Ділова кар’єра - Навчальний посібник (Дахно І. І.)

4.4. роботодавці-обманщики

Є й такі. І не мало. Способів обману недосвідчених та водночас доброзичливих пошукачів роботи існує чимало.

У сфері працевлаштування, як  і будь-якій сфері людського життя, є місця не лише для подвигів, а й для шахрайства. Пошукачі роботи часто зустрічаються з дивними пропозиціями. Їхній резуль-

 

тат однозначний — пошукачі не заробляють гроші, а втрачають їх. Для заманювання довірливих пошукачів шахраї у спеціалізованих виданнях  поміщують оголошення про вакансії, що відкрилися. Зупинимося на найголовніших способах шахрайства у сфері пра- цевлаштування.

Карусель є давнім, відомим, надійним способом, який успішно продовжує застосовуватися. Функціонує він так.  Людину  беруть на роботу з випробувальним терміном. Цей термін згідно з досяг- нутою з шукачем домовленістю не оплачується. Як правило трива- лість випробувального періоду — один місяць. Шукачеві роботи на- тякають, що випробування закінчиться хеппі-ендом, тобто матиме щасливий кінець. Наприкінці терміну і незалежно від справжніх результатів «шаровик» повідомляє тимчасовому працівнику, який потрапив на гачок, що він не влаштовує фірму. На звільнене місце береться черговий простачок.

Підвидом каруселі є практика, за якою зарплата сплачується у розмірі 50\%, зате випробувальний термін встановлюється якомо- га довшим. Після його закінчення працівнику показують на двері. Отже, він попрацював (і, напевне, добросовісно) за зарплату, що була вдвічі меншою.

Практиканти. Дуже  рідко роботодавці платять гроші  тим, хто проходить практику. Як правило, вузи платять таким робото- давцям гроші за проходження практики їхніми студентами. Автор книги знає, що фірми з неохотою беруть студентів на практику. Очевидно, фірмам невигідні студенти-практиканти. У абсолютній більшості випадків практиканти працюють за «дякую», а то і без цього.

Обіцянки-цяцянки. Основними елементами цього прийому є ма- ленька зарплата і великі обіцянки. У цих обіцянках стверджується, що незабаром настануть такі часи, за яких фірма просто не знатиме, як відбитися від нападу грошей і тоді зарплата цього працівника сягне астрономічних розмірів.  Зрозуміло,  що такі  часи не наста- нуть, а зарплата як була мізерною, то такою і залишиться. Дові- рливі співробітники тривалий період працюють недоплаченими.

«Титул». Керівники-шаровики придумують престижні назви посадам з низькою заробітною платою. Чим нижчою є посада і чим меншою зарплата — тим гучніше назва посади. Рекламного мене- джера можуть іменувати директором з реклами; верстальника —

 

головним дизайнером; людину,  що набирає текст — оператором комп’ютерного набору, а то й провідним фахівцем з інформаційних технологій. Є чимало працівників, які пишаються  своїм титулом на візитівці і тривалий час працюють за дрібну зарплату.

Навчання. Шукачам роботи роботодавці нерідко рекомендують пройти навчання на різноманітних платних  курсах. За це гаран- тують працевлаштування. Після закінчення курсів дійсно можуть працевлаштувати. Часто це буде промоутерська робота, за якої пі- шоходам намагатиметься продати певні товари.

Оголошення. Часто містять інформацію про пропоновану зарп- лату, яка значно перевищує пересічну зарплату у певній сфері або й взагалі є небаченою. Вимоги  до кандидатів  на вакансії  є дуже нечіткими. Часто взагалі будь-які обмеження відсутні. Немає ві- кового цензу. Не вимагається досвід роботи та спеціальна освіта. Мало інформації про саму фірму та про функціональні обов’язки. Часто не вказується назва посади та сфера діяльності.

Співбесіда. Часто відбувається у масовому порядку, тобто пото- ком. Кандидатів можуть запрошувати на загальну лекцію. Внаслі- док співбесіди випливає, що шукачі роботи мусять виконати певну попередню оплату. Прокурори кажуть: «Була б людина, а стаття знайдеться». Шахраї у сфері працевлаштування завжди знайдуть за що пошукачеві потрібно попередньо оплатити.  Це може бути плата за навчання, спецодяг, витратні матеріали, відкриття зарп- латного рахунку у банку, товари для подальшого продажу тощо.

Недобросовісний посередник. З’явилися  фірми, які видають себе за агентства з працевлаштування. В оголошеннях вони про це не кажуть. Під час телефонної розмови стверджують,  що є безпо- середніми роботодавцями. Запрошують до кадрових служб секре- тарів, адміністраторів, офіс-менеджерів, менеджерів з персоналу. Обіцяні зарплати дуже завищені. На співбесіді ж вияснюється, що мова йде про мережевий маркетинг. Пошукачам пропонують опла- тити товар, який вони будуть реалізовувати. Заманені на кур’єрські посади працівники виявляють,  що їх робота немає нічого  спіль- ного з кур’єрською. Це, як правило, молоді люди, які намагають- ся проникнути на підприємства і в організації з метою реалізації книг, квитків у театр, косметики, дрібної побутової техніки тощо. На практиці такі кур’єри у більшості випадків одержують звичайну зарплату, їм можуть сплачувати проїзд і мобільний телефон. Шах- раї ж обіцяли високу щоденну оплату та інші блага.

 

Шахраї  з агентств з працевлаштування заманюють на посади менеджерів з туризму людей без досвіду роботи і знання іноземних мов. Обіцяють солідну зарплату та зарубіжні мандрівки. Невдо- взі ж виявиться, що спочатку потрібно буде пройти платне навчан- ня, купити навчальний тур та кілька путівок для своїх знайомих.

У сфері надомної роботи шахрайство працює за такою схемою. Спочатку відбувається платне навчання надомників. Потім надом- никам продають витратні матеріали. Коли ж надомники приносять готові вироби, то роботодавці відмовляються їх приймати.

Шукачам роботи фахівці радять дивитися на світ реальними очима. Пам’ятайте, що високі  зарплати є дуже поширеними при- манками. Слід негайно припинити контакти, почувши про те, що за працевлаштування слід платити.

Бажано мати справу з безпосереднім роботодавцем-фірмою, що опікується конкретною сферою діяльності.

4.5. Вдачі і невдачі у працевлаштуванні

Пошук вдалого працевлаштування  вимагає великих зусиль, терпіння, моральних,  а часто і матеріальних  затрат. Що ж поді- єш — «Без труда — не вытянешь и рыбки из пруда».

Для того, щоб знайти вдалу роботу, слід дуже цього хотіти  та бути впевненим, що саме так і трапиться.  Впевненість у собі має неодмінно бути. Слід мріяти, обговорювати з друзями проблеми, які виникли, цікавитися їх баченням шляхів подолання труднощів.

Кажуть, що чим настирливішим є бажання,  тим більше на- копичується інформації  і тим активніше над проблемою працює мозок. В результаті знаходяться шляхи  розв’язання  тієї чи іншої проблеми.

Слід зауважити, що ринок праці є ринком. Ринку ж притаманні товар, попит, пропозиція. Пропонувати себе і свої таланти — не со- ромно. Зрозуміло, що хвалити себе кожна людина може по-різному. Шукач роботи, якщо ж він хоче її знайти, неодмінно має сповістити зацікавленим посадовим особам фірм чи організацій інформацію про свою освіту, професійній досвід, навички та всі доречні ділові якості. Далі хай отриману інформацію оцінює роботодавець.

Колись одного прапорщика запитали, що він уміє робити. Той відповів,  що зможе в автомобілі вночі за темноти точно і порівну

 

розлити пляшку горілки у 3 стакани.  Зробили експеримент.  Ви- явилось, що цю операцію прапорщик виконав справді блискуче. Він знав, що наливаючи горілку з півлітрової пляшки буде двад- цять одне булькання. Тобто по сім булькань на стакан. Отже, сім булькань в один стакан, ще сім — у другий, а решту — у третій.

Ніхто не ставить під сумнів можливості впливового покровите- ля. Казки Шарля Перро закінчуються роллю та діями покровителя. Він може забезпечити гарну посаду, високу заробітну плату, лояль- ність до працівника з боку начальства. Ставлення колег до протежо- ваного працівника покровитель не у змозі забезпечити. Свій імідж доведеться створювати щоденними зусиллями.  Ті, кому вдалося працею і характером довести, що посаду посідають справедливо, вписуються у колектив і проблем не мають.

Працевлаштування — це марафонська, а не спринтерська дис- танція. На першій потрібно вміти розраховувати сили та їх витра- чання у часі. Стосовно ж пошуку роботи це означає, що її потрібно шукати доти, поки вона не знайдеться. Період пошуку залежить від об’єктивних та суб’єктивних чинників (ділова активність, профе- сійний рівень, ситуація на ринку праці, вимоги до шукачів роботи. До уваги слід брати і так зване «спортивне щастя», адже ж давно відомо, що комусь везе у картах, а комусь — у коханні.

Зазвичай, збір інформації  про вакансії, розсилання резюме, налагодження  контактів та зв’язків з кадровими агентствами за- бирають від одного до трьох тижнів.

Потім починають надходити запрошення на співбесіди. Шука- чу роботи, очевидно, доведеться відвідати кілька фірм. Це забирає

2–3 тижні. Після співбесіди роботодавець обіцяє визначитися, за- звичай, впродовж одного тижня. Отже, приглядини роботи загалом заберуть від одного до трьох місяців  за умови активного  пошуку і реальної оцінки своєї конкурентоспроможності на ринку праці та гнучкості пошукача щодо умов праці та зарплати.

Поширеним лозунгом у середовищі фахівців, які діють на рин- ку праці, є: «Ловити потрібно сіткою, а не вудочкою». Лозунг озна- чає, що чим ширшим буде розмах пошуків, тим більше буде шансів на успіх.

Слід розіслати резюме кадровим агентствам і рекрутинговим фірмам. Пам’ятатимемо застереження про різницю між ними. Ре- крутинговим агентствам платять фірми, що шукають собі потрібні кадри.

 

Пошук ускладнюється для чоловіків віком понад 35 років. Для жінок віком понад 40 років двері агентств практично закриті. Шу- кати  роботу можна й у державних  центрах зайнятості. Там теж трапляються цікаві оголошення.

Резюме слід надсилати тим організаціям та фірмам, які ви- кликали ваш інтерес, хоч ці юридичні особи і не подавали оголо- шень про набір працівників. Такий  крок рекрутери  називають

«самопрезентація».  Може виявитися  досить ефективним. Цікаво складене резюме рідко залишається поза увагою. Кажуть, що ніщо так швидко не орієнтує людину на місцевості як пошуки туалету. Ніколи і людина не буває досконалішою ніж коли вона заповнює анкету для прийому на роботу.

У жодному разі не можна скаржитися на людину, від якої очі- куєте допомогу у пошуку роботи. Не слід про себе створювати вра- ження страждальця. Такій людині варто стисло описати ситуацію і попрохати подумати над тим, чим би вона могла вам допомогти.

Майте на увазі, що вам можуть запропонувати зовсім не те, або дещо не те, що ви шукали. У багатьох випадках варто погодитися на те, що пропонують, і продовжувати  подальші пошуки. Для по- чатку добре, що у долоні з»явилася синиця. Якби у ній ще з»явився і той журавель, що поки що літає у небі, то було б ще краще.

Без сумніву, настане час, коли знайдете те, що шукали.

У теорії пошук роботи має вигляд досить простого ланцюжка: розсилання резюме — співбесіда — робота. На практиці пошук роботи значно ускладнюється.

Невдалим може виявитися пошук роботи з огляду на зовнішній вигляд шукача. Зовнішній вигляд співробітників відіграє важливу роль у багатьох фірмах. Він — складова дрес-коду. Жорсткі вимоги до зовнішнього вигляду стосуються співробітників, які працюють з клієнтами: продавців або консультантів. Є компанії, у яких ви- моги до зовнішнього вигляду записуються у трудових контрактах. Наприклад, жінкам забороняється фарбувати губи яскравою по- мадою чи носити каблуки заввишки понад 4 см. Часто нелогічні або дивні вимоги працедавців зумовлені об’єктивними факторами. Фільтрація на етапі первинного відбору кандидатів  на вакантні посади відлякує багатьох з тих, хто шукає роботу.

Вітчизняні роботодавці підозріло ставляться до тих, хто хоче повернутися на роботу за наймом після того, як була праця на себе. Маються на увазі фрілансери та підприємці. Особливо складно пра-

 

цевлаштовуватися тим, хто мав власний бізнес. Основна перепо- на — звичка свободи, яку набув фрілансер чи бізнесмен.

Більшість з тих, кому доводилося працювати з фрілансерами, зазначають дві проблеми:

–          неможливістю управляти  фрілансерами з огляду на від- даленість виконуваної ними роботи;

–          необов’язковістю фрілансерів.

Ніхто не любить неслухняних. Роботодавці люблять працівни- ків, які піддаються управлінню, а їхня поведінка є передбачуваною.

Роботодавець остерігається тієї обставини, що людина, яка звикла працювати на себе, буде шукати додатковий сторонній при- робіток. Такі речі роботодавці не люблять.

Позитивне  вирішення питання  про прийом  на роботу фрі- лансера багато в чому залежить від того, якою була його кар’єра. Якщо його діяльність  була інтенсивною, проекти — солідними та успішними, відгуки замовників — позитивними і про зазначене вище можна пред’явити  докази потенційному роботодавцеві, то, в принципі, не повинно бути проблем з прийомом такого фрілансера на роботу за наймом.

Досвід свідчить,  що жодних переваг при працевлаштуванні досвід роботи на себе у минулому не дає. У роботодавців неодмінно виникає  запитання  про причини повернення з вільного  польоту до офісної клітки.

Фахівці радять на це запитання давати чесну відповідь. Причи- нами повернення можуть бути зміни в макроекономічній ситуації, сімейні  обставини, втрата інтересу до фрилансерської чи підпри- ємницької діяльності.

Кажуть, що у фрілансера є більше шансів влаштуватися на по- стійну роботу за наймом, ніж у підприємця Фріланс може, навіть, стати «входом» у фірму. Роботодавці часто запрошують в штат фрі- лансерів, співробітництвом з якими вони задоволені.

Підприємницький досвід може не бути нездоланною перепоною на шляху  працевлаштування. Роботодавці вважають,  що підпри- ємець звик  управляти всіма аспектами свого бізнесу. Найманого працівника беруть на конкретну ділянку роботи.

Отже, колишньому підприємцю слід докласти значних зусиль, щоб довести чинному підприємцю та роботодавцеві державної чи комунальної форми власності те, що робота за наймом не буде Тро- янським конем.

 

Наймаючись на нову роботу, щонайменше 30\% кандидатів об- манюють у резюме або на співбесіді. Такого висновку  дійшли  до- слідники Міжнародної рекрутингової компанії «Kelly Services». Вони опитали 115 тисяч людей у 33 країнах світу. Найчастіше шу- качі  роботи обманюють про розмір своєї платні  на попередньому місці роботи.

Менеджери, які опікуються персоналом, з підозрою ставляться до того, що у пошукача роботи була тривала перерва у трудовій ді- яльності.  Вони впевнені, що гарний фахівець може легко знайти місце роботи, яке його влаштує. У реальному житті причин  для вимушеного простою — більше, ніж достатньо. Вони абсолютно можуть бути не пов’язаними з професійним рівнем шукача чи його особистісними рисами. Причинами можуть  бути, наприклад, на- родження дитини, хвороба своя чи членів родини, навчання, робота на фрілансі (тобто особиста), власний бізнес.

Керівник фірми наказав новому співробітнику взяти віник і підмести підлогу в офісі. Новачок з обуренням сказав: «Я закінчив університет!».  Керівник зреагував: «А, ось воно що! Тоді давайте віник мені і я покажу як це робиться».