6.2. процес фінансового планування

Фінансове планування на підприємстві являє собою склад­ний процес і включає такі етапи (рис. 6.1).

На першому етапі аналізують фінансові показники діяль­ності підприємства за попередній період. Використовують дані фінансової документації: бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів. Основна увага приділяється таким показникам, як обсяг реалізації, вит­рати, прибуток. Проведений аналіз дозволяє оцінити фінансові результати діяльності підприємства і визначити проблеми, що стоять перед ним.

На другому етапі проводять розробку фінансової стратегії та фінансової політики за основними напрямами фінансової діяльності підприємства, складають основні прогнозні докумен­ти, які стосуються перспективних фінансових планів.

На третьому етапі уточнюють і конкретизують основні по­казники прогнозних фінансових документів за допомогою скла­дання поточних фінансових планів.

Четвертий етап передбачає ув'язування показників фінан­сових планів з виробничими, комерційними, інвестиційними та іншими планами і програмами, що розробляються підприємством.

На п'ятому етапі здійснюють оперативне фінансове пла­нування, яке визначає розробку поточної виробничої, комерцій­ної та фінансової діяльності підприємства і впливає на кінцеві фінансові результати його діяльності у цілому.

Процес фінансового планування на підприємстві завер­шується аналізом і контролем виконання фінансових планів. Цей шостий етап полягає у визначенні фактичних кінцевих фінан­сових результатів діяльності підприємства, порівнянні їх із зап­ланованими показниками, виявленні причин відхилень від пла­нових показників, у розробці заходів щодо усунення негативних явищ.

Фінансове планування містить такі елементи (рис. 6.2).

Фінансове планування |

Процедури

Рис. 6.2. Елементи фінансового планування

На підприємстві фінансове планування проводиться за трьо­ма основними напрямами: перспективне фінансове плануван­ня; поточне фінансове планування; оперативне фінансове пла­нування. Кожній з цих трьох підсистем властиві певні форми роз­роблюваних фінансових планів (табл. 6.1).

Таблиця 6.1

Характеристика підсистем фінансового планування

Усі підсистеми фінансового планування взаємопов'язані і взаємообумовлені, планування здійснюється у певній послідов­ності. Найважливішим етапом планування є прогнозування ос­новних напрямів фінансової діяльності підприємства, яке здійснюється у процесі перспективного планування. На цьому етапі визначаються завдання і параметри поточного фінансо­вого планування. У свою чергу базою для розробки оператив­них фінансових планів служить саме поточне фінансове пла­нування.

6.2.1. Перспективне фінансове планування

Багатоаспектність планування відображає різноманітність проблем, які розв'язуються у процесі управління економічним і соціальним розвитком суспільства. Будучи провідним елемен­том системи управління, планування виконує роль інструмента реалізації політики держави, її окремих суб'єктів, а також влас­ників підприємств.

У зв'язку з наростанням динамізму економічних та соціаль­них процесів, що відбуваються в суспільстві, швидкою зміною кон'юнктури на внутрішньому та зовнішньому ринках, необхідні­стю забезпечення стабільного розвитку суспільства у довгостро­ковій перспективі на макро- і мікрорівні соціально-економічної системи все більше зростає роль перспективного планування.

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропорції й темпи розширеного відтворення, воно є головною формою реалізації цілей підприємства.

Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства і прогнозування фінансової діяльності. Розробка фінансової стратегії являє собою особливу галузь фінансового планування, оскільки вона є складовою частиною загальної стратегії економічного розвитку підприємства. Вона повинна узгоджуватися із цілями та напрямами, визначеними загальною стратегією. Однак фінансова стратегія сама справ­ляє значний вплив на формування загальної стратегії економіч­ного розвитку підприємства. Це відбувається через зміну ситу­ації на фінансовому ринку, що викликає, як правило, коригуван­ня фінансової та загальної стратегії розвитку підприємства. У цілому фінансова стратегія являє собою особливий вид прак­тичної діяльності людей - фінансової роботи, яка полягає у роз­робці стратегічних фінансових рішень (у формі прогнозів, про­ектів, програм і планів), що передбачають висування таких цілей і стратегій фінансової діяльності підприємства, реалізація яких забезпечує їх ефективне функціонування у довгостроковій перс­пективі, швидку адаптацію до мінливих умов зовнішнього сере­довища.

Стратегічному фінансовому плануванню притаманні такі характерні риси:

спрямованість у середньострокову та далекострокову пер­спективу (на період більше одного року);

орієнтація на розв'язання ключових, визначальних для фінансової системи підприємства цілей, від досягнення яких за­лежить його виживання;

органічне ув'язування накреслених цілей з обсягом і струк­турою ресурсів, потрібних для їх досягнення;

врахування впливу на планований об'єкт численних зовнішніх факторів, розробка заходів для успішного розв'язання завдань планованої фінансової системи;

адаптивний характер, тобто здатність передбачати зміни зовнішнього і внутрішнього середовища фінансового плануван­ня об'єкта і пристосувати до них процес його функціонування.

Процес формування фінансової стратегії підприємства вклю­чає такі основні етапи:

визначення періоду реалізації стратегії;

аналіз факторів зовнішнього фінансового середовища підприємства;

формування стратегічних цілей фінансової діяльності підприємства;

розробка фінансової політики;

розробка системи заходів для забезпечення реалізації фінансової стратегії;

оцінка розробленої фінансової стратегії.

При розробці фінансової стратегії важливим фактором є виз­начення періоду її реалізації, тривалість якого залежить від три­валості формування загальної стратегії розвитку підприємства.

Особливу увагу в процесі формування фінансової стратегії треба звернути на аналіз факторів зовнішнього середовища шляхом вивчення економіко-правових умов фінансової діяльності підприємства. Крім того, особлива увага приділяється врахуван­ню факторів ризику.

Формування стратегічних цілей фінансової діяльності підприємства - це наступний етап стратегічного планування, в основі якого використовуються відповідні нормативи: середньо­річний темп зростання власних фінансових ресурсів, що форму­ються з внутрішніх джерел; мінімальна частка власного капіта­лу; рентабельність власного капіталу; співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства тощо.

3 урахуванням фінансової стратегії формується фінансова політика підприємства за конкретними напрямами фінансової діяльності: податкової, амортизаційної, дивідендної і т. ін.

У результаті розробки системи заходів, які забезпечують реалізацію фінансової стратегії, на підприємстві формуються служби, відповідальні за результати її реалізації.

На заключному етапі розробки фінансової стратегії підприєм­ства проводиться оцінка ефективності розробленої системи за певними параметрами:

шляхом виявлення ступеня узгодженості цілей, напрямів та етапів реалізації стратегії оцінюється розроблена фінансова стратегія;

оцінюється ув'язка фінансової стратегії з прогнозованими змінами у зовнішньому середовищі;

оцінюються можливості підприємства щодо формування власних і позикових джерел фінансування;

-           оцінюється ефективність розробленої фінансової стратегії. Основу перспективного фінансового планування становить

прогнозування, що являє собою втілення стратегії підприємства на ринку. Прогнозування полягає у вивченні можливого фінансо­вого стану підприємства на тривалу перспективу. Прогнозуван­ня базується на узагальненні та аналізі наявної інформації з по­дальшим моделюванням можливих варіантів розвитку ситуацій і фінансових показників.

3а часом і характером вирішуваних проблем прогнози по­діляються: на стратегічні і тактичні; оперативні; короткострокові; середньострокові; довгострокові. Стратегічні прогнози мають на меті передбачити найважливіші параметри формування керова­них об'єктів у середньостроковій та більш віддаленій перспек­тиві. Оперативні прогнози призначені для виявлення можливос­тей для вирішення конкретних проблем стратегічних прогнозів у поточній діяльності та короткостроковій перспективі. Оператив­ний прогноз має період запобігання до 1 місяця; короткостроко­вий - від 1 місяця до 1 року; середньостроковий - від 1 до 5 років; довгостроковий - більше 5 років.

За функціональною ознакою (напрямами прогнозування) прогнози поділяються на два види: пошукові (генетичні) і норма­тивні (темологічні). Пошуковий прогноз ґрунтується на умовно­му продовженні в майбутньому тенденції розвитку досліджува­ного об'єкта в минулому та теперішньому і відокремлюється від умов (факторів), здатних змінити тенденції розвитку. Норматив­ний (темологічний) прогноз розробляється на базі заздалегідь визначених цілей. Його завдання полягає у визначенні шляхів і строків досягнення можливих станів об'єкта прогнозування у майбутньому, прийнятих за цілі. Пошуковий прогноз при визна­ченні майбутнього стану об'єкта прогнозування відштовхується від його минулого і теперішнього. Нормативний прогноз розроб­ляється у зворотному порядку: від заданого стану у майбутньо­му до існуючих тенденцій та змін у світлі поставленої мети.

Важливим моментом при здійсненні прогнозування висту­пає визнання факту стабільності зміни показників діяльності підприємства.

6.2.2. Поточне фінансове планування

Система поточного планування фінансової діяльності підприємства ґрунтується на розробленій фінансовій стратегії та фінансовій політиці за окремими аспектами фінансової діяль­ності. Цей вид фінансового планування характеризується роз­робкою конкретних видів фінансових планів. Вони дають мож­ливість підприємству визначити на поточний період всі джерела фінансування його розвитку, сформувати структуру його доходів і витрат, забезпечити постійну платоспроможність, а також виз­начити структуру активів і капіталу фірми на кінець планованого періоду.

За результатами поточного фінансового планування розроб­ляються три основні документи:

план руху грошових коштів;

план звіту про фінансові результати;

план бухгалтерського балансу.

Головною метою розробки цих документів є оцінка фінансо­вого плану підприємства на кінець планованого періоду. Згідно із законодавчими вимогами до звітності за її періодизацією скла­дають поточний фінансовий план на рік з розбивкою по кварта­лах. Дані, включені у поточні фінансові плани, характеризують такі параметри:

фінансову стратегію підприємства;

результати фінансового аналізу за попередній період;

плановані обсяги виробництва і реалізації продукції, а та­кож інші економічні показники операційної діяльності підприєм­ства;

систему розроблених на підприємстві норм і нормативів витрат окремих видів ресурсів;

чинну систему оподаткування;

чинну систему норм амортизаційних відрахувань;

середні ставки кредитного та депозитного процентів на фінансовому ринку тощо.

У процесі здійснення поточного фінансового планування для складання фінансових документів важливо правильно визначи­ти обсяг реалізованої продукції. Це необхідно для організації виробничого процесу, ефективного розподілу коштів. Як прави­ло, прогнози обсягів реалізації складають на три роки. Річний прогноз розбивається на квартали й місяці, при цьому чим ко­ротший період прогнозу, тим точніша і конкретніша інформація, що міститься в ньому. Прогноз обсягу реалізації допомагає виз­начити вплив обсягу виробництва, ціни реалізованої продукції на фінансові потоки фірми. У табл. 6.2 наводиться прогноз обся­гу реалізації конкретного виду продукції.

Використовуючи прогнозні дані щодо обсягу реалізації про­дукції, розраховують необхідну кількість матеріальних і трудових ресурсів, визначають складові витрат на виробництво. На підставі одержаних даних розробляють плановий звіт про фінансові ре­зультати, за допомогою якого визначається величина одержува­ного прибутку у планованому періоді. Форму «План звіту про фінансові результати» наведено у табл. 6.3.

Складаючи план звіту про фінансові результати, особливу увагу приділяють визначенню виручки від реалізації продукції. За основу, як правило, береться значення виручки від реалізації за попередній рік. Потім ця величина обчислюється у поточному році з урахуванням змін собівартості порівнюваної продукції, цін на реалізовану підприємством продукцію, цін на куповані мате­ріали та комплектуючі, оцінки основних засобів і капіталовкла­день, оплати праці працівників підприємства.

Далі визначають планову середньорічну суму амортизацій­них відрахувань на підставі даних про середньорічну балансову вартість основних фондів і норм амортизаційних відрахувань.

План руху коштів розробляють з урахуванням їх припливу (надходження і платежі), відпливу (витрати і видатки) і розрахун­ку чистого грошового потоку (надлишок або дефіцит). Фактично він відображає рух грошових потоків за поточною, інвестиційною та фінансовою діяльністю. У процесі фінансової діяльності підприємства розмежування напрямів діяльності при розробці плану руху коштів дозволяє підвищити результативність управ­ління грошовими потоками.

План руху коштів складають на рік з розбивкою по кварта­лах і включають до нього надходження і видатки. У розділі над­ходжень відображають виручку від реалізації продукції, від реалі­зації основних засобів і нематеріальних активів, доходи від по­зареалізаційних операцій та інші доходи, які підприємство має одержати протягом року.

У видатковій частині відображаються витрати на виробниц­тво реалізованої продукції, суми податкових платежів, погашен­ня довгострокових позичок, сплата процентів за користування банківським кредитом. Орієнтовну форму плану руху коштів підприємства подано у табл. 6.4. Така форма плану дозволяє перевірити реальність джерел надходження коштів та обґрунто­ваність видатків, синхронність їхнього виникнення, своєчасно визначити можливу величину потреби у позикових коштах.

Мета розробки балансового плану - визначення необхідно­го приросту окремих видів активів із забезпеченням їхньої внут­рішньої збалансованості, а також формування оптимальної струк­тури капіталу, яка гарантувала б достатню фінансову стійкість

1. За поточною діяльністю

Витрати на виробництво реалі­зованої продукції (без амортизаційних відрахувань і податків, які відносять на собівартість продукцій)

Платежі до бюджету

Податки, включені до собівартості продукцій

Податок на прибуток

Податки, виплачувані за рахунок прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства

Податки, віднесені на фінансовий результат

підприємства у майбутньому. План балансу підприємства мож­на будувати за такою схемою:

АКТИВИ:

Фіксовані активи

            Поточні активи       

ПАСИВИ і власний капітал підприємства:

Довгострокові зобов'язання

Короткострокові зобов'язання

РАЗОМ пасивів

Власний капітал

            5. РАЗОМ пасивів і власного капіталу

Для перевірки плану фінансового стану підприємства пови­нен використовуватися план балансу. У процесі його складання враховується придбання основних фондів, зміна вартості мате­ріальних запасів тощо.

Фінансовий план визначає найважливіші показники, про­порції й темпи розширеного відтворення, виступає головною формою реалізації цільових установок, стратегії інвестицій та передбачуваних накопичень.

У табл. 6.5 подано плановану структуру виручки від реалі­зації за елементами витрат.

Поточні фінансові плани розробляються на основі перспек­тивних шляхом їх конкретизації й деталізації. Проводиться ув'я­зування кожного виду вкладень з джерелами фінансування. Для цього звичайно використовуються кошториси утворення і витра­чання фондів грошових коштів. Ці документи необхідні для конт­ролю за ходом фінансування найважливіших заходів для вибору оптимальних джерел поповнення фондів і структури вкладення власних ресурсів.

6.2.3. Оперативне фінансове планування

Оперативне планування доповнює поточне і використовуєть­ся з метою контролю за надходженням поточної виручки на роз­рахунковий рахунок і витрачанням наявних фінансових ресурсів. На підприємстві фінансове планування заходів має здійснюва­тися за рахунок зароблених ним коштів, а це вимагає ефектив­ного контролю за формуванням і використанням фінансових ре­сурсів. Для здійснення оперативного планування фінансової діяльності розробляються комплекси короткострокових плано­вих завдань щодо фінансового забезпечення основних напрямів господарської діяльності підприємства.

Оперативне фінансове планування включає складання та використання платіжного календаря, касового плану і розрахун­ку потреби у короткостроковому кредиті.

Для складання платіжного календаря необхідно вирішува­ти такі завдання:

організувати облік погодження у часі грошових надходжень і майбутніх витрат підприємства;

сформувати інформаційну базу щодо руху грошових по­токів;

вести щоденний облік змін в інформаційній базі;

аналізувати неплатежі (за сумами та джерелами виник­нення), проводити конкретні заходи для їх подолання;

розрахувати потреби у короткостроковому кредиті та ак­тивно придбавати позикові кошти;

розрахувати (за сумами і строками) тимчасово вільні гро­шові кошти підприємства;

аналізувати фінансовий ринок з позиції найбільш надійно­го та вигідного розміщення тимчасово вільних грошових коштів підприємства.

Під час складання платіжного календаря треба слідкувати за ходом виробництва й реалізації, станом запасів, дебіторської заборгованості з метою запобігання невиконанню фінансового плану. Платіжний календар складають на квартал з розбивкою по місяцях та дрібніших періодах.

У платіжному календарі має бути збалансовано надходжен­ня і витрачання коштів. Правильно складений платіжний кален­дар дозволяє виявити фінансові помилки і, таким чином, уникну­ти фінансових труднощів.

Для складання платіжного календаря необхідно мати таку інформаційну базу:

план реалізації продукції;

кошторис витрат на виробництво;

план капітальних вкладень;

виписки з рахунків підприємства і додатки до них;

договори;

внутрішні накази;

графік виплати зарплати;

рахунки-фактури;

встановлені строки платежів за фінансовими зобов'язан­нями.

Ознакою погіршення фінансового стану підприємства слу­жить перевищення планованих витрат над очікуваними надход­женнями, що означає недостатність власних можливостей для покриття. У цих випадках необхідно вирішити такі завдання:

перенести частину витрат на наступний період;

прискорити відвантаження і реалізацію продукції;

вжити заходів для пошуку додаткових джерел фінансу­вання.

Надлишок коштів певною мірою свідчить про фінансову стійкість і платоспроможність підприємства. У табл. 6.6 наведено приблизну форму платіжного календаря.

Разом з платіжним календарем необхідно складати подат­ковий календар, у якому вказувати, коли і які податки відповід­но до законодавства має платити підприємство, що дозволяє уникнути прострочень і санкцій. Для деталізації картини мож­на розробляти платіжні календарі за окремими видами руху коштів. Наприклад, платіжний календар щодо розрахунків з пос­тачальниками, платіжний календар щодо обслуговування боргу тощо.

Касовий план або план обороту готівкових коштів відобра­жає надходження і виплати готівки через касу. Касовий план не-

Таблиця 6.6

Приблизна форма платіжного календаря на І квартал

            Показник       Січень     Лютий Березень

Початкове сальдо 

Надходження коштів

Продаж за готівку

Погашення дебіторської заборгованості

Доходи від інших видів діяльності

Інші грошові надходження          

обхідний для контролю за надходженням і витрачанням готівко­вих коштів (табл. 6.7).

При складанні касового плану використовуються такі вихідні

дані:

- очікувані виплати з фонду заробітної плати і фонду спожи­вання;

Приблизна форма касового плану на І квартал

Найменування організації           Р/р     

Вид діяльності        

На виплату пенсій і допомог соцстраху

На виплату за договорами страхування

На погашення і виплату доходу за цінними паперами

На купівлю державних та інших цінних паперів         

На видачу позичок співробітникам      

На відрядження     

На господарські витрати, у тому числі представницькі витрати, витрати на паливно-мастильні матеріали   

На закупівлю сільгосппродуктів у населення   

10.       РАЗОМ

IV. Календар видачі заробітної плати робітникам і службов­цям за встановленими строками (суми виплат готівкою)

Керівник організації          

Головний бухгалтер         

М.П.

інформація про продаж працівникам матеріальних ресурсів або продукції;

відомості про витрати на відрядження;

відомості про інші надходження й виплати готівкою.

За 45 днів до початку планованого кварталу всі підприєм­ства повинні подавати касовий план у банк, з яким підприєм­ство уклало договір про розрахунково-касове обслуговування. Він необхідний підприємству для того, щоб якомога точніше уявляти розмір зобов'язань перед працівниками підприємства щодо заробітної плати і розмірів інших виплат. Банк складає зведений касовий план на обслуговування своїх клієнтів у вста­новлені строки з урахуванням касових планів підприємств та організацій.

Таким чином, використання розглянутих систем і методів фінансового планування дозволяє забезпечити цілеспрямо­ваність фінансової діяльності підприємства та підвищити її ефек­тивність.

Питання для самоконтролю

На яких найважливіших принципах базуються методи фінансового планування?

Наведіть основні етапи фінансового планування на підприємстві, дайте їхню характеристику.

Наведіть основні елементи фінансового планування.

Визначте основні напрямки фінансового планування.

Дайте характеристику перспективного фінансового пла­нування.

Наведіть основні характерні риси стратегічного фінансо­вого планування.

За якими параметрах проводиться оцінка ефективності розробленої стратегії підприємства?

Дайте характеристику поточного фінансового плану­вання.

Наведіть основні параметри поточних фінансових планів підприємства.

10.       Дайте характеристику оперативного фінансового плану- вання.