11.2. довгострокові пасиви: склад, структура, основні способи збільшення капіталу

Однією з найважливіших характеристик підприємства є стабільність його діяльності. Вона пов'язана зі структурою ба­лансу підприємства, ступенем його залежності від кредиторів та інвесторів. Проте ступінь залежності від зовнішніх джерел фінан­сування оцінюється не тільки співвідношенням власних і позико­вих джерел фінансування. Це більш багатогранне поняття, що включає оцінку і величину власного капіталу, оборотних і необо­ротних активів підприємства, їхній склад і ряд інших балансових показників.

У першу чергу фінансовий стан підприємства оцінюється його фінансовою стійкістю і платоспроможністю.

Під фінансовою стійкістю слід розуміти його платоспро­можність у часі з дотриманням умови фінансової рівноваги між власними і позиковими джерелами фінансування.

Фінансова рівновага являє собою таке співвідношення влас­них і позикових коштів підприємства, при якому за рахунок власних коштів цілком погашаються старі і нові борги. Розрахована за пев­ними правилами точка фінансової рівноваги не дозволяє підприєм­ству, з одного боку, збільшувати позикові кошти, а з іншого боку -нераціонально використовувати вже накопичені власні кошти.

Якщо брати до уваги, що власні і позикові фінансові ресур­си проходять стадії утворення, розподілу і виплати, а їхня скінчен­на величина йде на поповнення майна, то проведення аналізу фінансової стійкості на кожній із цих стадій дає можливість вста­новити умови зміцнення або втрати фінансової рівноваги.

В основі аналізу фінансової стійкості підприємства лежить балансова модель такого вигляду1:

F + Z + Ra = Р + KT + K + Ko + Rp, (11.1)

де F - основні засоби і вкладення; Z - запаси і витрати;

Ra - кошти, короткострокові фінансові вкладення, розрахунки (дебіторська заборгованість) та інші активи; F - джерела власних коштів; K - довгострокові кредити і позикові кошти; K - короткострокові кредити і позикові кошти; Ko - позички, не погашені в термін;

1Шеремет А.Д., Сайфулин P.C. Методика финансового анализа. - М.: ИНФРА. - 1996. - С. 54.

Rp - розрахунки (кредиторська заборгованість) та інші пасиви.

Усі джерела коштів підприємства, наведені в пасиві його бух­галтерського балансу, можна згрупувати різними способами. Клю­човим елементом будь-якого групування є відокремлення капі­талу як найважливішої економічної категорії. Авансований капі­тал є тим показником, що дає узагальнену характеристику фінан­сових можливостей підприємства, його розмірів.

Існують й інші типові формати бухгалтерського балансу1:

НА + (ПА - ПЗ) = СК + НП + КП (11.2)

НА + ПА = СК + НП + КП + ПЗ, (11.3)

де НА - основні засоби і необоротні активи; ПА - оборотні кошти (поточні активи); СК - статутний капітал; НП - нерозподілений прибуток;

КП - позиковий капітал (довгострокові позички і позики); ПЗ - поточна кредиторська заборгованість (поточні зобов'я­зання).

У деяких європейських країнах перший формат є доміную­чим при публікації звітності. Подання балансу за формулою (11.2) показує, по-перше, величину стійких пасивів, тобто загальну ве­личину і структуру капіталу, авансованого в активи підприємства, і, по-друге, за рахунок яких джерел може бути збільшена його фінансова міць.

Шкала виміру фінансово-економічного стану підприємства може бути подана в укрупненому вигляді трьома позиціями:

Чисте кредитування.

Рівновага.

Чисте запозичення.

Чисте кредитування і чисте запозичення обчислюються як різниця між власним капіталом і нефінансовими активами. Ця різниця називається індикатором фінансової стійкості підприєм­ства.

Введемо такі позначення:

А - економічні активи;

АН - нефінансові економічні активи;

1Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 2001. - С. 556.

АФ - фінансові економічні активи;

К - капітал; КВ - власний капітал; КП - позиковий капітал; В - чисте кредитування (запозичення). Капітал підприємства та економічні активи являють собою майно підприємства, тобто

А = К. (11.4) Економічні активи диференціюються на нефінансові і фінан­сові активи:

А = АН + АФ. (11.5)

Капітал диференціюється на власний і позиковий:

К = КВ + КП. (11.6)

Тоді основне фінансово-економічне рівняння підприємства має вигляд:

АН + АФ = КВ + КП. (11.7)

Чисте кредитування являє собою додатну різницю між влас­ним капіталом і нефінансовими активами, а чисте запозичення -від'ємну різницю. У випадку фінансово-економічної рівноваги ця різниця дорівнює 0:

В = КВ - АН. (11.8) В > 0, В < 0, В = 0.

Різниця між власним капіталом і нефінансовими активами в сумі з різницею між позиковим капіталом і фінансовими актива­ми дорівнює 0:

(КВ - АН) + (КП - АФ) = 0. (11.9)

Це означає, що додатні і від'ємні значення В повинні врівно­важуватися рівними за абсолютною величиною і протилежними за знаком значеннями різниці між позиковим капіталом і фінан­совими активами (КП - АФ):

якщо В > 0, то (КП - АФ) < 0, (1110) якщо В < 0, то (КП - АФ) > 0, (11.11) якщо В = 0, то (КП - АФ) = 0. (11.12)

З рівнянь (11.8) і (11.9) випливає, що індикатор фінансової стійкості виражає покриття фінансовими активами позикового капіталу:

В = АФ - КП. (11.13)

У табл. 11.1 відображено фінансово-економічну рівновагу підприємства.

Таблиця 11.1 Фінансово-економічна рівновага підприємства (ВК = АН; КП = АФ)

Вибір виду рівняння, а отже, виду балансу, визначається вибором групи користувачів, на яких насамперед орієнтований даний формат і інтереси яких повинні бути наочно подані у звітності.

У цілому джерела коштів, що являють собою капітал підприємства, мобілізований на фінансовому ринку та такий, що є зовнішнім джерелом фінансування, може бути поділений на три групи: акціонерний капітал, облігаційні позики, банківські кредити.

Акціонерний капітал являє собою статутний капітал акці­онерного товариства і складається з акцій. На момент створен­ня підприємства він є основним інструментом фінансування його діяльності.

Вирізняють такі основні види акцій: іменні і на пред'явника, звичайні і привілейовані, що поширюються за відкритою або зак­ритою підпискою.

Іменні акції записуються в спеціальному журналі реєстрації, що ведеться в акціонерному товаристві. Рух іменних акцій підля­гає обов'язкової реєстрації, а передавання акцій іншому власни­ку потребує нотаріального оформлення.

Акції на пред'явника. У журналі реєстрації фіксується лише їх загальна кількість.

Звичайна акція дає право на одержання плаваючого дохо­ду, тобто доходу, що залежить від результатів діяльності акціо­нерного товариства, а також право на участь в управлінні.

Привілейована акція. її власник, як правило, має переваж­не право порівняно з власником звичайної акції на одержання дивідендів у формі гарантованого фіксованого відсотка, а також на частку в залишку активів при ліквідації підприємства.

Облігаційні позики. У ринковій економіці найбільш поши­реною формою залучення позикових ресурсів на довгостроковій основі є облігаційна позика, що випускається акціонерним това­риством на термін не менше одного року. Облігація повинна мати номінал, при цьому сумарна кількість облігацій не повинна пере­вищувати розмір статутного капіталу акціонерного товариства. Випуск облігацій проводиться лише після повної оплати статут­ного капіталу підприємства.

Банківські кредити. Основною метою модернізації україн­ської банківської системи є пожвавлення інвестиційної діяльності. Як джерело фінансування в національній економіці використо­вується кредитування фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій.

Підприємства, як правило, зацікавлені у залученні позико­вих коштів, особливо на довгостроковій основі. Проте питома вага кредитів, що направляються в реальну економіку, від загальної суми кредитів банків складає менше 30\%.

При внутрішньому аналізі фінансового стану підприємства необхідно вивчити динаміку і структуру власного і позикового капіталу підприємства, з'ясувати причини зміни окремих складо­вих і дати оцінку цим змінам.

У процесі аналізу пасивів підприємства в першу чергу необ­хідно вивчити зміни в їхньому складі, структурі і дати їм оцінку (табл. 11.2).

Залучення позикового капіталу в оборот підприємства є нор­мальним явищем. Це сприяє тимчасовому поліпшенню фінан­сового стану за умови, що кошти не заморожуються на тривалий час в обороті і своєчасно повертаються. У противному разі може виникнути прострочена кредиторська заборгованість, що в оста­точному підсумку призводить до виплати штрафів, застосуван­ню санкцій і погіршенню фінансового стану підприємства.

Отже, розумні розміри позикового капіталу спроможні по­ліпшити фінансовий стан підприємства, а надмірні - погіршити його.

Тому в процесі аналізу фінансового стану підприємства не­обхідно вивчити склад, терміни появи кредиторської заборгова­ності, наявність, частоту і причину утворення простроченої за­боргованості постачальникам ресурсів, персоналу підприємства з оплати праці, бюджету, встановити суму виплачених санкцій за прострочку платежів.

Середня тривалість використання кредиторської заборгова­ності в обороті підприємства розраховується таким чином:

Т    _ Сзкз ■ Дп         (11 14)

'кз        , (11.14)

2 'ко

де Ткз - середня тривалість використання кредиторської забор­гованості в обороті підприємства;

СЗкз - середні залишки кредиторської заборгованності;

Дп - дні періоду;

2Тко - сума кредитових оборотів за рахунками розрахунків з кредиторами.

При аналізі кредиторської заборгованості слід враховувати, що вона є одночасно джерелом покриття дебіторської та креди­торської заборгованості. Якщо перша перевищує другу, то це свідчить про іммобілізацію власного капіталу в дебіторську за­боргованість.

Для організації або розширення діяльності підприємства ви­користовуються різні методи залучення коштів інвесторів. В умо­вах ринкової економіки основними з них є емісія боргових і пайо­вих цінних паперів. Випуск цінних паперів в обіг (емісія) прово­диться:

при заснуванні акціонерного товариства і продажу акцій його засновником;

збільшенні розмірів первісного статутного капіталу шляхом додаткового випуску акцій;

залученні позикового капіталу шляхом випуску облігацій господарюючого суб'єкта.

Що стосується ще одного традиційного джерела довгостро­кового фінансування - банківських кредитів, то роль їх у фінан­суванні діяльності підприємств досить обмежена. Причини по­лягають у нестабільності економічної ситуації в країні, можли­вості банків заробляти гроші більш легким шляхом за рахунок менш ризикованих короткострокових операцій спекулятивного характеру.

Питання для самоконтролю

Що розуміється під фінансовою стійкістю підприємства?

Дайте поняття «фінансової рівноваги» підприємства.

Охарактеризуйте балансову модель фінансової стійкості підприємства.

Дайте характеристику можливих зовнішніх джерел фінан­сування діяльності підприємства.

Для яких цілей проводиться аналіз статей пасивів балансу?

Які методи залучення коштів інвесторів використовують­ся для розширення діяльності підприємства?