7.3. облік витрат на підприємствах житлово-комунального господарства

Правильне визначення витрат на виробництво і собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) має  вирішальне значення для обчислення кінцевого фінансового результату та  ефективності діяльності підприємства любої  галузі,  у т. ч. ЖКГ.

На  підприємствах, які надають житлово-комунальні послу- ги, мають  місце  специфічні проблеми обліку  витрат — необхідність визначення не лише виробничої, а й повної собівартості послуг, що обумовлено державним регулюванням тарифів, взаєморозра- хунками між  підприємствами ЖКГ і т. ін.

Витрати підприємств ЖКГ, як і інших галузей, обліковують

окремо за видами діяльності: операційні, фінансові, інвестиційні та інші  звичайні витрати, витрати на  сплату  податку на  прибу- ток,  надзвичайні витрати. Частка неопераційних витрат досить незначна: вона  становить менше 1\% від загальної суми  витрат у підгалузях, діяльність яких  пов’язана з наданням житлово-кому- нальних послуг — експлуатація житла, тепло- та водопостачання і  водовідведення, до деякої міри  санітарна очистка міст  та  об- слуговування ліфтів.  Операційні витрати групують, як і у інших галузях,  за елементами і статтями, але  склад  кожного елемента та співвідношення статей витрат відрізняються.

Так,  у структурі витрат у підгалузях водопостачання та теп- лоенергетики переважають матеріальні витрати, але це пов’яза- но лише з великою часткою витрат на електроенергію, паливо й інші  енергоносії: вони становлять до 70\% усіх матеріальних вит- рат у підгалузі водопостачання і до 90\% — у підгалузі теплозабез- печення. Серед інших матеріальних витрат у підгалузі водопос- тачання досить висока частка витрат на куповану воду — до 20\%, тоді  як  витрати власне на  матеріали становлять лише   близько

3\% усіх матеріальних витрат.

На  підприємствах з обслуговування житла  частка витрат на матеріали не дуже суттєва — менше чверті  всіх витрат, з них вит-

рати  на  електроенергію для  обслуговування ліфтів, опалення й освітлення місць  загального користування становлять 25—30\%, а витрати на матеріали для ремонту житлового фонду — до 15\%.

Житлово-комунальне господарство займає третє  місце  за рівнем споживання енергоносіїв (після металургійної та хімічної промисловості). Особливо це стосується підгалузей тепло- та во- допостачання. При цьому  витрати енергоресурсів під час вироб- ництва і надання житлово-комунальних послуг  у 2-3 рази  вищі, ніж у країнах Європейського Союзу, що обумовлено зношеністю та аварійним станом основних засобів галузі, застарілими техно- логіями й матеріалами.

У ЖКГ на  багатьох підприємствах  не  обліковують окремо витрати на збут, а у житлових організаціях здебільшого не об- ліковують окремо загальновиробничі витрати.

Витрати підприємств ЖКГ відшкодовують населення та інші підприємства (споживачі комунальних послуг) у складі затверд- жених тарифів. При цьому  підприємства ЖКГ, які надають кому- нальні послуги, отримують оплату безпосередньо за ці послуги, а житлові організації — квартирну плату  (плату  за утримання бу- динків), за рахунок якої  відшкодовуються не тільки їх витрати (на

прибирання місць  загального користування та прибудинкової те- риторії, поточний ремонт, заміну електроламп, придбання інвен- таря  тощо), а й витрати сторонніх організацій — за вивіз  сміття,

обслуговування ліфтів, пожежну безпеку, дезінсекцію, дератиза- цію  тощо.  Склад витрат житлових організацій, що  включаються до квартирної плати, визначається «Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових тери- торій»,  затвердженим постановою КМУ від 12.07.2005 р. №  560. Усі ці витрати можна згрупувати за такими напрямами:

—  прибирання  сходових клітин, прибудинкової території,

підвалів тощо;

— ремонт конструктивних елементів і технічних пристроїв будинків, обладнання дитячих та інших майданчиків;

— послуги, що надаються нежитловими організаціями (тех-

нічне обслуговування ліфтів, систем протипожежної автомати-

ки, вивезення відходів,  дератизація тощо);

— інші  послуги: обслуговування внутрішньобудинкових си-

стем,  підготовка житлових будинків до експлуатації в осінньо-

зимовий період тощо.

Крім того,  за  рахунок квартирної плати відшкодовуються: амортизація обладнання, витрати на  банківське розрахунково- касове обслуговоування та ін.

Заборгованість перед  комунальними підприємствами, оп- лата послуг  яких  здійснюється у складі квартирної плати, у жит- лових  організаціях відображають такими проведеннями:

1) нараховано заборгованість підприємствам із  санітарної

очистки (за  касовим методом обліку  ПДВ):

Д-т рах.  23, 644 — К-т субрах. 631;

2) погашено нараховану заборгованість:

а)  Д-т субрах. 631 — К-т субрах. 311;

б) Д-т субрах. 641 — К-т субрах. 644.

Тарифи на  житлово-комунальні  послуги регульовані, тому при  їх визначенні треба  передбачати відшкодування не лише прямих, а й усіх інших операційних витрат, тобто  повної со- бівартості послуг.  При цьому  адміністративні витрати розподіля- ють на кожен об’єкт калькулювання аналогічно загальновироб- ничим, а  витрати на  збут  прямо відносять на  відповідні види послуг  або розподіляють залежно від питомої ваги,  обсягу  або виробничої собівартості продукції.

Калькулювання  собівартості одиниці  послуг  (робіт) на

підприємствах ЖКГ здійснюють з урахуванням специфіки підга- лузей  відповідно до «Методичних рекомендацій з планування, обліку  і калькулювання собівартості робіт  (послуг) на підприєм- ствах і в організаціях житлово-комунального господарства», зат- верджених наказом  Держбуду України  від  06.03.2002 р. №  47. Специфічними статтями витрат і калькуляційними одиницями у підгалузях ЖКГ є такі.

Теплове господарство: специфічні статті витрат — утриман- ня територій санітарних зон, використання води  на технологічні цілі (заповнення теплових мереж, промивка фільтрів тощо), вит- рати  на  енергоносії, ремонт, промивку, налагодження котлоаг- регатів, теплових мереж, обстеження технічного стану  теплових мереж, обладнання приладів обліку  теплової енергії тощо; каль- куляційна одиниця — 1 гкал  тепла.

Водопровідно-каналізаційне господарство: витрати групують за видами послуг (водопостачання та водовідведення) і стадіями технологічного процесу (підйом води,  її очищення, доставка спо- живачам, водовідведення, очищення стоків); специфічні статті витрат — витрати на воду для власних потреб, на утримання те- риторій санітарних зон, аварійно-відновлювальні роботи (за ви- нятком аварій, що належать до надзвичайних ситуацій); кальку- ляційні одиниці — 1 м3  води,  1 м3  стічних вод.

Санітарна очистка міст: специфічні статті  витрат — витрати на вивіз  сміття, його захоронення, знищення; калькуляційна оди- ниця — 1 м3  сміття.

Житлове господарство: калькуляційна одиниця — 1 м2   за- гальної площі житлових будинків. У житлових організаціях каль- куляцію 1 м2  складають зазвичай тільки щодо  приміщень, які надають в оренду. Водночас у житлових організаціях нормується більшість робіт  і складаються калькуляції, наприклад, вартості обслуговування внутрішньобудинкових мереж слюсарем-сантех- ніком певного розряду на нормативну кількість квартир, вар- тості обслуговування нормативної площі двірником, прибираль- ницею тощо.  Багато проблем при  визначенні витрат пов’язано із втратами води  і тепла  в мережах, недосконалістю приладів об- ліку  води  і тепла,  наявністю в одному будинку квартир, у яких встановлено та не встановлено прилади обліку  і т. ін. Певні про- блеми виникають з переведенням витрат на  підігрів 1 м3  води  у витрати на одну гігакалорію тепла  тощо.

Кореспонденція рахунків з обліку  витрат підприємств ЖКГ аналогічна обліку  витрат в інших підприємствах виробничої сфе- ри, тому  тут не розглядається.