4.1. облік матеріальних витрат

Враховуючи те, що матеріальні витрати (виробничі запаси, комплектуючі, електроенергія і т.ін.) займають значну питому вагу в структурі собівартисті продукції та витрат підприємств в цілому (від 60\% до 95\% в залежності від галузі економіки), питання правильно­го обліку і контролю матеріальних витрат на підприємстві є надзви­чайно актуальними.

У відповідності з вимогами Положення (стандарту) бухгал­терського обліку 16 "Витрати", до складу елемента "Матеріальні ви­трати" включається вартість витрачених у вироництві (крім продук­ту власного виробництва):

сировини й основних матеріалів;

купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;

палива й енергії;

будівельних матеріалів;

запасних частин;

тари й тарних матеріалів;

допоміжних та інших матеріалів.

Для узагальнення інформації про матеріальні витрати за звітний період Планом рахунків бухгалтерського обліку перебачено рахунок 80 "Матеріальні витрати".

За дебетом рахунку 80 "Матеріальні витрати" відобража­ються суми визнаних матеріальних витрат, за кредитом — списання на рахунок 23 "Виробництво" прямих матеріальних витрат, що вклю­чаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до за­трат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 — ма­теріальних витрат, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79 "Фінансові ре­зультати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Рахунок 80 "Матеріальні витрати" має такі субрахунки:

"Витрати сировини й матеріалів";

"Витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих

виробів";

"Витрати палива й енергії";

"Витрати тари й тарних матеріалів";

"Витрати будівельних матеріалів";

"Витрати запасних частин";

"Витрати матеріалів сільськогосподарського призначення";

"Витрати товарів";

"Інші матеріальні витрати".

У відповідності з вимогами Положення (стандарту) бухгал­терського обліку 9 "Запаси" при відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з та­ких методів:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

нормативних затрат.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають од­накове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють од­не одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких за­пасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного міся­ця і одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надхо­дили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Оцінка запасів за методом ЛІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахуванню у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Оцінка за нормативними затратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання за­пасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечен­ня максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевіря­тися і переглядатися.

Облік витрат     Для обліку руху матеріальних цінностей усере- виробничих       дині підприємства та їх відпуску підрозділам запасів            свого підприємства, що розташовані за межами

його території, застосовується "Накладна-ви-мога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів" (форма № М-11).

Накладна-вимога виписується в двох примірниках і підпи­сується головним бухгалтером або особою, на те уповноваженою. Типова форма "Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщен­ня) матеріалів" і приклад її оформлення наведено у зразку 4.1.

4£  ЗраЗОК 4.1.          Типова форма № М-11

БО "Росток"   Затверджено наказом Мінстату України

(підприємство, організація) від 21.06.96 р. № 193

Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ            |0|0|5|¥|7|0|3|з|  КодзаУКУД |

НАКЛАДНА-ВИМОГА НА ВІДПУСК (ВНУТРІШНЄ ПЕРЕМІЩЕННЯ) МАТЕРІАЛІВ

(прописом) (прописом) Відпуск дозволив        = Іваненко   Головний бухгалтер     = Петренко

Здав (відпустив)        = Жук Прийняв (одержав)       = Степаненко

Для оформлення відпуску матеріалів, що систематично витра­чаються при виготовленні продукції, а також для поточного контро­лю за додержанням встановлених лімітів відпуску матеріалів на ви­робничі потреби, та є підтверджуючим документом для списання ма­теріальних цінностей зі складу використовується "Лімітно-забірна картка" (форми № М-8 та М-9, М-28 та М-28а).

Лімітно-забірні картки виписуються плановим відділом на од­не або декілька найменувань матеріалів (номенклатурних но­мерів) у двох примірниках. Один примірник до початку місяця пере­дається цеху (дільниці) — споживачу матеріалів, другий — складу або кладовій цеху (дільниці). Відпуск матеріалів у виробництво здійснюється складом при пред'явленні представником цеху свого примірника лімітно-забірної картки. Комірник відмічає в обох примірниках дату та кількість відпущеного матеріалу, після чого виз­начає залишок ліміту за кожним номенклатурним номером ма­теріалів. У лімітно-забірній картці цеху (дільниці) розписується комірник, а в лімітно-забірній картці складу — представник це­ху (дільниці).

Для скорочення кількості первинних документів, там, де це доцільно, рекомендується оформляти відпуск матеріалів безпосеред­ньо в картках складського обліку. У цьому випадку видаткові доку­менти на відпуск матеріалів не оформлюють, а сама операція здійснюється на основі лімітних карток, які виписують в одному примірнику та мають характер бухгалтерських документів. Ліміт відпуску можна вказати і в самій картці. Представник цеху при одер­жанні матеріалів розписується безпосередньо в картках складського обліку, а в лімітно-забірній картці розписується комірник.

По лімітно-забірній картці ведеться також облік матеріалів, що не були використані у виробництві (повернення). При цьому інших додаткових документів не складають. Типова форма "Лімітно-забірна картка" і приклад її оформлення наведено у зразку 4.2.

За умови використання на підприємстві системи калькулюван­ня собівартості "стандарт-кост", яка передбачає застосування норма­тивів матеріальних витрат на виробництво для обліку відпуску ма­теріалів понад встановленого ліміту або при заміні і списанні ма­теріалів зі складу використовується "Акт-вимога на заміну (додат­ковий відпуск) матеріалів" (форма № М-10).

№ Зразок 4.2.

ВО "Росток"

підприємство, організація

Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 0 0 5 4 738

Затверджена наказом Мінстату України

від 21.06.1996 р.№ 193        

Код за УКУД    І І

Всього записів по лімітно-забірній картці Начальник відділу, який встановив ліміт

= Іваненко

Начальник підрозділу, котрий отримав матеріальні цінності

= Чиж

= Жук

Понадлімітний відпуск матеріалів та заміна одних видів ма­теріалу іншими допускається тільки з дозволу директора підпри­ємства (організації), головного інженера або осіб, на те уповноваже­них, і після погодження з відповідними відділами підприємства.

Для контролю за відхиленням фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасу і для контролю залишків матеріалів, що знаходяться без руху, використовується "Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасу" (форма № М-18).

Довідка складається в одному примірнику завідуючим складом (комірником), який повинен своєчасно повідомити відділу постачан­ня про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановленої норми запасу та про залишки матеріалів, що знаходяться без руху.

Слід зауважити, що передача виробничих запасів зі складу до первинного підрозділу не є підставою для їх списання на виробництво, а лише засвідчує факт зміни матеріально відповідальної особи (із завідувача складом на керівника, або іншої особи, конкретного первинного підрозділу підприємства ).

Після закінчення кожного місяця зі складу до бухгалтерії підприємства подається "Звіт про рух матеріальних цінностей" (зразок 4.3), у якому узагальнюються дані з усіх первинних доку­ментів, які стали підставою як для надходження, так і вибуття вироб­ничих запасів за вказаний період. Враховуючи потреби бухгалтерсь­ких працівників, звіт про рух матеріальних цінностей може бути де­талізований, зокрема в розрізі джерел надходження виробничих за­пасів, а також об'єктів їх витрачання.

У свою чергу виробничі підрозділи теж в кінці кожного місяця подають до бухгалтерії підприємства "Виробничий звіт", в якому узагальнюється інформація про кількість і вартість спожитих на виробництві конкретних видів продукції виробничих запасів, а також інших елементів витрат у розрізі статей калькуляції.

Залежно від організації економічної роботи та контролю на підприємстві (затвердженої схеми документообігу) виробничі звіти підрозділів можуть подаватися на перевірку до економіста, який здійснює контроль за виконанням планів виробництва продукції (у відповідності  із  доданим  до  виробничого  звіту документом

Ц Зразок 4.3.

ВО "Росток"

підприємство, організація

"Прибутковий ордер" на передачу готової продукції з виробництва на склад), а також, поряд із іншими елементами і матеріальними витратами (як в цілому, так і у розрізі окремих статей калькуляції), нормативи витрат яких, у розрахунку на одиницю продукції, затверджуються на підприємстві.

Особливу увагу при даного роду перевірках економісту або бухгалтеру слід звертати не лише на вартість спожитих виробничих запасів, а й на кількість використаної сировини, оскільки зростання споживання виробничих запасів може відбутися і при незміному обсязі виробництва продукції, враховуючи вплив зростання цін на сировину і т. ін.

Основою для списання використаного на підприємстві паль­ного є дані лічильників про роботу виробничого обладнання, яке споживає пальне. Підставою для списання пального на роботу ван­тажного автомобіля виступає відповідним чином оформлений "По­дорожній лист вантажного автомобіля" (див. зразок 5.2.), який засвідчує обсяги здійснених за напрямками вантажних перевезень згідно показників спідометра автомобіля. Підставою для списання пального на роботу легкового автомобіля виступає відповідним чи­ном оформлений "Подорожній лист легкового автомобіля", в якому зазначається (спираючись на показники спідометра) кілометраж пробігу.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) відно­сяться витрати запасів конкретного виробничого підрозділу у відповідності із затвердженними на підприємстві стандартними нор­мативами (тобто кількості і вартості сировини і т. ін.) з розрахунку на одиницу продукції (робіт, послуг). Разом з тим понаднормативні ви­трати матеріалів (не кількості, а вартості) відносяться на собівартість реалізованої в звітному періоді продукції (робіт, послуг), тобто на де­бет рахунку 90 "Собівартість реалізації".

Враховуючи те, що за рахунком 92 "Адміністративні витрати" та рахунком 93 "Витрати на збут" здійснюється облік витрат звітно­го періоду, які без розподілу відразу переносяться на дебет рах. 79 "Фінансові результати", витрати матеріалів до рахунків 92 і 93 можна включати без застосування нормативів.

Розглядаючи питання відображення в обліку Облік ЄІдходІЄ     матеріальних витрат і витрачання в госпо-виообниитва      дарській діяльності запасів, особливу увагу слід приділити відходам виробництва. Враховуючи фізичні особливості запасів (сировини, матеріалів та ін.), а також технологічні недоліки, в резуль­таті виробництва можуть утворюватися відходи. Відходи представля­ють собою залишки від згоряння теплоносіїв (вугільний шлак), за­лишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів (металева стружка, тирса на пилорамах та ін.), які утворилися в результаті роботи як ос­новних, так і допоміжних підрозділів підприємства. В свою чергу відходи поділяються на:

незворотні;

зворотні.

Незворотними є відходи, які (враховуючи розвиток технологій як на конкретному підприємстві, так і в цілому) не можуть бути використані на підприємстві для виробництва на їх основі інших видів продукції, або такі, для подальшої переробки яких і виготовлення на їх основі інших видів продукції у підприємства немає відповідного обладнання або ба­жання здійснювати їх поглиблену переробку.

Утилізація незворотних відходів здійснюється шляхом їх виве­зення на загальні та спеціалізовані звалища або зберігання у спеціально відведених місцях безпосередньо на підприємстві.

Незворотні відходи оцінюванню не підлягають і в бухгалтерсь­кому обліку не відображуються. Враховуючи те, що незворотні відхо­ди не оцінюються, вартість спожитих у процесі виробництва сирови­ни і матеріалів повністю включається до елемента витрат "Ма­теріальні витрати" без вирахування відходів.

Поряд з тим, під зворотними розуміють відходи, які викорис-туються в подальшому на підприємстві для виробництва на їх основі нових видів продукції, або реалізуються стороннім підприємствам, які , в свою чергу, на їх основі будуть виробляти певну продукцію.

Враховуючи зазначене відмітимо, що одні й ті самі відходи од­ночасно для одного підприємства можуть бути зворотними, а для іншого, зважаючи на відсутність засобів для їх подальшої обробки, — незворотними.

Між окремими видами продукції, яка вироблена в одному цеху з тієї самої сировини, зворотні відходи розподіляються залежно від кількості використаних матеріалів або за встановленими на підприємстві нормативами. В свою чергу вартість зворотних відходів мінусується із

загальних витрат на виробництво певного виду продукції. Порядок оцінки зворотних відходів для виключення їх з витрат виробництва і пе­редачі на склад або в інші підрозділи врегулювується Наказом про облікову політику підприємства або окремим наказом керівництва.

Визначення кількості відходів здійснюється шляхом їх обміру або зважування, а також розрахунковим методом, який передбачає визначення кількості відходів за нормативами залежно від обсягів пе­реробленої сировини або виробленої продукції.

Для оприбуткування зворотних відходів з виробництва на склад використовується документ "Прибутковий ордер" (типова форма № М-4), а для передачі з одного виробничого підрозділу до іншого з метою подальшої переробки — документ "Накладна-вимо-га на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів" (форма № М - 11) (див. зразок 4.1.). Оприбуткування зворотних відходів з виробництва на склад відображується бухгалтерським проведенням:

Дебет рах. 20 "Виробничі запаси";

Кредит рах. 23 "Виробництво" (основне або допоміжне).

Враховуючи вимоги П(С)БО 16 "Витрати" вартість зво­ротних відходів, отриманих у процесі виробництва, не включають до елемента операційних витрат "Матеріальні витрати".

Приклад 1.

Підприємство "А" має в своєму складі підрозділ теплопостачання (котельну) для забезпечення підприємства теплом. За місяць підрозділ споживає 50 тон вугілля. Вартість вугілля — 300 грн. за 1 тону. Із спожи­того вугілля на підприємстві щомісяця отримують (для прикладу) 10 тон. шлаку, який підприємство не має можливості в подальшому переробля­ти. У цьому випадку шлак для підприємства є незворотними відходами.

За цих обставин матеріальні витрати підрозділу теплопоста­чання склали 15000 грн. (50 тон х 300 грн. )

Приклад 2.

Підприємство "Б" має в своєму складі підрозділ теплопоста­чання (котельну) для забезпечення підприємства теплом. За місяць підрозділ споживає 50 тон вугілля. Вартість вугілля — 300 грн. за 1 тону. Із спожитого вугілля на підприємстві щомісяця отримують (для прикладу) 10 тон. шлаку, який підприємство використовує для вироб­ництва будівельних матеріалів (шлакоблоків). У цьому випадку шлак для підприємства є зворотними відходами.

Згідно з наказом керівництва, для відображення шлаку в бух­галтерському обліку (з метою складування або передачі безпосеред­ньо до підрозділу по виробництву шлакоблоків) прийнято оцінювати 1 тону шлаку за ціною 100 грн.

За цих обставин, враховуючи те, що вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, не включають до елемента опе­раційних витрат "Матеріальні витрати", матеріальні витрати підрозділу теплопостачання склали 14000 грн.: 15000 грн. вартість вугілля (50 тон х 300 грн.) - 1000 грн. вартість шлаку (10 тон х 100 грн.).

.           Розкриваючи   питання   обліку ма-

Облік витрат  . с

теріальних витрат окрему увагу треба

малоцінних та

приділити витратам малоцінних та швиок°зн°шуваних     швидкозношуваних предметів, облік предметів       витрат яких має деякі особливості.

Спеціальною формою документа, за допомогою якого здійснюється видача малоцінних та швидкозношу­ваних предметів на господарські потреби і в індивідуальне користу­вання працівникам зі складу або керівниками структурних підрозділів, за встановленими нормами є "Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв" (форма № МШ-7) (див. зразок 4.4.).

Поряд з цим, видача зі складу підприємства керівникам його структурних підрозділів малоцінних та швидкозношуваних пред­метів (за умови наступної їх видачі працівникам підрозділів) здійснюється на підставі документів "Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів" (див. зразок 4.1) або "Лімітно-забірна картка" (див. зразок 4.2).

При отриманні працівниками зі складу або в керівника свого підрозділу малоцінних та швидкозношуваних предметів вони розпису­ються у відомості, чим і засвідчують безпосередньо факт їх отримання.

Залежно від особливостей документообігу на конкретному підприємстві відомості обліку видачі можуть оформлюватися як в одному, так і в двох екземплярах.

Документом, який є підставою для облікового працівника для віднесення вартості виданих на господарські потреби, а та­кож в індивідуальне користування працівникам підприємства ма­лоцінних та швидкозношуваних предметів до витрат того чи іншого підрозділу, є "Акт на списання малоцінних та швидкоз-

Зразок 4.4.

            ВО "Росток"               Затверджена наказом Мінстату України

підприємство, організація    від 22.05.1996 р. № 145

Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ |0|0|5|4|7|0|3|«1           Код за УКУД    | |

ВІДОМІСТЬ ОБЛІКУ ВИДАЧІ (ПОВЕРНЕННЯ) СПЕЦОДЯГУ, СПЕЦВЗУТТЯ ТА ЗАПОБІЖНИХ ПРИСТРОЇВ

§5 Зразок 4.5.

ВО «Росток»

(підприємство, організація)

Типова форма № МШ-8

Ідентифікаційний код    | 0 | 0 | 5 | ^ | 7|0|.3|о^

за ЄДРПОУ

Затверджено наказом Мінстату України від 22.05.96 р. №145

Код за УКУД | Затверджую:

            Директор       

(посада)

=ІванвНКО    Іваненко В.М.          

«   23   »      квітня        200    4 р.

АКТ

НА СПИСАННЯ МАЛОЦІННИХ ТА ШВИДКОЗНОШУВАНИХ ПРЕДМЕТІВ

Комісія, яка призначена наказом    від    «   4     »       СІЧНЯ        200    4   Р- №   І   , переглянула прийняті за «          »          200      р. малоцінні та швидкозношувані предмети, що знаходилися в експлуатації, і визнала їх непридатними,

які належать до здачі у брухт.

Продовження зразка 4.5.

= Щир

ЩирАП.

Члени комісії:

(посада)

бухгалтер

(підпис)

= Петренко

(П.І.Б.)

Петренко М.П.

(посада)

керівник цеху Же 1

(підпис)

Тимчук

(П.І.Б.)

Тимчук Г.А.

(посада)

інженер

(підпис)

: Майстренко

(П.І.Б.)

Майстренко М.З.

(посада)

(підпис)

(П.І.Б.)

(О

Брухт за накладною №

200

ношуваних предметів" (типова форма № МШ-8) (див. зразок 4.5). Акт складається в одному примірнику на підставі докумен­та "Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв" наведеного у зразку 4.4.

З метою чіткого розмежування витрат бажано відомості на ви­дачу та акти на списання малоцінних та швидкозношуваних пред­метів складати окремо по кожному підрозділу так, як це представле­но у вказаних зразках.

Транспортно-заготівельні витрати

На рахунках по обліку виробничих запасів, крім безпосередньо наявних запасів, можна на одному із субрахунків здійснювати також облік транспортно-заготівельних витрат. Приклад розподілу і включення до матеріаль­них витрат транспортно-заготівельних витрат на підприємствах, що засто­совують окремий субрахунок обліку транспортно-заготівельних витрат, наведено в табл. 4.1.

Таблиця 4.1.

Розподіл транспортно-заготівельних витрат на підприємствах, що застосовують окремий субрахунок обліку транспортно-заготівельних витрат

[(55+80) : (250+400)] х 300 = 62.

За умови, якщо на підприємстві було прийняте рішення не обліковувати на окремому субрахунку транспортно-заготівельні вит­рати, їх можна враховувати (збільшення облікової ціни) при оприбут­куванні на склад матеріалів.

Відображення витрат запасів на

рахунках бухгалтерського обліку

Кореспонденція бухгалтерських рахунків без використання рахунку 80 "Ма­теріальні витрати" при відображенні вит­рачання на підприємстві запасів представ­лена у табл.4.2.

Таблиця 4.2. Кореспонденція бухгалтерських рахунків без використання рахунку 80 "Матеріальні витрати" при відображенні витрачання на підприємстві запасів

Кореспонденція бухгалтерських рахунків із використанням ра­хунку 80 "Матеріальні витрати" при відображенні витрачання на підприємстві запасів (нагадаємо, що у відповідності з вимогами П(С)БО 16 "Витрати" до складу елемента "Матеріальні витра­ти" включається вартість витрачених у виробництві запасів /крім продукту власного виробництва/), представлена в табл.4.3.

Згідно з вимогами Положення (стандарту) Облік витрат       бухгалтерського обліку 16 "Витрати", до енергії, тепла       складу елемента "Матеріальні витрати" та водіі            включається вартість використаної у вироб-

ництві (крім продукту власного вироб­ництва) електроенергії, тепла та води.

Що стосується спожитих у процесі господарської діяльності підприємства із зовнішніх джерел електроенергії, тепла та води, то документальною підставою для включення їх вартості до матеріаль­них витрат виступають рахунки від відповідних постачальницьких організацій на адресу підприємства (в яких зазначаються кількість і вартість спожитої електроенергії, тепла і води).

Розподіл спожитих електроенергії, тепла та води за об'єктами витрат здійснюється за показниками лічильнників по подрозділах, які знаходять своє відображення у таких документах, як "Звіт про використання електроенергії" (див. зразок 5.1.), "Звіт про викори­стання тепла", "Звіт про використання води", які щомісяця за підписом головного енергетика підприємства (тепловика, інженера та ін.) передаються до бухгалтерії. За умови відсутності лічильників по подрозділах, розподіл спожитих на виробництвах електроенергії, тепла та води може здійснюватися пропорційно коефіцієнтів, які, згідно з наказом керівництва, запроваджуються на конкретному підприємстві.

Кореспонденція бухгалтерських рахунків по обліку витрат еле­ктроенергії, тепла та води представлена в табл.4.4.

Таблиця 4.4.

_ - .  .   Планом рахунків бухгалтерського обліку пе-

ООЛІК ІНШиХ        _      ґ   _       ґ     опп "т •

редбачено, що на субрахунку 809 Інші ма- матеріальних      ґ .     .          ,/ г ;

теріальні витрати рахунка 80 Матеріальні витрат ґ     „ .\%.     ґ ' ґ

витрати відображається вартість виконаних

для підприємства робіт і послуг виробничого та невиробничого ха­рактеру.

Підставою для включення до матеріальних витрат вартості робіт та послуг виробничого та невиробничого характеру, виконаних сторонніми підприємствами (здійснення окремих операції з вироб­ництва продукції, обробки сировини та матеріалів, які використову­ються у виробництві; транспортні послуги, які є складовою техно­логічного процесу виробництва тощо), виступають акти виконаних робіт (незалежно від факту здійснення оплати) у відповідності із укладеними угодами із певними підприємствами.

Кореспонденцію бухгалтерських рахунків по обліку виконаних для підприємства робіт і послуг виробничого та невиробничого ха­рактеру наведено в табл. 4.5.

* * *

Узагальнення даних про витрати підприємства (в тому числі й матеріальні) знаходить своє відображення при журнально-ордерній формі обліку у журналі- ордері № 5, а при спрощеній формі обліку — у Відомостях 2-М, 3-М (розділ І), 5-М (розділ ІІ) (див. додаток А).

Накопичення даних як про витрати матеріалів у розрізі статей калькуляції, а також статей калькуляції інших елементів витрат протягом року в розрізі виробництв і структурних підрозділів підприємства як при журнально-ордерній, так і при спрощеній формі бухгалтерського обліку доцільно здійснювати в Книзі обліку виробництва (див. додаток Б).

При автоматизованій формі обліку накопичення даних як про витрати матеріалів у розрізі статей калькуляції, так і статей кальку­ляції інших елементів витрат у розрізі виробництв і структурних підрозділів підприємства протягом року здійснюється в електронно­му вигляді аналогічно з прикладом, наведеним у додатку Б.