Фінансовий менеджмент - Навчальний посібник (Крамаренко П О., Чорна О. Є.)

10.2. управління оновленням необоротних активів

Важливим елементом управління необоротними активами підприємства є процес їх своєчасного й ефективного оновлення. Фінансове управління оновленням необоротних активів пов'я­зується із загальними цілями фінансово-господарської діяль­ності підприємства і конкретизацією управлінських рішень у цій сфері.

У процесі діяльності підприємства можливе стрибкоподібне збільшення або зменшення як абсолютної величини основних засобів, так і їх частки в загальній сумі активів. Причинами такої зміни можуть бути або придбання підприємством основних фондів з метою створення нових організаційних структур, або переоцінка основних фондів.

Приблизний збіг величин змін основних засобів в активі ба­лансу і додаткового капіталу в пасиві балансу є ознакою перео­цінки основних фондів підприємства. Природно, що повного збігу зміни цих показників може і не бути, оскільки існують інші чинни­ки, що впливають на зміну параметрів вартості основних засобів підприємства і його додаткового капіталу. Наприклад, додатко­вий капітал може змінюватися внаслідок емісійного прибутку або за рахунок безоплатного одержання майна підприємством.

Якщо розмір залишкової вартості основних засобів скоро­чується, це свідчить про процеси реалізації основних засобів підприємства. Подібна ситуація виникає у випадку виведення з експлуатації основних засобів, що не відповідають вимогам ви­робництва конкурентоспроможної продукції. Необхідно також враховувати, що внаслідок амортизації при побудові системи управління необоротними активами підприємства відбувається скорочення балансової вартості основних виробничих фондів.

Ознакою скорочення залишкової вартості основних вироб­ничих фондів підприємства в результаті процесів амортизації є збіг абсолютної величини зменшення основних засобів підприє­мства і величини нарахованої за цей період амортизації.

Амортизація - це механізм погашення (перенесення на го­тову продукцію) вартості об'єктів основних виробничих фондів і нематеріальних активів.

Амортизація як економічна категорія відображє фізичний і моральний знос основних фондів і нематеріальних активів. Амортизація пов'язана з відтворювальною діяльністю підприєм­ства: сума амортизації повинна бути достатня для заміни зно­шених і морально застарілих основних виробничих фондів і не­матеріальних активів.

Для характеристики ступеня фізичного зносу основних фондів використовується ряд показників.

Коефіцієнт придатності основних фондів кпф укрупнено ха­рактеризує їхній фізичний стан і обчислюється за формулою:

кПФ = Е^^г~, (10.10)

де Г - початкова вартість основних фондів, грн;

ЛГ - сума зносу основних фондів за весь період експлуа­тації, грн.

Цей показник відображає питому вагу незношеної частини основних фондів у загальній їх вартості.

Коефіцієнт фізичного зносу основних фондів кзф визначаєть­ся відношенням суми зносу основних фондів АГ до їх первісної (балансової) вартості в гривнях Г, тобто

кзф = лГ- . (10.11)

Нормативний термін служби основних фондів Тн визна­чається за формулою: де нр - норма амортизації на повне відновлення даного виду ос­новних фондів, \%;

ка - поправочний коефіцієнт, що передбачає збільшення (змен­шення) норми амортизації на повне відновлення фондів.

Фактичний термін служби основних фондів середній (по галузі, підприємству) ТСФ визначається за даними про фактичне списання фондів за кожний рік як середньозважена гармонійна за формулою:

тсф - Xр , (10.13)

ч

де Р. - балансова вартість і-го виду списуваних фондів, грн;

тф - фактичний термін служби і-го виду списуваних фондів, роки.

Амортизація як фінансова категорія визначає повернення раніше зроблених витрат, пов'язаних із створенням і придбан­ням активів. Амортизаційні відрахування включаються в со­бівартість виробленої продукції і, по своїй суті, являють собою виведений з-під оподаткування прибуток. Чим вище норми амор­тизації і чим більше сума амортизаційних відрахувань, тим більший неоподатковуваний прибуток і ширші можливості підприємства щодо фінансування своєї діяльності в частині за­міни основних засобів і нематеріальних активів.

Амортизаційні відрахування накопичуються в амортизацій­ному фонді, що формується за даними бухгалтерського обліку. Зараз підприємства самостійно розпоряджаються коштами цьо­го фонду і часто використовують його не тільки як джерело фінан­сування для заміни зношеного устаткування та інших активів підприємства, але й для поповнення оборотних фондів, що не відповідає економічній сутності амортизації.

Вирізняють такі поняття - «сума» і «норма амортизації».

Сума амортизації - виражає в грошовій формі розмір зно­су основних фондів за певний період часу (рік, місяць). Сума амортизації визначається відповідно до встановлених норм.

Норма амортизації - це встановлений розмір амортизацій­них відрахувань за певний період часу з конкретного виду (гру­пи, підгрупи) основних фондів, виражений у більшості випадків у відсотках до їхньої балансової вартості.

Сума амортизації на реновацію або капітальний ремонт основних фондів (річна) А в найбільш загальному вигляді визна­чається по підприємству, виходячи із середньорічної балансової вартості кожного і-го виду (групи, підгрупи) основних фондів Р. і встановлених, відповідно, норм амортизації на:

А - М. (10.14) 100 '

Амортизаційні відрахування починаються з першого числа місяця, що йде за місяцем постановки об'єкта на облік, прово­дяться до повного погашення вартості або списання цього об'єк­та і припиняються з першого числа місяця, що йде за звітним.

Визначення терміну корисного використання основних за­собів і нематеріальних активів здійснюється підприємством са­мостійно при взятті їх до обліку.

Динаміка незавершеного будівництва свідчить про можливі обсяги нарощування виробничих можливостей підприємства. У цьому випадку масштаби капітального будівництва на під­приємстві можна оцінити, порівнюючи розмір незавершеного виробництва з початковою вартістю його основних засобів.

Реальні вкладення коштів підприємства в основні виробничі фонди пов'язані з придбанням і реалізацією обладнання, верстатів, механізмів, що призводить до зміни активів підприємства.

Для оцінки ступеня зношеності основних фондів підприємства використовується коефіцієнт зносу основних засобів, що розрахо­вується як відношення загальної величини зносу основних засобів підприємства до первісної вартості його основних коштів.

Первісна вартість основних засобів підприємства визна­чається як сума їх залишкової балансової вартості і загальної величини зносу основних засобів. Аналогічним чином визначаєть­ся коефіцієнт зносу нематеріальних активів підприємства.

Якщо коефіцієнт зносу основних засобів високий, це свідчить про обмежені технічні можливості підприємства і його низький виробничий потенціал. Тому процес управління необоротними активами повинен бути безпосередньо пов'язаний з технічним переозброєння підприємства.

Необхідно також враховувати, що при використанні на підприємстві методу прискореної амортизації знос основних ви­робничих фондів збільшується більш швидкими темпами, ніж фактична зношеність основних засобів.

 

Питання для самоконтролю

Які активи належать до основних фондів?

Наведіть види оцінки основних фондів.

У чому полягають особливості формування амортизацій­ної політики підприємства на сучасному етапі економічного роз­витку?

Як впливають переоцінка і амортизаційна політика на по­даткові платежі підприємств?