РоздІл 1 теоретичнІ основи фІнансового менеджменту лава 1. цІлІ, завдання І сутнІсть фІнансового менеджменту .1. фінанси, їх роль і функції в процесі суспільного відтворення

Фінанси присутні у всіх суспільно-економічних формаціях і обумовлені певними принципами: наявністю держави і розвит­ком товарно-грошових відносин. Історичний характер фінансо­вих відносин базується на певній послідовності і підпорядкова­ності розвитку суспільства. Розвиток фінансових відносин відбу­вається одночасно з розвитком товарного виробництва.

Своєрідність відносин, що становлять зміст фінансів як еко­номічної категорії, полягає в тому, що вони завжди мають грошо­ву форму вираження. З виникненням грошей виробництво і рух сукупного суспільного продукту опосередковуються грошовими відносинами.

Потреба суб'єктів господарювання і держави в ресурсах, що забезпечують їхню діяльність, задовольняється за рахунок фінансів. Фінанси є інструментом реалізації вартісного розподі­лу суспільного продукту, з їх допомогою забезпечується задово­лення відтворюваних потреб, що постійно змінюються.

Процес суспільного відтворення включає такі основні стадії: виробництво, розподіл, обмін і споживання. Сферою виникнен­ня і функціонування фінансів є друга стадія відтворювального процесу, коли відбувається розподіл вартості суспільного про­

дукту в її грошовій формі. Саме на цій стадії з'являються фінан­сові відносини, пов'язані з розподілом і перерозподілом суспіль­ного продукту і національного доходу, що є грошовими відноси­нами.

Формування чистого прибутку як частини сукупного сус­пільного продукту відображає фінансові відносини і є об'єктивним процесом, тому що без нього неможливе розширене відтворення.

Незважаючи на те, що на другій стадії рух вартості в гро­шовій формі здійснюється відокремлено від руху товарів і харак­теризується її відчуженістю або цільовим відокремленням кож­ної частини вартості, фінанси активно впливають на процес ви­робництва. Через чистий прибуток фінанси активно впливають на всі сторони відтворювального процесу і кругообіг фондів. У цьому полягає специфіка й особливість фінансів.

Таким чином, фінанси являють собою економічні відно­сини, що виникають у суб'єктів господарювання і держави з приводу формування, розподілу і використання централізо­ваних і децентралізованих коштів для забезпечення умов розширеного відтворення, стимулювання і задоволення со­ціальних потреб товариства.

Фінанси як розподільча категорія пов'язані з кінцевими ре­зультатами господарської діяльності. Сфера виробництва є основ­ною ланкою фінансової системи. У цій сфері створюється сукуп­ний суспільний продукт, національний доход і чистий прибуток. Створений у сфері матеріального виробництва чистий прибуток є основним елементом і джерелом подальшого розподілу, перероз­поділу і формування централізованих фондів держави.

Наявність різних суспільних потреб у суб'єктів господарю­вання і держави призводить до виникнення різноманітних фінан­сових відносин, що можуть бути виділені в такі групи:

грошові відносини підприємств з іншими господарюючи­ми суб'єктами, що виникають при товарно-обмінних операціях;

грошові відносини між державою і господарюючими су­б'єктами, пов'язані з платежами в держбюджет і фінансуванням держбюджету;

грошові відносини господарюючих суб'єктів, пов'язані з формуванням і використанням позабюджетних і страхових фондів;

грошові відносини господарюючих суб'єктів із своїми пра­цівниками щодо розширеного відтворення робочої сили;

грошові відносини між господарюючими суб'єктами і бан­ківською системою з приводу одержання і погашення кредитів;

грошові відносини всередині господарюючого суб'єкта, пов'язані з розподілом прибутку і формуванням фондів спожи­вання і накопичення тощо.

Наявність різноманітних суспільних потреб у суб'єктів гос­подарювання і держави призводить до виникнення різних видів фінансових зв'язків. Фінансові відносини, що виникають між су­б'єктами господарювання і державою в процесі розподілу вар­тості, є за своєю природою розподільчими відносинами. У за­гальній сукупності фінансових відносин з урахуванням ролі суб'єктів у суспільному виробництві виділяють такі три значні сфери: фінанси господарюючих суб'єктів (підприємств, установ, організацій); страхування; державні фінанси. Залежно від харак­теру діяльності суб'єкта, що робить визначальний вплив на склад і призначення цільових грошових фондів, усередині кожної із цих сфер виділяються ланки фінансової системи. Таким чином, фінансова система держави являє собою сукупність сфер і ланок взаємозалежних фінансових відносин (рис. 1.1).

Фінансова система

Фінанси суб'єктів господарювання

Страхування

Державні фінанси

Фінанси підприємств, що функціонують на комерційних засадах

Соціальне страхування

Державні та місцеві бюджети

Фінанси установ і організацій, які здійснюють некомерційну діяльність

Особисте страхування Майнове страхування

Страхування відповідальності

Державні цільові фонди

Державний кредит

Фінанси громадських об'єднань

Страхування підприємницьких ризиків

Рис. 1.1. Взаємозв'язок різних сфер фінансової системи

Фінанси суб'єктів господарювання є основною ланкою у фінансовій системі держави і являють собою грошові відносини, пов'язані з формуванням і розподілом фінансових ресурсів. В економічній літературі є різні визначення фінансових ресурсів. На нашу думку, фінансові ресурси господарюючих суб'єктів -це сукупність грошових прибутків і надходжень ззовні (залучені і позикові кошти), призначених для розвитку виробництва, вико­нання фінансових зобов'язань підприємства, фінансування по­точних витрат і створення резервів.

За джерелами формування фінансові ресурси поділяють­ся:

на власний фінансовий капітал, утворений за рахунок власних і прирівняних до них коштів (акціонерний капітал, пайо­ві внески, прибуток від основної діяльності та ін.);

капітал, що мобілізується на фінансових ринках у резуль­таті операцій із цінними паперами, позикових операцій і т. д.;

капітал, що надходить у порядку перерозподілу фінан­сових ресурсів держави (бюджетні субсидії, субвенції, страхові відшкодування і т. д.).

Страхування як економічна категорія розкривається через систему економічних перерозподільчих відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб при настанні не­передбачених несприятливих подій, що відшкодовуються за ра­хунок спеціальних цільових фондів, сформованих за рахунок внесків страхувальників. У результаті діяльності страхових орга­нізацій формуються потужні фінансові ресурси. Страхові компанії мають значний власний капітал, що гарантує їм фінансову неза­лежність, дозволяє брати під свою відповідальність достатньо значні ризики й освоювати нові, перспективні види страхування.

Страхові фонди нерозривно пов'язані із суспільним відтво­ренням, є його обов'язковим елементом і слугують економічним методом відновлення продуктивних сил, що руйнуються стихій­ними лихами або нещасними випадками.

В умовах ринкової економіки страхування є обов'язковим елементом ринкової інфраструктури, економічним важелем ста­білізації економіки. Воно задовольняє зростаючі потреби в стра­ховому захисті економічних і особистих інтересів членів суспіль­ства.

Державні фінанси є найважливішою сферою фінансової системи країни. Вони являють собою грошові відносини з приво­ду розподілу і перерозподілу вартості суспільного продукту і час­тини національного багатства. У складі державних фінансів ви­діляються такі окремі ланки: бюджети різних рівнів державного управління, позабюджетні фонди, державний кредит, фінанси державних підприємств. Важливу роль у складі державних фінансів відіграють бюджетні взаємозв'язки, що створюються на державному і на місцевому рівнях. Для виконання своїх функцій державні органи на всіх рівнях управління повинні мати у своєму розпорядженні відповідну фінансову базу. З цією метою в країні створюється розгалужена мережа бюджетів, що забезпечує мо­білізацію коштів для фінансування галузей народного господар­ства, соціальної сфери, створення і підтримки інфраструктури територій, утримання законодавчої влади, апарату управління й інших заходів.

Місцеві бюджети починають відігравати все більшу роль у регулюванні економічних процесів територій, впливають на роз­виток і розміщення продуктивних сил у суспільстві, сприяють підвищенню конкурентоспроможності підприємств, формуванню територіальної інфраструктури. Місцеві бюджети мають важли­ве значення у реалізації соціальних програм, фінансуванні зрос­таючого обсягу соціальних витрат, обумовлених підвищенням вимог до зростання якості життя.

Державні цільові фонди - окрема ланка в складі держав­них фінансів. Вони організаційно відділені від бюджетів і мають певний рівень самостійності. Головне призначення позабюджет­них фондів будь-якого рівня полягає у фінансуванні цільових заходів за рахунок спеціальних цільових відрахувань та інших джерел. Цільові фонди вирішують важливі завдання: забезпе­чення додатковими ресурсами пріоритетних сфер економіки (наприклад, фонди НДДКР, економічні фонди та ін.); розширен­ня соціальних послуг населенню за допомогою різних спеціаль­них фондів.

Цільові фонди перебувають у власності держави, є автоном­ними ланками і вилученню не підлягають. Звичайно наймену­вання фонду відбиває напрямок використання коштів. Основни­ми державними цільовими фондами є:

Пенсійний фонд - його кошти формуються за рахунок трьох головних джерел: страхових внесків роботодавців і працюючих, асигнувань з державного бюджету. Пенсійний фонд використо­вується для виплати: державних трудових пенсій, пенсій військо­вим, інвалідам, компенсацій пенсіонерам і т. д. До недержавного пенсійного забезпечення належать: недержавні пенсійні фонди; страхування пенсій у страхових компаніях; пенсійні фонди підприємств; особливі пенсійні рахунки в банках; інші форми не­державного пенсійного забезпечення. В умовах інфляції пенсії громадянам переглядаються у бік підвищення з урахуванням темпів зростання цін.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати пра­цездатності створюється страховим методом з обов'язковою участю коштів підприємств та організацій різних форм власності і громадян, що займаються підприємницькою діяльністю. Цей фонд здійснює захист прав громадян на одержання матеріаль­ного забезпечення і соціальних послуг у випадку тимчасової не­працездатності (включає догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворими членами сім'ї), вагітності і пологів, народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною, смерті громадянина або члена його родини. Гарантом діяльності фон­ду є держава. Джерела утворення фонду різні. Це страхові вне­ски підприємств і організацій; кошти державного бюджету; стра­хові платежі найманих працівників, страхові платежі громадян України, що працюють за її межами, доброчинні внески підприємств, організацій і фізичних осіб.

Фонд соціального страхування у випадку безробіття ут­ворюється за рахунок обов'язкових відрахувань роботодавців, обов'язкових страхових внесків із заробітку працівників у межах загальної суми стягнутих податків і коштів державного і місцево­го бюджетів. Цей фонд створюється на державному і місцевому рівнях.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків є са­мостійним видом обов'язкового державного соціального страху­вання, за допомогою якого здійснюється соціальний захист і охо­рона життя і здоров'я громадян у процесі їхньої трудової діяль­ності. Джерела його утворення: внески роботодавців, прибуток від розміщення тимчасово вільних коштів фонду на депозитних рахунках, штрафні санкції за порушення законодавства з охоро­ни праці, добровільні внески, інші надходження.

Державні цільові фонди досить різноманітні як за рівнями управління (фонди загальнодержавного і місцевого значення), так і за функціонально-цільовим призначенням (економічного, соціального, або природоохоронного характеру).

Специфічною частиною державних фінансів є грошові відно­сини, що визначають зміст державного кредиту. За його допомо­гою держава мобілізує додаткові фінансові ресурси для фінан­сування загальнодержавних витрат і виконання своїх функцій. Об'єктивна необхідність використання державного кредиту по­яснюється протиріччями між зростаючими потребами суспільства і можливістю їх задоволення за рахунок прибутків бюджету. За­лучення державою тимчасово вільних коштів юридичних і фізич­них осіб здійснюється шляхом продажу на фінансовому ринку облігацій, казначейських зобов'язань та інших видів державних цінних паперів.

Державний кредит являє собою відносини повторного роз­поділу вартості валового внутрішнього продукту і частини націо­нального багатства. Лише частина прибутків і фондів, утворених на стадії первинного розподілу вартості, потрапляє у сферу його застосування. Через державний кредит перерозподіляються кош­ти, що спрямовуються у фонди споживання. Звичайно ними є тимчасово вільні кошти населення і підприємств, не призначені для поточного споживання.

Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить про те, що використання державного кредиту для покриття де­фіциту бюджету є більш ефективним і розумним способом порівня­но з монетарними прийомами (наприклад, емісією грошей). Це пояснюється тим, що попит на грошові ресурси переміщується від юридичних і фізичних осіб до урядових структур, при цьому сукупний попит на гроші та їхню кількість в обігу не змінюється. Державні позики тимчасово скорочують платоспроможний попит населення і підприємств, тому що з обігу вилучається надлиш­кова грошова маса.

У цілому державний кредит при правильній організації по­зитивно впливає на економіку. Мобілізація державою тимчасово вільних коштів населення і підприємств сприяє нормалізації і зміцненню грошового обігу в країні й одночасно слугує джере­лом прибутків для власників державних цінних паперів.

Існуючі взаємозв'язки між вказаними сферами і ланками фінансової системи формуються за рахунок взаємного фінансо­вого забезпечення їхньої діяльності. В основі цих взаємозв'язків знаходяться фінанси господарюючих суб'єктів, що здійснюють відтворювальну діяльність за рахунок самофінансування, кре­дитування, державного фінансування. За допомогою здійснюва­ної державної фінансової політики забезпечується оптимальне співвідношення між перерахованими ланками фінансової сис­теми.

В умовах ринкової економіки зростає значущість управлін­ня фінансовими ресурсами, що за цих умов набувають першо­рядного значення, тому що це єдиний вид ресурсів, що транс­формується безпосередньо в будь-який інший вид ресурсів (тру­довий, матеріальний).

Роль фінансових ресурсів важлива на різних рівнях управ­ління (стратегічному, оперативному, тактичному). Проте особли­ве місце вони займають в стратегії розвитку підприємства. У цьому зв'язку фінансовий менеджмент набуває ключового значення в умовах ринкової економіки.

Питання для самоконтролю

Дайте поняття категорії фінансів.

Що являє собою фінансова система держави?

Що включається в поняття «фінансові ресурси підприєм­ства»?

Охарактеризуйте склад позабюджетних фондів держав­них фінансів.