10.1. політика підприємства в управлінні необоротними активами

Матеріально-технічною основою виробничого процесу на будь-якому підприємстві є основні виробничі фонди. Початкове формування основних фондів, їх функціонування і розширене відтворення здійснюються з використанням фінансових ресурсів, за допомогою яких утворюються і використовуються грошові фонди цільового призначення, спрямовані на придбання, експ­луатацію і відновлення засобів праці.

Основні засоби являють собою кошти, інвестовані в основні фонди виробничого і невиробничого призначення.

Основні виробничі фонди - це частина майна, використо­вуваного як засоби праці при виробництві продукції (робіт, по­слуг) або для управління підприємством протягом певного пері­оду, що перевищує 12 місяців або звичайний операційний цикл, і спроможна приносити прибуток у майбутньому.

Основні невиробничі фонди необхідні для задоволення різних потреб працівників підприємства, вони не беруть безпосе­редньої участі в процесі виробництва (відомчий житловий фонд, будинки дитячих садів, спортивних споруд, клубів тощо).

Залежно від ролі, що відіграють основні засоби в процесі виробництва, в їх складі прийнято виділяти активну і пасивну частини. До активної частини належать основні виробничі фон­ди, що безпосередньо беруть участь у процесі виробництва і випуску продукції (машини, верстати, механізми, обладнання, транспортні засоби тощо). Пасивна частина включає основні фонди, що не беруть безпосередньо участі у процесі виробницт­ва (будинки, споруди, передавальні пристрої).

Питома вага активної частини основних виробничих фондів характеризує прогресивність структури основних виробничих фондів у найбільш загальному вигляді. Він відображає частку їхньої активної частини (машин, механізмів, устаткування тощо) у відсотках до загальної вартості фондів підприємства.

Вікова структура основних фондів характеризується пито­мою вагою (у відсотках) різних вікових груп основних фондів (об­ладнання) в їхній загальній вартості. Наприклад, може бути виз­начена питома вага верстатів, ковальсько-пресового устаткуван­ня або інших машин за такими віковими групами: до 5 років; від 5 до 10 років; від 10 до 20 років; більше 20 років.

Середній вік діючих основних виробничих фондів підприєм­ства або його цехів Т визначається за формулою:

т = -ы  , (10.1)

п

де Г. - початкова (балансова) вартість конкретного і-го виду ос­новних виробничих фондів, тис. грн;

і[ - фактичний вік /-го виду основних виробничих фондів, роки;

п - кількість аналізованих /-х видів основних фондів. Середній вік устаткування в цеху на підприємстві Т визна­чається діленням загальної суми числа років фактичної експлу­атації всіх машин (агрегатів) даного виду        на кількість оди­ниць цього устаткування п:

п

ІТ (10.2)

п

У момент придбання основних фондів і прийняття їх на ба­ланс підприємства величина основних засобів кількісно збігається з вартістю основних фондів. Надалі, у міру участі основних фондів у виробничому процесі їх вартість розпадається на дві складові: одна її частина, що дорівнює зносу, переноситься на готову про­дукцію, друга - відображає залишкову вартість діючих основних фондів.

Первісна вартість основних фондів - це вартість фондів у момент їх виробництва і введення в дію у цінах даного року. Первісна вартість основних фондів не підлягає зміні, крім випадків добудування, дообладнання, реконструкції, модернізації, част­кової ліквідації і переоцінки відповідних об'єктів.

Залишкова вартість основних фондів - це вартість ос­новних фондів з урахуванням нарахованої амортизації, що виз­начається як різниця первісної вартості і нарахованої за період експлуатації амортизації.

Для характеристики наявності і руху основних фондів вико­ристовуються такі дані:

а)         балансова вартість основних фондів на початок і на кінець звітного (планованого) року. Вартість основних фондів на кінець звітного (планованого) періоду Р2 визначається балансовим ме- тодом як алгебраїчна сума вартості основних фондів, наявних на початок року, Р1 і фондів, що вибувають у зв'язку з ліквідацією (зносом) протягом даного року Рвиб і знову введених фондів у цьому періоді Ров, тобто

Р2 = р + Рнов - Рвиб; (10.3)

б)         вартість основних фондів за всіма джерелами, що знову надійшли за даний період (рік);

в)         вартість знову введених у дію в даному періоді нових ос- новних фондів за всіма джерелами фінансування;

г)         вартість вибулих у даному періоді основних фондів.

На підставі цих даних розраховується ряд показників, що відображають рух основних виробничих фондів.

Приріст основних виробничих фондів за даний період АР визначається різницею між вартістю основних фондів, що на­дійшли знову, Рнов і вибулих Рвиб у даному році, тобто

аР = Рнов - рвиб^ (10.4)

Приріст основних фондів може бути також визначений як різниця між загальним обсягом капітальних вкладень у даному році К, сумою коштів, що йдуть на відшкодування вибуття фондів, Рвиб і вартістю об'єктів незавершеного будівництва на початок Кн і на кінець даного року к^, тобто

ар = к - Р1виб - (к2н - Кн). (10.5) Річне введення в дію основних фондів Рнов визначається за формулою:

Рнов = кн + к - кн. (10.6) Коефіцієнт приросту основних фондів кАР відображає відносне збільшення основних фондів за рахунок їх оновлення і визначається таким співвідношенням:

снов гвио

кАР = -           —        100, (10.7)

де -нов - вартість знову введених фондів за даний період;

риб - вартість вибулих за даний період фондів;

-2 - вартість основних фондів на кінець даного періоду. Коефіцієнт вибуття основних фондів квиб визначається відношенням вартості вибулих основних фондів Риб до вартості наявних фондів на початок даного періоду -1, тобто

г-виб

квиб = -          (10.8)

-і '

Коефіцієнт оновлення основних фондів к°н визначається шляхом ділення суми річних введень основних фондів (за пла­ном, фактично) £-інов за кожний рік аналізованого періоду (/ = 1, 2, п) на вартість основних фондів, що діють наприкінці аналі­зованого періоду, -2, тобто

к

он _

-2

(10.9)

У процесі фінансово-господарської діяльності підприємства відбувається зміна величини його необоротних активів. Ця зміна пов'язана з підвищенням потенціалу підприємства, переходом на нові організаційні і виробничі структури і технології виготов­лення продукції, вдосконаленням системи реалізації продукції і поставок сировини. Крім того, на зміну необоротних активів впли­ває зміна зовнішніх факторів, пов'язаних з податковою, інвести­ційною, грошово-кредитною політикою, та інших макроекономіч-них факторів.

Тому потрібна оцінка тенденцій зміни необоротних активів підприємства з позиції як підприємства в цілому, так і його фун­кціональних підрозділів. Як цільову функцію управління нео­боротними активами підприємства доцільно використовувати функцію, що максимізує кінцеві фінансово-економічні показ­ники діяльності підприємства. При цьому обмеженнями цільо­вої функції ефективності будуть показники якості вироблюва­ної продукції, технологічні і виробничі чинники діяльності підприємства.

Незважаючи на різноманітність складу операційних необо­ротних активів, мету фінансового менеджменту можна визначи­ти таким чином - це забезпечення своєчасного відновлення і підвищення ефективності використання необоротних активів. Виходячи з цього, формують політику управління необоротними активами підприємства. Вона являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, полягає у фінансовому забез­печенні своєчасного оновлення основних фондів і ефективного їх використання.

Основні етапи політики управління необоротними акти­вами підприємства полягають у такому1:

Аналіз операційних необоротних активів підприємства в попередньому періоді. Він проводиться з метою вивчення ди­наміки загального обсягу і структури необоротних активів, ступе­ня їх придатності, інтенсивності оновлення та ефективності ви­користання.

Оптимізація загального обсягу і складу необоротних ак­тивів підприємства. Розрахунки здійснюються з урахуванням ви­явлених у процесі аналізу можливих резервів підвищення про­дуктивного використання необоротних активів у майбутньому періоді.

Забезпечення своєчасного оновлення необоротних ак­тивів підприємства. При цьому розраховується загальний об­сяг активів, що підлягають оновленню в майбутньому періоді, встановлюються основні параметри і вартість оновлення різних груп активів.

Забезпечення ефективного використання необоротних активів підприємства. Процедура полягає у розробці системи заходів, спрямованих на підвищення рентабельності і фондовід­дачі необоротних активів.

Формування принципів і оптимізація структури джерел фінансування необоротних активів. Оновлення і приріст нео­боротних активів підприємства може фінансуватися за рахунок власних і позикових коштів.

При розробці перспективних планів ефективного управлін­ня необоротними активами підприємства враховуються факто-

''Бланк И.А. Основьі финансового менеджмента. Т.1. - К.: Ника-Центр, 1999. - С. 387.

ри, що призводять до змін їх величини й обсягів довгострокових фінансових вкладень.

Питання для самоконтролю

Що є матеріально-технічною основою виробничого про­цесу на підприємстві?

Що включається в поняття «основні засоби підприємства», «основні виробничі фонди», «основні невиробничі фонди»?

З чого складається активна і пасивна частини основних виробничих фондів?

Розкрийте поняття первісної і залишкової вартості основ­них виробничих фондів.

Охарактеризуйте основні етапи політики управління нео­боротними активами підприємства.