7.4. оцінка фінансового левериджу

Фінансовий «важіль» (financialleverage) збільшує прибутки і збитки, одержувані за допомогою кредитів. Фінансовим ризиком називається ризик, коли підприємство не спроможне погасити заборгованість і виявляється банкрутом. З цього випливає, що існує взаємозв'язок між фінансовими ризиками і силою фінансо­вого важеля, що визначається часткою короткострокових і дов­гострокових зобов'язань у структурі капіталу підприємства.

Рівень фінансового левериджу (DFL) може вимірюватися декількома показниками, найбільш відомі з яких:

співвідношення власного і позикового капіталу - «ко­ефіцієнт квоти власника», є одним з показників фінансового ри­зику (DFLP);

відношення темпу зміни чистого прибутку до темпу зміни прибутку до вирахування відсотків і податків (DFL.).

Співвідношення сукупного ризику і фінансового левериджу (борг/власність) подано на рис. 7.4.

На рис. 7.4 лінія AB свідчить про те, що діловий ризик не пов'язаний з фінансовим «важелем». A лінія АС показує пряму

залежність між фінансовим ризиком і цим «важелем». Співвідно­шення ділового і фінансового ризиків відіграє важливу роль у теорії і практиці управління фінансами підприємства.

Ризик (мінливість доходу)

Сукупний ризик являє собою суму ділового і фінансового ризиків (див. рис. 7.4) і визначається таким чином:

Сукупний ризик = Діловий ризик + Фінансовий ризик.

В умовах зовнішньоекономічної діяльності або діяльності підприємств з іноземним капіталом та інвестиціями діловий ри­зик може набувати міжнародних аспектів. Компонентами міжна­родного ризику можуть бути коливання обмінних курсів, стабільність урядів і сегментування ринків. Ризик обмінного кур­су (exchang rate risk) залежить від стабільності обмінного курсу між вітчизняною валютою і валютою тієї країни, куди вкладають капітал.

Підприємству необхідно так само враховувати і політичний ризик (political risk), що пов'язаний з політичним кліматом і умо­вами ведення бізнесу. Всі ці види ризиків входять у діловий ри­зик, що є компонентом сукупного ризику.

Аналізуючи рівень фінансового левериджу (DFL) у діяльності конкретного підприємства, необхідно відзначити, що за інших рівних умов зростання у динаміці показників (DFLP) і (DFL.) не­сприятливе, тому що відбувається підвищення фінансових ризиків.

Значення DFL. може бути розраховане за формулою:

DFLr = ТЧП / ТП, (7.8)

де ТЧП - темп зміни чистого прибутку, \%;

ТП - темп зміни прибутку до вирахування відсотків і податків, \%. Використовуючи дані рис. 7.1, перетворимо формулу (7.8) у такий вигляд:

П = CQ - F; ЧП = (П - Кп) (1 - Т); аЧП = аП (1 - Т);

DFL _ АЧП : ЧП _     АП ■ (1 - Т) ■ П П r _  АП : П   _ (П - Кп) ■ (1-Т) аП ~ П -Кп ' де Кп - відсотки за позичками і позиками; Т - усереднена ставка податку. Отже,

DFL _ ?rk (7.9)

Коефіцієнт DFLr показує, у скільки разів прибуток до вираху­вання відсотків і податків перевершує оподатковуваний прибу­ток. Одиниця є нижньою межею цього коефіцієнта. Чим більший обсяг залучених позикових коштів, тим вище виплачувана за ними сума відсотків, вище рівень фінансового левериджу. Підвищен­ня частки позикових фінансових ресурсів у загальній сумі довго­строкових джерел коштів призводить до зростання рівня фінан­сового левериджу і при інших рівних зусиллях збільшує фінансо­ву нестабільність у діяльності підприємства. Якщо виплату відсотків за кредитами не можна відстрочити, на відміну від вип­лати дивідендів, то при відносно високому рівні фінансового ле-вериджу навіть незначне зниження маржинального прибутку може мати неприємні наслідки для підприємства.

Таким чином, чим вищий ефект фінансового левериджу, тим більший нелінійний характер має зв'язок між чистим прибутком і прибутком до вирахування відсотків і податків.

З вищенаведеного виходить, що поняття фінансовий ризик тісно переплітається з категорією фінансового левериджу. Зрос­тання фінансового левериджу призводить до збільшення ймовір­ності виникнення фінансових ризиків. Прояв цієї закономірності пов'язаний зі збільшенням обсягу виробництва і, відповідно, зро­станням рівня фінансового левериджу.

Приклад. Підприємства мають однакову величину капіталу, але різну структуру джерел коштів (грн):

Підприємство 1      Підприємство 2 Власний капітал     250000 500000

Довгострокові зобов'язання (10\%) 450000 200000 Разом            700000 700000

Необхідно розрахувати чистий прибуток, якщо прибуток до відрахування відсотків і податків складає по роках (тис. грн): 1-й рік - 60; 2-й рік - 50; 3-й рік - 40. Податок із прибутку -25\%.

ності призводить до збитків, оскільки не вистачає коштів на по­криття боргових зобов'язань. На другому підприємстві витрати на підтримку позикових джерел фінансування нижчі, тому нега­тивний вплив зниження прибутку на кінцевий фінансовий резуль­тат істотно менший.

Таким чином, підприємства, що мають велику фінансову залежність від зовнішніх джерел фінансування, у випадку зни­ження прибутку від поточної діяльності несуть значні збитки. Проте необхідно враховувати можливість зміни із часом процент­них ставок за довгостроковими зобов'язаннями. Якщо ці зміни призводять до зростання процентних виплат, то підприємство з більш високим рівнем фінансового левериджу більш чутливе до подібних тенденцій.

Вирішуючи питання про зміну структури капіталу підприєм­ства, необхідно враховувати вплив фінансового левериджу за допомогою показника чистого прибутку.

Приклад. Маючи різну структуру капіталу на аналізованих підприємствах, необхідно провести порівняльний аналіз фінан­сового ризику (табл. 7.2). Оцінити, як змінюється показник рен­табельності власного капіталу (ROE) при відхиленні прибутку до вирахування відсотків і податків від базового рівня 10 млн грн на 10\%.

Таблиця 7.2

Розрахунок рівня фінансового левериджу наведено у табл. 7.3.

Вихідна інформація для порівняльного аналізу рівня фінансового

Наведені розрахунки показують, що:

У першому варіанті, коли підприємство фінансувалося цілком за рахунок власних фінансових ресурсів, рівень фінансо­вого левериджу дорівнює 1,0. Характеризуючи цю ситуацію, слід зазначити, що фінансова залежність підприємства в даному ви­падку повністю відсутня. Зміна чистого прибутку визначається зміною величини прибутку до вирахування відсотків і податків, тобто зміною умов виробництва. При цьому зміна обсягів вироб­ництва на 10\% призводить до такої ж зміни розміру чистого при­бутку.

Рівень фінансового левериджу зростає зі збільшенням частки позикового капіталу. Це пов'язано зі зростанням розмаху варіації показника рентабельності (ROE) у два рази. Те саме ха­рактерно і для варіації чистого прибутку. Для структури капіталу з найбільшим значенням фінансового левериджу зміна прибут­ку до вирахування відсотків і податків на 10\% спричиняє зміну чистого прибутку на 17\%. Все це пов'язано зі збільшенням сту­пеня ризику інвестування в дане підприємство.

Залежність ступеня ризику від структури капіталу зростає для підприємств з більшою часткою позикового капіталу.

Збільшення частки позикового капіталу призводить до підвищення рентабельності власного капіталу підприємства. Проте при цьому відбувається зростання ступеня фінансового ризику.

Таким чином, сукупний ризик для підприємства утворюєть­ся з фінансового і ділового ризиків. Припустимо, що підприєм­ство діє в ризикованому діловому середовищі. У випадку неста­більної ситуації на ринку або високого показника капіталоміст­кості на підприємстві відзначається висока питома вага постійних витрат. Якщо при цьому в підприємства є істотні боргові зобов'я­зання, то на цю ситуацію накладається ще й фінансовий ризик. Низьке значення фінансового «важеля» і фінансового ризику, навпаки, може пом'якшити вплив високого ділового ризику на динаміку показників. Керівники підприємства з низьким значен­ням ділового ризику більш-менш спокійно можуть взяти на себе додаткові боргові зобов'язання, що збільшують фінансовий ри­зик.

Очевидний і той факт, що підприємства, які знаходяться на стадії швидкого розвитку, тобто успішно нарощують виробничі потужності, мають великі можливості щодо залучення позиково­го капіталу порівняно з підприємствами, що розвиваються по­вільними темпами.

Питання для самоконтролю

Який взаємозв'язок існує між фінансовим ризиком і си­лою фінансового важеля?

Якими показниками вимірюється рівень фінансового ри­зику?

З чого складається сукупний фінансовий ризик?

Що характеризує коефіцієнт 0П_г?

Наведіть характеристики підприємства, що має велику фінансову залежність від зовнішнього фінансування?

Яким чином зміна структури капіталу підприємства впли­ває на його діяльність?