4.2. облік витрат на оплату праці

Економічний Основним нормативно-правовим докумен- зміст оплати том, який визначає економічні, правові та праці та її       організаційні засади оплати праці праців-

форми ників, що перебувають у трудових відноси-

нах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі — підприємства), а також з окремими грома­дянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати є Закон України "Про оплату праці" №108/95 - ВР від 24.03.1995 року.

Законом визначено, що заробітна плата — це винагорода, об­числена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за ви­конану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов вико­нуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Заробітна плата складається з основної заробітної плати, до­даткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компен­саційних виплат.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану робо­ту відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, об­слуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та по­садових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компен­саційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них нале­жать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати за роботу в надурочний час, у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці, на роботах з особливими природними географічними та геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здо­ров'я, а також премії до ювілейних дат, за винаходи та раціоналіза­торські пропозиції, матеріальна допомога.

У разі, коли працівникові, який виконав місячну (годинну) нор­му праці, нарахована заробітна плата нижче законодавчо встановле­ного розміру мінімальної заробітної плати, підприємство проводить доплату до її рівня.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною га­рантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.

Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахунко­вих підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, — це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина до­ходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших дже­рел.

Об'єднання громадян оплачують працю найманих працівників з коштів, які формуються згідно з їх статутами.

Форми оплати праці поділяють на погодинну і відрядну.

Системи оплати праці є такі: погодинна, погодинно-преміаль­на, відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна, акордно-преміальна.

При погодинній оплаті праці заробітна плата працівника прямо залежить від встановленого для відповідного виду праці розміру тарифної ставки та кількості відпрацьованого робочого часу.

Використання погодинно-преміальної оплати праці передба­чає отримання працівником, крім тарифного заробітку, премії за до­сягнення кращих результатів.

Відрядна форма оплати праці виражає пряму залежність за­робітку від кількості та якості виробленої продукції або обсягу вико­наних працівниками робіт.

При відрядно-преміальній системі оплати праці, крім оплати за звичайними розцінками за кількість виробленої продукції або ви­конаних робіт у межах встановленого завдання, здійснюється преміювання працівників за перевиконання завдання, поліпшення якості продукції, збільшення обсягу виконаних робіт.

Що стосується відрядно-прогресивної оплати праці, то залеж­но від обсягу виконаних робіт або кількості отриманої продукції по­над установлену норму, на підприємстві можуть застосовувати про­гресивно зростаючі розцінки.

При акордній системі оплати праці заробіток працівників виз­начається, виходячи із загального обсягу здійснюваних робіт, єдиних норм часу і відповідних погодинних ставок, а також умов терміно­вості завершення робіт.

Організація оплати праці здійснюється на підставі: законодав­чих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудо­вих договорів. Суб'єктами організації оплати праці є: органи держав­ної влади та місцевого самоврядування; власники, об'єднання влас­ників або їх представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою форму­вання та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на ос­нові:

-     тарифної ставки робітника першого розряду, що встанов­люється в розмірі, не нижчому, ніж визначений генеральною (галузе­вою) угодою;

- міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Умови розміру оплати праці працівників установ та ор­ганізацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верхов­ною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як пра­вило, один раз на рік під час затвердження Державного бюджету Ук­раїни з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди.

Розмір мінімальної заробітної плати переглядається залежно від зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги за угодою сторін колективних переговорів.

Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державно­му (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди".

Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональ­ною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більше, як шість місяців.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри над­бавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компен­саційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у ко­лективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених за­конодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першо­черговому порядку після сплати обов'язкових платежів.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залеж­но від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односто­ронньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колектив­ними договорами.

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства і організації при укладенні колективного догово­ру можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено законом.

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиж­день, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом на­вчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в по­передньому абзаці для осіб відповідного віку;

для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умова­ми праці, — не більше, як 36 годин на тиждень.

Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передба­чається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиж­день з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які за­тверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації з до­держанням установленої тривалості робочого тижня.

На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характе­ром виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робо­чий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 години при тижневій нормі 24 години.

П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлю­ється власником або уповноваженим ним органом спільно з профс­пілковим комітетом з урахуванням специфіки роботи, думки трудово­го колективу і за погодженням з місцевою Радою народних депутатів.

Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників, крім працівників із скороченою тривалість робочого ча­су, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шес­тиденному робочому тижні.

Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденно­му робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Кодекс законів про працю України встановлює такі свят­кові дні:

1 січня — Новий рік;

січня — Різдво Христове;

березня — Міжнародний жіночий день;

1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;

травня — День Перемоги;

28 червня — День Конституції України; 24 серпня — День незалежності України.

Робота також не провадиться в дні релігійних свят:

7 січня — Різдво Христове;

один день (неділя) — Пасха (Великдень);

один день (неділя) — Трійця.

Поряд із вказаним виникає запитання, як розрахувати заробітну плату працівнику із погодинною формою оплати праці у місяцях із різною тривалістю робочого часу?

Приклад.

Посадовий оклад працівника підприємства становить 500 грн. У травні місяці працівник брав за власний рахунок 3 дні відпустки із числа 8-годиних робочих днів. У липні місяці працівник знову брав за власний рахунок ще 3 дні відпустки. Із вказаного логічним буде уя­вити, що розмір нарахованої працівнику заробітної плати в травні і липні однаковий. Проте це буде неправильно.

Для врегулювання даного питання, з метою врахування вище-викладених вимог законодавства, кожного року Міністерство праці та соціальної політики України видає відповідний нормативний акт, яким встановлює для всіх підприємств України єдині норми (у розрізі місяців) тривалості робочого часу на рік (див. табл. 4.6.).

За даними таблиці 4.6. норма тривалості робочого часу в травні

20        року становила 136 годин, а у липні - 176 годин. Враховуючи

посадовий оклад працівника в розмірі 500 грн. оплата однієї робочої години у вказаних місяцях становитиме:

у травні (500 грн. : 136 год.) = 3,67 грн.;

у липні (500 грн. : 176 год.) = 2,84 грн.

Враховуючи те, що в травні і липні працівник не працював по три 8-годинних робочих дні, виходить, що він не відпрацював у кож­ному з місяців по 24 год. Тобто у травні він відпрацював 112 год. (136 год. - 24 год.), а в липні 152 год. (176 год. - 24 год.) .

Виходячи із вказаного, нарахована заробітна плата щоміся­ця становитиме:

у травні (3,67 грн. х 112 год.) = 411,04 грн.;

у липні (2,84 грн. х 152 год.) = 431,68 грн.

Як видно із зазначеного, різниця при нарахуванні заробітної плати буде: 431,68 грн. - 411, 04 грн. = 20,64 грн.

Зауважимо, що неправильне нарахування заробітної плати має безпосередній вплив на визначення прибутку, що підлягає опо­даткуванню, а також на накладання штрафних санкцій на

підприємство податковими органами за умов необгрунтованого завищення витрат.

За погодинною системою оплати праці робота в надурочний

час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата в розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, — за всі відпрацьовані надурочні години.

Робота у вихідний, святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі:

відрядникам — за подвійними відрядними розцінками;

працівникам, праця яких оплачується за годинними або ден­ними ставками, — у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі оди­нарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святко­вий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, як­що робота проводилася понад місячну норму.

Оплата в зазначеному розмірі проводиться за години, фактич­но відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у вихідний, святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

При невиконанні норм виробітку не з вини працівника оп­лата проводиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата проводиться відповідно до вико­наної роботи.

При виготовленні продукції, що виявилася браком не з ви­ни працівника, оплата праці після її виготовлення проводиться за зниженими розцінками. Місячна заробітна плата працівника в цих випадках не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

Брак виробів, що стався внаслідок прихованого дефекту в об­роблюваному матеріалі, а також брак не з вини працівника, виявлений після приймання виробу органом технічного контролю, оплачується цьому працівникові нарівні з придатними виробами.

Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає. Частковий брак з вини працівника оплачується залежно від ступеня придатності продукції за зниженими розцінками.

Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівни­кові розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Час простою з вини працівника не оплачується.

Первинний облік     На виконання заходів по реалізації Держав- затрат праці та    ної програми переходу України на міжна- ІІ оплати        родну систему обліку і статистики Міністер-

ства статистики України № 253 від 09.10.1995 р. затверджено і введено в дію з 01.01.1996 р. такі типові форми первинного обліку використання робочого часу:

П-12 "Табель обліку використання робочого часу та розрахун­ку заробітної плати"; П-13 "Табель обліку використання робочого часу"; П-14 "Табель обліку використання робочого часу"; П-15 "Список осіб, які працювали в надурочний час"; П-16 "Листок обліку простоїв".

Для обліку використання робочого часу всіх категорій працю­ючих, для контролю за дотриманням працюючими встановленого ре­жиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати, а також для складання статистичної звітності з праці використовують "Табель обліку використання ро­бочого часу та розрахунку заробітної плати" (форма № П-12), який складається в одному примірнику уповноваженою на те особою та після відповідного оформлення передається в бухгалтерію.

Відмітки в табелі про причини неявок на роботу, чи про фак­тично відпрацьований час, про роботу в надурочний час чи інші відхилення від нормальних умов роботи повинні бути зроблені тільки на підставі документів, оформлених належним чином (листок непрацездатності і т. п.).

Форма № П-13 "Табель обліку використання робочого ча­су" застосовується в умовах автоматизованої системи управління підприємством. Бланк табеля форми № П-13 із заздалегідь заповне­ними окремими реквізитами може бути створений за допомогою за­собів обчислювальної техніки. До таких реквізитів відносяться: цех (відділ), бригада, прізвище, ім'я, по батькові, професія (посада), та­бельний номер і т.д., тобто дані, що є в довідниках умовно-постійної інформації. У цьому випадку форма табеля змінюється відповідно до прийнятої технології обробки даних.

Разом з тим така форма має забезпечувати можливість відобра­жати в ній облік використання робочого часу.

Типова форма № П-13, пристосована до різних умов ор­ганізації виробництва, може бути доповнена необхідними даними, наприклад для вугільної, гірничорудної та інших галузей промисло­вості, з метою контролю за знаходженням робітників на роботі під землею, доцільно включити показники часу спуску в шахту та підйо­му з неї.

Для обліку використання робочого часу працівників з твердим місячним окладом чи ставкою використовують типову форму № П-14 "Табель обліку використання робочого часу" (див. зразок 4.6).

Для забезпечення обліку використання робочого часу у вказа­них документах застосовуються умовні позначення, приклади яких вміщуються в табелях, зокрема: ВЩ — вихідні (дні щотижневого відпочинку), святкові та неробочі; X — тимчасова непрацездатність та відпустки по догляду за хворим по карантину, оформлені листка­ми непрацездатності; К — відрядження службові; В — відпустка (ос­новна щорічна); ПЦ — цілозмінні простої не з вини працюючого; ПР — прогули та інші неявки з поважних причин і т.ін.

Зразок 4.6.

БО "Росток"

підприємство, організація

00547038

Ідентифікаційний код ЄДРПОУ Цех (відділ), дільниця    Цех № 1. Виробництво столів

Типова форма № П-14

Затверджена наказом Мінстату України Від 09.10.1995 р. №253 Код за УКУД

-VI -VI

ТАБЕЛЬ ОБЛІКУ ВИКОРИСТАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ за  квітень   2004.Р.

Начальник цеху

Табельник (майстер)       = Петрова            (відділу), дільниці     = Тимчук

Табель веде протягом місяця керівник або обліковець конкретно­го підрозділу, а в кінці місяця з підписами цих осіб його передають до бухгалтерії.

Для працівників з погодинною оплатою праці дані табеля є ос­новою для нарахування їм заробітної плати. Поряд з тим, для працівників як із погодинною, так і відрядною оплатою праці дані та­беля є основою для здійснення аналізу використання робочого часу працівників підприємства.

Для обліку часу, який відпрацьовано надурочно, та оплати ро­боти в надурочний час використовується "Список осіб, які працю­вали в надурочний час" (форма № П-15), який заповнюється май­стром або іншими посадовими особами, які відповідальні за облік робочого часу, та передається до бухгалтерії.

Облік часу простоїв здійснюється на підставі "Листка обліку простоїв" (форма № П-16). Аркуш обліку простоїв з відміткою про час простоїв використовується для запису в табелі.

Для обліку обсягів виконаних робіт, затрат робочого часу і на­рахованої заробітної плати членам бригади, оплата праці яких здійснюється за відрядною формою оплати праці, у первинних ви­робничих підрозділах використовують "Наряд на відрядну роботу (для бригади)". Наряд виписують строком до одного місяця в одно­му примірнику. У ньому протягом місяця, поряд з обсягами викона­них бригадою робіт, на зворотній стороні щоденно відмічають також кількість відпрацьованого часу кожним працівником бригади (див. зразок 4.7.).

За фактом виконання завдання або закінчення календарного місяця визначається загальна сума заробітку, яка належить бригаді за виконані роботи. Заробіток кожного працівника визначається, вихо­дячи з його кваліфікаційного розряду та кількості відпрацьованого ним часу.

Для проведення такого роду розрахунку скористаємося при­кладом, який наведено в зразку 4.7. Як бачимо, заробітна плата працівників будівельної бригади за квітень місяць 2004 року ста­новила 2690 грн. 00 коп. Враховуючи те, що працівники бригади мають різні кваліфікаційні розряди, а також різну кількість відпрацьованого часу при виконанні бригадою роботи, здійсню-

Зразок 4.7.

Організація (підприємство) ВО "Росток"

Дільниця (цех, відділ)     будівельна дільниця № З

Бригада

будівельна бригада № 4

Затверджую

економіста

Заступник головного = Мартин

ЗО   "  квітня 200 4 р.

НАРЯД № 47

на відрядну роботу (для бригади) на період квітень 200 4р.

Завдання видав Завдання прийняв

:Засонко

начальник дільниці

: Ятренко

Завдання здав Завдання прийняв

: Ятренко

бригадир

: Засонко

Оцінка якості виконаних робіт Відмінна

бригадир

начальник дільниці

-VI (О

Продовження зразка 4.7.

Підпис відповідальної особи

= Риту шпик

ється розрахунок загальної кількості по бригаді розрядо-годин: (4x176+2x176+3x176+1x160+2x152) = (704+352+528+160+304) = = 2048 розрядо-годин.

Заробітна плата працівників бригади у розраxунку на 1 розря-до-годину розраxовується діленням загальної заробітної плати на за­гальну кількість розрядо-годин по підрозділу. Множенням заробітної плати у розраxунку на 1 розрядо-годину на кількість розрядо-годин конкретного працівника визначають розмір його заробітної плати.

При нараxуванні оплати праці працівникам бригади можна та­кож використовувати й інший варіант розраxунку, згідно з яким відпрацьований час кожного працівника множиться на його годинну тарифну ставку і таким чином визначається заробіток працівника за тарифом. Співвідношенням нараxованої по бригаді суми заробітної плати до суми заробітку працівників за тарифом визначається співвідношення у відсоткаx загального відрядного заробітку до та­рифного. Bраxовуючи даний відсоток, визначають заробіток кожного працівника.

Для обліку обсягів виконати робіт, затрат робочого часу і на-раxованої заробітної плати працівників-відрядників використо­вується також "Наряд на відрядну роботу (індивідуальний)" (див. зразок 4.8.), який відкривається на кожного працівника у розраxунку на календарний місяць.

Первині документи по обліку оплати праці працівникам-відрядникам із виробничиx підрозділів передаються буxгалтеру, який проводить нараxування оплати праці. Залежно від організації еко­номічної роботи та контролю на підприємстві (затвердженої сxеми документообігу) первинні документи по зарплаті можуть потрапляти на перевірку до економіста (або безпосередньо до економіста по оп­латі праці), який здійснює контроль обсягів здійснень тиx, чи іншиx робіт, а також правильності застосування обліковцями підрозділів розцінок на їх виконання, що затверджені на підприємстві. Якщо по­рушень не виявлено, то вказана посадова особа візує документ і пе­редає до буxгалтерії для здійснення нараxування працівникам за­робітної плати.

Для нараxування заробітної плати водіям вантажник авто­мобілів використовується "Подорожній лист вантажного авто-

Зразок 4.8.

Організація (підприємство)       ВО "Росток"                     Затверджую Заступник головного

Дільниця (цех, відділ)           Ремонтна майстерня економіста     = Мартин

Бригада          ;                       " 31 "    СІЧНЯ     200 £р.

Завдання видав                    = Тараненко    Завдання здав                       = КрупноК       Оцінка якості виконанних

Завідуючий реммайстернею            Робітник робіт

Завдання прийняв                    = КруїПІОК           Завдання прийняв              = Тараненко Відмінна

Робітник         Завідуючий реммайстернею

Підпіс відповідальної особи            = ОблІКОвченко

мобіля", зокрема: типова форма № 1 (міжнародна) і типова форма № 2 — в межах України (див. зразок 5.2). Подорожній лист виписується у розрахунку на кожен день (при далеких рейсах у розрахунку на один рейс). Для нарахування оплати праці водіям легкових авто­мобілів використовуються "Подорожній лист службового легково­го автомобіля" (типова форма № 3).

Враховуючи особливості окремих галузей економіки, відповідним галузевим міністерствам надано право запроваджувати й інші спеціалізо­вані форми первинних документів по обліку праці та її оплати.

Згідно з вимогами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" до складу елемента "Витрати на оплату праці" включаються:

заробітна плата за окладами і тарифами;

премії та заохочення;

матеріальна допомога;

компенсаційні виплати;

оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу;

інші витрати на оплату праці.

Для узагальнення інформації про витрати на оплату праці за звітний період за умови використання рахунків класу 8 призначено рахунок 81 "Витрати на олпату праці".

За дебетом рахунку 81 "Витрати на оплату праці" відобра­жається сума визнаних витрат на оплату праці, за кредитом — спи­сання на рахунок 23 "Виробництво" витрат, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат до­поміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 — витрат, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збу­тових витрат, або на рахунок 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Рахунок 81 "Витрати на оплату праці" має такі субрахунки:

"Виплати за окладами й тарифами";

"Премії та заохочення";

"Компенсаційні виплати";

"Оплата відпусток";

"Оплата іншого невідпрацьованого часу";

"Інші витрати на оплату праці".

Узагальнення інформації про розрахунки з персоналом, який відноситься як до облікового, так і до необлікового складу підприємства, — з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також розрахунки за неодержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонента­ми) здійснюється на рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці".

Рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці" має такі субрахунки:

"Розрахунки за заробітною платою";

"Розрахунки з депонентами".

За кредитом рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці" відобража­ються нарахована працівникам підприємства основна та додаткова за­робітна плата, премії, допомога за тимчасовою непрацездатністю, інші нарахування, за дебетом — виплата заробітної плати, премій, допомоги тощо, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими доку­ментами, вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів в рахунок заробітної плати та інші утримання із сум оплати праці персоналу.

Типову кореспонденцію бухгалтерських рахунків по обліку витрат на оплату праці наведено в таблиці 4.7.

Таблиця 4.7.

Кореспонденція бухгалтерських рахунків по обліку витрат на оплату праці

Враховуючи відсутність у податковому обліку можливості формування на підприємстві резерву на оплату відпусток (за раху­нок включення вказаних сум до витрат частинами на протязі року так, як це здійснювалося раніше), а як наслідок — і відсутності доцільності його визначення, розрахунок процента відрахувань у ре­зерв на оплату відпусток у навчальному посібнику не наводиться.

Слід зауважити, що згідно з вимогами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) відносяться прямі витрати на оплату праці (витрати виробничого підрозділу) відповідно із затвердженими на підприємстві стандартними нормативами з розрахунку на одиницю продукції (робіт, послуг).

До складу прямих витрат на оплату праці включається за­робітна плата та інші виплати працівникам, які зайняті на вироб­ництві продукції, виконанні робіт і наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.

Разом з тим, понаднормативні витрати на оплату праці відно­сяться на собівартість реалізованої у звітному періоді продукції (робіт, послуг), тобто на дебет рах. 90 "Собівартість реалізації".

Враховуючи те, що за рах.92 "Адміністративні витрати" та рах. 93 "Витрати на збут" здійснюється облік витрат звітного періоду, су­ма витрат яких без розподілу відразу переноситься на дебет рах. 79 "Фінансові результати", включення витрат на оплату праці до ра­хунків 92 і 93 здійснюється без обмежень і застосування нормативів.

Нормативно-правовим документом, який встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок на­дання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи, виступає Закон України "Про відпустки" № 504/96 - ВР від 15.11.1996 року.

Тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків робо­ти розраховується в календарних днях.

Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам не враховуються.

Нормативним документом, на підставі якого здійснюється обчис­лення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикори­стані відпустки; надання працівникам творчої відпустки; виконання працівниками державних і громадських обов'язків у робочий час; пере­ведення працівників на іншу легшу нижче оплачувану роботу за станом здоров'я; переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу; надання жінкам додаткових перерв для годування дитини; виплати вихідної допомоги; службових відряд­жень; вимушеного прогулу; направлення працівників на обстеження до медичних закладів; звільнення працівників-донорів від роботи; залу­чення працівників до виконання військових обов'язків; тимчасового пе­реведення працівника у разі виробничої потреби на іншу нижче опла­чувану роботу; інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться, виходячи із середньої заробітної плати, є поста­нова Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р. "Порядок об­числення середньої заробітної плати".

Чинність даної постанови поширюється на підприємства, уста­нови і організації усіх форм власності.

Правила обчислення середньої заробітної плати (доходу) для роз­рахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним стра­хуванням на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою пра­цездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі — страхові виплати) у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимча­сової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, ор­ганізації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників визначено "Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням", який затверджено постано­вою Кабінету Міністрів України № 1266 від 26 вересня 2001 р.

Порядок поширюється на підприємства, установи та ор­ганізації незалежно від організаційно-правових форм і форм влас­ності та на фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників (далі — роботодавці).

Синтетичний облік оплати праці на підприємстві щомісяця здійснюється при журнально-ордерній формі бухгалтерського обліку у журналі-ордері № 5, а при спрощеній формі бухгалтерського обліку як синтетичний, так і аналітичний облік розрахунків по оплаті праці здійснюється в розділі ІІ Відомості 3-М (див. дод. А 3).

Накопичення даних як про затрати праці та її оплату, так і інших статей калькуляції протягом року в розрізі виробництв і струк­турних підрозділів підприємства як при журнально-ордерній, так і при спрощеній формі бухгалтерського обліку, доцільно здійснювати в Книзі обліку виробництва (див. додаток Б).

При автоматизований формі обліку накопичення даних як про затрати праці та її оплату, так і інших статей калькуляції у розрізі виробництв і структурних підрозділів підприємства протягом року здійснюється в електроному вигляді аналогічно з прикладом, наведеним у дод. Б.