2.5. освіта дітейЦя рубрика не претендує на всеосяжність. Вона висвітлює лише окремі цікаві аспекти, що потрапили у поле зору автора цих рядків, коли він проглядав шпальти газет чи знайомився з іншими джерелами інформації. В окрузі Декаб штату Джорджія (США) власті 2008 року за- провадили покарання батьків, діти яких понад 10 днів не були
у школі на заняттях без поважних причин. Покарання — великий штраф або ув’язнення на термін до 30 днів. Власті вдалися до таких рішучих заходів з огляду на те, що у 84\% людей, що потрапили 2007 року до окружної в’язниці, не було середньої освіти. Власті вважали, що відсутність освіти штовхає на правопорушення. Кожний четвертий 15-річний школяр у країнах Європейсько- го Союзу має проблеми з читанням і не розуміє, навіть, нескладні тексти. До такого висновку дійшли експерти «Європейської робо- чої програми освіти і розвитку». В 2006 році у країнах Євросоюзу проблеми з розумінням текстів пересічно мали 24,1\% підлітків. Найнижчі результати мали школярі Болгарії та Румунії. Фахівці радять привчати дитину до грошей буквально з пер- ших же років її життя. Фінансові уроки спростять життя її батьків та забезпечать дитині успіх у майбутньому. Передусім з дитиною слід провести довірливу бесіду та поясни- ти їй природу грошей. Розповісти, що гроші ростуть не у гаманці чи на пластиковій картці, а заробляються. З дитиною 4–5 річного віку бесіду слід вести з ілюстраціями. Наприклад, показати різні монети і купюри та пояснити, що з них більше, а що — менше. Вже у цьому віці дитину можна залучати до сімейних нарад. Дитина має знати, що сімейний бюджет — не гумовий. Дитина має розуміти обсяг і порядок витрачання кишенькових грошей. Слід скласти перелік поточних витрат дитини на шкіль- ні обіди, солодощі, розваги. Потім пояснити, що, наприклад, дві третини кишенькових грошей слід використовувати на поточні витрати, а одну третину — заощаджувати на придбання якоїсь омріяної речі. Слід застерегти дитину від небезпек, пов’язаних з крадіжкою грошей чи іншою їх втратою. Педагоги не радять застосовувати поточну учбову мотивацію, тобто давати дитині гроші за кожну одержану нею «п’ятірку». Таке банальне матеріальне заохочення є шкідливим. Воно не сприяє усвідомленню того, що дитина вчиться, щоб здобути знання для себе. Вважається припустимим і бажаним матеріальне стимулюван- ня за успішними результатами навчального року. Наприкінці радянських часів автор цих рядків начитався ін- формації, про те, що у зв’язку з поширенням калькуляторів (у нас
тоді вони були ще дорогими) американські школярі так облінува- лися, що не вчать і не знають таблиці множення. Під час свого перебування у США восени 1995 року автор по- ділився цією інформацією зі своїми колегами — професорами юридичного факультету Балтиморського університету. Почувши таку інформацію, на їх благородних обличчях з’явився не менш благородний гнів. Стверджували, що лише окремі дебіли можуть не знати табличку множення. Повідомили, що в Америці табличка множення охоплює число 12. Американський школяр знає, що 12х12=144. Вітчизняні ж школярі знають табличку множення на «10», тобто 10х10=100. Автор згадує свої шкільні роки у сільській школі. Щоправда, школа вважалася сильною. Вчителька математики, — вже нині покійна Марія Федорівна Каща, — навчила як блискавично ви- раховувати квадрат двозначних чисел, що закінчуються на «5», тобто квадрат чисел: 15, 25, 35, 45, 55, 65,75, 85, 95. Дві останні цифри при піднесенні до квадрату завжди будуть 25. Якщо підноситься до квадрата число 55, то перші дві цифри вираховуються так: • Глянути на першу цифру — у даному випадку «5»; • Взяти до уваги, що наступною після цифри «5» є цифра «6»; • «5» помножити на «6» — одержуємо 30; • Після цифри 30 дописуємо 25; Таким чином 55 у квадраті дорівнює 3025. Квадрат зазначених вище чисел відповідно становить 225; 625; 1225; 2025; 3025;4225; 5625; 7225;1025. Практично всі молоді люди, які нещодавно закінчили школи, про вказаний вище простий прийом не чули. Надалі він вже не за- губиться на історичних стежках, адже його зафіксовано на сторін- ках цієї книги. |