9.3. управління дебіторською заборгованістю

14енг Ф. Ли. Финансы корпораций: теория, методы и практика / Ф. Ли Ченг Джозеф И. Финнерти.: Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 2000. - XVIII. - С. 529.

Дебіторська заборгованість у процесі виконання зобов'я­зань є природним, об'єктивним процесом фінансово-госпо­дарської діяльності підприємства. Вона виникає в таких випад­ках:

комерційне кредитування постачальником покупця, тобто при відстрочці платежу;

невчасна оплата, тобто при простроченні платежу;

недостача, розтрати, розкрадання;

поставки недоброякісної або некомплектної продукції;

інші випадки.

Як правило, заборгованість покупців і замовників має най­більшу питому вагу в структурі дебіторської заборгованості (до 90\%). Саме тому при управлінні дебіторською заборгованістю для підприємства дуже важливо, по-перше, оптимізувати розмір де­біторської заборгованості, по-друге, забезпечити своєчасне одер­жання цієї заборгованості і, по-третє, організувати відповідним чином роботу з векселями.

В умовах постійної інфляції особливо необхідно враховува­ти цю проблему, оскільки вона в першу чергу позначається на дебіторській заборгованості.

Дебіторська заборгованість впливає на такі параметри:

розмір і структура оборотних активів;

розмір і структура виручки від реалізації продукції;

тривалість фінансового циклу підприємства;

оборотність оборотних активів і активів у цілому;

ліквідність і платоспроможність підприємства;

джерела коштів підприємства.

На даний час розмір і структура оборотних активів підприємств сильно змінені за рахунок великої частки дебіторсь­кої заборгованості. У структурі оборотних коштів на її частку в 2003 р. припадало 67,8\%1. У структурі дебіторської заборгова­ності найбільшу питому вагу має заборгованість за товари, ро­боти, послуги (у 2003 р. - 54,7\%, у тому числі прострочена -55,6\%). Природно, що значні розміри дебіторської заборгованості уповільнюють її оборотність, а також оборотність оборотних ак­тивів і активів у цілому, збільшують тривалість фінансового цик­лу підприємства.

''Статистичний щорічник України за 2003 рік. Державний комітет ста­тистики України, 2004. - С. 64.

У сучасній фінансово-господарській практиці дебіторська за­боргованість класифікується за такими видами (табл. 9.1).

Основними завданнями управління дебіторською заборго­ваністю є:

недопущення неплатежів покупцями і, отже, утворення простроченої дебіторської заборгованості;

розробка чіткої стратегії і тактики комерційного кредиту­вання і впровадження в практику роботи підприємства методики забезпечення ефективної політики продажів і реалізації продукції;

прогнозування і забезпечення своєчасного надходження дебіторської заборгованості;

-           постійний наскрізний аналіз дебіторської заборгованості. Повнота рішення цих завдань і буде визначати ефективність

управління дебіторською заборгованістю.

Важливим параметром є розрахунок оборотності дебіторсь­кої заборгованості.

одз - ОДр, (9.7)

де Одз - оборотність дебіторської заборгованості (рази); Опр - обсяг продажів; ДЗ - дебіторська заборгованість.

Цей коефіцієнт має більший зміст, якщо його конвертувати в дні. Тоді виникає можливість розрахувати період погашення дебіторської заборгованості.

тпдз - 36Однів, (9.8)

де ТПДЗ - період погашення дебіторської заборгованості (дні).

При управлінні дебіторською заборгованістю необхідно та­кож враховувати вплив зовнішніх факторів, таких як криза не­платежів, неоднаковий вплив інфляції на різні товари, недоско­налість законодавчої бази, недосконалість процедури банкрут­ства тощо.

На даний час управління дебіторською заборгованістю на підприємстві є пріоритетним, тому що це пов'язано з управлін­ням значними грошовими потоками, що визначають забезпе­ченість підприємства власними коштами.

Питання для самоконтролю

В яких випадках виникає дебіторська заборгованість?

На які фінансові параметри підприємства впливає дебі­торська заборгованість?

Дайте класифікацію видів дебіторської заборгованості.

Назвіть основні завдання щодо управління дебіторською заборгованістю.

Яким чином розраховується оборотність дебіторської за­боргованості і період погашення дебіторської заборгованості?

9.4. Вибір політики оперативного управління оборотними активами і короткостроковими зобов'язаннями

У сучасних умовах господарювання підприємствам усіх форм власності дається широка самостійність у маневруванні оборот­ними коштами. Вони вправі визначати планову потребу в обо­ротних активах і управляти ними протягом року. Вони мають право реалізувати невикористані матеріальні цінності іншим підприєм­ствам, організаціям і населенню за ринковими цінами. Як внутрішні резерви у розпорядженні підприємств також залишаєть­ся економія, отримана від прискорення оборотності оборотних активів. Чистий прибуток, що залишається в розпорядженні підприємств, може бути використаний для формування резерв­них фондів, призначених для покриття збитків і непередбачених втрат.

Для виживання в ринковому середовищі кожне підприємство зобов'язане забезпечувати ефективне використання і прискорен­ня оборотності оборотних коштів, підтримувати на достатньому рівні свою платоспроможність і ліквідність балансу.

За цих умов підприємству необхідно розробляти політику комплексного оперативного управління оборотними активами, що полягає:

у виборі оптимального рівня і раціональної структури обо­ротних активів з урахуванням специфіки діяльності підприємства;

визначенні величини і структури джерел фінансування оборотних активів.

Розрізняють три типи політики комплексного оперативного управління оборотними активами: агресивну, консервативну і помірковану1.

Агресивна політика має такі ознаки:

підприємство здійснює фінансово-господарську діяльність без обмеження збільшення обсягу оборотних активів;

підприємство накопичує запаси сировини, матеріалів і го­тової продукції в обсязі, збільшує дебіторську заборгованість і вільні залишки коштів на рахунках у банку.

Така діяльність підприємства передбачає збільшення част­ки оборотних активів у загальному обсязі майна до 50\% і більше, при цьому період їх оборотності сягає понад 90 днів. Агресивна політика не забезпечує, як правило, високої рентабельності ак­тивів і сприяє зниженню ризику технічної неплатоспроможності. Несприятливі зовнішні умови на товарному ринку можуть викли­кати зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності.

1Проблема исследована Е.С. Стояновой. См.: Финансовый менедж­мент: Учебник / Под ред. Е.С. Стояновой. - Перспектива, 2001. С. 325-329; Бочаров В.В., Леонтьев В.Е. Корпоративные финансы. - СПб.: Питер, 2002. -С. 413-415.

При проведенні консервативної політики управління обо­ротними активами характерними ознаками є те, що підприєм­ство стримує зростання поточних активів і прагне їх мінімізува­ти. У цій ситуації питома вага оборотних активів у загальному обсязі майна складає не більш 40\%, скорочується і період їх обо­ротності. Така політика проводиться підприємством в умовах до­статньої визначеності. Тобто заздалегідь відомі умови й обсяги продажів, терміни надходження коштів і платежів, є необхідні товарно-матеріальні запаси, а терміни їх постачання заздалегідь визначено.

Консервативна політика управління оборотними активами будується в умовах стабільної фінансово-господарської діяль­ності підприємства, при цьому спостерігається висока рента­бельність активів. Проте через непередбачені тенденції зміни кон'юнктури на товарному і фінансовому ринках можливі ризики високої технічної неплатоспроможності.

Поміркована політика управління оборотними активами підприємства займає проміжне положення. Вона характери­зується середнім рівнем рентабельності й оборотності активів

(табл. 9.2).

Відповідно до типу управління оборотними активами на підприємстві проводиться певна фінансова політика щодо фор­мування джерел коштів. Агресивній політиці управління корот­костроковими пасивами підприємства відповідає значна питома вага (більше 50\%) короткострокових кредитів і позик у загальній сумі джерел коштів. При цьому можуть зростати ефект фінансо­вого левериджу до 30-50\% рентабельності активів, збільшува­тися постійні витрати за рахунок процентних платежів за позико­вими коштами.

Консервативну політику управління короткостроковими зо­бов'язаннями характеризують відсутність або низька питома вага короткострокових кредитів і позик у валюті балансу. У даному випадку необоротні та оборотні активи покриваються тільки влас­ним капіталом і довгостроковими зобов'язаннями.

Для поміркованої політики характерною є нейтральна пито­ма вага кредитів і позик у валюті балансу.

Слід зазначити, що при консервативній політиці управління оборотними активами їй може відповідати поміркований або кон­сервативний тип політики управління короткостроковими зобов'я­заннями. Поміркованій політиці управління оборотними активами може відповідати будь-який тип управління короткостроковими зобов'язаннями. При проведенні агресивної політики управління оборотними активами може використовуватися агресивний або поміркований тип управління короткостроковими зобов'язаннями.

Таким чином, вибір відповідних джерел фінансування для проведення політики управління оборотними активами підприєм­ства визначає в кінцевому рахунку співвідношення параметрів ефективності використання оборотного капіталу і рівня ризику, що впливає на його фінансову стійкість і платоспроможність.

Питання для самоконтролю

У чому полягає сутність вибору політики оперативного уп­равління оборотними активами підприємства і поточних пасивів?

Дайте характеристику агресивній, консервативній і помірко­ваній політиці управління оборотними активами підприємства.

У чому полягають особливості агресивної і консерватив­ної політики оперативного управління короткостроковими зобо­в'язаннями?