Ділова кар’єра - Навчальний посібник (Дахно І. І.)

16.4. Інші корпоративні свята

У цьому підрозділі стисло розглянемо найпоширеніші свята, що трапляються у колективах.

 

16.14.1. День народження

Щодо цього дня є дві точки  зору. Одна з них відображається словами з пісні: «К сожаленью, день рожденья только раз в году!». Іншу точку зору висловив американський письменник — гуморист Марк  Твен. Журналіст запитав: «Чи любите ви День народжен- ня?». Письменник відповів: «Так, але не свій.» Чужий День наро- дження приносить веселощі, а свій — ще й клопоти. Чужий День народження — завжди кращий. Давно доводилося автору чути, що у Німеччині у Патентному відомстві існувала традиція — іме- нинник на роботу не виходив. Роботодавець вважав, що у такому разі втрачається один людино — день. Якби іменинник виходив на роботу — то паралізувалась би діяльність  всього відділу.  Коли автор запропонував перенести німецький досвід на вітчизняний грунт, то великий викладацький колектив найкращого ВУЗу Укра- їни загудів на зборах і почав дивитися на автора як на ворога наро- ду. Отже, День народження є такою об’єктивною реальністю, яку не можна обминути, як і смерті. Хочеш чи не хочеш святкувати — мусиш! Сумніви  у доцільності  святкування з’являються, мабуть, уже в другому півстолітті життя працівника. У більшості  людей у першому півсторіччі сумнівів ще немає. Мабуть, невелика частка працівників вважають «накриття галявини» жахливою повинніс- тю. Втішає те, що її виконують всі. Масштаб іменин у кожній фірмі і у кожному випадку може бути різним. Це може бути лише торт. Це може бути і таким шикарним фуршетом, який розпочинається у п’ятницю надвечір, а закінчується у суботу вранці.  У першому випадку  алкогольні напої можуть  бути відсутніми. Якщо  хтось стверджує, що вони можуть  бути відсутні  і у другому випадку, то автор цієї книги з цікавістю подивився б на таку людину. Її дум- ки були б надзвичайно оригінальними.

Далі зупинимося на тому, що зазвичай роблять іменинники та гості на такому важливому заході.

Іменинник про свій День народження  повідомляє колег за- вчасно. У багатьох організаціях за днем народження слідкують кадрові служби.  Ще й не аби як слідкують! Автор хотів щоб його

60-ти річчя сплило тихо й непомітно. Кадрові служби тайком роз- крили  громадськості цю велику таємницю.  Імениннику довелося належним чином реагувати на сподівання колективу.

 

У багатьох офісах існує внутрішня електронна розсилка з на- гадуваннями чий День народження того дня святкується  в колек- тиві. Вважається доцільним продублювати ці повідомлення запро- шеннями  іменинника на вечірнє чи обіднє святкування. Колеги завжди зуміють налаштуватися на свято. Якщо є потреба, то слід попередити Службу безпеки компанії про приїзд гостей з інших компаній чи організацій. Імениннику слід скласти план дня. Хоч він і святковий, але одночасно і робочий. Врахуйте,  що на свято зможуть прийти не всі співробітники. Дехто буде виконувати тер- мінову роботу. Від сміху та пісень не всі будуть у захопленні.

Не гріх  співробітника з його Днем народження поздоровити двічі. Першого разу вранці — коли він прийшов на роботу. Можна подарувати букетик квітів чи вручити інший невеликий, але при- ємний подарунок.  Вдруге можна цього поздоровити разом з усім колективом.

Слід ретельно подумати про меню. У робочій обстановці, як правило, користується популярністю піца.  Недоречно розносити у відділи шматки торта, поклавши їх на чорновики. Всім нині відо- мо переваги (як і недоліки) одноразового посуду.

На столі має бути яскрава скатертина і серветки. Можна вклю- чити  нейтральну радіохвилю чи поставити диск з нейтральною музикою. На дверях та робочому місці  можна розмістити  гостин- ні написи типу «Ласкаво просимо», «Заходьте до нас», «Такому то співробітнику сьогодні стільки то років».

Для того, щоб створити атмосферу свята, іменинник має до- класти зусиль. На те він і іменинник. Такі  зусилля — один раз на рік і горб від цього не виросте.

Слід уважно слідкувати за гостями.  Не можна залишати без уваги жодного з-поміж них. Дякуйте за увагу та подарунки.

Гості мають обов’язково прийти на іменини. Ви не прийдете — то й до вас не прийдуть. Нормальні люди завжди чекають на гостей. Іменинник — не виняток з правила.

Подарунок є обов’язковим атрибутом. Іменинник завжди (хай не відверто, а в душі) чекає, що йому щось принесуть. Подарунком він буде хвалитися вдома та перед друзями.

Гостям слід бути веселими і комунікабельними. Розвеселяючи людей, що зібралися, гості не повинні забувати заради кого вони зі- бралися. Слід час від часу спрямовувати свою увагу на іменинника. Це — його день. Наступний буде аж через рік.

 

Ті гості, які вміло ведуть себе на іменинах, заслужать вдячність іменинника. Та й інші колеги будуть запрошувати такого комуні- кабельного працівника на свої заходи.

Про те чи запрошувати начальство на іменини чи не запрошува- ти — готових рецептів не має. У кожному монастирі — свій статут. Існують компанії та організації, де начальство не ходить на іменини співробітників з метою, щоб ніхто не ображався.

На іменинах п’ють. Ще й немало. Ті ж гості, які не п’ють, змо- жуть побачити у співробітників ті якості, про які і не здогадували- ся., та почути таку інформацію, яку за інших обставин не почули б.

Отже, святкуйте  Дні  народження  поки  це святкується. Це вносить певне розмаїття в виробничий  процес. Якщо  і Й. Сталін не спромігся скасувати Дні народження, то що вже й говорити про його наступників?

16.4.2. Міжнародний  жіночий день

Свято, запропоноване комуністкою Кларою Цеткін, виявилося настільки життєздатним, що пережило падіння соціалізму. Низка постсоціалістичних країн  пробували від нього відмовитися, але змушені були згодом до нього повернутись. Прикладом може слугу- вати Туркменістан. Перший президент цієї країни свято скасував, а другий — його відновив. Колись невідомий автор з нагоди цього свята склав віршик, у якому були і такі слова:

«Восьмое марта близко, близко, А покупать  подарки лень.

Не подведи хоть ты… –

В Международный женский день!»

Автор цієї книжки спеціально не зазначив одне важливе сло- во і сподівається, що його відгадають читачі. Зазначимо, що того у жінок немає, але їм воно ніяк не шкодить.

З нагоди Міжнародного жіночого дня в офісі обов’язково слід влаштовувати свято та привітати з ним жінок — колег.

Що ж подарувати? Ще ніхто  у світі  не помилявся,  якщо  да- рував жінкам квіти, а дітям — морозиво. Всі без винятку жін- ки  люблять отримувати  у подарунок  квіти. Мільйон  червоних троянд любить не лише Алла Борисівна Пугачова.  Їх любить і

 

Надія миколаївна  Чорнуха  — директор Інституту міжнародних відносин і лінгвістики Міжрегіональної Академії управління пер- соналом. Вона — безпосередній начальник автора цієї книжки.

Це закладено на генетичному рівні. Якщо квітів здається зама- ло, то можна подумати над тим, що слід подарувати, окрім квітів.

Якщо  босом є жінка, то економити  на подарунку недоречно. Подарунок  від колективу має бути яскравим,  солідним і в той же час таким, який змусить начальницю відчути  що вона прекрасна і чарівна жінка — начальниця. Жінці — начальниці  доречно да- рувати бізнес- аксесуари (наприклад, електронний  перекладач, мобільний  телефон з логотипом відомого кутюр’є, портмоне або візитівницю). Зустрічаються поміж частини людства й опоненти щодо бізнес — аксесуарів, як подарунку на Міжнародний жіночий день.

Можна подарувати статуетку із зображенням знака зодіаку. Жінки схильні  до астрології.  Якщо начальниця  полюбляє старо- вину, подарунок для неї можна придбати в ювелірній крамниці.

Жінкам — колегам не рекомендують дарувати побутові елек- троприлади та кухонні речі. Навіть якщо ці товари є елітними. Хай про них потурбується її сім’я. Практика свідчить, що саме так воно й відбувається.

Досить доречними вважаються такі подарунки: живі рослини в оригінальних горщиках; сувеніри;

листівки; чашки; скриньки; фотоальбоми.

Чоловікам доречно утриматися  від придбання косметики. Не потрібно влізати у чужу справу. Слід уникати предметів, які можуть асоціюватися з хворобою чи невдачею. Негативну реакцію (хай і приховану) може викликати, наприклад, розкішний браслет з вмонтованим електронним  приладом для вимірювання артері- ального тиску. Слід бути надзвичайно обережними і тактичними з подарунками гуморного змісту. Не можна нехтувати і забобонами. Наприклад, носові хустинки асоціюються зі сльозами, гострі пред- мети — зі сварками. Не дарують дзеркала. До переліку небажаних подарунків можна ще зарахувати значки на шпильці, заколки, подарункову холодну зброю без піхов.

 

Знавці жіночих душ (а також і тіла) рекомендують влаштову- вати фуршет для жінок — колег. Невелика «галявина», накрита в обідню перерву, залишить приємні  згадки про святкування.

Накривати галявину наприкінці дня не рекомендують. Не кож- на жінка погодиться залишитися в такий  день на роботі. Навіть якщо знає, що на неї очікують поздоровлення.

Підготовку до свята не слід відкладати на останній день. Все потрібно робити вчасно. Якщо відкладати наприкінець, то виявить- ся, що не залишилося ні часу, ні сил на придбання оригінальних подарунків чи створення вдалого сценарію для святкування свята

8 Березня.

16.4.3. День сміху

Статистичні дані свідчать проте, що 1 квітня 70\% людей збира- ються розіграти кого — не будь зі своїх знайомих. Розіграші є дуже популярними серед працівників. Майже всі чоловіки і 80\% жінок, які взяли участь в опитуванні, проведеному одним з українських сайтів, заявили, що розіграли кого — не будь з колег, принаймні, одного разу. Половина з них зізналася, що продовжують  розігру- вати щодня.

Впродовж історії людства жартівники всіх часів і народів при- думали розмаїття способів розіграти і розсмішити людину.

Оскільки працездатне населення більшу частину Дня сміху проводить на роботі, то об’єктами  розіграшу  стають, передусім, співробітники.

Прибиральниці натирають милом лінолеум. Секретарші під- кладують  начальникам  любовні записки  від анонімних відправ- ників, охоронці міняють місцями  на автомобілях номерні знаки, генеральні директори  приходять  на роботу у піжамних штанах поверх звичайних і очікують на першого сміливця, який зважиться натякнути про конфуз. У пресі були поради щодо розіграшу  спів- робітників за допомогою двостороннього скотчу, кількох пачок стікерів та фольги.

За допомогою скотчу  можна приклеїти до письмового столу, наприклад, комп’ютерну мишу,  письмовий  прибор, телефонну трубку. Дещо можна приклеїти і на стелі.

 

Паперовими стикерами  можна заклеїти все робоче місце на- чальника: монітор,  клавіатуру тощо. За допомогою фольги мож- на обгорнути низку предметів. Шпильок найбільше слід чекати з боку студентів чи бізнесменів. Кожна людина того дня цілком виправдано очікує над собою розіграшу  з боку рідних, друзів чи колег. Поміж саморобних жартів мало по — справжньому смішних і дотепних. У більшості випадків жарти банальні. Інтернет містить чимало ідей щодо жартів. На практиці вони не завжди викликають очікувану реакцію. Ініціаторам відповідають агресивно та з роз- дратуванням.

За організацію розіграшів беруться найчастіше  працівники так — званих event — агентств («event» англійською мовою означає

«подія»). Вони стверджують, що найкращий розіграш відбувається тоді, коли найгучніше сміється той над ким пожартували.

Нині  в Україні День сміху нерідко використовується  як при- від для влаштування  корпоративу. Все ж таки прецеденти вже є. Співробітників вивозять на природу і в атмосфері абсолютних ве- селощів проводяться різноманітні ігри. Захід призначається для згуртування фірми. Вартість першоквітневих корпоративів може бути різною — і малою, і великою.

У пресі повідомлялося, що вартість розіграшу  одного росій- ського чиновника сягнула 50 тисяч доларів. Приятелі жартома відрядили його до Швейцарії виступати з доповіддю.

Кошторис розіграшу мав такий вигляд:

оформлення запрошення  від ООН на офіційному  бланку —

300 доларів;

послуги перекладачки — 2 500,00 доларів;

машина з водієм — 4 800,00 доларів;

номер у готелі — 6 000,00 доларів;

вартість  авіаквитка для  чотирьох  друзів  чиновника  —

3 000,00 доларів;

вартість проживання друзів у готелі — 16 000,00 доларів;

оформлення віз на всю групу — 3 300,00 доларів.

Разом: 36 000,00 доларів. Фірмі, яка організувала розіграш, додатково сплачено комісійні у обсязі 25\%від загальної суми.

Зазначений кошторис ще раз наводить на думку про справедли- вість слів філософа Л. Фейєрбаха про те, що у хатинах люди дума- ють інакше, ніж у палацах. Залишається додати, що й не однаково жартують.

 

Оператори сфери послуг стверджують, що не дивлячись на те, що вони мають чималий арсенал оригінальних жартів, нині  ком- панії  залучають ще мало професійних жартівників, а переважно покладаються на власні сили.

Кожний відділ компанії планує цей день по своєму. Найбільше переваг мають системні адміністратори. Вони найбільші мастаки на розіграші. Можуть, наприклад, перекинути співробітникам «ро- бочий стіл» або помістити у систему комп’ютера смайл, що буде з’являтися на моніторі  кожного разу, коли співробітник буде да- вати комп’ютеру будь — яку команду.

16.4.4. Вечірка флірта

Катастрофічна зайнятість вдень та вечори наодинці  — є сер- йозною проблемою жителів великих міст світу.  Ті,  кому  вечори наодинці набридли, можуть погратися у вечірки флірта. Бажаючі погратися знайдуться.  Якщо  не поміж знайомих  то в Інтернеті. Клубні вечірки флірта вже кілька років  користуються популяр- ністю у Європі та США,

Знамениті клубні вечірки за свій початок мають домашні вечір- ки.  Хтось пообіцяв познайомити  друга з симпатичною  дівчиною. Щоб діяти не прямо «в лоб», вирішив замаскувати сватання під звичайну вечірку  з дотепними іграми. Знайшлося чимало бажаю- чих взяти у них участь.

Слід виконати оцінку наявних ресурсів, — площу квартири та кількість меблів. Потрібно зручно розмістити гостей. Вони не пови- нні відчувати що ніби знаходяться у переповненому вагоні. Запро- шені мають сидіти на канапах або за столиками по дві або по чотири особи — дві дами і два джентльмени.  Гостей слід повідомити про дрес — код. Хай вони приходять модно і зручно вдягненими  — як на перше побачення. Завчасно слід виготовити  беджі з іменами. Бейджі роздаються на вході. Щоб у перші хвилини гості не відчу- вали ніяковості і не знали куди себе подіти, слід організувати для них фуршет чи запропонувати легкі  закуски.

Класична вечірка флірту відбувається так.

1. Учасники отримують номери і сідають за столики, позначені відповідними номерами. Звучить приємна життєрадісна музика.

 

2. Ведучий оголошує тему розмови. Всі спілкуються.

3. Потім кожна дівчина за сигналом пересідає за столик з на- ступним номером. Вдала тривалість перебування за одним столи- ком для клубної вечірки — 5–7 хвилин.

4. Щоб у людей не запаморочилась голова від мелькання нових облич, через кожні 20–30 хвилин потрібно робити 10 — ти хвилин- ну перерву. Під час перерв проводяться конкурси і танці.

Головна небезпека клубних вечірок — спори і лайки. Дехто не хоче йти від столика, який сподобався. Дехто умудряється мимо- хідь образити співрозмовника. Саме для цього і потрібний ведучий. Він розв’язує проблему і не допускає скандалу.

Для кожного слід роздрукувати запрошення. Воно має містити правила поведінки на флірті. Флірт є грою. Кожна гра, як відомо, має свої правила. Двома основними правилами є:

неухильне підкорення господарці дому;

тактичність.

Існує низка  американських фільмів, де зображено класичні вечірки флірту. Вони виконують роль своєрідних свах для знайом- ства тих людей, які хочуть познайомитися, але зазвичай не мають на це часу. Вечірки можна влаштовувати і у великих колективах.

Далі анекдот.

На роботі перелаялися між  собою співробітниці. Покликали начальника відділу щоб він відновив справедливість. Той прийшов. Жінки продовжували лементувати і не можна було зрозуміти  що й до чого. У начальника  луснув терпець. Він наказав, щоб суть конфлікту виклала найстарша. Негайно всі замовкли.