Історія світової культури - Навчальний посібник (Левчук Л. Т)

Розділ x. реформацІя І становлення культури нового часу

Соціально-економічні й політичні витоки Реформації. Ідейний зміст.

Реформація та німецький гуманізм. Біблія як ідейне джерело Реформації.

Реформація та засади новоєвропейської ментальності. Мистецтво доби Реформації.

Соціально-економічні й політичні витоки Реформації

Реформація  (в  перекладі  з латини  — перетворення,  виправлен- ня) — загальновизнана   назва  широкого  суспільно-політичного  руху, що на початку XVI століття охопив майже всю Європу. Спрямований проти католицької церкви, він спричинив створення кількох нових цер- ков, так званих протестантських.

З ідеологічного  погляду  Реформація досить послідовно  відобра- зила  новий,  буржуазний час в історії  Європи,  відіграла  величезну роль  у руйнації  старого  феодально-патріархального укладу  в куль- турі, мисленні,  способі життя.  Реформація ідейно підготувала  ранні буржуазні  революції,  виховавши   особливий  тип  людської  особис- тості, сформулювавши основи буржуазної  моралі, релігії, філософії, ідеології громадянського суспільства,  заклавши  засадничі принципи взаємовідносин індивіда, групи й соціуму. Протестантизм виробив особливу етику, що й нині визначає свідомість і звичаї мільйонів лю- дей у багатьох країнах Західної Європи і Нового Світу, — етику праці, економічної  діяльності, договірних відносин, акуратність,  педантизм

 

та  інші  бюргерські  чесноти.  Названі   тут  соціокультурні засади — вельми своєрідна і потужна система сучасного добробуту багатьох розвинених  націй континенту, підстава високого рівня життя, праце- любності, організованості, політичної  культури.  Протестантська ци- вілізація  всотала кращі досягнення західного середньовіччя: зберегла традиції римського права, самоврядування міст, автономію універси- тетів тощо. Реформація забезпечила й деякі особливі риси культури Нового часу в галузі філософії, науки, мистецтва, моралі.

Можна сказати без перебільшення, що Реформація змінила обличчя Європи, чимало посприяла  поступовому створенню того соціального і культурного ладу, що й дотепер існує в більшості європейських держав.

Найзагальніші, глибинні причини, що викликали Реформацію, пов’язані з розкладом феодального способу виробництва, зародженням нових капіталістичних відносин і нових класів, загостренням соціаль- но-політичних суперечностей.  Реформація була першим ударом по феодалізму.  Ідейно  її підготував  гуманістичний рух доби Відроджен- ня з його критикою  середньовічного  світогляду  і зміцненням принци- пів буржуазного  індивідуалізму. Проте не менш важливе джерело ідей Реформації — середньовічні  єресі, особливо ті з них, що розвивалися в умовах гострих соціальних зіткнень XIV–XV століть (виступи Дж. Уїк- ліфа і лолардів в Англії, Яна Гуса, а потім чашників і таборитів у Чехії).

Головного удару Реформація завдала католицькій церкві, що ви- ступала в феодальному суспільстві у двох іпостасях: як установа і як ідеологія. Відтворюючи у своїй структурі феодальну ієрархію, церква освячувала  її, стверджувала її божественне походження. Як знаряддя позаекономічного примусу  вона підтримувала чинний  порядок,  ви- користовуючи марновірство  мас, їхню віру в рятівну  благодать,  що нею нібито наділена тільки католицька церква.

Католицизм учив, що людина грішна від природи  і без прихиль- ності церкви не може сподіватися на спасіння своєї душі. Церква звільняла від гріха особливими магічними  діями, і загроза  позбави- ти їх людину  (відлучення) або навіть  і цілу  територію  (інтердикт) була сильним засобом впливу. Феодальна аристократія особливо по- требувала  церкви  в період політичної  розпорошеності феодального світу. Універсальність і дієвість  церкви  компенсували брак єдності феодального  класу.  Утворення у XV столітті  єдиних  національних монархій,  посилення центральної влади  королів,  що підтримували

 

класове панування дворянства  засобами централізованого апарату управління, послабили політичні  й ідеологічні функції церкви. Як гарантія сталості соціального порядку вона вже була надто дорогою установою,  її монархічна  організація  на чолі з папою не відповідала інтересам королівської влади.

З розвитком міст і появою буржуазії посилювалося невдоволення феодальними порядками взагалі  та їхнім ідеологічним  виразником, католицькою церквою зокрема. Одночасно  посилювалась єресь, себ- то критика  церкви  селянством  і жителями міст. Так  створювалися умови для Реформації. Три її основні течії сформувалися одночасно: реформа церкви в інтересах панівного класу феодалів, пов’язана з

соборним рухом у Європі XV століття;

реформа церкви в інтересах буржуазії, або євангельський напрям

Реформації («бюргерська реформа»);

єретично-сектантський напрям Реформації (з ініціативи низів суспільства).

Соборний  рух XV століття  прагнув  реформувати католицизм офіціозним шляхом.  Констанцький (1414–1418 pp.)  і Базельський (1431–1448 pp.)  собори  висунули  пропозицію,  щоб главою  церкви був не папа, а собор, вищий  за папу. Зважаючи на утворення націо- нальних церков, це означало контроль над політичними й майновими справами  пап (переважно італійців) в інтересах  кіл, представлених своєю  національною  церквою.  У зв’язку  з соборним  рухом  розви- нулася  така теорія, як французький «галіканізм»,  що захищав «віль- ність» французької церкви, себто право використання церковних  ба- гатств національним церковним  кліром і відмова робити різні сплати римській  курії. Така реформа  могла задовольнити верхівку  й посла- бити подальший  розвиток  Реформації.

Буржуазна Реформація практично  вимагала  створення нової церкви — не феодальної,  а буржуазної.  Її виразниками були три най- видатніші реформатори XVI століття — Мартін Лютер, Ульріх Цвінг- лі та Жан Кальвін.

Ідейний зміст

У підвалини своїх учень усі три реформатори заклали  два засад- ничі для всього євангелічного  напряму твердження:

 

спасіння людини залежить не від виконання  «добрих справ» (та- їнств, обрядів і жертв на користь церкви),  але тільки від віри в спо- кутувальну жертву Христа;

джерелом істини в релігії є не священна усна традиція,  а тільки

Святе Письмо, передусім Євангелії.

Ці два положення мали цілком певний  соціальний  і політичний сенс. Принцип «виправдання тільки вірою» робив непотрібним цілий апарат магічно-благодатних установ церкви, всю духівницьку ієрар- хію, а отже, церкву  як феодальний заклад  і джерело  всіх прибутків курії. Визнання джерелом істини не «священного  оповідання»,  себто не церковної  усної традиції,  і, зокрема,  не папських  розпоряджень і декреталій,  а лише Святого  Письма  (канонічних книг Старого  і Но- вого Заповіту) позбавляло католицьку церкву, і, насамперед, папство, влади однодержавства й авторитету, церковна громада заступала міс- це біскупа.

Ці ідеологеми  позначилися й на культовій  практиці  протестан- тизму:  вона  не  протиставляє  духівництво мирянам,  кожний  віру- ючий має право по-своєму  переказувати і тлумачити  «слово Боже» (принцип «священства всіх віруючих»). Відмовившись від церковної організації  католицького типу, протестанти відкрили  шлях вимогам буржуазно-демократичних свобод і розвитку  буржуазного  індивіду- алізму,  релігійний культ  спростився  і став  дешевшим.  Збереглися лише деякі релігійні свята, не стало шанування ікон і мощів, кількість магічних  дій зведено  до двох (хрещення і причастя), богослужіння складається переважно з проповідей, спільних молитов і співання псалмів. Протестанти не визнають святих, ангелів, культу Богороди- ці, заперечують  уявлення про чистилище,  яке поширене в католиць- кій церкві. Протестантське духівництво обирається мирянами, в про- тестантизмі немає чернецтва й безшлюбності духівництва (целібату).

У своїй реформі  католицизму протестантизм посилався на пер- вісне християнство.

Реформація пов’язана з Відродженням, але ці явища  не тотожні. Дуже показовою є тимчасова спілка Мартіна Лютера з ідеологами гуманізму  Еразмом  Роттердамським, Муціаном  Рейхліном,  Кротом Рубіаном, Ульріхом фон Гуттеном.

У 1517–1521 роках Лютер у своєму вченні виступає  разом з мо- лодими  гуманістами,  яких  національна мета  спонукала   стати  під

 

релігійний прапор. Прагнучи позбутися опіки Рима, вони сподівали- ся не лише визволення німецького народу від влади папської курії, а й духовного визволення, звільнення науки і культури з-під ідеологіч- ної тиранії католицької церкви.

Проте 1521 року між гуманізмом і Реформацією відбувся ідейний розрив: Лютер зрозумів, що його вчення  про «загальний священний сан віруючих» небезпечно діє на уми. Він не тільки змінив свої теоло- гічні погляди, не тільки допустив осіб духовного звання в громаду як

«учителів  і проповідників Євангелії, як радників громади», але запо- взявся  створити гарантії збереження  чинних порядків.

Найповніше буржуазний характер  протестантизму виявив  каль- вінізм.  Він проголошував своїми  цінностями накопичення, самооб- меження, аскетизм.

Жан  Кальвін  учив, що Бог у своєму  абсолютному  передбаченні ще до створення світу наперед визначив  одних до спасіння, інших до загибелі.  Це передвизначення цілком  незмінне  й неминуче,  людина не може знати мотивів Божої  волі. Тобто передвизначеність законо- мірно й постійно визначає  поведінку кожної конкретної  людини. Це сила, що спонукає  її робити  добро й покидає  людину тої миті, коли вона вчиняє зло.

Друга важлива  ідея кальвінізму — божественне  невтручання в закономірність світу, своєрідно виражена  ідея відчуженості  Бога від світу, трансцендентність Бога світові. Вона наближує  Кальвіна до де- їстів XVIII століття, які заперечували безпосереднє втручання Бога в дію законів світу, і, отже, є першим кроком до буржуазно-раціоналіс- тичного світогляду  XVIII  століття.

Вчення про передвизначення зробило кальвінізм бойовою органі- зацією протестантизму в боротьбі з контрреформацією, що насувала- ся. Кальвінізм від самого початку був надзвичайно активний.  Про це свідчить діяльність Кальвіна  в Женеві.

Ніхто не знає, вчив Кальвін,  передвизначений він Богом до спа- сіння  чи до загибелі.  Але кожен  має думати, що він є Божий  обра- нець, і напружувати всі сили, аби своїм життям  довести, що вартий спасіння. Аскетизм, який у практичному житті набрав ознак буржу- азної ощадливості,  зумовив скасування численних  католицьких свят і збільшення кількості робочих днів. Кальвіністи-проповідники пере- конували, що покоpa й доброчесна праця є обов’язок, життєве покли- кання людини, визначене безпосередньо Богом.

 

Соціальна орієнтація кальвінізму спричинила його войовничий розрив  з ренесансним  гуманізмом.  Кальвін  — послідовніший і суво- ріший, ніж Лютер, супротивник філософії.  Для  нього філософ  — не лише ідейний опонент, а й політичний конкурент.  Надзвичайно про- мовиста Кальвінова відмова від диспуту з Мігелем Серветом. Цей іс- панський  гуманіст, знавець давніх мов, природознавець, історик і мо- раліст, що створив струнку систему філософських поглядів, унаслідок багаторічного  вивчення  християнської літератури  дійшов  висновку, що первісне християнство не накидало  догматів. Цю думку філософ обґрунтував у творі «Відновлення християнства». Сервет писав Каль- віну  листи,  викликаючи його  на  чесний  диспут,  беручись  довести свою правоту. Проте це вже не був початковий  етап Реформації, час відкритого  зіткнення різних поглядів  на релігію. Протестантів тепер цікавила  не стільки істина, скільки  її прагматичний сенс. Збагнувши корисність  догматів для стримування революційно  настроєних  низів, Кальвін поклав ці догмати в основу своєї доктрини, приписуючи гума- ністичній  філософії  відповідальність за «псування віри». Він стверд- жував, що присутність Бога в системах мислителів Відродження ніяк не свідчить про їхню релігійність, що гуманізм є запереченням Бога.

Засадничі положення кальвіністської ортодоксії викладено у тво- рі «Настанови в християнській вірі», що його Кальвін видав у Базелі

1536 року.

Проблематика Реформації відбилася  в ренесансному  мистецтві, літературі,   філософії   як  проблематика  суперечки   про  людину,  її волю, розум, її минуле, сучасне й майбутнє. Те, що стримувало  розви- ток елементів культури в середні віки — концепція гріха й покарання, котра моделювала  поведінку  людини  в становому  суспільстві,  стало основним об’єктом ідейної боротьби реформаторів усіх напрямів.

Крім соціально-економічного й політичного, Реформація мала та- кож надзвичайно важливий культурний аспект. Усі вони могли спов- на відбитися  в багатогранній  діяльності однієї великої історичної особистості.  Величезний внесок у культуру  Німеччини зробив полі- тичний та ідеологічний лідер Реформації Мартін Лютер, переклавши німецькою мовою Біблію. До Лютера всі німецькі Біблії — і офіційно дозволені, і нелегально  поширювані  серед послідовників вальденсів, богемських братів та інших сектантів, — спиралися на латинський пе- реклад  Біблії  (Вульгата), що містив  помилки  і спотворення тексту.

 

Усунути їх можна було, тільки звернувшись до оригінальних текстів. Тут у пригоді  стали  діячі Відродження з їхнім інтересом  до давніх мов.

Мова Лютера — поєднання поширеної вже на той час саксонської канцелярської мови й верхньосаксонського діалекту.  Розвинута на- ступними  поколіннями, вона стала літературною  мовою завдяки творчості  Ганса Сакса,  Себастьяна  Бранта.  Прагнучи  бути зрозумі- лим усьому німецькому  народові, Лютер у своїх промовах, полеміч- них творах, церковних  співах користався найуживанішою народною мовою. Після  перемоги Реформації його переклад  Біблії  набув дуже широкого розповсюдження. Видатні представники німецької літера- тури — Клопшток,  Віланд, Лесінґ, Гердер, Гете і Шіллер  — захоплю- валися ним і використовували багату й виразну мову доби Реформа- ції, що в XVII столітті втратила свою чистоту.

Реформація та німецький гуманізм

Титанічна діяльність  Лютера значною мірою посприяла тому, що Німеччина стала головною силою Реформації. Гуманізм поширював- ся тут з дивовижною швидкістю. Це пояснюється інтелектуальною си- туацією Німеччини,  задушливою  атмосферою  схоластики  й водночас потаємними поштовхами  майбутніх  політичних   струсів.  Середньо- вічна ідеологія остаточно вичерпала  себе, й громадська  думка чекала нових ідей, нових обріїв. І нові ідеї були принесені з півдня, з Італії. У другій половині  XV століття  розумовим  життям  Німеччини заволо- дів гуманізм. Спершу його поширювали друзі італійського  гуманіста Енея Сільвія, потім їхні учні й послідовники. Значною мірою спричи- нилася  до цього середньовічна схоластика,  своїм мертвим  схематиз- мом і формалістикою підштовхнувши багатьох до нового напряму.

Ще за життя Енея Сільвія завдяки широкому колу його друзів гуманізм  уже проникнув з Відня до Праги, Кракова,  Базеля, Нюрн- берга, Бамберга,  Вюрцбурга, Кельна, Аугсбурга, Зальцбурга. І скрізь його прихильниками ставали  шановані  сучасниками талановиті люди: Георг фон Геймбург, Фелікс  Геммерлейн  та ін. Радо сприйня- ли гуманістичні ідеї в центрі промисловості й торгівлі Нюрнберзі: тут утворився чималий гурток їхніх послідовників. Серед них були вчені й навіть духівники: доки цілком не виявилося ставлення  нового ідей-

 

ного напряму  до ієрархії, він знаходив  собі дуже активних  прихиль- ників і серед біскупів. Кожна освічена людина, якщо вона не була пе- реконаним  схоластом, могла увійти до цього кола.

Гуманістичні ідеї завоювали  старі наукові заклади (університети Гейдельберга, Ерфурта), незабаром  почали виникати й нові. Один із кращих учнів Фоми  Кемпійського  Лудвіг Дрінгенберг  іще 1450 року заснував у Шлеттштадті школу, яка дуже скоро зібрала 900 слухачів і стала чудовим центром гуманістичної освіти.

Найталановитіші люди, приєднавшись до нового напряму,  зби- рали  довкола  себе друзів  і послідовників. Розпорошені по всій Ні- меччині, гуманісти зовсім не були, однак, відрізані й ізольовані  один від одного. Обмін думками  відбувався  регулярно й активно.  Дехто з гуманістів  мандрував  із міста до міста, спілкувався з прихильника- ми, сперечався  із супротивниками, — як, наприклад,  Конрад  Цель- тес. Протягом  року його можна було бачити в Гейдельберзі, Ерфурті, Ляйпцігу.  Перебувши  якийсь  час у Ростоку,  він поїхав до Італії; по- живши там рік, повертається до Німеччини; перетнувши її з заходу на схід і з півдня на північ, скрізь сперечається з упертими  схоластами, скрізь надихає своїх друзів і прихильників.

На противагу Цельтесові в Йогана Рейхліна зацікавленість антич- ною добою не позначилася на його релігійних  переконаннях. Він за- лишився християнином. Наукові інтереси Рейхліна зосереджувалися в царині філології, але навіть вивчаючи граматичну будову давньо- єврейської  мови, він найбільше  дбає про істинне  тлумачення Біблії. Рейхлін  розчищав  шлях  Еразмові  Роттердамському. Еразм  зробив для Нового Заповіту те, що зробив Рейхлін для Старого. Текст Вуль- гати перестав правиш за єдину норму для слів Письма.

Еразм був найнебезпечнішим ворогом схоластів — спритним і до- тепним. Його твір «Похвала глупоті» був спрямований не лише про- ти схоластики, однак завдав їй найдошкульнішого удару. Ще за жит- тя Еразма  перекладена  німецькою  і французькою мовами  «Похвала глупоті» вийшла  27 виданнями.  Ніколи до цього не була так влучно викрита  внутрішня порожнеча,  прихована  за численними теоретич- ними конструкціями й неясними  символами.  Проте  позитивна про- грама Еразма значно слабкіша, порівняно з критичними випадами.

Найрішучіше й найпослідовніше проповідував  гуманізм  Ульріх фон Гуттен. У його книжні  «Ніхто»  відвертий  напад на схоластику

 

навіть не замасковано Іронією, як у «Похвалі  глупоті». Це була вже не сатира,  а звинувачення. Гуттен  рішуче  став на захист  Рейхліна, який зазнав переслідувань схоластів. Саме він організував  створення викривального трактату під назвою «Листи темних людей».

Гуманізм вплинув  на розвиток  релігійної думки в Німеччині,  пе- редусім на німецький  традиційний релігійний містицизм,  представ- лений іменами Якоба Беме, Мейстера Екхарда, Сузо, Таулера. Їхні наступники також намагалися знайти  свій особливий  шлях у межах християнського віровчення.

Замкнений у собі, ізольований своїм надзвичайно своєрідним напрямом,  містицизм  був заглиблений в аскетизм,  у людські страж- дання. Щоб очиститися від своїх крайнощів, він мусив обернутися  до життя з його реальними суперечностями, і тут у пригоді міг стати гу- манізм. Своїми  зусиллями, зокрема  філологічними працями,  остан- ній наближав  людину до джерел  християнської мудрості  — Єванге- лій. Викриваючи зловживання в римській  ієрархії, гуманізм виводив містицизм на справжню дорогу. Чим більше відмирав живий дух у римській Церкві і залишалася формальна обрядовість, тим нетерпля- чішими ставали німецькі містики, тим більше дратували їх негаразди. Після того, як розпочався  гуманістичний рух, містики не могли зали- шатися на своїх споглядальних позиціях: вади римської церкви були надто виразні,  щоб не бачити  їх. Отже,  чистий  містицизм  став уже неможливий. Навіть суто споглядальні за вдачею уми мусили розпо- чати боротьбу проти римської церкви.

Людиною, котра уособила всі гуманістично-реформаційні проце- си в Німеччині,  безперечно, став Мартін  Лютер. Він народився 1483 року, і в той час, коли в Німеччині набув розмаху гуманістичний рух і дедалі чутнішими  ставали голоси на користь церковної  реформи, Лютер  іще завершував  освіту, спочатку  в школі, потім у монастирі, цілком віддалений  від усіх рухів, що хвилювали  Німеччину.

Великий  вплив  на Мартіна  Лютера,  побожного  католика,  спра- вила його подорож до Рима, де він побачив розгнузданість і амораль- ність багатьох кліриків,  що призвело  до серйозної кризи у свідомості майбутнього  діяча Реформації.

Ставши  1512 року доктором  теології Віттенберзького універси- тету, Лютер рішуче виступив проти схоластики, проти католицької теології.  Він  спростовував  номіналістів і реалістів,  томістів  і скот-

 

 

дуже потребував  грошей на будівництво  чудових споруд, які й нині прикрашають італійські міста, зокрема на спорудження храму свято- го Петра. Засобом нормалізації фінансових  справ мали стати індуль- генції, офіційне  прощення  гріхів за відповідну  платню. Індульгенції поділялися на великі і малі. Велика індульгенція (повне відпущення) поширювалася на всі гріхи й давалася  за умов сповіді. Інші індуль- генції давалися просто за гроші й залежно від бажання покупця дава- ли йому право обирати собі священика-сповідника, або спокутувати душі померлих  з чистилища,  або брати участь у всіх добрих справах церкви — постах, молитвах тощо. Суворі вимоги щодо першої індуль- генції дуже пом’якшували біскупські  інструкції.  Вони говорили,  що для цього досить купити  сповідне свідоцтво. Ціни різнилися залеж- но від соціального стану і гріхів людей. Вищі особи: королі, князі, біскупи  сплачували  25 дукатів, графи, барони, абати — 10, інші — 6 дукатів і менше, залежно від майна. Був прейскурант і на гріхи: вбив- ство коштувало 8 дукатів, богохульство — 9, перелюб — 6 дукатів і так далі. Можна було придбати прощення й за майбутні гріхи. Догматич- ну основу цього процесу становила  ідея, буцімто кожна добра справа людини належить не їй, а католицькій церкві, що має своєрідний банк усіх добрих справ і може тим, хто потребує цього, позичати за грошо- ву винагороду зайву для неї добру справу.

У Німеччині індульгенції  продавав  домініканський чернець  Те- цель. Врешті-решт  він наразився на Лютера. Той у Віттенберзі  при- бив до воріт  церкви  свої тези  проти  індульгенцій.  Загалом їх було дев’яносто п’ять. Лютер заявив, що готовий захищати їх публічно, ґрунтуючись  на Святому  Письмі.

Суб’єктивно Лютер не хотів виступати проти папи; він лише на- магався захистити  католицизм  від морального падіння,  від того, що здавалося йому знущанням  з віри, з ідеалів християнства. Він хотів захистити й папу від тих, хто спотворює його волю. Тези Лютера по- ширилися в Німеччині, за місяць вони були вже в Римі.

Якщо темні фанатики обурилися гаслами Лютера, то всілякі опо- зиціонери,  реформісти,  всі, кого непокоїв  стан справ у католицизмі, зраділи, відчувши появу лідера, людини, котра здатна сформулювати і проголосити їхні власні  почуття,  сумніви  і протести.  Вони мріяли про очищення  католицької віри, про поновлення суворих  заповітів первісного апостольського християнства.

 

важко ще знайти  особу, котра б так вирішально  вплинула  на форму- вання німецької нації, її ментальності,  способу життя. Важко пере- оцінити вплив його особистості й ініційованих ним подій на всю про- тестантську цивілізацію, на культуру  народів Північної Європи.

Біблія як ідейне джерело Реформації

Гуманізм довів, що «святе невігластво» католицької церкви, чен- ців, їхня нездатність читати давніх авторів призвели до нерозуміння текстів Святого Письма.

Текст Біблії, так само як інших священних  книг, надзвичайно ба- гатозначний,  майже кожен може знайти там саме те, що шукає. При- хильник покори міг знайти відомий заклик підставити щоку, при- хильник бунту — громові промови біблійних пророків і віщі слова Христа: «Не мир приніс я вам, братія, а меч». Отже, під час Реформа- ції Біблія  стає ідейним джерелом і лівих, і правих, і контрреформації, бо всі посилалися на Святе  Письмо: адже після перекладу  Біблії  ве- ликі маси люду дістали змогу її тлумачити.

Здійснилася обіцянка  Яна  Гуса зробити  так, що будь-яка  чесь- ка старенька  знатиме  Святе  Письмо  краще  за біскупа.  Проте  будь- який священний текст (Біблія, Коран, тексти Трипітаки, Зенд-Авеста тощо)  створювався протягом  тривалого  часу і в процесі культурно- історичної трансляції не завжди зберігав автентичність. Відтак окрім змістової  естетичної  та філософської багатозначності тексту, що випливала з його внутрішньої композиції,  виникала зовнішня  тек- стуальна  багатозначність.  Проте  ці тексти  зазвичай  невразливі для критичних зауважень про їхню суперечливість. Навпаки, саме ці роз- біжності й алогізми є джерелом їхньої сили та феноменального впли- ву на людську свідомість і почуття. Дуже багато залежить від того, під яким кутом зору читають такий текст, що саме шукають у ньому, на що звертають увагу.

Гуманісти й реформатори запропонували своє прочитання Біблії. Вона промовляла до християн  тією самою мовою (латинська Вульга- та), якою оповідав про чесноти Цицерон  і якою славили  прекрасні  й сильні людські почуття Вергілій  і Горацій, отож гуманізм і запропо- нував розуміти біблійну істину як поетичну, образи Святого Письма розглядати як художні, які читач мав розшифровувати відповідно до

 

свого рівня культури.  Виправдовуючи античну систему цінностей, гуманізм знецінив церковну традицію відлучення християнина від читання Біблії.

Борючись  із папством,  діячі Реформації на першому  її етапі за- охотили переклади  Біблії національними мовами. Це дало змогу по- знайомити письменних людей зі Святим  Письмом, але в поєднанні зі світською критикою  гуманістів-філологів призвело  до того, що воно почало втрачати авторитет бездоганного джерела істини. Книга, яку Церква  відносила  як Боже  одкровення, виявилася суперечливою й не відповідала  знанням  читача XVI століття  про природу та історію. Це підважувало престиж  не лише католицизму, а й протестантської церкви. На другому етапі Реформації протестантська теологія всіля- ко перешкоджає  світському  тлумаченню  Біблії,  рятуючи  її в завзя- тій полеміці  з ренесансною  філологією  від переведення до розряду античних літературних творів.

Неупередженому сприйняттю  біблійних   книг  найбільше  зава- жає суперечливість змісту Старого і Нового Заповітів.  Над спробами звести їх у єдине вчення ретельно працювали  богослови. Реформато- ри були вже неспроможні засвоїти стоси книжок і розмаїття теорій та поглядів на цю тему. Зовсім  по-іншому підійшов до проблеми  «узго- дження» Еразм Роттердамський, переводячи  її з богослов’я у філосо- фію. Він звернув  увагу на відсутність  духовного  начала  в юдаїстсь- кій релігійній практиці. У трактаті «Зброя християнського воїна» («Зброя») Еразм пояснював, що нова істина міститься не в зовнішніх обрядах та юдаїстських церемоніях, а безпосередньо у вченні Христа. Під вченням  Христа  Еразм  розумів  принципи  гуманістичної мора- лі. Таким  чином, створювалася програма формування нової людини через подолання застарілих  норм Старого  Заповіту.  У цій площині сформульоване Еразмом  протиставлення Нового  Заповіту Старо- му переросло  рамки  порівняння текстів, ставши  проблемою  моралі, проблемою  філософії.  Це по-своєму  використали Лютер та діячі ін- ших течій Реформації.

Новаторський підхід гуманістів  до біблійних  оповідей  виявився не в запереченні  їхньої божественності,  а в тому, що священні  тек- сти ставали об’єктом раціонального дослідження.  Церква сприйняла прагнення світських  осіб вивчати  Свята  Письмо  за оригінальними текстами як зазіхання на давню свою функцію. В обороні її передусім

JCTOPI5I CBITOBOi KYJibTYPJJ

BHCTJITIHJIH KaTOJIHQbKi6i6JiekTH, a noTiM iKaJibBiH. KaTOJIHQbKa QepK­ Ba  3BiJibH.HJia  XpHCTH.HH Bi.ll: Ha.l{3BWiallHO T.HiKKOrO ,l{JI.H  HHX  o6oB'5I3KY BHBLiaTH  CB.HTe IlHCbMO 3a  JiaTHHCbKHM nepiiiO.l{iKepeJioM (ByJIMaTa).

.l{JI.H KaTOJIH[(bKHX  TeOJIOriB  3aMaX   Ha  aBTOpHTeT   \%icTHHHOli>  TeOJIOril yoco6JIIoBaB nepeeyciM JliOTepiB nepeKJIM .6i6Jiil:HiMeQbKHH pe¢opMa­ Top  cyMHiBaBc.H B aBTeHTHLIHocTi II'.HTHKHHiKiK.H, 3anepeLiyBaB KaHoHiLI­ HiCTb  EKJie3iaCTa il AnoKaJiincHca. JliOTepoBa KpHTHKa TeKcTiB pa3oM 3 iloro nepeKJIMaQbKHMH HOBaQi.HMH,IIIO  ,l{aJio 3Mory iloMy B HiMeQbKOMY TeKCTiTIOCHJIHTH aK[(eHTH B iHTepecaX npoTeCTaHTCbKOl,l{OKTpHHH, ,l{aBa­ Jia npHBi.ll: cyMHiBaTHC.H y CB.HTOCTiBLieHH.H. ToMy cJii.ll: 6yJio po3po6HTH il yTBep.li:HTH npHHQHTIH npoTecTaHTCbKoro 6i6Jiel3MY, Bi.li:KHHYBIIIH CB.H­ TicTb   QepKoBHOlTPMHQil, pe¢opMaQiHHe BLieHH.H HanoJI.HraJio Ha  CB.H­ TOCTi cBoro TJiyMaLieHH.H  CB.HToro IlHcbMa. UIO   po6ory BHKOHaB  \%aH KaJibBiH, npamyLIH ,l{aTH BipyiOLIOMY KpHTepiilBipH B .l{o6y HailrocTpiiiiHX peJiiriHHHX icoQiaJibHHX 3iTKHeHb. KaJibBiH, Ha Bi.li:MiHy Bi.ll: JliOTepa, He cyMHiBaBC.H  B ayTeHTHLIHOCTiBCiX TeKCTiB .6i6Jiil iCTBep.ll:iKyBaB E:.l{HicTb ycix qacTHH CTaporo  iHoBoro  3anoBiTiB. AJie, Ha  iloro .li:YMKy, .li:OBO.li:H­ TH CB.HTe IlHcbMO 6e3rJiy3.li:O  .l{JI.H xpHcTH.HHHHa, B Hboro  Tpe6a BipHTH. IIepeTBopeHH.H .6i6Jiil Ha  o6'eKT BHBLieHH.H, iH.li:HBi.ll:yaJibHHX  po3.li:YMiB  i

cynepeLIOK npo ll3MicT BiH BBaiKaB IIIJI.HXOM .li:O BTpaTH icTHHHOlBipH.

Pe¢opMaQiJJ Ta 3aCa.l{H HOBO€Bponei1cbKOt MeHTaJibHOCTi

IIpoTecTaHTH3M BBaiKaE: npaQIO He O.li:BiLIHHM npoKJI.HTT.HM JIIO.li:HHH, a

6oroyro.l{HOIO cnpaBoiO. Ycnix npaQiMOiKe nepeKoHaTH JIIO.l{HHY B  11 o6- paHOCTi, B 11 IllaCJIHBOMY  nepe.li:BH3HaLieHHi. CeHc iKHTTII JIIO.li:HHH - qec­ HO npaQIOBaTH, 6yTH 3pa3KOBHM rpOMa,l{.HHHHOM, .l{OTpHMyBaTHC.H CBOlX

o6iQ.HHOK, LieCHO BHKOHyBaTH CBOlo6oB'5I3KH Bi.l{TIOBi.l{HO ,l{O CTaHOBHilla, npo¢ecil Ta MicQ.H Ha iepapxiLIHHX CXO.li:HHax. Ue eTa€ .li:JI.H JIIO.li:HHH 6oiKe­ CTBeHHHM TIOKJIHKaHH.HM; 3a .l{OTpHMaHH.H ll BHKOHaHH.H CBOlX o6oB'5I3KiB BOHa MYCHTb Bi.l{noBi.l{aTH i3BiryBaTHC.H nepe.ll: EoroM.

IIpaKTHLIHa .ll:i.HJibHicTb y cBiTiE:, 3a JliOTepoM, BH.HB xpHCTH.HHCbKOl JII06oBi.li:O  6JIHiKHbOro.  5IK  TIHIIIe  BH,l{aTHHH HiMe[(bKHH CO[(iOJIOr  MaKe Be6ep: «Pe3yJibTaTOM Pe¢opMaQil 6yJio nepe.l{yciM Te,IIIO Ha npoTHBary

KaTOJIH[(bKillTOLI[(i3opy MOpaJibHe 3HaLieHH5I CBiTCbKOlnpo<lJeciHHOnl pa­ QiipeJiiriHHa BHHaropo,l{a 3a HelHa.l{3BHLiaHHO 3pOCJIHi>  1.

1 Be6ep M. l136paHHbrerrpOlL3Be,'leHH5!.- Mocrrna, 1990.- C. 99.

 

Але якщо  в Лютера  аскетичний  і світський  обов’язки  врівнова- жені, то в Кальвіна  світський  вочевидь  переважає.  Ідея передвизна- ченості до спасіння заохочувала людей перевірити  свою обраність конкретною  життєвою  дією, а найкращим  засобом досягти внутріш- ньої переконаності у спасінні була невтомна діяльність у рамках своєї професії.

Кальвінізм спрямований не на містично-емоційну культуру,  а на аскетичну діяльність. Бог допомагає тому, хто собі допомагає; тому кальвініст  сам «створює»  своє спасіння, точніше свою впевненість  у спасінні, наслідок  систематичного самоконтролю:  обраний  чи не об- раний? Кальвіністська етична система намагалася  очистити людське життя від пристрастей,  від ірраціональних інстинктів,  підпорядку- вавши суворому й послідовному  раціоналізмові, постійному  само- контролю  й самоперевірці  їхньої етичної значущості.  Самовладання стало одним з основних ідеалів практичного життя  пуритан. «Вже в тому глибокому  презирстві,  котре відчувається в повідомленнях пу- ритан про допити пуританських страдників, чия холодна стриманість протиставлена крикливим промовам  високопоставлених прелатів  і чиновників, виявляється висока оцінка стриманості  й володіння  со- бою, що характеризує найкращих представників англійських і амери- канських джентльменів і в наші дні»1.

Кальвінізм,  лютеранство  й інші протестантські течії виробили сувору, логічну й послідовну етику праці. Праця, за їхнім переко- нанням, є визначена Богом мета всього життя людини. Небажання працювати  розцінюється як симптом відсутності  благодаті. Навіть багата людина не звільнялася від обов’язку напружено  і плідно пра- цювати. Ефективне виробництво,  підприємництво мотивуються не користолюбством і здирством,  навпаки  — це виконання релігійного обов’язку, високе  служіння  Богу, «покликання», як це формулював Мартін  Лютер. Тут вчувається поетизація і сакралізація праці зара- ди праці, в якій людина виявляє себе як особистість і як раб Божий, вступаючи до божественного космосу, до християнської історії. Макс Вебер, щоб унаочнити  сакралізацію підприємницької діяльності, ци- тує одного з протестантських ідеологів: «Якщо Бог вказує вам шлях, прямуючи яким, ви можете без збитку для своєї душі і без шкоди для інших, законним  засобом  заробити  більше,  ніж на якомусь  іншому

1 Вебер М. Избранные произведения. — С. 155.

 

шляху, а ви відкидаєте  це і обираєте  менш прибутковий шлях, то ви перешкоджаєте здійсненню однієї з цілей вашого покликання, ви від- мовляєтесь бути розпорядником Бога і приймати  дарунки  для того, щоб мати можливість  використати їх на благо Його,  коли  Він того забажає. Не для втіх плоті і грішних радощів, але для Бога слід вам працювати  і збагачуватися»1.

Багатство  розглядається не як можливість  забезпечити собі грі- ховно-безтурботне життя, а як основа служіння  вищому ідеалові. Ба- гатство  має бути наслідком  виконання професійного обов’язку. Ба- жання  бути бідним — це все одно, що бажання  бути хворим. Ділова людина стає в Новий  час ідеалом протестантизму, так само як лицар і чернець були ідеалом католицизму в добу феодального  суспільства. Найбільш привабливим стає тверезий,  практичний, стриманий у ви- явах своїх почуттів  буржуа. Протестанти знайшли,  побачили  і про- читали в Біблії лише те, що відповідало їхнім власним переконанням, що сприяло створенню нової буржуазної цивілізації. Не викликає сумнівів велике значення етики аскетичного протестантизму для роз- витку капіталізму. Спрямована на обмеження  особистого споживан- ня і всебічний розвиток виробництва, вона заперечувала, насамперед, так зване престижне  споживання як вияв  ірраціональності. Протес- тантизм  прагнув  бути релігією лицарів  раціонального буття й давав сакральну  санкцію тотальної  раціоналізації всього європейського життя.

Мистецтво доби Реформації

Попри те, що спочатку протестантизм не виявляв особливого  ін- тересу до мистецтва,  Реформація позначилася і на цій галузі людсь- кої діяльності.  Протестантський світогляд  захопив  багатьох митців, незалежно  від їхньої конфесійної належності.

Провідна  роль у розвитку  живопису  так званого Північного  Від- родження  від самого  початку  належала  Німеччині.  Мистецтво  цієї доби — мистецтво міське; воно розвивалося переважно у великих містах країни,  де розквітали наука  й ремесла,  де сильне  й заможне бюргерство гарантувало митцям постійні замовлення і спокійні умо- ви для творчості.

1 Там само. С. 190–191.

 

Роздрібненість Німеччини у XV столітті, слабкість  зв’язків  між культурними центрами  спричинили появу  великої  кількості  місце- вих художніх шкіл і напрямів. Тільки на початку XVI століття навко- ло видатних  художників  формуються школи, які перебували  цілком під впливом особистості їхніх засновників.

Можна  виділити  певні райони, що відіграли  першорядну роль у розвитку  німецького мистецтва  XV–XVI століть. Це — Нижня (Пів- нічна)  Німеччина з багатими  ганзейськими містами  (Гамбург,  Бре- мен,  Любек),  Нижній   Рейн  (Кельн   і міста  Вестфалії), Франконія (Нюрнберг, Вюрцбург),  Швабія  (Аугсбург  і Ульм),  Баварія (Мюн- хен), Середній  Рейн, Ельзас (Кольмар,  Страсбург) і Верхній Рейн (Базель, Фрейбург і міста, розташовані на Боденському озері),  Ав- стрія (Тіроль,  Зальцбург і міста вздовж  Дунаю).  В XVI столітті  ви- никає ще й саксонська  школа живопису.  Художні школи різко поді- ляються  на північні і південні. Проте впадає в очі велика відмінність між витворами нижньорейнських і верхньорейнських майстрів. Ниж- ньорейнські художники  тяжіли  до Нідерландів (адже  тоді навіть не було державного  кордону між цими двома областями), а художники Верхнього Рейну й австрійці — до італійців. Можливо, саме надихаю- чись італійським прикладом, південь країни першим став на шлях но- ваторства. В кожному разі нові імпульси виходили з південних облас- тей Німеччини,  а північ країни сприймала їх із деяким запізненням.

Німеччина пережила своє Відродження, що мало тут глибоко са- мобутній, національний характер, і прикметною рисою цього процесу був його найтісніший зв’язок із Реформацією, із притаманним їй особ- ливим  стилем мислення  і світогляду. Протягом  XIII–XIV століть  у Німеччині неподільно  панувало  мистецтво  готики.  Воно виникло  в містах і досить швидко набуло аристократичної вишуканості. Це мис- тецтво зрілої феодальної доби. Величезні споруди готичних соборів нагадують компендіуми вчених схоластів, духовна віддаленість від повсякденного та абстрактність  художніх образів близькі до містики Екхарда й Таулера.

Але вже у другій третині XV століття  становище  змінюється.  На півдні зароджуються нові течії, що силкуються розірвати міцні ланцю- ги готичного мистецтва, художники  намагаються по-новому погляну- ти на світ і зобразити його таким, яким він є. Становлення нового мис- тецтва відбувалося тим болісніше, що в Німеччині передові художні

 

сили не мали такого потужного союзника, як античне мистецтво. А готика зросла органічно як місцевий, для всіх звичний  стиль, тоді як в Італії вона великою мірою була чужорідним явищем, і перемога над нею не складала там особливих труднощів.

Епоха Відродження в Німеччині почалася  на межі XV–XVI сто- літь. Тоді німецьке  мистецтво  піднімається до висот світової  слави, розквітає  творчість Дюрера, Грюневальда, Кранаха, Гольбейна. У ні- мецьке мистецтво  вливається потужний  потік реалізму.  Образи  на- сичуються життям.  Художники немовби прозрівають; перед ними відкривається реальний  світ, прекрасний і багатий.

Однак на німецькому Відродженні позначилися  соціальні й ідеоло- гічні пристрасті. У ньому важливе місце посідають політичні та ре- лігійні мотиви. Через це в німецькому мистецтві переважав етичний складник, а естетичні елементи відігравали в ньому меншу роль, ніж в італійському. Там переважає раціоналістична основа, а мистецтво Ні- меччини  є ареною, де борються і взаємно  проникають одне в одного раціоналізм і містика. В час релігійної боротьби годі було втриматися на позиціях світлого раціоналізму. Але містицизм доби Реформації та селянських воєн — це не просвітлена неземна містичність  готичного образу, а покатована  плоть грюневальдського Христа.

Італійський ренесанс створив собі одного кумира — людину. Пів- нічні художники  однаковою мірою цікавилися людиною та її оточен- ням. (Не  дивно, що в Німеччині й Нідерландах виникли  нові жан- ри — пейзаж і натюрморт.) Проте ставлення до самого образу людини виявилося різним.

Для італійців  людина — героїчна особистість, піднесена на п’єде- стал. Німецькі  художники  полюбляли зображати  людину у звичних для неї побутових умовах. Звідси — жанровий характер німецького мистецтва, його оповідність і прагнення до моралістики.

І архітектори,  і скульптори, і живописці  за своїм соціальним  ста- новищем були цеховими ремісниками (цим, до речі, пояснюється ве- лика кількість  анонімних  творів мистецтва).  Особистість художника перебувала в тіні, її часто заступав цех, що ставив на витворі мистецт- ва тавро замість підпису майстра. Але становище  художників  різних спеціальностей було неоднаковим.

Якщо будівничий в очах городян був просто каменярем, а скульп- тор — людиною, що займається тяжкою фізичною працею, на кшталт

 

теслі, то живописець і гравер — це майстри тонкого ремесла, на кшталт ювелірного, що вимагає фантазії та спостережливості. Працюючи для книговидавців, живописці  і гравери  зустрічалися з найвідомішими людьми свого міста, з ученими  гуманістами  і природознавцями.  Го- туючи ілюстрації до книг і атласів, знайомилися зі змістом наукових праць і гуманістичних творів. Усе це допомагало художникам ставати культурними та освіченими людьми.

Графіка,  наймобільніший жанр  образотворчого  мистецтва,   що має можливість  розмножити зображення в багатьох тисячах примір- ників і зробити його доступним багатьом тисячам людей, у добу соці- альних зіткнень  і загостреної  ідеологічної  боротьби  набула величез- ного значення.  Художник  не міг уже бути осторонь подій, він ставав їхнім учасником. Звідси гострота й актуальність,  характерні саме для німецької графіки.

Колізії німецького мистецтва особливо яскраво втілилися в твор- чості Альбрехта  Дюрера  (1471–1528 pp.).  Дюрер  став свідком  усіх струсів Реформації. Тому йому менш за все властиве  спокійне  спо- глядання.  Він глибоко замислюється над довколишнім світом, на- магаючись зрозуміти  його, критикує,  сумнівається і часто страждає. Він — внутрішньо розірвана людина. Разом з Дюрером і подібними до нього з’являється новий тип людини з настійливим прагненням гар- монії існування,  високих форм життя, зі страдницькими сумнівами  в тому, чи можна такої мети досягти, чи можна пізнати істину.

Дюрер творив переважно у двох жанрах — у гравюрі (на дереві та міді) й малярстві.  В циклах дешевих популярних дерев’яних гравюр, що раніше  передавали  релігійні  ідеї середньовіччя, Дюрер  виражає світовідчуття бюргерства, нової суспільної сили.

Ранні гравюри Дюрера зображають  сцени з навколишньої дій- сності, з сильним  ухилом  до моралізації.  Часто трапляються, однак, і алегорії з використанням античних  тем, також призначені  викона- ти морально-дидактичні функції. Неспокійний час, коли жив Дюрер, спонукав його 1498 року створити серію гравюр на дереві на теми Апокаліпсиса. Зображуючи крах земних благ, кару, що впала на голо- ву сильних, Дюрер виражав своє почуття неспокою перед несталістю всього земного, тривогу з приводу тяжких і кривавих соціальних кон- фліктів. Дюрер відчував радість від свободи й розмаїття життя, що прийшло на зміну вузькості та скутості Середньовіччя, але одночасно

 

відчував і загострення суперечностей,  несталість  як індивідуального існування,  так і соціальних  порядків.  От чому вершинами  його мис- тецтва є такі гравюри, як «Лицар, смерть і диявол», «Ієронім  у келії» та «Меланхолія». Ці твори  сповнені  глибокого  песимізму,  поганих передчуттів, прагнення зректися  світу, усамітнитися. За глибиною думки це істинно «філософські» гравюри.

Бурхливим подіям Реформації Дюрер присвячує величезний жи- вописний  диптих «Чотири  апостоли»  (Мюнхен,  1526 p.). Зважаючи на супровідні тексти, картини спрямовані  проти лжепророків. Це зо- браження  мужів стійких, впевнених  у собі, могутніх думкою і волею. Альбрехт Дюрер — художник, мислитель, природознавець, механік — постає перед нами як величезна  постать у світовій культурі.  Навряд чи  можна  назвати  іншого  живописця германомовних народів,  чия творчість мала би більше історичне й художнє значення.

Другий  видатний  художник  цього періоду — Матіас Грюневальд (початок XVI ст.). Його особливо цінують експресіоністи як одного зі своїх предтеч. Творчість Грюневальда вказує на зв’язок з Гольбейном Старшим, на деякий вплив нідерландських колористів  і художників- фантастів на кшталт Босха. Порушення всіх класичних канонів краси дає йому змогу яскраво передати розпад середньовічного суспільного укладу. Для очолюваної Грюневальдом мистецької течії характерні експресивне,   яскраво  реалістичне зображення  страждань  і  смерті,

«містична» фантастика світлової гри. Грюневальд створив серію кар- тин «Розп’яття» з виразними мотивами  протесту  проти насильства. Всі названі особливості  основного періоду творчості Грюневальда не перешкодили йому наприкінці життя  створити  для кардинала Аль- брехта Бранденбурзького картину  «Маврікій та Еразм»  — витвір  у цілком класичному «великому  стилі» Відродження.

Як живописець Грюневальд  не знає рівних собі в Північній  Єв- ропі у першій половині  XVI століття.  Його фарби яскраві  й насиче- ні, він не боїться найсміливіших ефектів, замінюючи відсутню в його живописі  правильність анатомії і перспективи надзвичайним напру- женням світла й колориту.

В ту саму епоху (1472–1553 pp.) жив великий  німецький  живо- писець Лукас Кранах  Старший.  Більша  частина  його творчого жит- тя пройшла  в місті Віттенберзі.  Він був прихильником Реформації і другом Мартіна  Лютера. В ранніх живописних творах («Розп’яття»,

 

«Відпочинок на шляху до Єгипту») Кранах прагнув подолати пізньо- готичні традиції, умовність і орнаментальність, створити правдиві образи, пройняті  духом гуманізму.  Велику  роль відіграє в картинах Кранаха поетичний, багатий деталями пейзаж. Риси мистецтва Від- родження  і традиції  готики  переплітаються у Кранаха  в зображен- нях Мадонни,  біблійних  і міфологічних персонажів.  Найбільшої ро- мантичної  виразності  й гостроти  характеристики Кранах  досягнув у портретах  Мартіна  Лютера і Філіппа Меланхтона.  В пізніх творах Кранаха переважають  вишукані  міфологічні й алегоричні сюжети, посилюються  риси штучності, манірності.

Ганс Гольбейн Старший  (бл. 1470–1524 pp.) сформувався як ху- дожник  під впливом  нідерландських і ельзаських  митців. Уже 1493 року він виступає як досконалий  майстер складня Аугсбурзького  со- бору. Деякі  риси  його живопису  обіцяють  нову добу, хоча в зобра- женні людських типів загалом зберігається пізньоготична схема.

Ганс Гольбейн Молодший (1497–1543 pp.) — найяскравіший виразник ідей  так  званого  німецького  Ренесансу,  що розвинувся з традицій  індивідуалістичного гуманізму  й шукав шляхів  художньо- го вираження в єдності  з класичним стилем  італійського  Високого Відродження. У портретному живописі Гольбейна Молодшого від- чувається  глибока  щирість  і чесність майстра, який  передає зовніш- ній вигляд  і внутрішній  світ людини без прикрашування, з великою майстерністю  художника-живописця. Гольбейн  Молодший був  та- кож прекрасним графіком.  Йому  належать  малюнки  для гравюр на дереві — сюїта «Танок смерті», сорок зображень смерті представників різних станів і професій. Вони є одним із найяскравіших зразків релі- гійної, соціальної та політичної  сатири.

Босх (Ієронімус ван Акен) (бл. 1450–1516 рр.) — нідерландський живописець.  Народився і працював у Північній  Фландрії. Творчість Босха  ще міцно пов’язана  зі середньовіччям, сповнена  фантастики, складних алегорій, релігійних  уявлень про кінець світу.

Суспільні та політичні суперечності часу зламу феодальних структур зумовили  трагічний, іноді вкрай песимістичний характер багатьох  його творів  (триптих «Страшний Суд»,  «Рай»,  «Пекло»). Але в творчості  художника,  що вийшов  із середньовічних цехових кіл, розвинулися і прогресивні  тенденції. В неї проникають народні мотиви, сатира, де критикуються вади духівництва і вчених схолас- тів, забобони, пожадливість, глупота («Віз сіна»).

 

Пітер  Брейгель (бл.  1525–1569 pp.)  — великий  нідерландський живописець.   В  епоху,  коли  в  нідерландському живописі   панував стиль італійського  Відродження,  Брейгель продовжував старі нідер- ландські  традиції. Однак  за явного прагнення реалізму  він відійшов від натуралізму ранніх  голландців,  і його треба визнати  предтечею рубенсівського стилю.

Графіка Брейгеля в рисунках  і гравюрах характерна  широким розмахом. Поряд зі звичайними видовими  нарисами  трапляються складні композиції  моралістичного або сатиричного  спрямування, в яких він за багатством уяви і сміливістю комбінації є гідним наступ- ником Ієронімуса Босха.

Слід мати на увазі «межовий» характер  згаданих діячів. Лютер, Босх, Дюрер і Брейгель одночасно належать середньовіччю й Новому часові, католицизмові з його всесвітньо-універсальними настановами й Реформації, що дала потужний поштовх виникненню буржуазної ци- вілізації і національних  держав.

Рекомендована література

1. Бенеш Р. Искусство Северного Возрождения. — Москва, 1973.

2. Гершензон-Чегодаева Н. М. Брейгель.  — Москва, 1983.

3. Капелюш Ф. Д. Религия раннего капитализма. — Москва, 1931.

4. Либман М. Я. Немецкая скульптура  1350–1550.  — Москва, 1980.

5. Немилов А. Грюневальд. — Москва, 1972.

6. Очерки  из  истории  гуманистической и реформационной мысли.  — Москва, 1978.

7. Ревуненкова Н. Ф. Ренессансное свободомыслие и идеология  Рефор- мации. — Москва, 1988.

8. Смирин  М.  Н. Народная реформация Томаса  Мюнцера  и  Великая крестьянская война. — Москва, 1956.

9. Эразм Роттердамский и его время. — Москва, 1989.