Ділова кар’єра - Навчальний посібник (Дахно І. І.)

3.6. бізнес — ланч

Обід з постійним компаньйоном і перший обід з новим компань- йоном — це не одне і те ж. У першому випадку влаштує звичайний бізнес — ланч у місці, яке є зручним для учасників обіду.

У другому  випадку  слід подумати над тим,  який ресторан чи  кафе обрати та як  уникнути можливих неприємностей  та недоречностей. Заклад харчування  має бути тихим  і затишним. Не обов’язково — занадто дорогим. Від ресторанів швидкого хар- чування бажано відмовитися. Для таких заходів вони вважаються несолідними.

Ініціатор і організатор бізнес — ланчу має докласти зусиль, щоб зручно було, передусім, гостю. Якщо він не палить, то столик слід замовляти у залі для тих, хто не палить. Якщо господар і його гість палять, то не варто цим зловживати. Сигарету можна випа- лити після завершення обіду. Якщо господар не знає про кулінар- ні уподобання гостя, то слід вибирати ресторан, у якому  готують страви різних кухонь, у тому числі традиційні європейські страви.

Найкраще  влаштує ресторан з окремою автостоянкою, що охороняється. Відомо, що викрадені автомобільні номери чи авто- мобіль разом з номерами, розбите скло, фари, заблокована інши- ми автомобілями машина — все це може нанівець зіпсувати  весь бізнес — ланч.

Вибираючи ресторан для ділової зустрічі, слід передбачити, що під час розмови, можливо,  слід буде заглядати у документи. На столі має бути достатньо вільного місця. Під час бізнес — ланчу записи бажано не робити. Бізнес — ланч — це все ж таки не лекція, семінар чи конференція.

Розпочинати обговорювання ділових питань потрібно не після і не під час обіду, а до нього. На час появи на столі другої страви всі ключові питання мають бути завершені. Наприкінці обіду, за чаш- кою кави або чаю, можна ненастирливо повторити основні аспекти досягнутої домовленості, також подякувати партнера за зустріч. На цей час партнери мають зрозуміти про те бути угоді чи ні.

Час ділової зустрічі зазвичай визначається за домовленістю сторін, але перевага надається запрошеному.

Ідеальним часом для ділової зустрічі вважається ранок. У та- кому випадку  не порушується  подальший розклад дня. Це — пе-

 

ревага. Ранкова зустріч має і недолік — більшість ресторанів від- чиняються пізніше, ніж час для власне сніданку.

Обідній час влаштовує тих,  хто любить добре поїсти.  Можна запросити партнера чи клієнта на «п’ятигодинниковий чай». У цей час ресторани ще вільні від напливу клієнтів і у них — негаласлива обстановка.

Вечір є сприйнятним часом для зустрічі з партнером, особливо якщо  він — добре знайома господарю людина. Фахівці дотриму- ються думки, що денні години є більш вдалими для вирішення важливих питань.

Одна з простих порад щодо бізнес — ланчу — не прибувати на нього голодним. Слід пам’ятати, що головна мета бізнес — лан- чу — це не споживання калорій, а вирішення питань та встанов- лення ділових стосунків.

Якщо  на бізнес — ланчі збираєтеся поїсти,  то це слід робити правильно.

Основними правилами поведінки  за діловим обіднім столом є наступні.

Першими за стіл сідають жінки. Чоловіки при цьому допома- гають їм зайняти свої місця.

Спину за столом слід тримати прямо. Не потрібно нависати над мискою чи сидіти «розвалившись» на стільці. До столу не можна присуватися впритул. Потрібно сідати від столу на відстані ширини долоні.

Їдять без звуку. Не можна чмокати, чавкати, стукати  прибо- рами по мисці та дути ротом на гарячі страви.

Не прийнято тягнутися над столом за стравою, яка викликала зацікавленість. Доречно звернутися до сусіда, щоб той передав її вам.

Не слід колупатися у поданій страві чи розглядати її. Нізащо не можна висловлювати незадоволення щодо якості  поданої їжі.

Останній кусень зі спільної миски брати не можна. Навіть якщо це б хотілося вчинити.

Не прийнято нахиляти миску з першими стравами (суп, борщ тощо), щоб повністю  вичерпати  цю їжу. Залишки їжі у мисці не можна вимазувати хлібом.

Під час пиття кави чи чаю ложка з чашки виймається. Чайну ложечку використовують лише для того, щоб розмішати  цукор  і

 

вершки у каві чи чаї. Після цього її кладуть на блюдечко, де вона і повинна залишатися.

Правою рукою  беруть стакани,  чарки, бокали, ложки, ніж.

Лівою рукою тримають виделку. Якщо з рук випав ніж чи інший столовий прибор, то слід попрохати щоб подали інший. Не потрібно пояснювати (тим більше з подробицями) що ж сталося.

Салфетка з тканини призначена для того, щоб покласти  її собі на коліна під час їди. Заправляти цю салфетку за комірець чи зав’язувати її довкола шиї не можна.

Після того як закінчили їсти, паперова серветка згортається і кладеться на миску. Серветка з тканини кладеться поряд з мискою.

Якщо господарка відклала свою салфетку осторонь, то це озна- чає закінчення обіду. Після  такого  жесту гостям вже не можна продовжувати  їсти і пити.

Не слід салфеткою витирати столові прибори. Це може образи- ти господарів. Кажуть, що подібний випадок трапився з першим у світі  космонавтом — Юрієм Гагаріним, коли королева Великої Британії — Єлизавета ІІ давала обід на його честь. Щойно  сівши за стіл, Юрій Олексійович  за ще курсантською звичкою  розпочав серветкою протирати виделки і ложки. Королева була спантеличе- на. Вона подумала, що прислуга поклала Ю. Гагаріну брудні столові прибори. Недоречність швидко ліквідували. Надалі Ю. Гагарін по- водив себе за столом, як кажуть, «вимушено», боячись потрапити у чергову халепу. Королева порекомендувала йому почуватися віль- ніше. Додала, що вона народилася у тому ж палаці, де відбувався обід, та й то до кінця не знає всіх нюансів як вести себе за столом.

Паперовою серветкою можна користуватися лише один раз. Після цього вона скручується у кульку і кладеться під борт миски, а після їди — на миску разом з використаними приборами.

Якщо ви вирішили погодувати своїх партнерів, то найкращим часом для бізнес — ланчу вважається проміжок від 12 до 15 годин. Дуже бажано дізнатися про гастрономічні прихильності своїх гос- тей. Автор цих рядків згадує як восени 1995 року керівництво юри- дичного факультету Балтиморського університету (США) давало прощальний обід на його честь (тоді автор був деканом факультету правничих наук Києво — Могилянської академії). Американці за- мовили, на їх погляд, шикарний обід. Були там і вустриці. Автор пам’ятає своє сільське дитинство, коли подібними вареними річ- ковими  черепашками  люди годували собак. Надалі під час пере-

 

бування у США, автор прохав: «No dogs! No cats! No snakes!», що у перекладі означає: «Жодних собак! Жодних котів! Жодних змій!».

Повернемося ж до обіднього столу. Розсаджуючи  гостей, слід пам’ятати, що найпочеснішим місцем вважається те, що знахо- диться праворуч від господаря. Подумайте над тим, кому запро- понувати це місце. Жінку слід посадити між  чоловіками. Якщо у групі є жінки та чоловіки, то слід чоловіків і жінок розсаджувати поперемінно. Чоловіків та їх дружин не прийнято саджати поруч.

Доглядати за жінками під час трапези слід тому чоловіку, який знаходиться праворуч від неї.

Майже всі холодні закуски їдять з допомогою ножа і виделки. Приготовлений бутерброд до рота підносять правою рукою. Суп їдять з краю ложки, підносячи  її до рота паралельно. З

ложки не присьорбують.

Поданий у чашках бульйон п’ють подібно чаю. Спочатку трохи бульйону з’їдають з допомогою десертної ложки. Чашку тримають лівою рукою. Якщо бульйон у чашці з двома ручками, то його їдять ложкою.

Додаючи собі супу, ложку залишають у мисці. Закінчивши їсти суп, ложку залишають у мисці. Ні під час їди, ні після ложку з супу не кладуть на стіл. Вона завжди залишається у мисці.

Хліб їдять, відламуючи лівою рукою невеликі шматочки. Хліб береться не виделкою, а руками.

Млинці з начинкою, омлет, паштет, фаршировані овочі їдять з допомогою ножа і виделки.

М’ясні страви з гарніром розпочинають їсти з м’яса, викорис- товуючи ніж і виделку.  Не рекомендується все м’ясо одноразово порізати. Краще це робити поступово — невеликими шматочками. М’ясо і гарнір слід їсти впереміжку.

Птицю  їдять з допомогою ножа і виделки, а рибу — спеціаль- ною лопаткою. Якщо ж її не подали, то можна обійтися двома ви- делками.

Масло в овочі кладеться не ножем, а виделкою.

Після  закінчення їди, на миску  паралельно кладуться ніж і виделка, ручками направо так щоб ручки показували на «5» (на го- динниковому циферблаті). У виделки зуби мають бути догори.

Якщо їсти ще не закінчили, то під час перерви у споживанні їжі ніж і виделка кладуться у мисці навхрест. Лезо ножа — налі- во. Виделка — направо, випуклою частиною доверху. Ручка ножа

 

має вказувати  на 5, а ручка виделки — на 7. Місце схрещування має припадати на зубці виделки і третину ножа. Другий варіант — ручки ножа і вилки кладуться на стіл, а їх інші кінці — на миску.

Якщо бутерброди і сендвичі подають з напоями до обіду, то їх беруть руками. За столом же бутерброди їдять з допомогою ножа і виделки.

Торт, тістечка  з кремом їдять десертними виделками або ло- жечками.

Десертні прилади, покладені ручками направо, беруть правою рукою, а ручками наліво — лівою.

Мінводу та інші безалкогольні напої не слід пити «залпом». Міцні напої п’ють невеликими ковтками. Цокаються, як пра-

вило, за першого тоста. Далі — лише припідносять бокали і чар- ки.  Під час виголошення  тостів присутні припиняють розмови і не їдять. Якщо той, хто виголошує тост, з початку  свого виступу підняв  свій бокал на рівень грудей, то чоловіки також встають з піднятими бокалами.

До того як налити вина собі у чарку, слід запропонувати його жінці, яка сидить праворуч. Кожен  чоловік наливає собі стільки, скільки хоче і може випити. У чарку не слід наливати повністю.

Виходити  без потреби з — за столу під час обіду або вечері —

нетактовно.

Лікті на стіл не ставляться. Кладуться кисті рук. Руки до їди і у перервах між їдою тримаються на колінах або підлікотниках кріс- ла. Під час їжі лікті тримаються легко притисненими до тулуба.

Ножі, виделки і ложки за необхідності передаються ручкою наперед. Той, хто передає, тримає прибор посередині.

Всі прибори, що розміщені  праворуч від миски, беруть і три- мають під час їди правою рукою. Все те, що знаходиться ліворуч від миски  — береться і тримається лівою рукою. Користуватися ними потрібно від країв до центру (до миски)  почергово при зміні страв. Слід завчасно вивчити призначення всіх столових приборів.

З ножа не можна їсти.

Господар та господарка ніколи не закінчують свої страви пер- шими. Слід почекати коли це зроблять гості. Це є особливо дореч- ним коли подана остання страва.

Чоловіки чекають коли почнуть їсти жінки, які сидять поруч. Починати їсти можна лише після загального тосту.

 

Наливати вино жінці, яка сидить праворуч, чоловік  повинен лівою рукою, дещо повернувши свій корпус праворуч. Якщо щойно відкоркована нова пляшка, чоловік спочатку наливає собі трішки цього вина, а потім — жінці. З повної пляшки спочатку наливають у свою чарку.

На прийомі, до того як налити вино гостям, офіціант наливає трішки вина у чарку чи бокал господарю. Схваливши вино, госпо- дар дає дозвіл наливати вино гостям.

Їда, яку  беруть з підносу самі гості,  накладається столовими приборами колективного користування. Не можна для цього ви- користовувати столові прибори індивідуального користування.

Бізнес — ланч — це не політичний мітинг. Під час бізнес — ланчу не прийнято говорити на гострі теми. За столом має вестися світська бесіда.

Якщо обід влаштовується на нараді під час перерви, то за сто- лом про справи, зазвичай, не говорять. Якщо  обід об’єднується з діловою бесідою, то службові  бізнесові питання  розпочинаються після десерту. За обіднім столом не читаються листи і документи.

Брати участь у легкій світській бесіді — не так вже і важко. Все у світі знати неможливо.  Показати, що знаєте про багато чого — посильно кожному.

Коли бесіда стосується літератури,  то слід уникати однознач- них оцінок. Свою обізнаність  найдоцільніше показувати  багато- значними посмішками та стриманими вигуками.

Класична література (як вітчизняна, так і зарубіжна), як пра- вило, сприймається співрозмовниками спокійно.

Можна  видавати себе за заповзятого мандрівника. Такі  ман- дрівники до всього ставляться скептично  і їх нічим  не здивуєш. У розмові можна зосередитися на тому, щоб лаяти погоду. Це до- сить безпечно. Можна лаяти сервіс. Шляхетно лаяти сервіс у еко- номічно розвинених країнах.

Безперечно, вдалим виявиться критичне ставлення до Голіву- ду. Влучно хвалити європейців, китайців та японців. Добрим сло- вом можна відгукнутися про режисерів з країн, що розвиваються.

Оскільки англійською мовою дивувати вже важко, то деякі шаблонні фрази бажано вимовляти французькою (типу: «міль пар- дон», «мерсі». Найбільш  ефектними вважаються вітання  італій- ською мовою — «бон жорно», «бона сера», «чао»).

 

Важливим нюансом є правильне потискання рук  до і після обіду. Потискання має бути міцним, але несильним. Рукою  слід стряхувати двічі. Вважається ознакою негарного тону подавати холодну руку.

З впевненістю можна стверджувати, що знання основних пра- вил застольного етикету ще нікому не завадило. Так знання не є тягарем непосильним для того, щоб його носити за плечима.

Для тих, хто бажає вивчити всі аспекти бізнес — трапези, існу- ють спеціальні курси на кшталт «Етикет ділового обіду». Їх трива- лість є різною. Зустрічалася інформація, що тривалість коливалася від одного тижня до трьох місяців. Станом на початок 2007 року, наприклад, у Києві вартість 14-денного курсу складала 275 грн.

Автор цих рядків рекомендує, підглядаючи у книжку, час від часу тренуватися у себе вдома як поводити себе під час бізнес — ланчу.