9.1. політика підприємства у сфері оборотного

капіталу

Ключовою у реалізації стратегії підприємства є проблема достатності оборотних активів, механізм їх планування і попов­нення, аналіз ефективності використання. Управління оборотни­ми активами являє собою найбільш містку частину операцій фінансового менеджменту і включає такі елементи:

облік усіх складових оборотних активів за звітний період;

аналіз стану причин негативного стану з обіговістю обо­ротних активів;

розробку і впровадження в практику роботи підприємства сучасних методів управління оборотними активами;

контроль за поточним станом найважливіших елементів оборотних активів у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства.

Політика управління оборотними активами важлива насам­перед з позиції забезпечення безперервності й ефективності поточної діяльності підприємства. У процесі цієї діяльності відбу­вається зміна величини оборотних активів, що супроводжується зміною короткострокових пасивів. Обидва ці суб'єкти обліку роз­глядаються, як правило, спільно в рамках політики управління чистим оборотним капіталом (ЧОК).

З позиції факторного аналізу прийнято виділяти такі компо­ненти чистого оборотного капіталу: виробничі запаси (ВЗ), дебі­торська заборгованість (ДЗ), грошові кошти (ГК), короткострокові пасиви (КП). Для факторного аналізу використовується така мо­дель:

чок = ок - кп = вз + дз + гк - кп,

де ок - оборотний капітал.

Однією з основних складових оборотного капіталу є вироб­ничі запаси підприємства, що включають у себе: сировину і мате­ріали, незавершене виробництво, готову продукцію, інші запаси.

Підприємство вкладає свої кошти у створення запасів, збільшуючи загальні витрати. Ці витрати пов'язані зі зберіганням запасів на складі і з ризиком псування й застаріння товарів, а також з поставленої в обов'язок вартістю капіталу, тобто нормою прибутку, що могла бути отримана в результаті інших інвестицій­них рішень з еквівалентним ступенем ризику. Фінансовий менед­жер повинен виявити результат і витрати, пов'язані зі зберіган­ням запасів, і прийняти розумне рішення.

Дебіторська заборгованість є важливим компонентом обо­ротного капіталу. Більшу частину дебіторської заборгованості становлять неоплачені рахунки за поставлену продукцію. Одним із завдань фінансового менеджера з управління дебіторською заборгованістю є визначення ступеня ризику неплатоспромож­ності покупця, розрахунок прогнозного значення резерву за сум­нівними боргами. Фінансовий менеджер має також розробити ре­комендації щодо роботи з фактичними або потенційно неплатос­проможними покупцями.

кошти та їх еквіваленти є найбільш ліквідною частиною оборотного капіталу. До коштів належать гроші в касі, на розра­хункових і депозитних рахунках. До еквівалентів коштів належать ліквідні короткострокові фінансові вкладення: цінні папери інших підприємств, білети державної скарбниці, державні облігації та цінні папери місцевих органів влади. Фінансовому менеджеру необхідно вирішити питання про оптимальний запас наявних коштів.

короткострокові пасиви (поточні зобов'язання) - це зобо­в'язання підприємства перед постачальниками, працівниками, банками, державою та іншими. Як правило, основна питома вага в поточних зобов'язаннях припадає на банківські позички і нео-плачені рахунки інших підприємств. Фінансовому менеджеру в цьому питанні доводиться вирішувати завдання, за рахунок яких коштів підприємство може забезпечити розв'язання проблеми короткострокового фінансування.

Аналіз стану оборотних активів та їхніх окремих елементів, а також показників їх оборотності дозволяє:

підвищити ефективність використання коштів у поточній діяльності підприємства;

визначити ліквідність балансу, тобто можливість своєчас­ного погашення короткострокових зобов'язань;

- з'ясувати напрямки вкладення чистого оборотного капіта­лу протягом фінансового циклу для оцінки надлишку або нестачі окремих елементів оборотних коштів.

У процесі виробничої діяльності відбувається постійна трансформація окремих елементів оборотних коштів. Підприєм­ство купує сировину і матеріали, виробляє продукцію, потім продає її, як правило, в кредит. У результаті утворюється дебі­торська заборгованість, що через певний час перетворюється в кошти. Формула руху оборотних коштів може бути подана у вигляді:

к — мвз — нзв — гп — к (9.2)

де к - кошти, авансовані в оборотні активи;

МВЗ - матеріально-виробничі запаси;

НЗВ - незавершене виробництво;

гп - готова продукція на складі та у відвантаженні;

к - кошти у формі виручки від реалізації товару. Циркуляційна природа оборотних активів має ключове зна­чення в управлінні чистим оборотним капіталом. Мінімальне зна­чення даного показника рекомендується встановлювати не ниж­че і0\% загального обсягу оборотних активів. Чим вище даний показник, тим стійкіший фінансовий стан підприємства, тим більше в нього можливостей для проведення незалежної фінан­сової політики.

Питання для самоконтролю

З яких елементів складається управління оборотним капі­талом?

Охарактеризуйте основні складові чистого оборотного капіталу.

Які завдання вирішує аналіз стану оборотних активів і окремих його елементів?

5. У чому полягає кругообіг оборотних активів підприємства?