Фінансовий менеджмент - Навчальний посібник (Крамаренко П О., Чорна О. Є.)

2.3. фінансовий аналіз діяльності підприємства

У сучасних економічних умовах діяльність кожного господа­рюючого суб'єкта є предметом уваги великого кола учасників ринкових відносин (організації й осіб), зацікавлених у результа­тах його функціонування. На підставі доступної їм обліково-еко­номічної інформації вони намагаються оцінити фінансове ста­новище підприємства. Основним інструментом для цього слугує фінансовий аналіз, за допомогою якого можна об'єктивно оціни­ти внутрішні і зовнішні відносини аналізованого об'єкта, а потім за його результатами прийняти обґрунтовані рішення.

Фінансовий аналіз являє собою метод оцінки ретроспек­тивного (минулого) і перспективного (майбутнього) фінансового стану господарюючого суб'єкта на основі вивчення залежності і динаміки показників фінансової інформації. Головним завданням фінансового аналізу є зниження неминучої невизначеності, по­в'язаної з прийняттям економічних рішень, орієнтованих у май­бутнє.

Фінансовий аналіз дає можливість оцінити:

майновий стан підприємства;

ступінь підприємницького ризику, зокрема можливість по­гашення зобов'язань перед третіми особами;

достатність капіталу для поточної діяльності і довгостро­кових інвестицій;

потребу в додаткових джерелах фінансування;

здатність до нарощення капіталу;

раціональність залучення позикових коштів;

обґрунтованість політики розподілу і використання при­бутку;

доцільність вибору інвестицій та ін.

У широкому сенсі фінансовий аналіз може використовува­тися:

як інструмент обґрунтування короткострокових і довгост­рокових економічних рішень, доцільності інвестицій;

засіб оцінки майстерності і якості управління;

-           спосіб прогнозування майбутніх результатів. Сучасний фінансовий аналіз постійно змінюється під дією

зростаючого впливу зовнішнього середовища на умови функціо­нування підприємств. Зокрема, змінюється його цільова спря­мованість: контрольна функція відступає на другий план, і основ­ний акцент робиться на перехід до обґрунтування управлінських та інвестиційних рішень, визначення напрямків можливих вкла­день капіталу й оцінці їх доцільності.

Методика та інструментарій сучасного фінансового аналізу удосконалюються за рахунок нових прийомів і способів, що доз­воляють враховувати такі чинники, як тимчасова цінність коштів, невизначеність і ризик, вплив інфляції. Наприклад, для розв'я­зання проблеми забезпечення поточної і довгострокової платос­проможності потрібним став розвиток такого напрямку, як коротко­строковий і довгостроковий аналіз руху коштів. Необхідність про­гнозування результатів діяльності в майбутньому, з одного боку, і посилення фактора невизначеності - з іншого боку, обумовили введення в теорію і практику фінансового аналізу оцінку ризиків. Одночасно з потребою в обґрунтуванні доцільності інвестицій виникли передумови розвитку аналізу дисконтованих грошових потоків. Істотний рівень інфляції зробив необхідним розвиток відносно нового для нашої країни напрямку - інфляційного ана­лізу, що дозволяє оцінити вплив інфляції на грошові потоки, фінан­сові результати, активи і зобов'язання.

Під впливом трансформації економічних умов і змін у бух­галтерському обліку, пов'язаних з його реформуванням відпові­дно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФО), змінюються інформаційна база й зміст фінансового аналізу. Так, сучасний фінансовий аналіз ґрунтується на сукупному розгляді чинників зовнішнього і внутрішнього середовища, що визнача­ють фінансовий стан підприємства. При цьому зовнішні чинни­ки, такі як попит на продукцію, положення підприємства на рин­ку, стан ринку капіталу і його вплив на фінанси підприємства, що через об'єктивні причини у традиційному аналізі господарської діяльності не враховувалися, для аналітика стають предметом безпосереднього розгляду.

Послідовність проведення фінансового аналізу подано на рис. 2.4. На початковому етапі вивчення діяльності підприємства, як видно з рис. 2.4, дається оцінка фінансового стану, що склав­ся, і виявляються основні тенденції його зміни. Такий аналіз одер­жав назву загальної оцінки фінансового стану, або експрес-аналіз.

Для розкриття глибинних причин, що визначають поточний фінансовий стан, з одного боку, і оцінки впливу конкретних уп­равлінських рішень на майбутній фінансовий стан - з іншого, фінансовий аналіз використовує результати проведення аналізу зовнішнього середовища - маркетингового аналізу, аналізу по­стачання, аналізу ринку капіталу, а також результати аналізу внут­рішнього середовища.

На заключному етапі фінансового аналізу обґрунтовується доцільність здійснення конкретних господарських, інвестиційних і фінансових рішень, встановлюється ступінь їх відповідності цілям розвитку підприємства.

Попереднє вивчення фінансового стану організації

1

 

 

 

Подпись: Аналіз зовнішнього середовища

Маркетинговий

аналіз: ринку; продукції; споживачів і сегментації ринку каналів збуту;

конкуренції;

політики

просування

продукції;

цінової

політики;

соціально-

економічного

середовища

Аналіз постачання: аналіз джерел сировини, матеріалів, послуг; оцінка

альтернатив поставок; оцінка цінової конкуренто­спроможності постачальників; аналіз якості поставок

Аналіз ринків капіталу: аналіз процентних ставок; оцінка доступності джерел фінансування; аналіз рівня інфляції; аналіз стану валютного ринку

Аналіз внутрішнього середовища:

виробництва;

обсягу та

структури

реалізації;

якості і конкурен­тоспроможності;

виробничого

потенціалу;

ресурсів;

витрат;

фінансових

результатів

Фінансовий аналіз Аналіз оборотного капіталу Оцінка потреб в авансованому капіталі Аналіз потреб у власному оборотному капіталі Оцінка здатності до нарощення капіталу Аналіз ціни і структури капіталу

Аналіз обґрунтованості політики розподілу і використання прибутку Аналіз дивідендної політики Аналіз доцільності інвестицій Аналіз джерел фінансування Аналіз підприємницького і фінансового ризику Оцінка ефективності управління

 

|   Розробка альтернативних варіантів рішень і прогноз їх наслідків^

Рис. 2.4. Фінансовий аналіз у системі комплексного економічного аналізу діяльності підприємства

Таким чином, фінансовий аналіз є одночасно завершаль­ним етапом вивчення діяльності підприємства, на якому даєть­ся узагальнена оцінка обґрунтованості обраної фінансової стра­тегії, після чого процес аналізу відновлюється разом з процесом відтворення.

Існують умови, обов'язкові для успішного виконання завдань, що постають перед фінансовим аналізом. Оскільки фінансовий аналіз використовує значну частину інформації, що формується в системі бухгалтерського обліку, першою такою умовою є розу­міння притаманних обліковій інформації обмежень, а також знан­ня облікових правил, що застосовувалися при формуванні інфор­мації. Дана вимога стає все більш важливою в умовах багатова-ріантності, ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог МСФО. Без цього використання кількісних методів фінансового аналізу втрачає економічний смисл і набуває формального ха­рактеру.

Відзначимо, що невдачі з використанням фінансових ко­ефіцієнтів для цілей прийняття економічних рішень пояснюють­ся значною мірою саме тим, що аналітики-початківці залучають для аналізу непорівнянні з погляду методології бухгалтерського обліку дані і потім на їх основі роблять неадекватні висновки.

Друга умова, що випливає з першої, - володіння методами фінансового аналізу. При цьому якісні судження при вирішенні фінансових питань важливі не менше, ніж кількісні результати. До таких якісних суджень варто віднести, в першу чергу, загаль­ну оцінку ситуації і проблем, що будуть визначати як використан­ня тих або інших конкретних методів фінансового аналізу, так і інтерпретацію його результатів, ступінь необхідної точності яких також залежить від конкретної ситуації і цілей аналізу. Для якіс­них суджень необхідна оцінка надійності наявної інформації, а також ступеня невизначеності і ризику.

Третя умова - це наявність програми дій, пов'язаних з виз­наченням конкретних цілей виконання аналітичних робіт. Наприк­лад, підсумковий аналіз коефіцієнтів ліквідності за даними звітності, проведений з метою складання пояснювальної запис­ки, буде відрізняться від поглибленого аналізу платоспромож­ності, що має за мету прогнозування майбутніх грошових потоків.

Четверта умова визначається розумінням обмежень, влас­тивих застосовуваним аналітичним інструментам та їх впливу на достовірність результатів фінансового аналізу. Так, ключовим моментом для процесу прийняття рішень про доцільність нових інвестицій є визначення вартості капіталу.

Теорія і практика фінансового аналізу має у своєму розпо­рядженні різноманітний набір способів розрахунку даного крите­рію оцінки інвестицій, що відрізняються як за методичними підхо­дами до визначення вартості окремих складових капіталу, так і за інформаційною базою. Професіоналізм аналітика полягає в тому, щоб, володіючи різними методами визначення вартості ка­піталу, розуміючи проблеми використання того або іншого мето­дичного підходу, обґрунтувати вибір прийнятного способу з ура­хуванням цілей аналізу і наявної інформації.

Затратність процесу фінансового аналізу і вимога порівнян­ня витрат і результатів визначають п'яту умову, що стосується мінімізації трудозатрат на виконання аналітичних робіт при до­сягненні задовільної точності результатів розрахунків.

Шостою обов'язковою умовою ефективного фінансового аналізу є зацікавленість керівництва підприємства у його резуль­татах. Якість фінансового аналізу залежить від компетентності особи, що приймає управлінське рішення у сфері фінансової політики. Одним із завдань реформи підприємства є перехід до управління фінансами на підставі аналізу фінансово-економіч­ного стану з урахуванням постановки стратегічних цілей діяль­ності підприємства.

У сучасних умовах перед керівництвом підприємства по­стає завдання не тільки оволодіння саме методами фінансово­го аналізу (для виконання професійного аналізу необхідні відпо­відним чином підготовлені кадри), скільки використання резуль­татів аналізу.

На рівні керівництва підприємства повинні бути насамперед визначені питання: про суб'єктів аналізу; відповідальність осіб, що формують інформацію, використовувану в аналізі, за її якість і своєчасне подання; підпорядкованість аналітичної групи (підроз­ділу) та її місце в організаційній системі управління; періодичність аналізу; вибір основних аналітичних показників для здійснення їх поточного моніторингу; зручні для роботи форми подання резуль­татів аналізу; ступінь глибини і подробиці аналітичних записок.

За відсутності визначеності щодо даних принципових питань аналітична робота на підприємстві набуває формального харак­теру, а сам фінансовий аналіз втрачає відведену йому основну функцію забезпечення процесу управління достовірною інфор­мацією.

Незважаючи на значну невизначеність у роботі підприємств, останнім часом посилюється значення прогнозного аналізу, що дозволяє складати обґрунтовані бізнес-плани.

Прагнучи вирішити конкретні питання й одержати кваліфі­ковану оцінку фінансового стану, керівники підприємств усе час­тіше вдаються до фінансового аналізу. При цьому вони, як пра­вило, вже не задовольняються констатацією величини показників звітності, а розраховують одержати конкретний висновок про достатність платіжних коштів, нормальні співвідношення влас­ного і позикового капіталу, швидкість обороту капіталу і причини її змін, типи фінансування тих або інших видів діяльності.

З метою формування організаційної структури підприємств та інших комерційних організацій зростає необхідність навчання керівників і спеціалістів підприємств прийомів фінансового ана­лізу, використання інформації обліку і звітності для цілей прий­няття управлінських рішень, складання бізнес-планів.

У ринкових умовах господарювання змінюється роль фінан­сових служб, до функцій яких усе частіше входить складання звітності і фінансовий аналіз виключно з метою управління підприємством. Задовольнити нові запити адміністрації може тільки фінансовий менеджер, здатний розібратися в економіці підприємства, виявити її «хворі місця» на підставі фінансово-облікових даних, ясно і чітко визначити заходи впорядкувально-го втручання. Але для цього необхідно опанувати методами і прийомами фінансового аналізу.

Для цілей управління діяльністю і, зокрема, фінансовою, тільки облікової інформації недостатньо. Значення несуттєвих даних балансу або звіту про прибутки і збитки, хоча вони й ста­новлять певний інтерес, дуже невелике, якщо розглядати їх ок­ремо одне від одного. Так, цифри, що характеризують обсяг реа­лізації, чистий прибуток, стають наочнішими порівняно з розмі­ром витраченого капіталу, а величина витрат, безумовно, важли­ва сама по собі, - у зіставленні з отриманим прибутком або об­сягом продажів.

Отже, для об'єктивної оцінки фінансового стану підприєм­ства необхідно проводити певні ціннісні співвідношення основ­них чинників - фінансових показників або коефіцієнтів. Розраху­нок та інтерпретація їх значень - невід'ємна частина фінансово­го аналізу.

Існують певні методики побудови та інтерпретації таких ціннісних співвідношень. Так, за даними балансу можна одержа­ти показники, що характеризують розподіл капіталу між різними видами активів, склад і структуру капіталу, співвідношення май­на підприємства та його зобов'язань тощо, а за даними звіту про прибутки і збитки - показники, що характеризують співвідношен­ня витрат і доходу. При поєднанні інформації цих звітних форм одержують нові, дуже важливі показники, що найбільш повно відображають фінансовий стан підприємства. Наприклад, по відношенню окремих статей активу і виручки можна судити про найважливіші характеристики швидкості їх обороту; зіставлення прибутку і вкладеного капіталу дозволяє оцінити ефективність вкладання коштів.

Використання при розрахунку фінансових показників даних внутрішнього обліку дає можливість підвищити «якість» оцінки і скласти об'єктивний висновок про фінансовий стан підприємства. При цьому розрахунком показників процедура фінансового ана­лізу не вичерпується. Це лише його початкова стадія.

Таким обов'язковим етапом є порівняння результатів із зна­ченнями, отриманими в більш ранні періоди. Динаміка показників установлює їх більш-менш нормальні значення стосовно умов діяльності даного підприємства. Ці значення повинні бути добре відомі фінансовим менеджерам, до обов'язків яких входить уп­равління фінансами.

Якщо ті або інші показники діяльності підприємства істотно відрізняються від їхніх нормальних значень, то виявляють при­чини цих відхилень. Зокрема, витрати на виробництво і реаліза­цію продукції мають бути у певному співвідношенні з обсягом про­дажів, щоб при швидкості обороту коштів, що склалася в даній галузі і на даному підприємстві, можна було забезпечити необ­хідну норму доходності на вкладений капітал.

Під контролем господарських керівників повинно бути і співвідношення матеріальних затрат і собівартості випущеної продукції. Знаючи це співвідношення, з очікуваного випуску гото­вої продукції можна визначити ймовірну суму витрати матеріалів. Потім, зіставивши отриману величину з початковими запасами та їх очікуваним надходженням за період, розраховують конт­рольну цифру нового залишку матеріалів. При цьому будь-яке відхилення балансової величини від отриманої контрольної циф­ри має пояснюватися. Так, зменшення залишків у балансі віднос­но контрольної цифри може бути пов'язане, зокрема, з необґрун-тованим списанням матеріальних цінностей на собівартість про­дукції.

Узагальнюючим показником діяльності будь-якого підприє­мства є співвідношення прибутку і вкладеного капіталу (у прак­тиці фінансового аналізу даний показник одержав назву рента­бельності вкладення капіталу, або рентабельності капіталу). Якщо рентабельність вкладення капіталу в аналізованому періоді ви­явилася нижче її нормального для даного підприємства значен­ня, то в числі основних причин цього можуть бути недостатній прибуток при обсязі реалізації, що склався, уповільнення швид­кості обороту коштів та ін., що, у свою чергу, викликає необхідність перегляду цінової політики тощо.

При тривалому обороті товарно-матеріальних цінностей потрібно оцінити доцільність політики формування запасів і відшу­кати можливість усунути їх надлишки. Це обумовлює необхідність виявлення тих видів матеріальних цінностей, що уповільнюють оборотність коштів, які поміщаються в запаси.

Таким чином, результати фінансового аналізу дозволяють виявити «вразливі» місця, що потребують особливої уваги. Час­то достатньо визначити ці місця, щоб розробити заходи щодо їх ліквідації.

Аналіз динаміки змін основних ціннісних співвідношень є основою фінансового планування. Зокрема, показники тривалості погашення дебіторської і кредиторської заборгованості викорис­товують, з одного боку, для розрахунку сум очікуваних надход­жень і майбутніх платежів, а з іншого боку - для визначення їх нових значень по закінченні прогнозного періоду.

Оцінка динаміки структури доходу і витрат дозволяє прогно­зувати величину прибутку виходячи з очікуваного обсягу реалі­зації.

Усе вищенаведене свідчить про те, що фінансовий аналіз у сучасних умовах стає елементом управління.

 

Питання для самоконтролю

Дайте поняття фінансового аналізу.

Що дає можливість оцінити фінансовий аналіз?

Які напрямки діяльності підприємства дозволяють оціни­ти сучасні методики фінансового аналізу?

Яка послідовність проведення фінансового аналізу?

Які умови необхідно виконувати при проведенні фінансо­вого аналізу?

Обґрунтуйте доцільність проведення фінансового ана­лізу.

Які показники необхідно враховувати при здійсненні фінан­сово-господарської діяльності підприємства?