2.4. методи внутрішнього фінансового контролю

Фінансам як економічній категорії внутрішньо властива кон­трольна функція, тобто об'єктивна спроможність створювати певні наслідки в економіці при їх суб'єктивній організації. Держа­ва в інтересах суспільства не вправі допустити стихійного розвит­ку цього процесу. Тому на практиці контрольна функція фінансів реалізується у формі фінансового контролю.

Фінансовий контроль - це цілеспрямована діяльність упов­новажених органів щодо забезпечення виконання суб'єктами гос­подарювання встановлених форм і методів реалізації фінансо­вих відносин, аналізу їхньої ефективності і розробки пропозицій стосовно їх удосконалення.

Метою фінансового контролю є сприяння формуванню на­уково обґрунтованої фінансової політики підприємства, ефектив­ного механізму господарювання.

Фінансовий контроль є одним з функціональних елементів управління фінансами підприємства. Він тісно пов'язаний і здійснюється одночасно з іншими елементами управління, таки­ми як фінансове планування, оперативне управління фінанса­ми. За допомогою фінансового контролю перевіряється виконан­ня фінансових планів, організація фінансово-господарської діяль­ності підприємства. З іншого боку, результати фінансового конт­ролю використовуються у фінансовому плануванні, в оператив­ному управлінні.

Результатом фінансового контролю є виявлення різних відхи­лень, пов'язаних з виробничо-економічною життєдіяльністю підприємства. Прикладами зазначених факторів можуть бути: самоліквідація підприємств, уповільнення реалізації деяких видів товарів і т. д. Ці фактори свідчать про неефективність форм і методів господарювання і сигналізують про необхідність їх зміни.

Фінансовий контроль на рівні окремих підприємств, органі­зацій, установ усіх форм власності - це контроль на мікрорівні. Завданнями фінансового контролю на рівні підприємства є:

забезпечення дотримання підприємствами чинного зако­нодавства у сфері фінансів;

забезпечення своєчасності і повноти виконання суб'єкта­ми господарювання фінансових зобов'язань перед бюджетом;

виявлення внутрішньовиробничих резервів зростання фінансових ресурсів;

сприяння раціональному витрачанню всіх видів ресурсів, правильному веденню бухгалтерського обліку, складанню звітності і т. д.

Фінансовий контроль на рівні підприємств має дві форми:

контроль за зміною фінансових показників, станом пла­тежів і розрахунків;

контроль за реалізацією стратегії фінансування.

Контрольна функція виявляється в тому, що фінансова служ­ба підприємства встановлює ступінь відповідності одержуваних доходів, структури грошових фондів накресленим планам щодо розширенню обсягів виробництва і продажів; коригує не­відповідність між доходами і витратами у використанні не тільки коштів, але й матеріальних ресурсів.

Об'єктом контролю на даному рівні є фінансово-госпо­дарська діяльність підприємств. Предмет контролю - фінан­сові показники (прибуток, доходи, собівартість, відрахування, по­датки тощо). Фінансовий контроль здійснюється економічними службами підприємства, фахівцями з відповідного напрямку. Для визначених вище цілей залучаються також незалежні аудиторські організації.

Фінансовий контроль проводиться за такими основними на­прямками:

контроль за надходженням виручки від реалізації продукції (робіт, послуг);

контроль за рівнем самофінансування, прибутковості і рентабельності;

контроль за правильним і своєчасним перерахуванням коштів у грошові фонди з усіх установлених джерел фінансу­вання;

контроль за дотриманням заданої структури грошових фондів з урахуванням потреб виробничого і соціального роз­витку;

контроль за цілеспрямованим і ефективним використан­ням фінансових ресурсів.

Для реалізації контрольної функції підприємством розроб­ляються нормативи, що визначають розміри грошових фондів і джерела їх фінансування. Мова йде про нормативи для внутріш­нього використання, у тому числі регулювання фінансових взає­мовідносин із структурними підрозділами і філіями.

Форми контролю розрізняються за регламентом і ча­сом проведення.

Обов'язковий контроль фінансової діяльності підприємства здійснюється на основі законодавства. Наприклад, це стосуєть­ся податкових перевірок, контролю за цільовим використанням бюджетних ресурсів, обов'язкового аудиторського підтвердження даних фінансово-бухгалтерської звітності підприємств, здійсню­ваних в основному зовнішніми, незалежними контролерами.

Ініціативний (внутрішній) контроль є невід'ємною части­ною управління фінансами для досягнення тактичних і стратегіч­них цілей і не випливає з фінансового законодавства.

Попередній фінансовий контроль проводиться на стадії складання, розгляду і затвердження фінансових планів підприє­мства. Він передує здійсненню фінансових операцій і має важ­ливе значення для попередження фінансових порушень. На рівні підприємства - це процес розробки фінансових планів, кошто­рисів, кредитних і касових заявок, фінансових розділів бізнес-планів, складання прогнозних балансів, договорів про спільну діяльність і т. д.

Поточний фінансовий контроль здійснюється в процесі ви­конання фінансових планів, у ході проведення господарських операцій. Він запобігає можливим зловживанням при одержанні і витрачанні коштів, сприяє дотриманню фінансової дисципліни і своєчасності здійснення фінансових операцій.

Подальший фінансовий контроль організується у формі пе­ревірок і ревізій правильності і доцільності проведених фінансо­вих операцій. Він призначений для оцінки результатів фінансо­вої діяльності господарюючих суб'єктів ефективності реалізації запропонованої фінансової стратегії, порівняння фінансових вит­рат з прогнозованими тощо.

Залежно від суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль, виділяють такі види контролю (рис. 2.5).

Загальнодержавний (позавідомчий) контроль здійснюють органи державної влади і управління. Дуже ефективним є конт­роль, проведений Державною податковою службою. Головним завданням цієї служби є контроль за дотриманням законодав­ства про податки, правильністю їх обчислення, повнотою і своє­часністю внесення у відповідні бюджети. Податкові інспекції зай­маються оперативним фінансовим контролем. їм надаються до­сить широкі права при контролюванні фінансово-господарської діяльності підприємства.

Податкові інспекції здійснюють перевірку податкової доку­ментації, бухгалтерської звітності, декларацій та інших доку­ментів, пов'язаних з обрахуванням і сплатою податків та інших обов'язкових платежів до бюджету, що ставляться в обов'язок підприємствам.

Відомчий фінансовий контроль здійснюють міністерства, відомства, об'єднання стосовно підвідомчих їм підприємств. До їхніх функцій входить перевірка фінансово-господарської діяль­ності підприємства і його структурних підрозділів.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюєть­ся спеціальними службами безпосередньо на підприємстві. Ос­новне завдання внутрішньогосподарського контролю - це внутрішній аудит, перевірки за дорученням керівництва підприє­мства.

Незалежний фінансовий контроль здійснюють аудиторські фірми, він проводиться на платній основі. Об'єктом даного конт­ролю є діяльність суб'єктів господарювання, у тому числі підприємств. Основні цілі зовнішнього аудиту: перевірка досто­вірності фінансової і бухгалтерської звітності відповідно до зако­нодавчих і нормативних актів; експертиза фінансового стану підприємства; оцінка ліквідності, платоспроможності й ефектив­ності фінансово-господарської діяльності підприємства і т. д.

Методи фінансового контролю. У процесі контролю фінан­сово-господарської діяльності підприємства виявляються окремі недоліки і накреслюються заходи для усунення цих порушень.

Обстеження передбачає загальний огляд фінансово-еконо­мічних показників досліджуваного об'єкта для визначення його поточного фінансового стану і можливих перспектив розвитку.

Нагляд здійснюється контролюючими органами за суб'єкта­ми господарювання, що одержали ліцензію на різні види фінан­сової діяльності, і передбачає дотримання ними встановлених правил і нормативів.

Аналіз фінансового стану - це оцінка фінансово-госпо­дарської діяльності підприємства, виявлення причин тих або інших результатів діяльності і на цій основі обґрунтування шляхів та чинників поліпшення фінансового становища. Фінансовий аналіз здійснюється як самими підприємствами, так і зовнішніми органами контролю - банками, фінансовими, аудиторськими фірмами.

Спостереження (моніторинг) - постійний контроль з боку кредитних організацій за використанням виданої позички і фінан­сового стану підприємства-клієнта. Неефективне використання отриманої позички і зниження ліквідності може призвести до жор­сткості умов кредитування, вимоги дострокового повернення позички.

Ревізія - це комплексний всеосяжний метод подальшого фінансового контролю. Вона являє собою детальне вивчення, глибоку перевірку, аналіз усіх сторін і ділянок фінансово-госпо­дарської діяльності підприємства.

Залежно від порядку призначення ревізії і перевірки поділя­ються на планові і позапланові. Органи державного фінансового контролю здійснюють свою роботу за планами. Плани склада­ються з урахуванням встановленої за законом періодичності пе­ревірок і ревізій. У планах визначаються об'єкти контролю, тема перевірки або ревізії, термін початку і закінчення, кількість вико­навців та їх склад тощо.

Відповідно до кола охоплюваних питань і операцій ревізії і перевірки можуть бути:

повні і часткові;

комплексні і тематичні;

планові і позапланові.

За методом вивчення документів ревізії і перевірки підроз­діляються на суцільні і вибіркові.

За організаційними формами ревізії і перевірки можуть бути: індивідуальними, тобто здійснювані одним перевіряючим; бри­гадними, тобто здійснювані декількома перевіряючими; комплекс­ними, тобто бригадні ревізії із залученням спеціалістів (інженерів, бухгалтерів, фінансистів та ін.).

Кожна перевірка і ревізія мають бути старанно підготовлені, тому що від цього залежить їхня якість. Для цього: вивчаються необхідні закони, постанови, інструкції, накази, розпорядження; провадиться ознайомлення з матеріалами минулих перевірок і ревізій, результатами усунення виявлених порушень; вивчають­ся критичні матеріали органів інформації, особливості виробни­чої діяльності і т. д.

За матеріалами підготовчої роботи складається програма ревізії або перевірки. Робочий план - це деталізована програма, де на основі значних питань, що підлягають ревізії або перевірці, визначаються окремі проблеми, накреслюються шляхи і методи їх здійснення, вносяться різні доповнення, потреба в яких виник­ла в процесі ревізії або перевірки.

Весь процес здійснення ревізії або перевірки складається з декількох етапів: пред'явлення повноважень; проведення орга­нізаційної наради з відповідальними працівниками підконтроль­ного об'єкта; проведення інвентаризації; особисте ознайомлен­ня з підконтрольним об'єктом, технологією його діяльності; по­передній аналіз фінансово-господарської діяльності підприєм­ства; безпосередньо документальна ревізія або перевірка; сис­тематизація матеріалів ревізії або перевірки; складання акта або довідки; реалізація матеріалів ревізії або перевірки; перевірка усунення виявлених недоліків.

Здійснюючи ревізію або перевірку, важливо правильно об­рати метод вивчення документів. Розрізняють хронологічний і систематизований методи перегляду документів. Хронологіч­ний метод - це вивчення документів без їх попереднього гру­пування в тій послідовності, в якій вони відбувалися. Такий ме­тод прийнятий при вивченні документів невеликих об'єктів кон­тролю і зовсім не придатний на великих об'єктах, тому що не дозволяє приділити увагу всім фінансово-господарським опе­раціям. Тому, здійснюючи ревізію або перевірку на великих об'єк­тах, документи вивчають за певною системою, тобто за окре­мими операціями. Наприклад, перевіряються всі документи, по­в'язані з одержанням грошей у касі і виплатою їх, або перевіря­ються всі документи, пов'язані з одержанням і списанням будь-яких матеріалів тощо. Такий метод вивчення називається сис­тематизованим .

Для виявлення порушень у фінансово-господарській діяль­ності підприємства є декілька методів встановлення достовір­ності і правильності операцій: формальний; фактичної перевірки; зустрічної перевірки; кореспондуючий; нормативно-аналітичний; метод вивчення законності фінансово-господарських операцій.

Формальний метод - це контроль правильності оформлен­ня документа (чи дотримується встановлена форма; наявність підписів та їх достовірність; наявність печаток, штампів; чи за­повнені всі реквізити; наявність виправлень, підчищень; пра­вильність підсумків тощо).

Метод фактичної перевірки полягає в проведенні інвента­ризації товарно-матеріальних цінностей і коштів з метою вста­новлення їх цілісності.

Нормативно-аналітичний метод полягає: в хіміко-техноло-гічному аналізі продукції, що випускається; контролі виробленої продукції; контрольних вимірюваннях; перевірці фактично вико­наних робіт, витраченого часу; перевірці дотримання встановле­них норм та нормативів і т. д.

Метод зустрічної перевірки являє собою встановлення до­стовірності тієї або іншої фінансово-господарської операції на об'єкті, що перевіряється, через його партнерів, клієнтів, які бе­руть участь у здійсненні цієї операції. Це необхідно для пере­вірки реальності проведення фінансово-господарської операції, що зазначається в документах.

Кореспондуючий метод являє собою зіставлення однієї й тієї операції, відображеної в різних документах і різних підрозді­лах контрольного об'єкта, частинами або повністю. Якщо в ре­зультаті такого зіставлення не виходить та сама цифра, це озна­чає, що в документах прихована незаконна операція, розкрадан­ня, приписка тощо.

Метод вивчення законності фінансово-господарської опе­рації полягає в установленні відповідності зробленої операції чинним законам. Це пов'язано з тим, що нерідко фінансово-гос­подарська операція після застосування всіх попередніх методів перевірки може виглядати достовірною і правильною, будучи незаконною.

Впровадження в обліковий процес сучасної обчислюваль­ної техніки вносить істотні зміни в організацію і методику фінан­сового контролю. Механізація й автоматизація опрацювання фінансово-економічної інформації розширює коло ревізійних завдань і одночасно значно знижує технічну трудомісткість ревізій і перевірок.

Насамперед необхідно ретельно вивчити прийнятий на об'єкті, що перевіряється, проект механізації й автоматизації обліку, його застосування, достовірність вхідної інформації і ви­хідних документів. Необхідно вивчити якість такого проекту і пе­редбаченої ним системи контролю, виявлення і виправлення помилок, що виникають при перевірці вихідної інформації, регістрів синтетичного й аналітичного обліку, звітних показників. Треба також установити, наскільки ефективна застосовувана система поточного контролю на основних стадіях опрацювання облікової інформації: при прийманні і реєстрації первинної доку­ментації; математичному опрацюванні документів; створенні машинних носіїв інформації тощо.

Важливе значення має вивчення застосовуваної на об'єкті системи кодів, їх правильність. Установлюється, чи не допускаєть­ся кодування документів самими матеріально-відповідальними особами.

Разом з тим перевіряючий не може обмежитися тільки пе­ревіркою технічної постановки завдань та їх розв'язання. Як і при ручній техніці ведення обліку, вивчення первинних документів залишається основним способом виявлення різних порушень фінансово-господарської діяльності підконтрольних об'єктів.

Результативність ревізії або перевірки значною мірою зале­жить від якості складеного акта. Складання акта починається задовго до написання самого тексту. Різноманітність і численність питань, з якими перевіряючий має справу в процесі своєї діяль­ності, зобов'язує його із самого початку ревізії добирати і систе­матизувати матеріал відповідно до розділів і питань програми і робочого плану.

На основі систематизованого матеріалу складається акт. Акт ревізії (довідка) - це не просто перелік допущених порушень фінансово-господарської діяльності, це документ, який має по­служити підставою для правильних висновків про якість, за­конність, доцільності роботи об'єкта, що перевіряється, і на базі цього для вироблення реальних пропозицій, рекомендацій, роз­поряджень з метою усунення виявлених порушень, вжиття за­ходів до винних осіб. У зв'язку з цим до акта ревізії (довідки) ста­виться ряд вимог.

По-перше, акт ревізії повинен містити системний виклад виявлених порушень на підставі конкретних фактів і документів. При цьому обов'язково треба вказувати повне найменування нормативного документа, положення якого були порушені. У не­обхідних випадках записи в акті треба підкріплювати копіями (або оригіналами) документів, на підставі яких зроблено порушення або зловживання.

По-друге, складаючи акт, перевіряючий має заносити до нього тільки ті факти, з яких надалі може зробити висновки, про­позиції, рекомендації, вказівки. Не слід перевантажувати акт дру­горядними деталями, описом численних дрібних однотипних по­рушень. Все це краще зосередити в проміжному акті, довідці, відо­мості і докласти їх до основного акта ревізії, виклавши у ньому основну суть і загальні підсумки.

По-третє, при викладенні фактів перевіряючий повинен дот­римуватися суворої об'єктивності, не вживати виразів, якими оперують органи слідства або прокуратури.

По-четверте, порушення, встановлені шляхом обстеження або аналізу, необхідно заносити в акт тільки після фактичної або документальної перевірки. Неприпустимо, коли в акт заносять недостатньо перевірені порушення, що надалі можуть бути спро­стовані.

Після написання акта його зміст узгоджують з особами, які будуть його підписувати. Після узгодження, уточнення, додатко­вої перевірки фактів, стосовно яких є заперечення, текст акта передається для друку. Надрукований акт підписує перевіряю­чий, керівник і головний бухгалтер ревізованого об'єкта. Один примірник акта видається керівнику об'єкта, що піддається пе­ревірці, під підпис на першому примірнику. Після підписання акта починається реалізація матеріалів ревізії або перевірки. Вона полягає в прийнятті конкретних заходів для усунення виявлених недоліків. Ревізія (перевірка) вважається остаточно завершеною тільки після того, як усі виявлені порушення усунуто і винних по­карано.

Перед державою постає завдання організації всебічного, системного, комплексного контролю, у тому числі фінансового. Це означає, що фінансовим контролем повинні бути охоплені всі суб'єкти господарювання і всі сторони фінансово-господарсь­кої діяльності підприємства. Для реалізації поставленого зав­дання фінансовий контроль необхідно розвивати за такими на­прямками:

зміцнення державного контролю;

розвиток незалежного аудиторського контролю;

комп'ютеризація праці спеціалістів різних контролюючих органів;

координація діяльності всіх органів контролю;

детальна розробка методичної бази контролю з урахуван­ням особливостей об'єктів контролю (форм власності, видів діяль­ності).

Питання для самоконтролю

Що розуміється під фінансовим контролем?

Яка мета фінансового контролю?

Визначте основні завдання фінансового контролю на рівні підприємства.

Які основні напрямки проведення фінансового контролю?

Вкажіть основні форми фінансового контролю.

Які види фінансового контролю діяльності підприємства ви знаєте?

Означте основні методи фінансового контролю.

Що включається в поняття «ревізія»?

Які основні етапи ревізії?

Опишіть основні методи вивчення документів.

Охарактеризуйте процедуру складання акта ревізії.

За якими напрямками повинен розвиватися фінансовий контроль?