5.3. аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

Функціонування підприємства, незалежно від виду його діяльності і форми власності, в умовах ринку визначається його здатністю приносити прибуток. В умовах ринкової економіки при­буток є найважливішим фактором стимулювання виробничо-гос­подарської діяльності підприємства і створює фінансову основу для його розширення, задоволення соціальних і матеріальних потреб трудового колективу. Прибуток - це найважливіший уза­гальнюючий показник в системі оцінкових показників ефектив­ності виробничої, комерційної та фінансової діяльності підприєм­ства.

Основні завдання аналізу фінансових результатів діяльності підприємства такі:

оцінка динаміки абсолютних показників фінансових резуль­татів (прибутку і рентабельності);

визначення напряму і розміру впливу окремих факторів на суму прибутку та рівень рентабельності;

виявлення та оцінка можливих резервів зростання при­бутку й рентабельності;

аналіз порога прибутку.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства вклю­чає такі основні елементи дослідження:

зміна кожного показника за аналізований поточний період («горизонтальний аналіз показників фінансових результатів за звітний період);

дослідження структури відповідних показників та їх зміни («вертикальний аналіз» показників);

зміна показників фінансових результатів за відповідний період («трендовий аналіз» показників).

Загальним фінансовим результатом діяльності підприємства є балансовий прибуток, формалізований розрахунок якого може бути представлений формулою:

Р6 = Рр ± Рін ± Р"3, (5.31)

де Р6 - балансовий прибуток (збиток);

Р" - прибуток (збиток) від реалізації продукції; Рн - прибуток (збиток) від іншої реалізації; Р"3 - результат від інших позареалізаційних операцій. Результат від реалізації продукції визначається таким чином: Р" = № - Я" - Нр, (5.32)

де № - виручка від реалізації продукції;

в" - витрати на виробництво реалізованої продукції;

Н" - податки (ПДВ, акцизи, спецподатки та експортні мита).

5.3.1. Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції

Прибуток відображає загальний фінансовий результат ви­робничо-господарської діяльності підприємства. Найважливі­ший складник загальної величини прибутку - це прибуток від реалізації продукції, величина якої формується під впливом таких показників-факторів: обсяг реалізації; структура продукції; відпускні ціни на сировину, матеріали, паливо, тарифи на енер­гію та перевезення; рівень витрат матеріальних і трудових ре­сурсів тощо.

Методика формалізованого розрахунку цих показників може бути представлена в такому вигляді:

1. Розрахунок загальної зміни прибутку від реалізації про­дукції: п

др = р1 - р0 =^ДР,-, (5.33)

/=і

де ДР - зміна прибутку від реалізації продукції за аналізований період;

Р1 - прибуток звітного року;

Р0 - прибуток базисного року;

і - фактори, що впливають на розмір прибутку.

Вплив на прибуток відпускних цін на реалізовану продук­цію (ДР1):

дРі = лр - л/{0 = 2 РіЧі - Е ро^, (5.34) де N1 = ЕРіЧі - реалізація у звітному році в цінах звітного року;

N0 =Е РоЧі - реалізація у звітному році в цінах базисного

року;

р - ціна продукції; Ч - кількість продукції.

Вплив на прибуток змін в обсязі продукції (ДР2):

дР = Рк - Р = Р (к - і) (5.35)

де кі - коефіцієнт зростання обсягу реалізації продукції у відпуск­них цінах, визначається за формулою:

кі = ^0 (5.36)

і    N0 '

к2 - коефіцієнт зростання обсягу реалізації продукції за повною собівартістю:

к2 = (5.37)

де ві0 - фактична собівартість реалізованої продукції за звітний рік у цінах і тарифах базисного року;

в0 - собівартість реалізованої продукції базисного року.

Вплив на прибуток змін у структурі та асортименті реалі­зованої продукції (ДР3):

ДР3 = Р1,0 - Р0 ■ (5.38)

де Р10 - прибуток, одержаний від фактично реалізованої про­дукції у цінах і за собівартістю базисного року.

Вплив на прибуток економії від зниження собівартості продукції (ДР4):

ДР4 = ^1 - (5.39) де в1 - фактична собівартість реалізованої продукції.

Вплив на прибуток змін собівартості за рахунок структур­них зрушень у складі продукції (ДР5).

Вплив на прибуток змін у цінах на матеріали і тарифи на послуги (ДР6) можна визначити окремим розрахунком за даними бухгалтерського обліку.

5.3.2. Аналіз розподілу і використання прибутку

Завдання аналізу розподілу прибутків полягає у виявленні відповідності між розподілом та використанням прибутку з ураху­ванням результатів роботи колективу підприємства.

Згідно з чинним положенням прибуток, одержаний підприєм­ством, розподіляється у такому порядку. Перш за все в бюджет сплачується податок на прибуток. Для визначення оподаткову­ваного прибутку прибуток зменшується на суму: доходів у виг­ляді дивідендів, процентів, одержаних за акціями, облігаціями та іншими цінними паперами, що належать підприємству; доходів, одержаних від пайової участі у діяльності інших підприємств; відрахувань у резервний фонд та інші аналогічні фонди до до­сягнення розмірів цих фондів; пільг, наданих відповідно до чин­ного законодавства.

Чистий прибуток підприємства визначається як різниця між прибутком звітного року і величиною податку з урахуванням пільг.

Підприємство самостійно визначає напрямки використання прибутку, які включають: відрахування до резервного капіталу, утворення фондів споживання і фондів накопичення, виділення коштів на добродійні та інші цілі.

В акціонерних товариствах розподіл чистого прибутку ґрун­тується на дивідендній політиці підприємства, в основі якої ле­жить питання про розмір і темпи зростання усуспільненого капі­талу підприємства.

Складність розв'язання цих завдань полягає в тому, що од­нозначного критерію оцінки немає. Є очевидні переваги, такі, що можна розрахувати як з точки зору капіталізації чистого прибут­ку, тобто розподілу його до фондів накопичення, так і з точки зору стабільності виплати дивідендів.

5.3.3. Аналіз показників рентабельності

Капіталізація чистого прибутку дозволяє розширити діяльність підприємства за рахунок власних, більш дешевих дже­рел фінансування. При цьому знижуються фінансові витрати підприємства на залучення додаткових джерел. Розміри капіта­лізації чистого прибутку дають змогу оцінити темпи зростання власного капіталу підприємства, розкрити факторну структуру цього зростання та оцінити запас фінансової стійкості таких важ­ливих показників, як рентабельність випущеної, реалізованої продукції та окремих її видів, оборотність усіх активів.

В основі аналізу лежать факторні моделі рентабельності, які розкривають найважливіші причинно-наслідкові зв'язки показ­ників фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємства. Вони служать інструментом оцінки ситуації, що склалася. У цілому для всіх показників існує єдиний факторний простір, заданий набором взаємопов'язаних блоків показників.

Факторні моделі рентабельності являють собою керовані моделі прогнозування фінансової стійкості підприємства. Оскіль­ки актуальним завданням для підприємства є необхідність пе­редбачення перспектив розвитку, то формалізоване уявлення цієї проблеми - найважливіший елемент фінансового аналізу.

Найважливіші обмеження планованих темпів зростання об­сягів реалізованої продукції - це темпи збільшення власного капіталу підприємства, які залежать від багатьох факторів, та­ких як:

рентабельність продажу - фактор Х1;

оборотність всього капіталу (валюта балансу) - фактор

Хг

фінансова активність підприємства щодо залучення пози­кових коштів - фактор Х3;

норма розподілу прибутку на фонд розвитку і фонд спожи­вання - фактор Х4.

Взаємозв'язок перелічених факторів може бути подано у вигляді моделі, що характеризує потенційні можливості підприєм­ства для розширеного відтворення:

У = Хі ■ Х2 ■ Х3 ■ Х4, (5.40)

де У - коефіцієнт зростання власного капіталу (дорівнює відно­шенню прибутку на нагромадження до власного капіталу);

Х1 - відношення величини чистого прибутку до чистої ви­ручки;

Х2 - відношення чистої виручки до середньої величини валю­ти балансу;

Х3 - відношення середньої величини валюти балансу до се­редньої величини власного капіталу;

Х4 - відношення величини прибутку на нагромадження до ве­личини чистого прибутку.

Моделі стійкого зростання знаходять практичне застосуван­ня у плануванні розвитку підприємства з урахуванням ризику банкрутства, одним з критеріїв якого є незадовільна структура балансу. При цьому необхідно враховувати коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт забезпечення поточних активів власними коштами і сумою боргових зобов'язань до власного капіталу.

У деяких зарубіжних країнах застосовується метод аналізу рентабельності, який називається «кеш флоу» - метод аналізу «грошового потоку», заснований на включенні в числівник амор­тизаційних відрахувань при обчисленні рентабельності. У краї­нах з розвинутою ринковою економікою, де відбувається швид­ке оновлення основних виробничих фондів, дозволені і викорис­товуються методи прискореної амортизації.

Показник рентабельності, розрахований за методом «кеш флоу», дозволяє досить точно охарактеризувати тенденції при­бутку і рентабельності в динаміці, відображає істотні і навіть ма­лопомітні зрушення у цих показниках.

Таким чином, проведення факторного аналізу фінансових результатів діяльності підприємства дозволяє передбачити мож­ливість банкрутства. На підставі його результатів необхідно роз­робити заходи, спрямовані на підвищення доходності та зміцнен­ня фінансового стану підприємства.

Питання для самоконтролю

Наведіть основні завдання аналізу фінансових результатів діяльності підприємства.

Дайте формулу формалізованого розрахунку прибутку.

Що показує горизонтальний аналіз абсолютних показ­ників?

Що дає вертикальний аналіз показників?

З яких основних етапів складається методика розрахунку зміни суми прибутку?

Яким чином розподіляється і використовується чистий прибуток?

Назвіть найбільш важливі обмеження темпів зростання обсягів реалізованої продукції.