Тема 11 психологІчнІ особливостІ дитячоЇ працІПЛАН 1. Елементи трудової діяльності в ранньому дитинстві 2. Значення трудової діяльності дошкільника та розвиток її структури 2.1. Трудова діяльність дошкільника як передумова професійного са- мовизначення 2.2. Взаємозв’язок трудової діяльності та гри дошкільника 2.3. Розвиток компонентів структури трудової діяльності дошкільника 3. Оволодіння дошкільником новими видами й формами праці 4. Розвиток співпраці дошкільника з однолітками Література 1. Вольцис К. О. О воспитании целенаправленности у детей в процессе совместного труда // Дошкольное воспитание. – 1972. – № 1. – С. 13–17. 2. Воспитание детей дошкольного возраста / Под ред. Л. Н. Про- колиенко. – К.: Рад школа, 1991. – 368 с. 3. Индивидуальный подход к детям в воспитательно-образователь- ном процессе детского сада.: Метод. реком. / Под ред В. К. Котырло, С. Е. Кулачковской. – К.: Рад. школа, 1989. – 88 с. 4. Коломинский Я. Л. Психология детского коллектива. – Минск: Народная асвета,1984. – 240 с. 5. Логинова В., Мотирина Л. Формирование представления о тру- де взрослых // Дошкольное воспитание. – 1970. – № 10. – С. 56–63. 6. Люблінська Г. О. Дитяча психологія. – К.: Вища школа.1974. – С. 97–105. 7. Маркова Т. А. Воспитание трудолюбия у дошкольников. – М.: Просвещение, 1991. – 12 с. 8. Машовець М. Даруємо радість праці // Дошкільне виховання. – 2006. – № 5. – С. 7–9; № 6. – С. 10211. 9. Неверович Я. З. Начальные формы трудовой деятельности у де- тей дошкольного возраста / Психология личности и деятельности до- школьника / Под ред. А. В. Запорожца и Д. Б. Эльконина. – М., 1965. – С. 158–189.
10. Островская Л.Ф. Педагогические ситуации в семейном воспи- тании дошкольников. – М.: Просвещение, 1990. – 160 с. 11. Психология совместного труда детей / Под ред. Я. Л. Коло- минского.– Минск: 1987.– С. 5–76. 12. Сенько Т. Шестилетки: труд и признание в группе // Дошколь- ное воспитание. – 1986. – № 7. – С. 47–50. 13. Смирнова Е. О. Психология ребенка от рождения до 7 лет. – М.: Школа-Пресс, 1997. –383 с. 14. Сергеева Д. В. Воспитание детей дошкольного возраста в про- цессе трудовой деятельности. – М., 1987. 15. Субботский Е. В. Психология отношений партнерства у до- школьников. – М.: Изд-во МГУ, 1976. – 144 с. 16. Урунтаева Г. А. Дошкольная психология. – М.: Изд. Центр «Академия», 1997. – С. 51–64. 1. Елементи трудової діяльності в ранньому дитинстві Праця – діяльність, спрямована на виробництво суспільно-ко- рисних продуктів (матеріальних або ідеальних). Цілі діяльностей визначаються не особистими потребами, а задаються суспільством. Праця – діяльність соціальна за природою (цілями) і за характером (неможлива без розподілу праці). Праця є необхідною умовою появи і розвитку свідомості. Застосування і виготовлення знарядь відріз- няє працю від простого привласнення продуктів природи. В праці людина керується об’єктивними властивостями предметів, а не їх бі- ологічним значенням. Виникають пізнавальні потреби в з’ясуванні цих властивостей, внаслідок чого розвиваються вищі процеси пере- робки інформації: мислення і уява. Дитяча праця – умова вихован- ня моральних, товариських якостей, умінь взаємодії з ровесниками та старшими. Основними різновидами дитячої праці протягом дошкільного ди- тинства виступають трудові справи – обов’язкові (самообслуговуван- ня, щоденна допомога старшим, співпраця з однолітками та доросли- ми) та за інтересами (індивідуальна робота, доручення, співпраця з дітьми та дорослими) (М. Машовець).
Досвід дитини раннього віку інтенсивно збагачується завдяки по- стійному включенню у спілкування та взаємодію з дорослими, які виконують різноманітні трудові процеси. Спостереження за працею дорослого розкриває перед дитиною значення праці: мама пришиває ґудзики на сорочку для батька; в’яже шкарпетки, щоб доньці взим- ку було тепло тощо. Активність малюка спонукає його включатись у спільну з дорослим діяльність, допомагати їм: малюк бере до рук ві- ник, коли мама починає підмітати; несе лійку, щоб сестричка полила квіти. Зрозуміло, що результати такої допомоги ще не влаштовують дорослого – дитина не володіє достатніми вміннями та навичками. На перших етапах появи трудової діяльності виразно переважає її моти- ваційна сторона. Прагнення дитини працювати спільно з дорослим лежить в основі вироблення таких важливих якостей особистості, як працьовитість, наполегливість тощо. Іншим сприятливим моментом для розвитку елементів трудової діяльності у дошкільному віці є стрімке оволодіння дитиною світом предметів, діями з ними. Водночас предметні дії є основою і трудової діяльності, у ході якої предмети зазнають послідовних, планомірних, доцільних перетворень. Предметно-маніпулятивна гра та трудова ді- яльність тісно пов’язані у дитини раннього віку, чітко не відокрем- люються в її свідомості. Головне для дитини – процес виконання тру- дових дій, а не результат, тому дитина часто не доводить справи до кінця, не звертає уваги на неякісне виконання. Слабо розвинені на цьому етапі необхідні навички та вміння у володінні знаряддями пра- ці, доступними дитині: лопаткою, віником, лійкою тощо. Важливою віхою у процесі становлення трудової діяльності є усві- домлення дитиною в кінці 3-го року життя значущості результату своєї праці. Таке усвідомлення виникає у зв’язку з прагненням ма- люка отримати схвалення дорослого, привернути його увагу до своїх досягнень. Зростає бажання дитини діяти самостійно, що стимулює оволодіння нею знаряддями праці. Складаються сприятливі умови для формування в дитини орієнтації на якісний результат, на розу- міння його значущості для оточуючих – насамперед, для близьких дорослих (мами, бабусі), для інших дітей (братика, сестрички). Ди- тина вже розуміє, що коли чисто витерти помиту чашку для меншого братика, то він зможе краще втримати її у своїх ручках. Поступово на основі розуміння дитиною важливості її трудових дій для оточуючих складаються суспільні мотиви праці. Відокремлення результату праці від її процесу в свідомості ди- тини сприяє становленню її до кінця раннього віку як суб’єкта
діяльності, свідченням чого є поява у мовленні малюка займенника «Я» та власного імені. Водночас, зростає розуміння зв’язку між влас- ними трудовими діями малюка та якістю отримуваного результату праці. У дитини виникає здатність передбачати результат своїх дій за виконуваним процесом праці: якщо всі іграшки покласти на свої місця, то у кімнаті буде прибрано. Уявлення про майбутній результат становить психологічну умову появи дій планування та контролю. У мовленні дитини з’являються дієслова у майбутньому часі, що вказують на планування нею своїх дій: «приберу», «витру», «допо- можу». Успіхи у розвитку предметних та трудових дій, у засвоєнні нави- чок самообслуговування призводять до появи автоматизованих дій з добре знайомими дитині знаряддями та предметами. Як відзначає Г.О.Урунтаєва, у трудовій діяльності вирізняються результативні дії, спрямовані на перетворення предметів, та переду- мови продуктивних дій, що передбачають створення чогось нового. Такі дії спостерігаються лише у співпраці з дорослим – малюк разом з мамою ліпить вареники, готуючи обід для родини. Самостійно одер- жати новий продукт дитина ще не може. ВИСНОВКИ про розвиток передумов трудової діяльності у ран- ньому віці: – закладається мотиваційна сторона трудової діяльності дити- ни, джерелом якої слугує потреба у співпраці та взаємодії із дорослим, прагнення діяти як дорослий; – передумови трудової діяльності складаються на основі пред- метної діяльності малюка і пов’язані з розвитком його само- свідомості та особистості; – відбувається засвоєння автоматизованих дій і формування на їх основі перших найпростіших трудових умінь і навичок; – дитина відмежовує себе від своїх дій, що сприяє усвідомлен- ню нею результату діяльності та його зв’язку з виконаними ді- ями; – дитина прагне до досягнення результату своїх дій і отримання його оцінки дорослим.
2. Значення трудової діяльності дошкільника та розвиток її структури 2.1. Трудова діяльність дошкільника як передумова професійного самовизначення У дошкільному віці складаються сприятливі умови для формуван- ня у дитини необхідних для включення у працю дорослих якостей, для вироблення початкових трудових умінь та навичок. Для дорослих стоїть важлива задача повною мірою використати можливості віку для максимально ефективного розвитку в дитини трудової діяльності. Найкраще засвоюється саме те, що викликає в дитини позитивні пере- живання, тому її працю слід організовувати так, щоб виникали радість праці, задоволення процесом та результатом її виконання. «Радість праці – могутня виховна сила», – писав В. О. Сухомлинський. Однією з провідних умов формування трудової діяльності є ба- жання дитини брати участь у житті дорослих, наслідувати їх, тісно переплетене із зростанням її прагнення до самостійності. Перші спро- би малюка включатись у життя дорослих, діяти як вони та спільно з ними слід обов’язково підтримувати, незважаючи на те, що вони певною мірою ускладнюють роботу дорослих. Адже мама швидше приготує обід, якщо не відволікатиметься на допомогу донці, яка «лі- пить вареники» разом з нею. Щоб малюк полюбив працю, недостат- ньо лише одного бажання, він повинен оволодіти технічною стороною праці (вміннями й навичками), а також розкрити для себе сутність праці як основи життя людського суспільства. У праці відшліфову- ються узагальнені дії: вміння організовувати свою роботу, контролю- вати, оцінювати. Крім того, у праці формуються специфічні якості особистості: працьовитість, працездатність, звичка до регулярної праці, потреба бути корисним, допомагати. Надзвичайно позитивно трудова діяльність впливає на розвиток самостійності, суб’єктності, творчих здібностей дитини. Вона навчається проявляти ініціативу, впливати на думки й почуття інших людей через результати своєї праці. Праця дошкільника сама по собі не має суспільної значущості, характерної для праці дорослих, проте розкриває для дитини цю зна- чущість, сприяє оволодінню суспільними мотивами праці.
Праця дошкільника набуває систематичного та розгорнутого ха- рактеру завдяки включенню в неї ігрових моментів, пов’язуванню із уявними ситуаціями, прагненню наслідувати дорослих. Так, коли дитині пояснити, що її іграшкою-саморобкою хоче погратись казкова Принцеса, то якість її виготовлення зростає, у дитини проявляється прагнення довести роботу до кінця. Якщо створити ігрову мотивацію, дитина краще виконує монотонну господарсько-побутову працю. На- приклад, якщо дитина уявляє себе снігоприбиральною машиною, то в неї краще виходить прибирання снігу з доріжки. У різноманітних видах трудової діяльності дитина одержує, уза- гальнює і систематизує уявлення про працю дорослих, їх професії; проходить перший (емоційний) етап професійного самовизначення, коли виникають перші уподобання, намічаються професійні інтере- си. Разом з тим розширюються знання дитини про професії. Особливо активно цей процес відбувається у старшого дошкільника. За даними А. Н. Бєлоус, діти цього віку можуть назвати 4–15 професій, які вони зустрічали у своєму досвіді. Зокрема, хлопчики краще обізнані із тра- диційно «чоловічими» професіями: військовими (льотчик, танкіст, ракетник), спеціальностями, пов’язаними з роботою на різних видах транспорту, на сільськогосподарських машинах, з будівництвом (ка- меняр, будівельник, зварювальник, кранівник, бульдозерист, екс- каваторник). Дівчатка частіше називають «жіночі» професії вихова- теля, вчителя, лікаря, медсестри, перукаря, музичного працівника, продавця. Знання про професії не обмежуються лише назвами професій. Діти добре обізнані зі знаряддями, інструментами, технікою, які ха- рактерні для окремих професій, використовують свої знання в іграх: лікар користується стетоскопом, шприцем, голками, медичним посу- дом, термометром; вчитель має ручку, зошит, журнал, у класі розта- шовані парти, дошка; водій керує машиною, в нього є запасне колесо, ключі для закручування гайок тощо. Старші дошкільники орієнту- ються і на процес праці, описуючи послідовність його виконання. Складовою частиною дитячих уявлень про професії є виділення якос- тей, необхідних для представників певних професій: лікар охайний, уважний; вчитель – веселий, розумний, уважний. У дитини виникає повага до праці дорослих, розуміння її суспільного значення. Знання про працю дорослих виступають як центральна ланка уявлень про со- ціальну дійсність (В. І. Логінова).
2.2. Взаємозв’язок трудової діяльності та гри дошкільника Оцінка важливої ролі трудової діяльності дошкільника пов’язана з її значущістю, насамперед, для розвитку особистості дитини. Ре- зультати праці дошкільника самі по собі не відзначаються корисніс- тю для дорослих, але якщо дитина не буде у цьому віковому періоді залучатись до праці дорослих, то у подальшому в неї не буде сформо- вано здатності самостійно працювати на користь суспільства. Розвиток трудової діяльності дошкільника тісно пов’язаний з пе- реходом гри від предметної до сюжетно-рольової. Вихідним для ста- новлення цих форм активності дитини є сформоване на попередніх вікових етапах її прагнення брати активну участь у житті дорослих, можливість реалізації якого значно зростає із розвитком самостій- ності дитини. Основне значення сюжетно-рольової гри полягає у про- никненні дитини у світ міжособистісних взаємин, у засвоєнні нею способів соціальних взаємодій, що є необхідними умовами виконання головних соціальних ролей дорослих. Завдяки сюжетно-рольовій грі та праці між дитиною та дорослим світом встановлюється характер- ний для дошкільного віку зв’язок. Але, якщо у праці дитина орієн- тується на отримання конкретного результату при мінімумі уявних елементів, то у грі для дитини головне – сам процес її виконання при максимумі уявних елементів. Тому у праці зв’язок з дорослим світом носить більш реальний та конкретний характер, яскравіше виявляю- чи для дитини її вікові обмеження: не може вести машину насправді, робити уколи хворим тощо. Часто трудова діяльність дошкільника тісно вплітається у кон- текст ігрової. Це найбільш характерно для молодших дошкільників. Розпочинаючи виконувати трудову діяльність, дитина може у проце- сі її виконання підміняти трудову мету ігровою, особливо, коли тру- дове завдання виявилось занадто складним, незрозумілим, позбавле- ним чіткого смислу. Щоб трудова мета не трансформувалась в ігрову, дорослий повинен вчасно прийти на допомогу, стимулювати, заохо- чувати, пояснювати. Як зазначають дослідники праці дошкільників Я.Л.Коломінський та Л.В.Фінькевич, шестирічні діти вже усвідом- люють відмінності гри і праці. Гра розглядається дітьми як діяль- ність для задоволення, а праця як корисна і важлива робота. Зв’язок гри і праці, який характерний протягом всього дошкільного періоду, сприяє розвиткові обох видів дитячої діяльності. Так, створе- ні дитиною продукти праці, включаються в її гру, використовуються
в якості іграшок, замінників тощо. Гра на сюжети професійної діяль- ності «у лікаря, школу, пошту, магазин» сприяє розширенню уяв- лень про працю дорослих, про їх стосунки у ході трудової діяльності, готує дошкільників до подальшого вибору професії. Праця, викону- вана дошкільником із задоволенням і захопленням, пов’язана із уяв- ною ситуацією і переростає в гру. 2.3. Розвиток компонентів структури трудової діяльності дошкільника Засвоєння будь-якої діяльності вимагає оволодіння основними компонентами її структури. Якщо дитина володіє всіма цими компо- нентами, вона здатна виконувати діяльність самостійно, без допомоги ззовні. Структура трудової діяльності відображає загальну структуру діяльності людини, включаючи мотиви, цілі, дії контролю й оцінки, способи виконання дій. У дошкільника формується як внутрішня, так і зовнішня сторона діяльності. До внутрішньої належать мотиви, цілепокладання, дії контролю й оцінки. До зовнішньої сторони від- носяться предметні дії, певна їх послідовність, що відображає засвоє- ний дитиною спосіб виконання. МОТИВИ праці вирізняють: – зовнішні, зумовлені нетрудовими потребами дитини; – внутрішні, що пов’язані із самим виконанням трудової діяль- ності. Обидві ці групи мотивів мають суттєве значення для розвитку осо- бистості. Саме в дошкільному віці складаються найсприятливіші умо- ви для становлення суспільних мотивів трудової діяльності. Усклад- нення внутрішніх мотивів праці відбувається як перехід від інтересу дитини до зовнішніх атрибутів трудової діяльності, від її процесу до прагнення отримати певний заданий і корисний результат. Інтерес до самого виконання трудових дій характерний для дитини 3–4 р., що зближує працю малюка із його грою. Дитині цікаво мести підлогу, прати шкарпетки, уявляючи себе господинею. Деякі трудові дії дитина виконує під впливом зовнішніх мотивів покарання чи схвалення дорослих: «бабуся похвалить», «батько обі- цяв купити морозиво», «якщо не зроблю, мама буде сваритись». Як ставитись дорослим до таких мотивів дітей? Ці мотиви перетворюють працю дитини на своєрідний засіб досягнення особистих (іноді ко- рисливих) цілей, що в майбутньому може обернутись споживацьким
ставленням людини до своєї професії, до виконання хатніх обов’язків тощо. Орієнтація дошкільника на процес праці, отримання при цьо- му задоволення – надзвичайно важлива передумова творчого зацікав- леного ставлення до своєї професії в майбутньому. Таким чином, у дошкільному віці закладається здатність особистості любити працю, отримувати задоволення від її виконання. Зовнішні мотиви лежать в основі формування суспільних мотивів праці. До них належить прагнення принести комусь радість, приєм- но здивувати, допомогти. Перші прояви таких мотивів виникають досить рано, а у старшому дошкільному віці вони стають усвідомлю- ваними та одними з найбільш дієвих. Їх відмінність від корисливих мотивів праці полягає в тому, дитина прагне зробити те, що потрібно не особисто їй, а іншим: виготовити листівку для мами, сестрички, бабусі; відремонтувати розірвану книжку для братика; допомогти одягтись ровесникові. Таким чином, для дитини відкривається сус- пільна значущість праці. ЦІЛІ праці. Здатність дитини самостійно ставити мету праці фор- мується поступово на основі виконання доручень, розпоряджень, інструкцій дорослих. Прийняти мету, поставлену дорослим, дитина спроможна з раннього віку, але лише у тому випадку, якщо розуміє зв’язок між досягненням мети й задоволенням власних потреб. Для цього мета повинна бути не просто сформульована дорослим, а наочно представлена у відповідних зразках. Якщо попросити дитину скласти пірамідку і не показати зразок, дитина, як правило, не спроможна ви- конати цього завдання. Постановка трудового завдання повинна бути чіткою й конкретною. Так, якщо дорослий просить дитину скласти одяг, то вона не завжди здатна виконати прохання через те, що не ро- зуміє, чого саме вимагає дорослий. Тут допоможе роз’яснення: «по- клади сорочку на поличку в шафу, а брючки повісь на гачок». Згодом зростає досвід трудової діяльності дошкільника і завдання може фор- мулюватися більш узагальнено: «прибрати в дитячій кімнаті». Розширення уявлень у старшому дошкільному віці становить основу для прийняття дитиною досить складних багатокомпонент- них інструкцій дорослого, які передбачають кілька етапів виконан- ня. Дитина спроможна втримати цю інструкцію, контролюючи по- слідовність її виконання. Виникають перші цілі трудової діяльності, поставлені дитиною за власною ініціативою. Цьому сприяє поява перших елементів самооцінки, завдяки яким дитина ставить досяж- ні для себе цілі діяльності. З умінням постановки мети у дитини розвиваються дії планування її досягнення. До процесу планування
входить виділення умов, засобів і способів досягнення мети, яке ви- переджує предметні дії дитини. Дитина простежує послідовність ви- конання, вносячи необхідні корективи: «спочатку приберу в шафі, а потім на столі». Здатність до планування виникає у 4–5 років та зна- чно поліпшує якість трудової діяльності дошкільника. Колективний характер активності старших дошкільників при- зводить до необхідності обговорювати план своєї спільної діяльності, розподіляти ділянки роботи та узгоджувати їх між собою, визнача- ти відповідальних за отриманий результат. У ході спільної праці до- шкільників у них розвиваються навички самоконтролю та самооцін- ки на основі порівняння власної роботи з плодами праці ровесників. Формуються навички співпраці, взаємодопомоги, взаєморозуміння, що становить важливий напрям підготовки дошкільника до «дорос- лої» трудової діяльності. ТРУДОВІ ДІЇ становлять операційну сторону трудової діяль- ності дошкільника. Вони дещо відстають у розвитку від мотива- ційних компонентів, особливо у дитини раннього віку. Згодом дитина освоює перші трудові навички, пов’язані із самообслугову- ванням, з включенням у господарсько-побутові процеси дорослих. У 4–6 рр. трудові дії стають більш точними, швидкими і скоорди- нованими, чому сприяє розвиток моторних властивостей дитини. Дорослому слід враховувати обмеженість фізичних можливостей дитини, особливості її психічного розвитку, внаслідок яких дити- на виконує трудові завдання довго, іноді з небажаними наслідками та неякісними результатами. Не слід забувати про вимоги техніки безпеки, даючи дитині трудові доручення. Наприклад, поливаючи кактуси, дитина може випадково поранитись його гілочками, не- сучи скляний посуд, розбити його й теж покалічитись. Перед тим, як дитина приступає до виконання, дорослому слід переконатись, чи зрозуміла вона завдання, чи вміє поводитись з відповідними знаряддями і предметами праці, чи володіє потрібними трудови- ми вміннями. Завдання повинні бути чіткими, зрозумілими, кон- кретними. Оцінюючи дитину, дорослий привертає увагу дитини до якості результату, до можливості його використання та споживан- ня людиною. Так, прибираючи у кімнаті, дитина акуратно склала одяг на столі. Дорослому варто похвалити зусилля дитини, але по- яснити, чому одяг на столі буде заважати, обговорити з дитиною небажані наслідки: не буде де розкласти обід. Дитина, знаючи, що їй самій доведеться прибирати за собою, починає звертати увагу на те, щоб смітити менше, зберігати порядок у приміщенні, цінуючи
цим самим працю інших людей. Спробувавши помити посуд, ди- тина розуміє й цінує зусилля дорослих, дбайливіше ставиться до результатів їх праці. Дії КОНТРОЛЮ. Разом із власне трудовими діями у дитини в про- цесі праці розвиваються узагальнені дії контролю. Здатність контр- олювати свою діяльність прямо пов’язана із виконанням дій плану- вання. Контролювати роботу можна лише на основі порівняння ре- альних результатів із запланованими, уявними. Тому діти 3–4 р., які заздалегідь не планують свою працю, не помічають і помилок, вважа- ють роботу завжди хорошою, незалежно від її результату. Перші дії контролю спрямовані на працю однолітка, до якої малюки ставлять- ся досить критично. Старший дошкільник починає планувати свою працю, помічає помилки при її виконанні – спочатку найбільш грубі. Для дошкільника 5–7 р. важливо не просто виконати роботу, а зна- ти, наскільки її результат відповідає зразкові. Не вміючи самостійно оцінити свою роботу, вони звертаються з питаннями до дорослого про правильність і якість власних трудових дій. ВИСНОВКИ про значення трудової діяльності дошкільника та розвиток її структури: – завдяки трудовій діяльності у дошкільному віці закладаються основи майбутнього професійного самовизначення; – трудова діяльність дошкільника тісно переплітається із грою, насамперед, сюжетно-рольовою; – відбувається розвиток трудової діяльності дошкільника у на- прямках вдосконалення її зовнішніх та внутрішніх, мотива- ційних та операційних компонентів; – розвиваються внутрішня та зовнішня мотивація трудової ді- яльності дошкільника. На основі внутрішньої виникає творче ставлення до праці. На основі зовнішньої – суспільні мотиви праці; – розвиток цілепокладання відбувається як зростання здатності виконувати чимдалі складніші інструкції дорослих та здат- ність самостійно ставити мету; – розвиток трудових дій полягає у зростанні їх автоматизова- ності, контрольованості.
3. Оволодіння дошкільником новими видами і формами праці Розвиток різних видів праці дошкільника відбувається згідно загальній закономірності становлення особистості у процесі її соці- алізації, що полягає у взаємозв’язку суперечливих тенденцій до са- мостійності (індивідуалізація) та до посилення соціальної взаємодії (інтеграція). Самостійність дошкільника при виконанні трудових процесів формується лише при систематичній підтримці доросло- го, у взаємодії з ним, результатом чого, з одного боку, є оволодіння дошкільником технічною стороною праці (вміннями, навичками) і зростання суб’єктності, а з другого, – зростання здатності до співпра- ці, залучення до дорослого життя. Важливим напрямом у розвитку трудової діяльності дошкільни- ка виступає розширення різновидів праці, якими оволодіває дитина. З кожним днем зростають фізичні та психічні можливості дитини, її самостійність. До основних видів праці, що виникають у ранньому та дошкільному вікових періодах належать: праця з самообслуговуван- ня; господарсько-побутова праця, праця в природі, ручна праця. Першим різновидом трудової діяльності, яким оволодіває дитина раннього віку, є праця з самообслуговування, що вимагає від дитини включення в основні гігієнічно-побутові процеси: дотримання чистоти власного тіла (насамперед, ручок, обличчя); одягу; вміння самостійно приймати їжу, втримуючи ложку, чашку; застеляти ліжко. Праця з самообслуговування тісно пов’язана із господарсько-побутовою. Різ- ниця між ними полягає у тому, що самообслуговування спрямоване на задоволення особистих фізіологічних потреб дитини, а у побутовій праці об’єктами стають побутові предмети. Оскільки дитину спочатку приваблює зовнішній бік побутових процесів, то вона значно краще виконує побутову працю при наявності в неї таких атрибутів, як ха- лат, фартушок, хустинка, щітка, пилосос. Перенесення інтересу з зо- внішніх сторін господарсько-побутової праці до внутрішніх, зокрема до її результату, відбувається за умови систематичного підкріплення зусиль дитини з боку дорослого, його власного прикладу у дотриманні чистоти приміщення, естетичному оформленні свого побуту. Дорослий повинен емоційно виразно та зі схваленням ставитись до дотримання дитиною чистоти, порядку, підкреслювати їх значущість для здоров’я й діяльності дитини та оточуючих людей: якщо речі не прибирати на
свої місця, то потім довго шукаєш потрібне, витрачаєш багато зайвого часу. У побуті цілий ряд речей використовується спільно всіма члена- ми родини. Якщо хтось не дбає про них, то страждають усі інші. Ось старший братик поїв, а посуд за собою не помив – мама й сестричка не можуть вчасно пообідати. Дитина привчається думати про оточуючих, не порушувати їх комфорт, у неї формуються суспільні мотиви трудо- вої діяльності, виникає прагнення допомогти. Мотив допомогти, усвідомлення дитиною своєї значущості та вод- ночас відповідальності сприяє появі в неї такого різновиду трудової діяльності, як праця в природі, зміст якої складає догляд за живими об’єктами – тваринками, пташками, рослинами. Дитина помічає, що особливо залежні від людського догляду домашні тварини й росли- ни. Якщо тваринку не погодувати, вона може захворіти, квітка в’яне без води, а згодом і гине. Такі спостереження дитини повинні супро- воджуватись закликами дорослих допомогти слабшому, спасти його від загибелі. У дитини розвивається бережне й дбайливе ставлення до природи, закладаються елементи екологічних знань та уявлень про біологічні ланцюжки та взаємозалежності. Переживання своєї значу- щості позитивно впливає на становлення малюка як суб’єкта діяль- ності, на розвиток його самостійності. Здатність дитини володіти певними знаряддями праці дорослих виникає близько 5-ти років. На основі цієї здатності у дитини роз- вивається ручна праця, спрямована на обробіток певних предметів: пошиття з тканини виробу, склеювання з паперу ляльки, складання з дощечок коробочки тощо. Цей різновид праці має виразний про- дуктивний характер, найбільше наближаючись за своєю сутністю до виробничої діяльності дорослих. У процесі її виконання дитина ви- користовує такі «дорослі» знаряддя, як молоток, ножиці, голку, лі- нійку, ніж. Структура ручної праці має виразний творчий характер, передбачає розробку задуму та наступне його втілення. Дитина почи- нає виконувати ручну працю, бажаючи наслідувати дорослих: мама користується ножицями, голкою – і ці предмети стають привабли- вими для дитини. Прагнення дитини оволодіти цими предметами та процес їх використання повинні спрямовуватись й контролюватись дорослим, який збагачує мотивацію ручної праці суспільними моти- вами: вишити серветку до свята Мам, виготовити іграшки для при- крашання Новорічної ялинки у дитячому садочку тощо. Дорослий організовує трудову діяльність дошкільника за до- помогою чимдалі складніших форм у наступній послідовності (за Д. В. Сергєєвою).
1. У дітей раннього і молодшого дошкільного віку формою орга- нізації виступає спільна з дорослим праця. Дорослий вчить дитину трудовим умінням, постійно контролює процес праці, показує послі- довність дій, допомагає досягти результату і усвідомити способи дій, їх зв’язок з одержаним результатом. 2. Доручення як форма організації праці дитини використову- ється з 3-х р. У дорученні дорослий формулює мету, обгрунтовує її значущість, виділяє кінцевий результат і способи його досягнення. Сам процес виконання доручення здійснюється малюком самостійно. При цьому трудова діяльність носить частково суб’єктний характер, оскільки її мотиваційні компоненти забезпечуються дорослим, а ви- конавські – дитиною. 3. Певну міру ініціювання містить така форма організації праці дитини, як обов’язок. Ініціатива дитини полягає у виконанні звич- ної справи систематично без нагадувань дорослого. Обов’язковість такої справи дитина розуміє за умови відповідних пояснень доросло- го: чому слід щоденно поливати квіти; перед сном акуратно складати свій одяг. Дорослий привчає дитину систематично виконувати певні обов’язки. Коли трудова справа перетворюється на звичку, дитина сама вибирає умови, засоби і шляхи досягнення результату, органі- зовує і контролює процес праці. При зміні стабільних умов життя звичка дитини швидко руйнується. Наприклад, переїзд родини на нове місце проживання, перехід дитини в інший дитячий садок і від- сутність систематичного виконання обов’язку протягом 1–2 тижнів приводять до того, що звичка зникає. 4. Суб’єктність дитини найповніше розкривається у праці за влас- ною ініціативою. Ця форма організації праці дитини виникає напри- кінці дошкільного віку й за умови позитивного ставлення дорослого до проявів дитячої самодіяльності. Навички самоорганізації перено- сяться на трудову діяльність з ігрової, де ініціатива дитини проявля- ється насамперед й найповніше. Наприклад, прийшовши у гості до двоюрідного братика, дитина починає наводити лад у його кімнаті. ВИСНОВКИ про оволодіння дошкільником новими видами і фор- мами праці: – розвиток трудової діяльності дошкільника відбувається на основі взаємозв’язку суперечливих тенденцій до самостійнос- ті (індивідуалізації) та до посилення включеності в доросле життя (інтеграція); – до основних видів праці, що виникають у ранньому та до- шкільному вікових періодах належать праця з самообслугову-
вання, господарсько-побутова праця, праця в природі, ручна праця; – організація дитячої праці відбувається за допомогою таких ге- нетично послідовних форм, як спільна з дорослим праця, до- ручення, обов’язок, праця за власною ініціативою. 4. Розвиток співпраці дошкільника з однолітками Становлення спілкування та взаємодії дошкільників з ровесника- ми включає й розвиток їхньої спільної праці. Спільне перебування у дитячому садочку з раннього віку привчає дітей розподіляти спіль- ні місця своєї активності, не заважати один одному. Так, кожна ди- тина прибирає свій одяг у свою шафку. Перші прояви взаємодії між дошкільниками у ранньому віці ще не носять характеру спільної ді- яльності. Фактично – це паралельне виконання індивідуальної ді- яльності кожним з дітей. Спільність по-справжньому проявляється спочатку на рівні окремих дій та пов’язана зі становленням сюжетно- рольової гри, яка за своїм характером носить колективний характер. Маючи певний досвід спільних ігрових дій, діти переносять його і на виконання трудових. Перші прояви спільності у праці дошкільників – це повідомлення один одному про свої наміри, мотиви і цілі. Згодом виникають елементи взаємодопомоги: у Катрусі впав шарфик, а Мак- симко підняв його. Дорослий організовує колективні справи: діти прибирають в ігровій кімнаті, на ігровому майданчику. Малюки пи- шаються виконаним, кожен підкреслює свій внесок: «це я прибрав». Поява ігор з правилами у старших дошкільників зумовлює їх прагнення керуватися правилами організації спільної праці, виявля- ється їх здатність до спільного планування своєї роботи з розподілом ділянок роботи та обов’язків, обговоренням послідовності її виконан- ня, узгодженням своїх дій. При цьому діти проявляють зацікавле- ність не тільки процесом виконання, але й результатом, допомагаю- чи один одному у процесі досягнення мети, поступаючись частиною матеріалу та знаряддями на користь справи. На вершині розвитку співпраця дошкільників носить цілком са- модіяльний, саморегульований характер. Група дошкільників, що
виконує спільну трудову діяльність, становить цілісний організм з досить чіткою статусною та рольовою структурою. Однією з провід- них є роль організатора, який водночас виступає діловим та інте- лектуальним лідером: з ним радяться, його запитують, виконують його розпорядження. Організатор володіє максимальною ініціати- вою, часто виступає ініціатором співпраці, визначає ділянки роботи та відповідальних за їх виконання, координує взаємодію між вико- навцями, виступає своєрідним арбітром при виникненні суперечок, конфліктів. Як правило, організаторами виступають добре розвинені діти, активні, самостійні, з добре сформованими комунікативними й організаторськими навичками, найбільш умілі у виконанні трудової діяльності. Становлення такої цілісної дитячої мікрогрупи передбачає підбір її якісного складу. Вже у старшого дошкільника вибір партнера для співпраці виходить за межі критеріїв, пов’язаних з симпатіями чи антипатіями. Діти беруть до уваги ділові якості ровесників: що вони вміють, хто буде будувати замок з піску – це краще за все виходить у Петрика. Вибір партнера враховує й особистісні якості – такі як агре- сивність, хвалькуватість, плаксивість. Дітки з такими якостями ін- коли взагалі виявляються ізольованими серед одноліток. ВИСНОВКИ про особливості розвитку співпраці дошкільника з однолітками: – у дошкільника складається спільна з однолітками праця, що сприяє формуванню етичних норм; – розвиток співпраці у дошкільників полягає у послідовній змі- ні етапів паралельного виконання, появи спільних дій, само- діяльної співпраці дітей; – виконання самодіяльної співпраці дітей забезпечується ціліс- ними стійкими дитячими мікрогрупами з чіткою рольовою та статусною структурою. |
|
