Бухгалтерський облік у галузях економіки - Навчальний посібник (Атамас П. Й.)

Глава 4 бухгалтерського     облІку на пІдприЄмствах залІзничного транспорту 4.1. галузеві особливості залізничного транспорту та їх вплив на організацію обліку і звітності

Залізничний транспорт як окрема галузь народногосподарсь- кого  комплексу надає послуги виробничого  характеру з  пере- міщення продуктів праці з пунктів їх виробництва до пунктів споживання, продовжуючи виробничий процес у сфері обігу,  а також задовільняє потреби людей  у переміщенні, створюючи специфічний товар  — послугу.

Розглядаючи господарську діяльність залізничного транспор- ту, необхідно звернути увагу  на  такі  два  її аспекти, як  особли- вості  власне виробничого процесу на  підприємствах залізниць та  характерні риси організації управління цими підприємства- ми.

Господарський процес перевезень у транспортній промис- ловості, зокрема на залізниці, відрізняється від традиційного виробництва тим, що реалізується не продукт, який є процесом виробництва, а власне процес виробництва — переміщення ван- тажів  або  послуга з  перевезення  пасажирів. На  залізницях не може  бути створений запас готової продукції, немає відокремле- ної  від процесу виробництва готової продукції, в балансі заліз- ниці  немає нереалізованої продукції і незавершеного виробниц- тва з перевезень. Отже,  корисний ефект транспорту можна спо- живати лише під час виробничого процесу, оскільки цей  ефект не  існує  як  відмінний від цього процесу товар,  який можна ок- ремо  купити чи продати. Це  зумовлює відсутність на залізницях сировини і основних матеріалів, які могли б стати  матеріальною субстанцією готової продукції. Завдяки  цьому   в активах заліз-

ниць на  частку  оборотних засобів припадає лише 30—35\% при досить значній питомій вазі  необоротних активів і особливо — основних засобів.

Окремий акт виробництва на залізницях не збігається з гео- графічним розміщенням конкретного транспортного підприєм- ства. Договір на перевезення укладає залізниця, що приймає ван- таж або пасажирів, а роботу  виконують кілька транспортних підприємств, у тому  числі  з ближнього і дальнього зарубіжжя, передаючи одне  одному вантажі або  пасажирів. Загалом, понад

80\% обсягів перевезень вантажів та  пасажирів здійснюється за участю  2—6 залізниць.

Інший аспект роботи залізниць пов’язаний з розміщенням їх по  всій  території країни, з необхідністю забезпечення  регу-

лярності руху поїздів при  будь-яких умовах  і чіткої  взаємодії всіх ланок залізничного конвеєра, що  вимагає особливої структури управління.

Залізниці України належать до державної власності і входять до об’єднання «Укрзалізниця», яке, по суті, є державним холдин- гом. Централізоване управління залізницями обумовлене основ- ними принципами управління залізничним транспортом, які по-

лягають в поєднанні централізованого керівництва, з одного боку, і наданням особливих прав  та самостійності у прийнятті рішень виробничо-технологічним  підрозділам — з іншого боку.

Залізничний транспорт є складним багатогалузевим госпо-

дарством  з  широко  розгалуженою інфраструктурою. Загальна

протяжність залізничної мережі України складає більше 22 тис. км, а всього до структури залізниць входить більше однієї тисячі підприємств, організацій та установ, різних за призначенням, технічним оснащенням  та  способами організації виробництва, на яких  працюють понад 375 тис. чоловік. Саме  тому управління всіма  об’єктами залізничного транспорту не може  здійснювати- ся  виключно з одного центру, а забезпечується поєднанням га- лузевого і територіального принципів. Застосування такого підходу  до управління має  ряд причин. Головна — це велика кількість і різноманітність виробничої діяльності підприємств, що  беруть  участь  в організації процесу перевезень: залізниці, дирекції залізничних перевезень, підприємства з експлуатації спеціального рухомого складу  і контейнерів, матеріально-техніч- ного  постачання, обчислювальної техніки, сигналізації і зв’яз- ку, локомотивні і вагонні депо,  спеціалізовані ремонтні заводи, а також власна соціальна сфера — підприємства торгівлі, гро- мадського харчування, охорони здоров’я,  освіти, культури та

спорту.  У свою  чергу  у складі залізниць процес залізничних пе- ревезень забезпечують виробничо-технологічні підрозділи, тоб- то відособлені підрозділи (депо, дистанції, станції тощо), які виконують окремі функції в єдиному технологічному процесі організації та збереження перевезень і продукція яких  може  бути реалізована лише як складова продукції перевізника — послуги з перевезень пасажирів, вантажів, багажу,  вантажобагажу і пошти. Відособленими вважають підрозділи залізниць та підприємств залізничного транспорту, що діють на підставі затверджених по- ложень, виділені на окремий баланс і мають  рахунки в установах банків.

Отже,  сутність територіально-галузевого  підходу  до управ- ління залізничним транспортом проявляється в тому,  що управ- ління перевезеннями здійснюється у двох вимірах, оскільки, окрім адміністративного управління шляхом поділу  на окремі заліз- ниці, здійснюється оперативно-технічне керівництво окремими галузями залізничного господарства — локомотивним, вагонним, колійним тощо.  Це  забезпечує єдність політики щодо  розвитку та експлуатації технічних засобів у масштабі всієї  залізничної мережі.

Державну адміністрацію залізничного транспорту очолює генеральний директор, який за посадою є першим заступником Міністра транспорту і зв’язку. До складу  «Укрзалізниці» входять

6 залізниць (Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-

Західна, Придніпровська), кожна з яких  наділена правом юри-

дичної особи. Виробничо-технологічні підрозділи (депо, станції, вокзали і т. ін.)  не  є  юридичними особами, хоча  і виділені на окремий баланс.

На  чолі  кожної залізниці стоїть  начальник (Н),  у якого є заступники (НЗ). До  апарата управління залізниці входять ви- робничі (галузеві) та функціональні служби і відділи.  Для  коор- динації роботи виробничо-технічних підрозділів створені галузеві служби (локомотивна, вагонна та ін.)  Служби управління заліз- ниці  підпорядковані начальнику залізниці та, одночасно, в опера- тивно-технічному відношенні — відповідним Головним управлін- ням  «Укрзалізниці». У більшості випадків структура управління

та склад  галузевих служб  залізниці виглядає таким чином: служба

перевезень (Д),  локомотивна (Т), вагонна (В), колії  (П),  сигналі- зації  та зв’язку (Ш), будівельно-монтажних та цивільних споруд (БМЕС), пасажирська (Л),  електропостачання (Е),  юридична (НЮ), фінансово-економічна (НФ) та ін. (рис.  4.1). Така  систе- ма  управління потребує створення відповідної системи органі-

Начальник залізниці (Н)

Заступник (перший) начальника

Служба перевезень (Д)

залізниці з перевезень (НЗ1)            Пасажирська служба (Л)

 

Заступник начальника залізниці з рухомого складу (НЗТ)

Заступник начальника залізниці з колії та будівництва (НЗП)

Заступник начальника – голов-

 

Служба локомотивного господарства (Т) Служба вагонного господарства (В) Служба електропостачання (Е)

Служба колії (П)

Служба будівельно-монтажних та цивільних споруд (БМЕС)

Служба капітальних вкладень (НКВ)

Апарат головного ревізора безпеки руху

ний ревізор з безпеки руху (РБ)      Служба охорони довкілля

Заступники – начальники дирекцій з перевезень

Заступник начальника залізниці з економіки (НЗЕ)

Фінансово-економічна служба (НФ)

Юридична служба (НЮ)

Служба воєнізованої пожежної охорони (НО)

Комерційна служба (М)

Адміністративно-господарська служба (НА)

Служба матеріально-технічного забезпечення (НХ)

Спеціальна служба (НР)

 

Головний інженер (НГ)

Заступник начальника з кадрів та соціальних питань (НЗК)

Служба сигналізації та зв’язку (Ш) Інформаційно-статистичний центр (ІСЦ) Технічний відділ (НТО)

Відділ кадрів (НОК)

Медична служба

Відділ навчальних закладів (УН)

Рис.  4.1.  Орієнтовна  структура  апарату  управління залізниці

зації  управлінського та фінансового обліку, здійснення якого по- кладається на  фінансово-економічну службу,  типову структуру якої  показано на  рис  4.2.

Основна діяльність підприємств залізничного транспорту поділяється на експлуатаційну (перевізну) та підсобно-допоміж- ну. Експлуатаційна діяльність — це діяльність відособлених підрозділів, безпосередньо пов’язана з перевезеннями пасажирів, вантажів, вантажобагажу, пошти тощо.  Підсобно-допоміжна діяльність — це діяльність відособлених підрозділів з виконання ряду  допоміжних операцій та організації виробництва, продук- ція  (послуги) яких  використовуються переважно для потреб ек- сплуатаційної діяльності залізниць. У зв’язку з цим  до робіт  (по- слуг), що виконуються (надаються) підрозділами основної діяль- ності  залізниць, відносять:

— поточне утримання, профілактичний огляд,  обслугову- вання та всі види  ремонтів основних засобів, інвентарю, що ви- користовуються в основній господарській діяльності;

Начальник служби (НФ)

Перший заступник начальника служби (НФЗ1)

Відділ аналізу дебіторської заборгованості та зобов’язань

Начальник відділу контролю

за договірною роботою (НФЗЗ)

Заступник начальника служби з доходів (НФЗД)

Начальник відділу банківського обслуговування і розрахункових операцій (НФББ)

Заступник начальника служби з

Відділ контролю за цінами і цінової політики

Відділ контролю за договірною роботою

Відділ контролю доходів від вантажних перевезень

Відділ контролю доходів від пасажирських перевезень

Відділ обліку доходних надходжень

Відділ банківського обслуговування і розрахункових операцій

Відділ аналізу фінансового плану

економіки (НФЗЕ)    Планово-економічний відділ

 

Заступник начальника служби з бухгалтерського обліку (НФЗБ)

 

Відділ зведеної звітності, методології та автоматизації бухгалтерського обліку Відділ податкової політики

 

Рис.  4.2.  Структура  фінансово-економічної  служби  залізниці

—  експлуатація локомотивів, вагонів, дизель- та  електро-

поїздів, їх екіпірування та прибирання;

— підготовка вагонів і контейнерів до перевезень;

— маневрова робота, супроводження поїздів;

— продаж квитків;

— навантаження, перевантаження, розвантаження, прийман- ня,  видавання, кріплення вантажів, перевірка правильності їх навантаження та кріплення;

— перестановка вагонів;

— охорона вантажів, основних засобів, інвентарю;

— утримання смуги  відведення, пристроїв захисту  від снігу,

піску  та вирощування захисних лісонасаджень;

— збір  та опрацювання інформації з перевезень;

— випробувальні роботи на  залізницях;

— довідково-інформаційні операції щодо  роботи залізнич-

ного  транспорту;

— роботи, пов’язані з ліквідацією пожеж, аварій та катаст- роф,  якщо вони виконуються відновними та пожежними поїзда- ми,  що перебувають на балансі залізниць;

— роботи, пов’язані з технологічною обробкою перевізних

документів;

— забезпечення пасажирів постільними речами;

— водо- та електропостачання.

Витрати залізничного транспорту складаються з витрат з перевезення та витрат підсобно-допоміжної діяльності. Витрати з перевезень (експлуатаційні витрати) являють собою грошове вираження витрат ресурсів на переміщення вантажів і пасажирів. Витрати підсобно-допоміжної діяльності — це витрати, необхідні для забезпечення основного процесу перевезень. На залізнично- му транспорті всі витрати враховуються за єдиною «Номенкла- турою  витрат основної діяльності залізниць», яка  являє собою перелік згрупованих за  певними ознаками витрат, що  виника- ють при  виконанні робіт.  В основу побудови номенклатури по- кладено діючу класифікацію витрат різних господарств, що вра- ховує  особливості технологічних процесів, які  застосовуються на залізничному транспорті.

Процес виробництва, якщо його  розглядати лише  як пере-

міщення вантажів і пасажирів, не  має  незавершених операцій, тому на залізницях не визначають і не оцінюють незавершене виробництво.

Предмети перевезення — вантажі, а тим  більше пасажири,

не є власністю залізниці і не можуть бути об’єктом обліку  у складі

її засобів, вони в процесі перевезення не підлягають обробці, не змінюють своєї  специфічної споживчої форми, їх вартість не включається до вартості наданої послуги, а отже  —  і до  витрат залізниці. Тому  в бухгалтерському обліку  залізниць вантажі, що перевозяться, не  відображають ні  за  кількістю, ні  за  вартістю. Вони є об’єктами лише  статистичного обліку.

При здійсненні перевезень, відповідно до діючого Статуту  за- лізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження ван- тажу (за винятком тих вантажів, збереження, супроводження та охо- рона  яких  покладаються на відправника). У разі незбереження ван- тажів (втрати, нестачі, псування чи пошкодження) залізниці відшко- довують вантажоодержувачам фактичні витрати, розрахунки за яки- ми мають  свою  специфіку і вимагають чіткого визначення.

При перевезенні вантажів у прямому сполученні повністю завершене перевезення вантажів та пасажирів не закінчується в межах  окремої залізниці, тому кошти від реалізації продукції, отримані у вигляді плати за  перевезення, належать не  окремій залізниці, а всім учасникам перевезень, і тому потребують цент- ралізованого розподілу.

На методологію обліку  на залізницях суттєво впливає і цен-

тралізація деяких функцій управління, що здійснюється на різних рівнях цієї  системи (наприклад, придбання рухомого складу, централізовані закупівлі деяких матеріальних ресурсів, розрахунки за податками тощо). Крім того, експлуатація залізничного рухо- мого  складу  здійснюється на всьому полігоні залізниць України, а в міжнародному сполученні — на  залізницях декількох країн. Це  зумовлює необхідність поточного обслуговування і ремонту рухомого складу  на  підприємствах і у відособлених підрозділах залізниць, незалежно від того, на балансі якого підприємства він знаходиться, з наступним перерозподілом цих витрат.

Капітальний та інші  види  ремонту рухомого складу, будівель і споруд залізничного транспорту, а також відновлювальні роботи при ліквідації стихійного лиха, аварій тощо, здійснюються спеціа- лізованими підприємствами та відособленими підрозділами заліз- ниць і підприємств залізничного транспорту (заводами, відбудов- ними та будівельно-монтажними поїздами, локомотивними і ва- гонними депо  тощо), витрати яких  також підлягають розподілу між підприємствами, на балансі яких  обліковуються такі засоби.

Все сказане зумовлює необхідність широкого використання в діяльності залізничного транспорту внутрішніх та внутрішньо- господарських розрахунків між окремими учасниками господарсь- кого  процесу, переведеними на відокремлений баланс.

Враховуючи особливості залізничного транспорту, Головним фінансово-економічним управлінням «Укрзалізниці» розроблено і затверджено відповідним чином план рахунків бухгалтерського об- ліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій залізничного транспорту України, об- лікову  політику «Укрзалізниці», методичні рекомендації щодо зас- тосування на залізничному транспорті окремих положень (стан- дартів) бухгалтерського обліку, звіт про доходи  і витрати підприємств основної діяльності залізничного транспорту України (ф. № 14-зал) та інструкцію про  його  заповнення, Номенклатуру витрат за  ос- новною діяльністю підприємств залізничного транспорту України, строки корисного використання основних засобів для визначення суми  амортизаційних відрахувань на залізничному транспорті Ук- раїни, класифікатор груп товарно-матеріальних цінностей для за- лізниць та підприємств залізничного транспорту України і інші нор- мативні документи з організації обліку  та звітності.

План рахунків підприємств залізничного транспорту Украї- ни  розроблено на підставі єдиного Плану рахунків бухгалтерсь- кого  обліку  підприємств виробничої сфери, затвердженого нака- зом  МФУ від 30.11.99 р. №  291, але в ньому введено додатково

рахунки третього порядку, тобто  більшість субрахунків деталізо- вано  на окремі складові. Наприклад, до субрахунку 105 «Транс- портні засоби»  передбачено рахунки третього порядку:

1050 «Електровози»;

1051 «Тепловози»;

1052 «Паровози»;

1053 «Моторвагонні секції»;

1054 «Дизельні поїзди та автомотриси»;

1055 «Вагони вантажні» і т. ін.

Особливо значна деталізація передбачена до рахунку 23 «Ви- робництво» (9 рахунків другого  та 44 рахунки третього порядку), до субрахунків 313, 314, 377, 641, 642, 682, 683 та ін. Це  забезпе- чує  єдині методичні підходи до організації обліку  та складання звітності у всіх підприємствах і організаціях, що входять у систе- му «Укрзалізниці».

Підприємства та структурні підрозділи, що належать до ос-

новної діяльності залізничного транспорту, складають та пода-

ють  річну  фінансову звітність у такому обсязі:

— Баланс;

— Звіт  про  фінансові результати;

— Звіт  про  рух грошових коштів;

— Звіт  про  власний капітал;

— Примітки до річної фінансової звітності;

—  Звіт  про  доходи   і витрати підприємств основної діяль-

ності  залізничного транспорту України (ф. №  14 — зал).

Фінансова звітність відділків і управлінь залізниць відобра- жає  сукупний підсумок роботи всіх підрозділів, що входять до їх складу, та містить узагальнені показники фінансово-господарсь- кої  діяльності галузі  (рис.  4.3).

Рівень

«Укрзалізниці»          Генеральний директор «Укрзалізниці»

Головне управлін- ня локомотивного господарства (ЦТ)

Головне фінансово- економічне управління (ЦФ)

 

Рівень залізниці

Начальник залізниці (Н)

Фінансово-економічна служба залізниці (ФЕС)

Начальник (НФ)

1. Відділ зведеної бухгалтерської звітності, методології та автоматизації БО

2. Планово-

економічний відділ

3. Відділ податкової політики

 

Рівень служби (Локомотивна служба – Т)

Начальник

Фінансово-економічний відділ служби (ФЕВ)

служби           Начальник (НФ)

Рівень лінійного підприємства (Локомотивне депо – ТЧ)

Начальник

 

Бухгалтерія

Головний бухгалтер

 

Пряме підпорядкування

Функціональне підпорядкування

Подання квартальної та річної звітності

 

Рис.  4.3. Порядок  підпорядкування  і подання  звітності  підприємствами

«Укрзалізниці» (на прикладі галузевої служби  локомотивного  господарства)

«Укрзалізниця» складає та надає фінансову звітність за та-

кими видами діяльності:

— Основна діяльність підприємств залізничного транспорту;

— Основна діяльність метрополітенів;

— Основна діяльність промислового залізничного транспорту;

— Основна діяльність підприємств промисловості;

— Основна діяльність проектно-вишукувальних організацій;

— Капітальне будівництво;

— Основна діяльність підприємств та організацій торгівлі і

громадського харчування;

— Основна діяльність наукових організацій;

— Основна діяльність з виробництва сільськогосподарської продукції;

— Діяльність інших підприємств і організацій.