8.3. доходність фінансових активів: види та оцінка

Випуск і розміщення на фондовому ринку емісійних цінних паперів (акцій і корпоративних облігацій) використовується для мобілізації тимчасово вільних коштів та їх вкладення в різні види активів підприємства.

Цінні папери можуть бути об'єктом таких операцій:

випуску (емісії) для первинного розміщення на фондово­му ринку;

обігу, тобто купівлі-продажу шляхом укладання цивільно-правових угод;

погашення, тобто вилучення з обігу з виплатою власни­кам відповідної винагороди;

застави і страхування;

-           строкових контрактів (опціонних і ф'ючерсних угод). Різноманітність видів цінних паперів визначає множинність

їх класифікації.

Документарні і бездокументарні цінні папери. Цінні папе­ри випускаються в документарній і бездокументарній формі. Особливість документарних цінних паперів полягає в тому, що їхнього власника встановлюють на підставі пред'явлення оформ­леного належним чином сертифіката цінного папера або у ви­падку його депонування за записами на рахунку «Депо» у депо­зитарії.

Гоошові і капітальні цінні папери. За терміном обігу цінні папери поділяються на грошові і капітальні. При короткостроко­вому запозиченні грошей частіше вживаються грошові папери (на термін до одного року). До них належать комерційні і банківські векселі, депозитні сертифікати до запитання, коносаменти, чеки, акредитиви та інші інструменти грошового ринку. їх часто вико­ристовують як платіжний засіб за фінансовими зобов'язаннями.

Капітальні цінні папери випускаються для формування або збільшення статутного капіталу або довгострокових пасивів, що необхідно для розширеної відтворювальної діяльності підприє­мства. Вони обертаються на ринку капіталу.

Боргові цінні папери. До них належать усі види облігацій, оскільки вони засвідчують відношення позики. Облігації можуть бути короткострокові (з терміном погашення до одного року) і довгострокові (з терміном погашення понад один рік). Після за­кінчення певного терміну позичальник зобов'язаний повернути кредитору зазначену на облігації суму. Відсотки за корпоратив­ними облігаціями виплачують з прибутку до оподатковування і відображають у звіті про фінансові результати (ф. 2) у складі опе­раційних витрат.

Похідні цінні папери. На фондовому ринку функціонують також похідні цінні папери (опціони, варанти, ф'ючерси). Вони засвідчують право їхнього власника на покупку або продаж цінних паперів у певній кількості і за фіксованою ціною в майбутньому.

Таким чином, завдяки фінансовому ринку відбувається пе­релив капіталу між підприємствами і галузями економіки, забез­печується фінансування пріоритетних інвестиційних, науково-технічних і соціальних програм. За допомогою фондового ринку інвестори мають можливість брати участь у прибутку і майні емі­тента. Ринок цінних паперів дозволяє цивілізованим способом покривати бюджетний дефіцит.

При вкладенні підприємством коштів у цінні папери інших емітентів у підприємства-інвестора виникає проблема ефектив­ного управління фондовим портфелем з метою підвищення його ліквідності, доходності і безпеки вкладеного в нього капіталу. Цю проблему можна успішно вирішувати за допомогою диверсифі­кації цінних паперів, що входять до портфеля, хеджування, страхування і самострахування.

В умовах перехідної економіки український фондовий ринок має знаходитися під регулюючим впливом держави. У цій ситу­ації важливого значення набуває правовий захист інтересів інве­сторів, що підвищує ступінь їхньої довіри до емітентів цінних па­перів.

Під безпекою інвестицій розуміють страхування від можли­вих ризиків і стабільність одержання доходу. Як правило, безпе­ка досягається за рахунок доходності і зростання обсягу вкла­день. Доходність входить у число показників ефективності і за­стосовується до фінансових активів і капіталу. Цей відносний по­казник у найзагальнішому вигляді може бути представлений та­кою формулою:

кд _     , (8.4)

'пд

де кд - доходність інвестицій;

Д - повний доход;

'пд - початковий доход інвестицій. Залежно від виду фінансового активу доходом частіше за все вважаються дивіденди, відсотки, приріст капіталізованої вартості. Цей показник вимірюється у відсотках або частках оди­ниці.

Доход інвестора від володіння фінансовими інструментами дорівнює доходу від їхньої курсової вартості і поточного доходу. Повний доход інвестора від фінансових активів складається з доходу від зміни ціни активу (приросту капіталу):

д = ді + (Рі - Рої (8.5) де Д1 - доход від зростання курсової вартості фінансового активу;

(Р1 - Р0) - доход від приросту капіталу (або доход від капіта­лізації).

Тоді загальна доходність (кзд) буде дорівнювати:

кзд _   р                      -р- + —р— - кпд + кКД. (8.6)

Перший доданок (кпд) у формулі (8.6) являє собою поточну доходність, другий доданок (кКД) називається капіталізованою доходністю.

Портфельні інвестиції дозволяють поліпшити умови інвес­тування капіталу, оскільки являють собою сукупні фінансові інструменти, що мають відповідну інвестиційну якість, що недо­сяжна з позиції окремого цінного папера. Тільки в процесі фор­мування і управління портфелем досягається нова інвестиційна якість цінних паперів з необхідними інвестору параметрами. Ос­новна мета інвестора - забезпечення оптимального співвідно­шення між ризиком і доходом протягом усього терміну існування портфеля. На рис. 8.2 наведено співвідношення між такими по­казниками.

Примітка: Рівень надійності може бути виміряний за допомогою бета-коефіцієнта (Р), дисперсії та іншими способами.

У західних корпораціях цілями портфельного інвестуван­ня є:

одержання оптимального доходу при мінімальному рівні ризику;

збереження акціонерного капіталу;

забезпечення приросту капіталу на основі збільшення кур­сової вартості цінних паперів.

Для умов трансформаційної економіки України система цілей управління портфелем може виглядати таким чином:

збереження і збільшення капіталу за цінними паперами зі зростаючою курсовою вартістю на фондовому ринку;

придбання цінних паперів, що замінюють за умовами обі­гу готівку (векселі);

доступ за рахунок цих паперів до дефіцитної продукції, енергоресурсів, майнових прав;

перерозподіл власності і розширення сфери впливу, ство­рення холдингів, фінансово-промислових груп та інших комер­ційних структур;

спекулятивна діяльність в умовах нестабільного фондо­вого ринку тощо.

Таким чином, сутність процесу оцінки активів полягає у виз­наченні їхньої ринкової вартості на підставі інформації про ціни на порівнянні активи і виконання відповідних коригувань з ура­хуванням наявних розбіжностей.

8.3.1. Оцінка облігацій з фіксованим доходом

У моделі вартісної оцінки активів для визначення їх вартості використовуються спеціальні формули, в які вводиться ринкова інформація про ціни на порівнянні активи і процентні ставки.

Наявність моделі оцінки таких активів дуже важлива через такі причини. Перша причина полягає в тому, що сторонам, які укладають фінансовий контракт, необхідно на самому початку мати взаємопогоджену процедуру оцінки його умов. Друга при­чина пов'язана з тим, що цінні папери з фіксованими прибутка­ми часто продаються до настання терміну їх погашення. Це по­в'язано з тим, що на їхню вартість впливає ринкова ситуація: зміна процентних ставок з часом, тому покупцям і продавцям необхід­но постійно переоцінювати такі фінансові активи.

У цій ситуації застосовується формула розрахунку чистої приведеної вартості з використанням безризикової процентної ставки як ставки дисконтування.

Приклад. Покупець придбав цінний папір з фіксованим до­ходом. Протягом наступних трьох років щорічно за цим цінним папером повинні виплачувати 100 гр. од. Необхідно визначити

вартість цього трирічного фінансового контракту типу ануїтету, якщо відомо, що відповідна дисконтна ставка складає 6\% у рік.

Для цього використовується формула розрахунку приве­деної вартості звичайного ануїтету, що дорівнює 1 гр. од. для п-періодів, при процентній ставці /:

/

Розрахуємо приведену вартість (Р/):

У даному розрахунку FV - майбутня вартість, PMT - клаві­ша фінансового калькулятора, призначена для введення значень періодичних платежів, у більшості моделей позначена РМТ (ско­рочення від payment).

Припустимо, що через годину після купівлі цього цінного папера вам необхідно його продати. Проте за цей час безризи-кова процентна ставка піднялася з 6 до 7\% у рік. Скільки тепер можна одержати за нього?

Змінився рівень процентних ставок, проте очікувані грошові надходження від інвестицій у даний цінний папір залишилися незмінними. За умови збереження інвестору 7\% доходності в рік ціна даного активу повинна знизитися. Зниження відбудеться до величини приведеної вартості грошових потоків, дисконтованих за 7-процентної ставкою.

Цінний папір з фіксованим доходом і щорічною виплатою за ним 100 гр. од. протягом наступних трьох років має приведену вартість 262,43 гр. од. Це означає, що при підвищенні ринкових процентних ставок курс будь-яких цінних паперів з фіксованим доходом буде знижуватися. Інакше інвестори не придбають такі цінні папери, якщо вони не забезпечать їм рівень доходності, що відповідає новим ринковим умовам.

Таким чином, підвищення процентної ставки на 1\% призво­дить до падіння курсу цінного папера на 4,87 гр. од. (267,30 -

262,43). 244

Висновок. Зміна ринкових процентних ставок призводить до зміни в протилежному напрямку ринкових цін усіх наявних фінан­сових контрактів з фіксованими надходженнями платежів.

Питання для самоконтролю

Розкрийте поняття «емісія цінних паперів».

Об'єктом яких операцій на ринку можуть бути цінні папе­ри?

Наведіть класифікацію видів цінних паперів.

Що є цілями портфельного інвестування в західних кор­пораціях?

Наведіть цілі управління портфелем цінних паперів у трансформаційній економіці України?

Що відбудеться з курсом цінного папера з фіксованим прибутком з щорічною виплатою за ним і00 гр. од., якщо ринко­ва процентна ставка впаде з 6 до 5\% річних?