Глава 11 облІк ломбардних операцІй

Ломбард  —  це  фінансова  установа, яка  на  власний ризик надає фінансові кредити фізичним особам за  рахунок власних або  залучених коштів під заставу майна на визначений строк та під відсоток, а також надає супутні ломбардні послуги.

Історія ломбардів своїм  корінням сягає у глибину сторіч. Появу ломбардів пов’язують  з  діяльністю лихварів з Ломбардії (Франція), які  заснували перший «ломбард»  ще  у ХV ст.

Ломбардні операції можуть здійснювати різні  юридичні осо- би, визначені законодавством як фінансові установи: банки, кре- дитні  спілки тощо.  Але  переважну більшість ломбардних опе- рацій здійснюють саме  ломбарди. Однією з визначних особливо- стей  таких  операцій є предмет застави — майно і майнові права, отримані в якості забезпечення наданого кредиту.

Ломбард є фінансовою установою і згідно із законодавством має  бути  включеним до  Державного реєстру фінансових уста- нов. Для  цього необхідно, щоб  було  дотримано таких  умов:

а) ломбард створено у відповідній організаційно-правовій

формі: як державне підприємство або повне товариство. В уста- новчому договорі ломбарду визначають виключний перелік фінан- сових  послуг, які  він  буде  надавати (діяльність ломбардів з на- дання фінансових кредитів не може  суміщатися з наданням інших фінансових послуг);

б) розроблені внутрішні правила і положення, що регламен-

тують надання фінпослуг;

в) придбане спеціальне технічне обладнання, обладнання для облікової та реєстраційної систем;

г) куплено або орендовано приміщення для надання фінпос-

луг  з окремим приміщенням для  зберігання заставного майна,

обладнаного необхідними засобами безпеки;

д) укладено зі страховою компанією агентський договір на страхування майна, прийнятого у заставу та/або на зберігання;

е) прийнято на роботу  директора та головного бухгалтера, професійні якості яких відповідають вимогам, встановленим Держ- фінпослуг.

Для  ломбарду фінансова послуга — це надання фінансових кредитів під заставу майна та майнових прав. Серед  супутніх лом- бардних послуг  виділяють: приймання  майна на  відповідальне зберігання; оцінка майна і майнових прав;  продаж на комісійних умовах  невикупленого заставного майна; скупка виробів з доро- гоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Розглянемо коротко зміст,  порядок здійснення та відобра-

ження в обліку  основних ломбардних операцій.

Для одержання позики під заставу фізична особа звертаєть- ся до ломбарду і пропонує у заставу щось  із власного майна. Перелік майна, що може  прийматися у заставу, встановлює керів- ник  ломбарду. Це можуть бути транспортні засоби, аудіо- та відео- техніка, побутова техніка, ювелірні вироби, вироби зі шкіри і хут- ра, антикваріат, цінні папери, майнові права тощо.  Сторони до- мовляються про  умови видачі позики: термін, розміри відсотків та  пені  за  прострочення повернення основної суми  і відсотків, умови зберігання застави, порядок проведення розрахунків і т. ін.

Для  оцінки запропонованого у заставу майна у кожному ломбарді повинні бути спеціалісти-оцінювачі, спеціальне облад- нання, реактиви, затверджені ціни.  Оціночну вартість майна (без ПДВ)  обов’язково зазначають у договорі застави або іншому до- кументі, що підтверджує надання позики. Сума  позики, що  ви- дається на руки  позичальнику, завжди менша оціночної вартості заставного майна на 30—35\%.

Експерт-оцінювач складає експертний лист  і передає його

приймальнику-товарознавцю, який оглянувши майно оформлює заставну квитанцію (або  заставний білет)  у трьох  примірниках. Цей  документ виконує одночасно роль  договору та первинного документа про  прийняте у заставу майно. Перший  примірник віддають заставнику, другий разом з предметом застави переда- ють  у склад  на зберігання, а тетій  використовують для  відобра- ження у «Журналі  реєстрації договорів застави»  і передають до бухгалтерії. Він є підставою для розрахунку суми  позики та відоб- раження заставного майна в обліку  (рис.  11.1).

Прийняте у заставу майно підлягає обов’язковому  страху-

ванню або страхуванню за згодою сторін на погоджену суму. На підставі агентського договору зі страховою компанією ломбард отримує від позичальника страховий внесок і перераховує його на користь страхової компанії. У даному випадку ломбард діє від імені  та  за  дорученням страхувальника (позичальника), а сума страховки чітко  відокремлена від  плати за  користування пози- кою,  тому її не включають до валового доходу  та валових витрат

Фіскальний касовий чек на видачу грошей

Договір застави (заставний білет, заставна квитанція)

1-й примірник

Заставнику для викупу заставленого майна

Бухгалтерія

2-й при- мірник

Журнал реєстрації договорів застави (заставних білетів, заставних квитанцій)

Відомість обліку цінностей, прийнятих у заставу і виданих заставнику

Відомість забалансового обліку заставного майна

3-й при- мірник

Матеріальний звіт комірника

Відомість речей, що не затребувані у встановлений строк і підлягають реалізації

Рис.  11.1.  Схема  документального  оформлення  приймання майна у заставу

ломбарду. У бухгалтерському обліку  страхові суми  не  відносять ані до доходів,  ані до витрат ломбарду, а відображають як розра- хунки  з дебіторами (страхувальником) та кредиторами (страхо- вою  компанією).

Отримані предмети застави відображають у бухгалтерському обліку  за оціночною вартістю на  забалансовому рахунку 06 «Га- рантії  та забезпечення  отримані». Цінності, прийняті у заставу, можуть зберігатися як  у ломбарді, так  і у заставника вдома  (під замком ломбарду) або можуть бути передані на зберігання третій особі  (спеціальним складам). Тому забалансовий облік  заставно- го майна необхідно деталізувати, відкривши субрахунок 061 «За- безпечення за договорами застави» і розбивши його  на субрахун- ки третього порядку:

0611 «Предмети застави на зберіганні у ломбарді»;

0612 «Предмети застави на  зберіганні у третіх  осіб»;

0613 «Предмети застави на зберіганні у заставника».

Витрати на зберігання заставленого майна відносять до ва- лових  витрат ломбарду. Послуги зі зберігання оплачують пози- чальники, і вони збільшують валовий доход та податкові зобов’я- зання з ПДВ.

За одержаний кредит позичальник сплачує ломбарду відсотки згідно  з умовами договору. Відсотки нараховують у тому  звітно- му  періоді, до  якого вони належать. Краще  за  все  робити це

наприкінці кожного місяця і включати їх до валового доходу відповідного податкового періоду навіть  у тих випадках, коли ломбард справляє відсотки за позикою за весь строк при  її пога- шенні. Відсотки, одержані ломбардом за надані позики, доціль- но  відображати не  на субрахунку 732 «Відсотки одержані», а на субрахунку 703 «Доход  від реалізації робіт  і послуг»,  що  більше відповідає їх економічному змісту.  Цей  субрахунок пропонуєть- ся для використання «Методичними рекомендаціями з ведення бухгалтерського обліку  ломбардами», затвердженими розпоряд- женням Держфінпослуг від  07.05.2004 р. №  531. Розрахунки з позичальниками за  нарахованими відсотками відображають на субрахунку 373 «Розрахунки за нарахованими доходами».

Після закінчення терміну, на який видано позику, можливі три  варіанти розвитку подій:

1) клієнт своєчасно повертає суму позики, сплачує відсотки та плату за зберігання заставного майна і одержує своє  майно назад;

2) клієнт повертає суму  позики та сплачує відсотки з про-

строченням;

3) клієнт не повертає позику і ломбард звертає стягнення на заставлене майно.

У бухгалтерському обліку  ломбардів операції з видачі  позики та її обслуговування відображають такими записами (табл.  11.1).

У договорі застави може   бути  передбачено, що  після гра- ничної дати  повернення позики ломбард не  звертає стягнення на предмет застави ще деякий час. Це  так званий «пільговий строк»,  за який ломбард справляє підвищений відсоток або стя- гує  пеню.  Нарахована пеня за прострочку погашення позики є доходом ломбарду і в обліку  відображається записом:

Д-т субрах. 373 «Розрахунки  за  нарахованими доходами»,

К-т субрах. 715 «Одержані  штрафи, пені, неустойки».

Сума  нарахованої пені  за порушення строку повернення позики не оподатковується ПДВ.

Якщо позичальник не  повернув суму  позики після  закін-

чення «пільгового строку»,  ломбард звертає стягнення на застав-

не  майно. У цьому  випадку порядок дії  ломбарду залежить від того,  чи переходить згідно з договором застави право власності на заставне майно до ломбарда, чи воно  залишається у власності позичальника (частіше так  і буває).

Заставне майно, що залишається у власності фізичної осо- би,  яка  не  повернула позику, може  бути  реалізоване або  через торгові організації (комісійний магазин), або через  власний пункт

Таблиця 11.1

Відображення у бухгалтерському  обліку  операцій з  надання  ломбардами  позики  під заставу

реалізації. В останньому випадку ломбарду треба  мати  патент на торговельну діяльність. Якщо предметом застави є вироби з до- рогоцінних металів або дорогоцінного каміння, ломбард направ- ляє  їх до Держскарбниці НБУ.  У цьому  випадку він виступає як посередник (комісіонер).

Операції з продажу заставного майна податком на прибуток

не оподатковуються, тому ні валового доходу,  ні валових витрат при  цьому  не виникає, а податкові зобов’язання з ПДВ  при  реа- лізації предметів застави нараховуються і відображаються в об- ліку  у загальноприйнятому порядку. Крім того,  при  реалізації ювелірних виробів (крім обручок) ломбард зобов’язаний нараху- вати і сплатити внесок до Пенсійного фонду України за ставкою

5\%. З доходу  від  реалізації заставного майна (за  вирахуванням

ПДВ  і внеску до пенсійного фонду) ломбард повинен вирахува-

ти і перерахувати до бюджету податок з доходів  фізичних осіб.

Якщо сума,  отримана від реалізації заставного майна (після всіх вирахувань і вилучень), буде  більшою загальної суми  боргу позичальника (суми  позики, відсотків за позику, плати за збері-

гання майна, пені), різницю повертають боржнику (фізичній особі). Але якщо той протягом строку позовної давності не одержав на- лежну  йому суму, ломбард зараховує її до власних доходів  (кредит субрахунка 717 «Доходи  від  списання кредиторської заборгова- ності») та відносить до валового доходу  — в податковому обліку.

Якщо ж чистий доход  від реалізації заставного майна буде меншим загальної суми  боргу  позичальника, то  фізична особа повинна відшкодувати різницю. Але якщо вже  минув строк по- зовної давності, а позичальник не повернув боргу,  ломбард спи- сує його  на витрати операційної діяльності (дебет  субрахунка 944

«Сумнівні та безнадійні борги»)  і відносить (за певних умов)  до валових витрат — у податковому обліку  (табл.  11.2).

Якщо за умовою договору предмет застави після закінчення

терміну повернення  позики  переходить у власність ломбарду,

Таблиця 11.2

Відображення в обліку  господарських  операцій  з реалізації заставного   майна

Продовження таб.  11.2

останній оприбутковує його  як звичайну купівлю товару  або ос- новних засобів і оцінює за загальною сумою  боргу  позичальни- ка. Якщо ломбард реалізує таке  майно, то різницю між доходом і обліковою вартістю майна (якщо така  буде) відносять на фінан- сові результати.

Операції скупки та наступної реалізації виробів з дорогоцін- них  металів та дорогоцінного каміння відображають в обліку ломбарду як  звичайні торгові операції купівлі-продажу товарів, тому тут вони не розглядаються.

Питання для самоконтролю

1. Дайте  визначення ломбарду та ломбардних операцій.

2. Охарактеризуйте особливості документального оформлення приймання ломбардами майна у заставу.

3. Наведіть основні бухгалтерські проведення з обліку  опе-

рацій по наданню ломбардами позик під заставу.

4. Розкрийте порядок розрахунку позичальника з ломбар-

дом за отриману позику.

5. Наведіть бухгалтерські проведення з обліку  господарсь-

ких  операцій по реалізації ломбардами заставного майна.

Література до теми

1. Закон України «Про заставу» від 02.10.1992 р. № 2654-Х11.

2. Закон України «Про  фінансові послуги та державне регу-

лювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. №  2664-111.

3. Типовий статут  ломбарду, затверджений постановою РМ УРСР від 19.06.1979 р. №  315.

4. Методичні рекомендації з ведення бухгалтерського обліку ломбардами, затверджені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг  України від 07.05.2004 р.

№  531.