12.1. економічна сутність і класифікація капіталу підприємства

Кожний новий, більш високий рівень економічного розвитку країни викликає не тільки відповідне кількісне зростання сус­пільного виробництва, доходів і споживання, але й істотні якісні зміни в розвитку продуктивних сил і суспільства в цілому. Підви­щення рівня економічного розвитку країни є відображенням зрос­лого ступеня суспільного поділу праці - процесу, що обумовлює виникнення нових суб'єктів господарювання зі специфічними економічними функціями і потребами та ускладнює взаємозв'яз­ки і взаємозалежність всіх елементів у господарській структурі країни.

Об'єктивна оцінка досягнутого країною рівня розвитку та кількісних і якісних змін у процесі виробництва, обміну, розподі­лу і споживання, умов і результатів суспільного виробництва що відбулися у зв'язку з цим, має особливу практичну значущість для держави як суб'єкта господарювання.

Будучи головною економічною базою створення і розвитку підприємства, капітал у процесі свого функціонування забезпе­чує інтереси держави, власників і персоналу. Це пов'язано з ак­тивним розвитком підприємницької діяльності, формуванням різних форм власності господарюючих суб'єктів різного органі­заційно-правового статусу.

У зв'язку з цим важливе подальше дослідження економіч­ної сутності капіталу, його необхідності і значення для підприємств, розуміння ролі фінансів у створенні, накопиченні і використанні капіталу з метою формування сприятливих умов для поступального розвитку економіки України.

Процес пізнання сутності та економічного змісту капіталу триває досить довго. Це пов'язано з тим, що капітал є одним з фундаментальних понять економічної науки, має дуже важливе значення в господарській практиці і тим самим виявляє різні сто­рони своєї сутності. Розгляд економічної сутності капіталу, крім того, залежить від конкретної науки, з позиції якої розглядається дана категорія.

У зв'язку з переходом до ринкової системи господарювання в економічній літературі з'явилися різкі думки, що критикують або цілком заперечують марксистське трактування капіталу. «У «Ка­піталі» (К. Маркса - прим. авт.) дається таке визначення капіта­лу. По-перше, капітал - це вартість, що приносить додаткову вартість. Якщо абстрагуватися від марксистського розуміння до­даткової вартості, то з цим підходом можна погодитися: капітал приносить прибуток, відсоток. Проти цього ніхто не заперечує. Дійсно капітал - самозростаюча вартість. По-друге, капітал - це економічне відношення, причому відношення експлуатації. З та­ким підходом погодитися важко. Те, що капітал виражає певні відносини, проти цього ніхто не заперечує. Але не стосовно екс­плуатації. Скоріше, це відношення між економічними агентами з приводу використання ресурсів для створення матеріальних благ і послуг.

І, нарешті, капітал за Марксом, - це вартість, що приносить додаткову вартість. Тут потрібне пояснення. Додаткову вартість, або прибуток, приносить не сама вартість використовуваних ре­сурсів, а їх використання. У той же час, дійсно, якщо немає руху, тобто використання ресурсів, то немає виробництва, немає ство­рення майбутніх матеріальних благ і послуг, немає ринкової еко­номіки, як і економіки взагалі»1.

Існуюча критика або повне заперечення вчення К. Маркса окремими вченими-економістами не применшує значущості його праць про капітал. Деякі вчені вважають його вчення найбільш правильним і відповідним об'єктивним реаліям життя.

«Найбільш повно сутність капіталу як руху, що набуває різних форм, у тому числі форми суспільних відносин людей, ми знахо­димо тільки в Маркса. На сьогоднішній день воно найоб'ємніше за своїм змістом і найбільш повне»2.

1 Экономическая теория: Учебник для студентов вузов / Науч. ред. и рук. авт. коллектива В.Д. Камаев. - 4-е изд. перераб. и доп. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. - С. 216.

2Экономическая теория (политэкономия): Учебник / Под общей ред. акад. В.И. Видяпина, акад. Г.П. Журавлевой. - М.: ИНФРА - М, 1997. -С. 177.

З позиції таких наук, як фінанси, фінансовий менеджмент, або з позиції підприємництва «капітал - це гроші, які пущені в оборот і приносять доход від цього обороту. Капітал означає та­кож багатство, використовуване для власного збільшення»1. Тоб­то гроші стають капіталом тільки в тому випадку, коли їх викори­стовують з метою певного прибутку.

Товарне виробництво і товарний обіг породжують не­обхідність у грошах, їхньому специфічному інструменті, необхід­ному для нормального обслуговування відтворювального про­цесу. Кінцевою стадією товарного обігу, торгівлі завжди є гроші і, як вказував К. Маркс, «...цей останній продукт товарного обігу є першою формою прояву капіталу»2.

Процес утворення, накопичення і використання капіталу істо­рично завжди був пов'язаний з грошима і не може обходитися без них. «Кожний новий капітал при своїй появі на сцені, тобто на товарному ринку, ринку праці або грошовому ринку, незмінно з'являється у вигляді грошей, - грошей, що шляхом певних про­цесів повинні перетворитися в капітал»3.

Історичний досвід минулого і соціалістичний період показали, що тільки розширене товарне виробництво сприяє розвитку знач­них масштабів товарного обігу і є матеріальною основою для пер­вісного і вторинного розподілу коштів, утворення торгового і лихварсь­кого капіталів. «Докорінний оборот відбувається тоді, коли на капі­талістичних засадах перебудовується саме виробництво. За цих умов гроші стали постійно використовуватися для наживи не за рахунок різниці в цінах на товари або стягування відсотка з борж­ника, а за рахунок експлуатації трудящих у сфері виробництва»4.

1Финансы: Учебник для вузов / Под ред. проф. М.В. Романовского, проф. О.В. Врублевской, проф. Б.М. Сабанти. - М.: Перспектива, 2000. -С. 493.

2Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. Т.1. Кн. 1. Про­цесс производства капитала. - М.: Политиздат, 1983. - С. 157. 3Там же. - С. 157.

Политическая экономия: Учебник для вузов / В.А. Медведев, Л.И. Абал­кин, О.И. Ожерельев и др. - М.: Политиздат, 1988. - С. 162.

5Див.: Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. Т.1. Кн. 1. Процесс производства капитала. - М.: Политиздат, 1983. - С. 725-728.

Процес первісного утворення і накопичення капіталу К. Маркс розглядає як історичний процес примусового відділення вироб­ника від засобів виробництва, зосередження їх у руках невели­кої групи людей і перетворення цих засобів у капітал5. Утворен­ня і первісне накопичення капіталу дуже важливі для формуван­ня підприємництва, створення ринкової економіки. Капітал є го­ловною економічною базою створення і розвитку будь-якого підприємства. У процесі свого функціонування він забезпечує інтереси власників, держави і підприємства.

Економічна діяльність суб'єктів господарювання незалежно від форм власності й організаційно-правового статусу передба­чає наявність певного обсягу, складу і структури економічних ресурсів або факторів виробництва.

У цілому діяльність підприємства зводиться до специфічної формули грошового обігу Г - Т - Г, тобто перетворення грошей у товар Г - Т и зворотне перетворення товару в гроші Т - Г. З цієї формули випливає, що придбання товару здійснюється заради продажу, тобто одержання грошей. «Гроші, що описують у своє­му русі цей останній цикл, перетворюються в капітал і вже за своїм призначенням являють собою капітал»1. З цієї тези К. Марк­са випливає декілька узагальнюючих висновків:

гроші є основою існування капіталу, і саме в грошовій формі капітал набуває свого особливого економічного призначення;

капітал, зазнаючи різноманітних перетворень, завжди намагається повернутися у свій вихідний стан, тобто в грошову форму;

будь-які перетворення капіталу здійснюються з метою одержання прибутку, отже, початковий капітал у результаті свого руху і відповідних перетворень створює додаткову вартість, або прибуток. «Таким чином, спочатку авансована вартість не тільки зберігається в обігу, але й змінює свою величину, приєднує до себе додаткову вартість або зростає. І саме цей рух перетворює її в капітал»2.

1Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. Т.1. Кн. 1. Про­цесс производства капитала. - М.: Политиздат, 1983. - С. 158. 2Там же. - С. 161. 3Там же. - С. 161. 4Там же. - С. 161.

При цьому К. Маркс вважав, що «... повна форма аналізо­ваного процесу виражається так: Г - Т - Г', де Г' = Г + АГ, тобто дорівнює спочатку авансованій сумі плюс деяке прирощення. Це прирощення ... я називаю додатковою вартістю»3. А форму­лу Г - Т - Г' К. Маркс називав загальною формулою капіталу4.

З цієї формули виходить: «... щоб функціонувати як вироб­ник, необхідно мати достатню кількість грошів, купити за них за­соби виробництва, найняти працівників, організувати їх і отри­мати суму грошів, що перевищує первісно витрачену»1.

Розглядаючи категорію капіталу, К. Маркс насамперед звер­нув увагу на її' соціально-економічну сторону. Він вважав, що ка­пітал як такий може існувати тільки за певних соціально-економі­чних умов, до яких відносив капіталістичний спосіб господарю­вання.

Дослідники дотримуються різних позицій у визначенні капі­талу. Так, А. Сміт розглядав капітал як запас, що використовується для господарських потреб і приносить доход2. Д. Рікардо вва­жав, що капітал - це частина багатства, що зайнята у виробництві і необхідна для приведення в дію праці3.

А. Маршалл визначав капітал як сукупність речей, «без яких виробництво не могло б здійснюватися з рівною ефективністю, але вони не є безкоштовними дарунками природи»4.

К. Маркс вважав, що капітал - це вартість, що приносить додаткову вартість, яка створюється найманими працівниками. Капітал перебуває в постійному русі та у процесі свого кругообі­гу проходить три стадії: грошову, виробничу, товарну5.

На думку К. Маркса, капітал як такий може існувати за пев­них соціально-економічних умов:

1Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко та ін.; за ред. Г.Н. Климка,

П. Нестеренка. - К.: Вища шк., 1994. - С. 206.

2Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. -М.: Соцэкгиз, 1962. - С. 205.

3Рикардо Д. Соч. Т. 1. - М.: 1941. - С. 9-10.

4Маршалл А. Принципы политической экономии. - М. 1984. - Т. 3. -

234.

5Див: Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. Т.1. Кн. 1. Процесс производства капитала. - М.: Политиздат, 1983. - С. 157-160.

високорозвинене товарне виробництво і обіг;

наявність такої мотивації діяльності підприємця, як осо­бисте збагачення;

зосередження у частини господарських агентів значної частки засобів виробництва, тобто певний ступінь концентрації капіталу;

4) відсутність власних засобів виробництва в частини гос­подарських агентів, що змушує їх найматися1.

Послідовники К. Маркса при вивченні капіталу основну ува­гу приділяли економічним або виробничим відносинам, які він породжує своїм утворенням, накопиченням і постійним рухом. Розгляд сутності капіталу здійснювався з класових позицій, що не дозволяло дослідникам побачити повною мірою необхідність і практичну значущість капіталу для підприємницької діяльності.

З позиції прикладного сприйняття капіталу можна виділити два основних підходи до визначення поняття «капітал» - фінан­совий й економічний2.

Фінансове визначення капіталу пов'язане з фінансовою діяльністю підприємства. Воно виходить з розуміння сутності формування, розподілу і використання фінансових ресурсів суб'єктів господарювання і пов'язане з бухгалтерським балан­сом підприємства.

З погляду бухгалтерського балансу виділяються дві основні концепції капіталу:

концепція фінансової природи капіталу, в основу якої по­кладено фінансові ресурси або джерела їх утворення (пасиви);

концепція предметно-речовинної природи капіталу, в осно­ву якої покладено матеріальні і нематеріальні цінності (активи).

Економічне визначення капіталу пов'язане з однією з мож­ливих стадій його існування: з виробничою стадією, коли капітал розглядається як сукупність засобів виробництва, необхідних для виробничої діяльності підприємства.

Такий поділ капіталу на фінансовий і економічний цілком виправданий, тому що дозволяє розглядати економічну сутність цієї категорії з різних позицій, що не суперечить теоретичному і прикладному сприйняттю даної категорії.

1Див: Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. Т.1. Кн. 1. Процесс производства капитала. - М.: Политиздат, 1983. - С. 157-187.

2Экономика: Учебник / Под ред. А.С. Булатова. - М.: Изд-во «Бек», 1994. - С. 165.

З позиції фінансового менеджменту капітал розглядається як частина фінансових ресурсів, використовуваних у госпо­дарській діяльності для одержання прибутку, розвитку підприєм­ства, здійснення розширеного відтворення.

Таким чином, «капітал - це всі види майнових та інтелекту­альних цінностей, вкладених інвестором в об'єкти підприємниць­кої діяльності з метою одержання прибутку»1. Рух капіталу роз­глядається через рух фінансових активів.

У різних наукових та навчально-методичних дослідженнях у сфері фінансів підприємства, фінансового менеджменту і еко­номічної теорії даються аналогічні визначення капіталу.

Якщо досліджувати це поняття з позиції фінансового менед­жменту, то на, нашу думку, капітал - це фінансові ресурси підприємства, необхідні для організації його господарської діяльності і використовувані в господарському обороті для одержання доходів і прибутку.

У цьому зв'язку капітал підприємства можна розглядати як специфічну форму фінансових ресурсів, що визначається як фінансовий капітал підприємства.

У такому ж розумінні фінансовий капітал трактується в пра­цях таких вчених, як С.В. Моїсеєв, В.І. Терьохін, В.П Бєлолипець-кий, В.В. Селезньов та ін2. У сучасному економічному словнику фінансовий капітал подано як «грошовий капітал», або «капітал у формі грошових коштів»3.

''Финансы: Учебник для вузов / Под ред. проф. М.В. Романовского, проф. О.В. Врублевской, проф. Б.М. Сабанти. - М.: Перспектива, 2000. -С. 493.

2Див.: Финансовое управление фирмой / В.И. Терехин, С.В. Моисеев, Д.В. Терехин, С.Н. Цыганков; Под ред. В.И. Терехина. - М.: Экономика, 1998.; Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы: Курс лекций / Под ред. И.П. Мерзля-кова. - М.: ИНФРА-М, 1998.; Селезнев В.В. Основы рыночной экономики Украины: Власть. Право. Предпринимательство. Финансы. Налоги. Марке­тинг. Менеджмент. Торговля. Реклама. Преступность: Учебное пособие. -К.: А.С.К., 1999. - С. 20.

3Райзберг Б.А., Лозовской Л.И., Стародубцева Е.Б. Современный эко­номический словарь. - М.: ИНФРА - М, 1996. - С. 361.

Фінансовий капітал суб'єкта господарювання завжди пов'я­заний з виробничо-господарською діяльністю підприємства і відображається в пасиві бухгалтерського балансу. Він постійно знаходиться в русі і повторює кругообіг фінансових ресурсів підприємства, створюючи умови для свого відтворення і само­зростання. Склад фінансових ресурсів підприємства подано на рис. 12.1.

Статутний капітал

Надход­ження

Надходження коштів від

акцій, облігацій та інших видів цінних паперів

Страхове відшкодування

коштів за ризиками, що настали

Кошти, що надійшли від галузевих структур

Бюджетні субсидії і дотації Інші види ресурсів

Рис. 12.1. Формування фінансових ресурсів підприємства

1Див. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Как управ­лять капиталом? - М.: Финансы и статистика, 1996; Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 1997; Павлюк К.В. Фінан­сові ресурси держави: Монографія. - К.: НЮС, 1997; Фінанси підприємств: Підручник / За ред. проф. А.М. Поддерьогіна. - К.: КНЕУ, 1999.

В економічній літературі є різні визначення фінансових ре­сурсів1. На нашу думку, фінансові ресурси підприємства - це сукупність грошових доходів і надходжень, формованих при створенні підприємства і в процесі його діяльності, а також мобілізованих на фінансовому ринку, призначених для роз­витку виробництва, виконання фінансових зобов'язань підприємства, фінансування поточних витрат і створення резервів.

У виробничій діяльності підприємства фінансові ресурси є матеріальною основою, фінансовою базою утворення і викорис­тання фінансового капіталу. Слід зазначити, що капітал - це ча­стина фінансових ресурсів, які вкладаються у виробництво і при­носять доход по завершенні обороту. Іншими словами, капітал виступає як перетворена форма фінансових ресурсів. Фінансові ресурси за своїм походженням поділяються на власні (внутрішні) і залучені на різних умовах (зовнішні).

У фінансовій звітності підприємства представлено не фінансові ресурси, а їхню видозмінену форму - фінансовий капітал, що можна поділити на власний, позиковий і залучений. На рис. 12.2 наведено схему фінансового капіталу підприємства.

Власний фінансовий капітал являє собою сукупність влас­них фінансових ресурсів підприємства, відображається в пер­шому розділі пасиву бухгалтерського балансу. Він знаходиться у фондовій (статутний капітал, додатковий капітал, резервний фонд, спеціальні фонди і фонди цільового фінансування, фонди фінансування капітальних вкладень, амортизаційний фонд) і нефондовій (доходи майбутніх періодів, резерви майбутніх вит­рат і платежів, нерозподілений прибуток) формах і належить підприємству на правах власності або господарського ведення.

Фінансування за рахунок заробленого підприємством при­бутку називається самофінансуванням. Рівень самофінансуван­ня є одним з індикаторів фінансової стабільності.

Істотне значення для підприємства має фінансування за рахунок амортизаційних відрахувань. Механізм цього фінансу­вання такий. Амортизаційні відрахування являють собою грошо­ве вираження вартості зносу основних виробничих фондів і не­матеріальних активів. Вони мають двоїстий характер, тому що включаються в собівартість продукції і у складі виручки від реа­лізації продукції повертаються на розрахунковий рахунок підприєм­ства, стаючи внутрішнім джерелом фінансування як простого, так і розширеного виробництва.

Частка самофінансування (/С) може бути розрахована за формулою

Фінансовий капітал підприємства

Резерви майбутніх платежів

Нерозподілений прибуток

За розрахун­ками з поза­бюджетними фондами

Зі

страхування

З оплати праці

З учасниками З дочірніми підприємст­вами

З іншими кредиторами

Рис. 12.2. Склад фінансового капіталу підприємства

__ Л + ФР + ФН + ФП.0., (12.1)

де Л - сума амортизаційних відрахувань;

Фр - резервний фонд, створений за рахунок чистого при­бутку;

Фн - фонд накопичення;

Фпо - фонд поповнення власних оборотних коштів; І - загальна сума інвестицій.

У знаменнику можуть використовуватися показники власного і позикового капіталу. Зростання частки самофінансування свідчить про зміцнення фінансової незалежності підприємства від ринку капіталу.

Позиковий фінансовий капітал являє собою позичковий ка­пітал, переданий підприємству в тимчасове користування на умовах платності і повернення у вигляді кредитів банків, вида­них на різні терміни, коштів інших підприємств у вигляді векселів, облігаційних позик.

Залучений фінансовий капітал являє собою частину влас­них коштів підприємства, призначену для погашення своїх ко­роткострокових зобов'язань, але тимчасово використовувану в господарському обороті.

Рух фінансового капіталу відображає рух фінансових ре­сурсів підприємства. Для того, щоб підприємство працювало і розвивалося, фінансовий капітал має постійно здійснювати кру­гообіг. Середня тривалість обороту капіталу підприємства харак­теризується періодом його обороту в днях (місяцях, роках).

Кругообіг фінансового капіталу повторюється аналогічно кругообігу фінансових ресурсів за формулою:

Г == 7(Вп + В^...В...Т=Г, (12.2)

де Г - авансований фінансовий капітал;

7"(Вп + Вр) - придбані засоби виробництва і наймана робоча сила;

В - процес виробництва нової (доданої) вартості (виробничий капітал);

7 - готова продукція, що містить знову створену вартість (то­варний капітал);

Г - кошти, отримані від продажу товарів, що включають пев­ний розмір авансованого фінансового капіталу і доданої частини вартості (грошовий капітал).

Послідовна зміна форми капіталу являє собою сутність його кругообігу. Починається рух капіталу завжди у формі фінансово­го (грошового) капіталу. Придбаваються засоби виробництва і робоча сила, необхідна для виробничої діяльності, тобто фор­мується виробничий капітал. По завершенні процесу утворення товару капітал переходить у форму товарного капіталу. Після

Для здійснення нормального відтворювального процесу кож­на з трьох стадій кругообігу капіталу має однакове значення. Проте з позиції керівника підприємства більша частина капіталу повинна перебувати у фінансовій (грошовій) формі. Обґрунту­вання такого становища було дано ще Дж. Кейнсом, що пропо­нував враховувати такі фактори:

1Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег. - М., 1978. -С. 233-238.

трансакційний мотив - потреба в готівці для забезпечен­ня неперервного кругообігу капіталу;

мотив перестраховки - бажання мати частину капіталу в найбільш ліквідній формі на випадок непередбачених ситуацій;

спекулятивний мотив - бажання мати необхідний резерв, який можна при нагоді пустити в оборот для швидкого одержання прибутку (купівля-продаж цінних паперів або іноземної валюти);

мотив економії - висока ціна кредиту змушує керівників підприємств ефективніше використовувати власний капітал і не брати кредит у банку1.

На початковому етапі свого розвитку система управління формуванням капіталу розглядала лише питання, пов'язані із залученням капіталу з різних джерел при створенні нових фірм і компаній. Основним об'єктом цього управління були вартість і структура капіталу. Проте в процесі свого розвитку система уп­равління формуванням капіталу значно розширила коло аналі­зованих проблем.

При дослідженні структури капіталу вивчають дві його фор­ми: технічна і вартісна. У технічну структуру капіталу входять кошти, вкладені в основні фонди, нематеріальні активи, обо­ротні фонди, фонди обігу. За вартісною структурою капітал поділяється на постійний і змінний; основний і оборотний, що відповідає основним і оборотним виробничим фондам підприєм­ства.

Капітал існує в трьох формах, що історично склалися: про­мисловий, торговий і позичковий капітал.

Промисловий капітал може існувати в таких формах:

Фінансова (Г=Т(Вп + Вр)...В...7*=>Г);

Виробнича (В...7*=>Г=>Г(Вп + В )...В);

Товарна (Т=Г=Т(Вп + Вр)...В.Р.Т').

Промисловий капітал функціонує у всіх сферах матеріаль­ного виробництва, у тому числі на рівні підприємств. Він має ве­лике значення для нормального функціонування всієї системи держави. У зв'язку з цим капітал підприємства необхідно розгля­дати з позиції господарюючого суб'єкта з одного боку, та з позиції держави і всього суспільства - з іншого боку.

Капітал підприємства з погляду його економічній сутності повинний мати такі параметри:

відображати процес утворення і використання фінансо­вих ресурсів;

знаходити відображення у сукупності активів підприємства, де він існує як основна частина продуктивних сил суб'єктів гос­подарювання;

бути найважливішою економічною базою функціонування не тільки окремого суб'єкта господарювання, але й об'єктивною умовою розвитку держави і суспільства;

-           бути джерелом формування добробуту його власників;

бути одним з основних параметрів умови ефективності виробничо-господарської діяльності;

бути головним вимірником ринкової вартості підприємства;

бути основою створення і функціонування підприємства.

У міру розвитку ринкової економіки в Україні потреба у фінан­совому капіталі буде постійно зростати. Пов'язано це з процеса­ми з реформування власності, що відбуваються в країні, значни­ми темпами зростання підприємницьких структур, яким на різних етапах становлення необхідні значні обсяги фінансових ресурсів.

Ринкова економіка передбачає постійне збільшення обсягів фінансового капіталу, що дає можливість стабільно розвиватися матеріальному виробництву і формувати необхідні кошти для вирішення соціально-економічних проблем суспільства.

Питання для самоконтролю

Охарактеризуйте економічну сутність капіталу.

Дайте поняття капіталу.

Наведіть класифікацію складу фінансових ресурсів підприємства.

Визначте склад фінансового капіталу підприємства.

Охарактеризуйте схему кругообігу фінансового капіталу підприємства.

Яким чином розраховується частка самофінансування на підприємстві?

Які параметри мають бути у капіталу підприємства з по­гляду його економічної сутності?