявляється приватна ініціатива і турбота кожного про самого себе»1.

Основна проблема реформування економіки України поля­гає в тому, що розробники програми реформ не до кінця враху­вали особливості формування підприємств нового типу, які ха­рактерні для перехідного періоду. Поведінка таких підприємств, орієнтованих на виживання, істотно відрізняється від діяльності компаній в умовах розвитого ринку.

Протягом останніх десяти років функціонування вітчизняних підприємств має таку особливість, що воно відбувається в пос­тійно мінливих економічних умовах. Крім того, ситуація на підприємствах стала ще більш невизначеною внаслідок прива­тизації, тому що перед колишніми керівниками виникла небезпе­ка усунення від управління підприємствами.

Відставання підприємств у підготовці до переходу на рин­кові відносини багато в чому було викликане затримкою розроб­ки і прийняття відповідних державних законодавчих актів і нор­мативних документів, їх неповнотою, а в деяких питаннях непос­лідовністю. Тому багато підприємств, по-перше, опинилися без розробки адаптаційних моделей поведінки на ринку, по-друге, своєчасно не здійснили системні перетворення в управлінні і, по-третє, не вибудували цілісної системи управління, адекватної рин­ковому середовищу.

13рхард Л. Благосостояние для всех: Пер. с нем. - М.: Дело, 2001. -352 с.

Суспільство формує зовнішню стосовно до підприємства середовище, що поєднує податкову, соціально-культурну, фінан­сово-кредитну, державно-правову, інвестиційну, інформаційну і ресурсну складові. Кожна з цих складових може бути сприятли­вою або несприятливою для розвитку підприємства і у вигляді відповідних потоків вливатися в нього. Ступінь сприятливості середовища можна оцінити кількісно. Особливо важливе значен­ня для діяльності підприємства має зовнішнє середовище, сфор­моване на територіальному (муніципальному) рівні.

Стратегія розвитку підприємства повинна будуватися з ура­хуванням системи управління використанням капіталу і реалізу­вати свою головну мету і основні завдання шляхом здійснення певних функцій. Комплексний зміст системи управління підприєм­ством передбачає виділення таких функціональних градацій:

Фінансова функція. Характеризує процес формування різних видів капіталу і розподілу фінансових ресурсів і утворен­ня різних видів капіталу.

Виробнича функція. Формує політику управління викори­станням капіталу в операційному процесі. Ця функція забезпе­чує управління використанням операційного основного й оборот­ного капіталу. Вона є одним з істотних факторів створення нової вартості, а в масштабах країни - валового внутрішнього продук­ту і національного доходу.

Відтворювальна функція. У своєму русі капітал підприєм­ства проходить ряд послідовних стадій, у результаті яких ство­рюється нова додана вартість, а також відшкодовується і відтво­рюється самий капітал.

Накопичувальна функція. Пов'язана із зростанням вели­чини капіталу, що є одним з головних факторів стимулювання економічного розвитку, використанням капіталу в інвестиційно­му процесі.

Інвестиційна функція. Передбачає розробку політики уп­равління використанням капіталу в інвестиційному процесі. Це досягається через функцію інвестування, завдяки якому капітал у формі реальних і фінансових інвестицій надходить у господарсь­кий оборот і створює нову вартість капіталу підприємства.

Вартісна функція. Відображає вартісну оцінку сукупного капіталу підприємства і його окремих видів. Використання цієї функції дозволяє оцінити ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства, обґрунтувати його ринкову вартість.

Ефективність господарської діяльності підприємств визна­чається процесами формування їхнього капіталу. При цьому по­винні враховуватися потреби підприємства у придбанні необхід­них активів і оптимізація його структури з позиції ефективного використання фінансових ресурсів.

В управлінні формуванням капіталу підприємства можна виділити такі основні принципи:

складання спеціальної цільової програми розвитку госпо­дарської діяльності підприємства;

створення структури керівництва цією програмою;

забезпечення відповідності обсягу залучуваного капіталу обсягу формованих активів підприємства;

забезпечення оптимального розміру, складу і структури капіталу з позиції ефективного його функціонування;

формування капіталу підприємства з різних джерел з ура­хуванням мінімізації їх витрат;

ефективне використання капіталу підприємства в процесі господарської діяльності.

Концентрація і нарощування капіталу підприємства відбу­вається одночасно з організаційним оформленням цього проце­су. Сумарна вартість капіталу в окремі періоди часу може розра­ховуватися за формулою:

к = к ± ак, (12.3) де К - сумарна вартість капіталу в /-му періоді; АК - нарощена вартість капіталу в /-му періоді.

В умовах ринкової економіки появі акціонерного товариства передує багатоетапний процес переходу бізнесу з одного орга­нізаційного стану в інший - від простих форм у вигляді товариств до високих форм у вигляді відкритих акціонерних товариств.

В Україні склалася особлива ситуація з акціонерною спра­вою. Переважна більшість акціонерних товариств у промисло­вості утворилася в результаті великомасштабної приватизації, проведеної державою в середині 90-х років XX ст. Приватизація в цей період характеризувалася:

високими темпами перетворення великого числа держав­них підприємств у відкриті акціонерні товариства;

наданням права брати участь у процесі приватизації всьо­му населенню шляхом купівлі приватизаційних сертифікатів;

наданням значних пільг при придбанні акцій приватизова­них підприємств керівникам і працівникам цих підприємств;

переважанням політичних міркувань над економічними при очікуванні швидкого входження в ринкове середовище і відходу від централізованої планової системи;

- накладанням на всі ці процеси загальної економічної кри­зи в країні.

Тривалий час приватизовані підприємства перебували в стані невизначеного організаційного оформлення.

Постприватизаційний етап супроводжується глибокою фінан­совою кризою, що охопила всі приватизовані підприємства. У цей період, як ніколи раніше, у вирішенні долі підприємства зросла роль якісного менеджменту, персонального складу топ-менед-жерів, здатних адаптуватися до ринкових реалій, виробляти і проводити ефективну стратегію. Низький рівень внутрішньокор-поративного управління на вітчизняних підприємствах виявляєть­ся в численних порушеннях прав акціонерів на участь в управлінні і прибутках товариства.

Дійсний фінансово-економічний стан підприємства вуа­люється за допомогою складних і розгалужених систем взаєм­них розрахунків між пов'язаними й афілійованими особами, кон­трольованими топ-менеджерами підприємства. Цьому сприяє практика маніпулювання укладанням угод з використанням кон­фіденційної інформації. До порушення прав акціонерів призво­дить також процедура «розводнення капіталу», що викликає збільшення частки одних акціонерів і скорочення часток інших, а також непропорційне зменшення реальної вартості акцій одних категорій і типів порівняно з акціями інших категорій і типів.

Ще одним серйозним упущенням у системі внутрішньогос­подарського управління на вітчизняних підприємствах є обме­ження прав акціонерів на одержання інформації про результати фінансово-господарської діяльності підприємств. Існуючі прави­ла бухгалтерського обліку не забезпечують належної фінансової прозорості. Аудиторські перевірки іноді проводяться без достат­ньої глибини опрацювання. Особливо небезпечні для інтересів акціонерів сумнівні угоди з афілійованими і зацікавленими осо­бами. За такого роду угодами можуть критися виведення активів, приховування податків тощо.

Потенціал системи управління підприємством являє собою сукупність тих можливостей, засобів та інструментів, що з'явля­ються в нього із застосуванням механізму управління капіталом підприємства. Потенціал характеризує не одномоментну, а перс­пективну результативність, поступово накопичувану протягом часу.

Потенціал управління капіталом підприємства входить до загального стратегічного потенціалу підприємства і може роз­глядатися як приріст цього потенціалу під впливом факторів фор­мування і використання його капіталу. Більше того, потенціал уп­равління капіталом підприємства є головним компонентом за­гального потенціалу підприємства, тому що він визначає реа­лізацію стратегічних цілей підприємства і всіх інших його потен­ціалів.

Для українських підприємств на сьогодні є дві альтернативні форми концептуальної моделі управління капіталом підприєм­ства - американська і німецька.

В американській моделі інтереси акціонерів висуваються в списку інтересів учасників акціонерного товариства на перше місце. Діяльність компанії здійснюється заради добробуту акціо­нерів. При цьому складаються певні традиції, коли від менед­жерів очікують максимального збільшення вартості компанії в інтересах акціонерів. Виходячи з цієї передумови, американські спеціалісти вважають, що ринкова вартість компанії (або капіта­лізація) є кращою мірою ефективності компанії. Вся діяльність найманого персоналу (менеджерів, спеціалістів і робітників) має бути підпорядкована максимізації вартості компанії. При цьому стверджується, що одночасно з підвищенням добробуту акціо­нерів зростає добробут найманого персоналу1.

Відповідно до описаної моделі побудовано і вертикальну систему управління акціонерним товариством: загальні збори акціонерів - рада директорів - виконавчий орган. Аналогічна модель прийнята і в Україні, тому певною мірою в нас копіюєть­ся американський досвід.

У німецькій моделі більше уваги приділяється інтересам найманого персоналу. На рис. 12.4 показано структуру управлін­ня акціонерним товариством у Німеччині.

1Коупленд Т., Коллер Т., Муррин Джек. Стоимость компании: оценка и управление.: Пер. с англ. - М.: Олимп-Бизнес, 1999. - 576 с

У структурі управління є наглядова рада, половину складу якої обирають працівники підприємства зі свого числа при кількості зайнятих більше 2000 чол. Німецька модель управлін­ня підприємством враховує інтереси численних і різних учасників.

Загальні збори акціонерів

Наглядова рада |<

Загальні збори працівників

Рада керуючих

Консультативна рада

Рада робітників

Рис. 12.4. Структура управління акціонерним товариством у Німеччині

Аналіз проблеми показує, що в Україні робляться зусилля скомбінувати основні принципи типових закордонних моделей у напрямку більш повного забезпечення балансу інтересів всіх учасників акціонерного товариства.

Кожне підприємство повинно обирати найбільш прийнятну модель управління капіталом підприємства з урахуванням чин­ного законодавства, конкретних умов діяльності і традицій.

Важливим у господарській діяльності підприємств є фінан­сово-економічний потенціал, що реалізує спроможність системи управління регулювати і нарощувати грошові потоки. Фінансово-економічний потенціал системи управління нерозривно пов'яза­ний з механізмом управління капіталом підприємства. До струк­тури механізму управління капіталом підприємства входять такі елементи1:

ринковий механізм регулювання діяльності підприємства з використання капіталу;

державне нормативно-правове регулювання діяльності підприємства з використання капіталу;

внутрішній механізм регулювання окремих аспектів вико­ристання капіталу підприємства;

система конкретних методів і прийомів здійснення управ­ління з використання капіталу підприємства.

Введення механізму управління капіталом підприємства супроводжується посиленням ролі стратегічного підходу.

1Бланк А.И. Управление использованием капитала. - К.: Эльга, 2002. -656 с.

На рис. 12.5 наведено механізм управління капіталом підприємства.

Державні і регіональні правове забезпечення, дотації, податкова система

Внутрішній механізм регулювання капіталу підприємства

Аналіз потенціалу

Аналіз НТУ

Аналіз внут­рішнього середовища

Аналіз зовнішнього середовища

Ринок попиту

• дер­жавні та му­ніци­пальні замов­лення

• конку­ренція

• вільні ніші

Планування

Управління підприємством

Правове забезпечення

Грошово-кре­дитні важелі

Державне нормативно-правове регулювання використання капіталу підприємств

Фінансово-бюд­жетні важелі

Ринок спожи­вання

• ринок праці

ринок техно­логій

• ринок мате-ріаль-ного забез-печен­ня

• замов­лення фізич­них осіб

• замов­лення юри-

дич-

них суб'єк­тів

Цільові проекти сфери послуг

Підприємства різ­них форм власності

Ринковий механізм регулювання використання капіталу підприємств

7

ринок техно-логіч­ного забез-печен­ня

ринок соці-аль-них послуг

Ринок капіталу (партнери, банки, інвестори, спонсори)

На початковій стадії формування капіталу на підприємстві переважає тактичне, оперативне управління. Це означає, що фінансово-економічний потенціал зосереджений у першу чергу на вирішенні завдань підтримки показників платоспроможності і ліквідності. У міру розвитку підприємство переборює кризові си­туації у своїй діяльності, капітал підприємства нарощується за рахунок поліпшення показників рентабельності і ділової актив­ності.

Введення механізмів корпоративного управління дозволяє наростити інвестиційну привабливість підприємства.

На рис. 12.6 наведено схему структурного розвитку фінан­сово-економічного потенціалу підприємства.

3

И Інвестиційна привабливість

□ Фінансова стійкість

2

Ш Рентабельність) і ділова активність

§ Платоспроможність і ліквідність

12        3 4

Рис. 12.6. Структурний розвиток фінансово-економічного потенціалу

підприємства

Складність і багатогранність діяльності підприємства у міру його структурного розвитку передбачає формування репутації підприємства, або гудвіла. Вартість капіталу підприємства, на наш погляд, залежить від: ставлення до підприємства з боку по­купців, клієнтів, партнерів, органів управління; оцінки якості і на­дійності продукції підприємства; оцінки товарного знаку, оцінки менеджменту.

Гудвіл являє собою частину нематеріальних активів підприєм­ства, що залежить від позитивного іміджу, наявності стабільних ділових зв'язків, популярності фірмового найменування і фірмо­вої марки.

Вартість гудвіла Вгуд розраховується методом капіталізації додаткового прибутку:

В     = Пдод = (Р ~ Ргал)' ВОВФ    (12 4)

гуд    Кк          Кк •

де Пдод - додатковий прибуток;

Р, Ргал - рентабельність основних фондів даного підприємства і в середньому по галузі;

ВОВФ - вартість основних виробничих фондів підприємства;

кк - коефіцієнт капіталізації. Ефективний механізм управління капіталом підприємства дозволяє в повному обсязі реалізувати поставлені перед ним цілі і завдання, сприяє результативному здійсненню функцій цього управління.

Питання для самоконтролю

Охарактеризуйте особливості формування підприємств нового типу, характерні для перехідного періоду.

Наведіть основні функції в системі управління підприєм­ством.

Якими основними принципами керуються в системі уп­равління підприємством?

Охарактеризуйте ситуацію, що склалася з акціонуванням підприємств в Україні.

Дайте характеристику американської і німецької моделей управління капіталом підприємства.

Охарактеризуйте структурний розвиток фінансово-еконо­мічного потенціалу підприємства.