6.1. види планів і послідовність їх розробки

Найважливішим елементом підприємницької діяльності є планування, у тому числі фінансове. Ефективне управління фінансами підприємства можливе тільки за умови планування всіх фінансових потоків, процесів і відносин на підприємстві.

Фінансове планування на підприємстві слід розглядати як цілеспрямовану дію на господарську діяльність в цілому, на ок­ремі ланки і суб'єкти господарювання з метою обґрунтування ефективності прийнятих економічних та соціальних рішень з ураху­ванням їх забезпеченості джерелами фінансування, оптимізації накреслених витрат і позитивних кінцевих результатів.

Фінансове планування як суб'єктивна діяльність людей тільки тоді дає позитивні результати, коли базується на знанні об'єктивних закономірностей суспільного розвитку, тенденціях руху фінансових ресурсів, вивченні вихідної бази, результатив­ності раніше проведених заходів та фінансових операцій.

Головне значення у даному процесі має використання су­часних методів планування, оцінка рішень, багатоваріантність розрахунків на основі новітньої обчислювальної техніки, що за­безпечується розвитком науки, техніки, високою кваліфікацією спеціалістів.

Обґрунтування фінансових показників фінансових операцій, як і результативність багатьох господарських рішень, досягаєть­ся у процесі фінансового планування та прогнозування. Ці два дуже близьких поняття в економічній літературі й на практиці часто ототожнюються. Фактично фінансове прогнозування має передувати плануванню і здійснювати оцінку численних варі­антів (відповідно визначати можливості управління рухом фінан­сових ресурсів на макро-і мікро-рівнях). За допомогою фінан­сового планування конкретизуються прогнози, визначаються конкретні шляхи, показники, взаємопов'язані завдання, по­слідовність їх реалізації, а також методи, що сприяють досяг­ненню обраної мети.

Фінансове планування - це науковий процес обґрунтуван­ня на певний період руху фінансових ресурсів підприємства і відповідних фінансових відносин. При цьому об'єктом плану­вання є фінансова діяльність підприємства. Для формування і використання різних фондів коштів визначається рух ресурсів, фінансові відносини, які опосередковують їх, і нові вартісні про­порції.

В умовах адміністративно-командної економіки на підприєм­ствах також здійснювалось планування. Але воно було пов'яза­не з визначенням завдань галузевих міністерств, було громізд­ким, його важко було застосувати на практиці. У ринковій еко­номіці планування на підприємстві носить внутрішньофірмовий характер, тобто відсутні елементи директивності.

Основна мета внутрішньофірмового планування - за­безпечення оптимальних можливостей для успішної господарсь­кої діяльності, одержання необхідних для цього коштів і в кінце­вому підсумку досягнення прибутковості підприємства.

В умовах ринку зростає значущість фінансового плануван­ня на мікрорівні, оскільки кожний крок підприємств пов'язаний з ризиком, приносить доходи або втрати і має бути попередньо розрахований, обгрунтований у різних варіантах, перш ніж буде прийнято рішення. Фінансовий стан суб'єкта господарювання, його нормальное функціонування, кінцеві результати, а отже, уникнення банкрутства, залежать від наявності коштів.

Головне призначення внутрішньофірмового фінансового планування - це розрахунок потреби у коштах, обсягу і структу­ри витрат, визначення ефективності кожної господарської та фінансової операції і підсумків усієї роботи суб'єкта. За допомо­гою фінансового планування прогнозуються доходи, їх раціональ­ний розподіл з урахуванням інтересів кожного учасника відтво-рювального процесу та кінцевих результатів. Для цього обґрун­товуються фінансові завдання, показники, що характеризують рух фінансових ресурсів на різних стадіях їх кругообороту, розроб­ляються фінансові баланси.

Планування пов'язане, з одного боку, із запобіганням помил­ковим діям у галузі фінансів, з іншого - зі зменшенням числа невикористаних можливостей. Таким чином, фінансове плану­вання являє собою процес розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників для забезпечен­ня розвитку підприємства необхідними фінансовими ресур­сами і підвищення ефективності його фінансової діяльності у перспективі.

Основні завдання фінансового планування діяльності підприємства в умовах ринку такі:

забезпечення необхідними фінансовими ресурсами вироб­ничої, інвестиційної та фінансової діяльності;

визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцін­ка ступеня раціонального його використання;

виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшен­ня прибутку за рахунок економного використання коштів;

встановлення раціональних фінансових відносин з бюд­жетом, банками та іншими підприємствами;

дотримання інтересів акціонерів та інших інвесторів;

контроль за фінансовим станом, платоспроможністю та кредитоспроможністю підприємства.

На всіх етапах історичного розвитку та рівнях управління фінансове планування відзначалося загальними ознаками, які дозволяють виділити його з єдиної системи планування. До них належать особливі об'єкти, сфери планування, мета і характер планування, форма основних показників:

об'єктом фінансового планування завжди є фінансова діяльність підприємства, на яку справляє істотний вплив рух фінансових відносин і вартісних пропорцій;

сфера його діяльності охоплює в основному перероз-подільчі процеси, які здійснюються за допомогою фінансів при утворенні, розподілі та використанні фондів коштів;

фінансове планування звернене до вартісної сторони відтворення, його основна мета полягає в обґрунтуванні фінан­сових можливостей забезпечення майбутніх проектів та їхньої ефективності;

фінансові показники, завдання, плани завжди розрахову­ються у вартісній формі, носять синтетичний характер, базують­ся на виробничих показниках, але не виступають їх пасивним вираженням. У процесі обґрунтування фінансових завдань здійснюється не просто перерахунок натуральних даних у вартісні, а визначається ефективність майбутніх витрат, вибір ра­ціональних форм мобілізації доходів, їх розподіл, виходячи з до­цільності та кінцевих результатів.

Ринкова економіка вимагає від підприємницьких структур якісно нового планування, тому що за всі негативні наслідки і прорахунки розроблюваних планів відповідальність несуть самі підприємства.

Держава є центральним інститутом, який здійснює управлін­ня суспільством та охорону його економічної й соціальної струк­тури. Одна з основних функцій держави - створення правової основи для регулювання її економічної системи. Державними регуляторами є нормативні й законодавчі акти, що приймаються державними органами влади. Таким чином, ринкова економіка регулюється. Регулювання ринкових відносин може здійснюва­тися різними способами:

шляхом встановлення регламентуючих правил;

через детальну організацію функціонування ринку (то­варні, фондові, валютні та ф'ючерсні біржі, інвестиційні інсти­тути тощо);

шляхом встановлення жорсткого державного контролю (регулювання валютного ринку та контроль його діяльності, а та­кож діяльності ринку капіталів і дій монополістів і т. ін.).

Місце фінансового планування в ринковій економіці визна­чається тим, що планування - це одна з функцій управління, тому фінансове планування - функція управління фінансами. Функ­ція планування охоплює весь комплекс заходів для опрацюван­ня планових завдань та їх планомірного і цілеспрямованого втілення в життя.

Однак поряд з факторами, які вимагають широкого застосу­вання фінансового планування у сучасних економічних умовах, діють також фактори, що обмежують його використання підприєм­ствами України. До них належать:

високий ступінь невизначеності на українському ринку, пов'язаний з глобальними змінами у всіх сферах суспільного життя;

відсутність ефективної нормативно-правової бази у сфері внутрішньовиробничого фінансового планування;

обмежені фінансові можливості підприємств для здійснен­ня серйозних фінансових розробок у галузі планування.

Для здійснення ефективного фінансового планування більші можливості мають великі підприємства, оскільки у них достат­ньо фінансових засобів для залучення висококваліфікованих спеціалістів, які забезпечують проведення широкомасштабної планової роботи в галузі фінансів.

На малих підприємствах, як правило, для цього не вистачає коштів, хоча потреба у фінансовому плануванні саме для таких структур гостріша, ніж для великих підприємств. Вони частіше потребують залучення позикових коштів для забезпечення своєї господарської діяльності. Крім цього, зовнішнє середовище справляє значний вплив на їхню діяльність і важче піддається контролю.

Організація фінансового планування, яка відповідає об'єк­тивним вимогам, передбачає більш послідовне врахування його основних принципів.

В умовах переходу до ринкових відносин змінюється ме­ханізм та методи їх реалізації залежно від рівня розвитку вироб­ничих сил, науки й багатьох інших факторів.

Методологія фінансового планування базується на таких найважливіших принципах:

принцип об'єктивної необхідності використання фінансо­вого планування для початкової стадії управління фінансами підприємства. Це означає, що даний процес необхідний, стає обов'язковим як найважливіший інструмент і спосіб визначення фінансових можливостей підприємства, прогнозування раціо­нальних вартісних пропорцій, відносин, відповідно й руху грошо­вих ресурсів для виконання накреслених програм, завдань;

принцип ефективності, який відображає якісну сторону даного процесу та орієнтує його на досягнення позитивних фінан­сових результатів за окремими операціями від діяльності кожно­го підрозділу підприємства, на досягнення бажаного економіч­ного і соціального ефекту;

принцип комплексності та єдності мети, який передбачає узгодження виробничих і фінансових ресурсів, планів на різних рівнях управління підприємством. При цьому потрібне поєднан­ня загальнодержавних, колективних та особистих економічних інтересів учасників відтворення. Тільки за дотримання цього прин­ципу у поєднанні з іншими можливе визначення ефективної, ро­зумної фінансової політики підприємства;

принцип науковості, який узагальнює основні риси плану­вання, забезпечує реальність, ефективність запланованих зав­дань.

Поняття науковості широке і включає обґрунтованість пла­нових завдань з урахуванням суспільних та особистих потреб, закономірностей розвитку суспільства, тенденцій у русі коштів підприємства, об'єктивної оцінки економічної та соціальної ситу­ації, а також наявності ресурсів, координації фінансових завдань у часі та просторі. Наукова обґрунтованість фінансових планів підприємств означає не тільки їх реальність, але й передбачає вибір кращих рішень з урахуванням довгострокових вигод. Це у свою чергу залежить від прогресивних методів обґрунтування джерел і способів фінансування накреслених заходів, раціональ­ного розподілу ресурсів, оптимізації вартісних пропорцій і фінан­сових взаємовідносин, які стимулюють прогресивні процеси. Тому доцільно використовувати багатоваріантні розрахунки усіх зав­дань, які забезпечать вибір найкращого рішення з точки зору впли­ву фінансових стимулів, оптимізації рівня витрат, максимізації доходів, прибутку.

Значення фінансового планування для підприємства поля­гає в тому, що воно:

втілює розроблені стратегічні цілі у форму конкретних фінансових показників;

надає можливості визначення життєздатності фінансових проектів;

служить інструментом одержання зовнішнього фінансу­вання.

Питання для самоконтролю

У чому полягає сутність фінансового планування?

Охарактеризуйте основні завдання фінансового планування.

Наведіть основні ознаки фінансового планування.

Якими способами може здійснюватися регулювання рин­кових відносин?

Наведіть обмежуючі фактори широкого застосування фінансового планування.