3.4. документальне оформлення і облік доходів від пасажирських перевезень

Перевезення пасажирів автомобільним транспортом — дуже поширений і досить відповідальний вид підприємницької діяль- ності, який детально регламентується різними законодавчими та відомчими нормативними актами.

Існують різні  види  послуг з перевезення пасажирів, кожен з яких  має  свої  особливості і зумовлює необхідність відокремле- ного  обліку  витрат і доходів.  З цією  метою пасажирські переве- зення автомобільним транспортом поділяють на групи  за такими ознаками:

—  за  видами перевезень  —  міські, приміські, міжобласні, міжміські в межах  області, міжнародні, туристичні, на замовлен- ня тощо;

—  залежно від  режиму виконання  перевезень —  звичайні,

експресні, маршрутні, таксомоторні, вантажопасажирські тощо;

— за порядком оплати — пільгові, непільгові, готівкою, без-

готівково та ін.

Розглянемо особливості окремих видів  пасажирських пере-

везень:

— міські — це  перевезення пасажирів за маршрутами в ме-

жах території міста  (населеного пункта);

— приміські — перевезення пасажирів за маршрутами дов- жиною до 50 км незалежно від адміністративно-територіального поділу  (крім міських маршрутів);

— міжміські — внутрішньообласні та міжобласні перевезен-

ня  пасажирів за маршрутами, довжина яких  перевищує 50 км;

— міжнародні — перевезення пасажирів за маршрутами, що

виходять за межі  державного кордону України;

— туристичні — перевезення пасажирів за завчасно визначе-

ним  маршрутом з туристичною метою;

— на замовлення — перевезення пасажирів на погоджених пе-

ревізником і замовником умовах  за визначеним ними маршрутом;

—  вантажопасажирські —  перевезення пасажирів із  ванта- жем вантажопасажирськими автомобілями на замовлення або за встановленим маршрутом;

— експресні — перевезення пасажирів і багажу  за маршрута-

ми з обмеженою кількістю зупинок і скороченим часом поїздки;

— таксомоторні — перевезення пасажирів і багажу  в таксі;

— маршрутні таксомоторні — перевезення пасажирів мікро- автобусами й автобусами за встановленими маршрутами з обо- в’язковим наданням місць  для сидіння.

Питання  регулювання маршрутів, організації автобусних і маршрутних таксомоторних пасажирських перевезень, укладан- ня  договорів про  організацію пасажирських перевезень регулю-

ються  «Порядком  і умовами організації перевезень пасажирів і

багажу   автомобільним  транспортом», затвердженим  наказом

Міністерства транспорту України від 21.01.1998 р. №  21.

Відкриття, закриття і зміна маршрутів проводиться пере- візником на підставі домовленості з власниками дорожніх об’єктів, якими виступають, як  правило, місцеві органи влади. З ними перевізники укладають відповідні договори. На  кожен маршрут оформлюють паспорт, у якому зазначають дату відкрит-

тя,  схему,  характеристику маршруту, розклад руху, акт  виміру довжини маршруту і випробувального рейсу,  таблицю вартості проїзду тощо.

Перевезення пасажирів здійснюють на підставі одного з та-

ких документів:

— пасажирського квитка;

— довгострокового договору про перевезення організованих груп дітей або договору у формі замовлення разового перевезен- ня  організованих груп  дітей  (відповідні форми таких  договорів затверджені міністерствами транспорту та освіти України), а та- кож  дозволу на перевезення організованих груп дітей;

— зовнішньоекономічного  договору про  спільну діяльність, пов’язану  з міжнародними автомобільними перевезеннями па- сажирів (регулярними, нерегулярними, маятниковими);

— довгострокового або разового договору на перевезення туристів;

— договору про  спільну діяльність, пов’язану  з обслугову-

ванням пасажирів автомобільним транспортом.

Ціни на послуги з перевезення пасажирів та багажу  автомо-

більним транспортом підлягають державному регулюванню.

Одиницею виміру пасажирських перевезень є поїздка паса-

жира.

Документом, що  підтверджує право пасажира на  проїзд та перевезення багажу  у громадському автомобільному транспорті загального користування, а також фіксує вартість послуги, опла- ченої  пасажиром перевізнику, є пасажирський квиток. Згідно з

«Положенням про форму та зміст  розрахункових документів», затвердженим наказом ДПАУ  від 01.12.2000 р. №  614, перевізни- ки, що надають послуги з перевезень пасажирським автомобіль- ним   транспортом, зобов’язані  використовувати типові форми

квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу  автотранспор-

том,  затверджені наказом Міністерства транспорту України від

31.05.2000 р. №  278, за винятком квитків на приміські (тип  ПА-1 і ПА-2), міські маршрути (тип  ГА-1 і ГА-2),  багажні квитанції на приміські маршрути (тип  КБ-2).

Квитки і  багажні квитанції  є  документами  суворого  об- ліку. Вони повинні виготовлятися друкарським способом з ура- хуванням «Правил виготовлення бланків цінних паперів і доку- ментів  суворої  звітності», затверджених  наказами  МФУ  від

23.11.1993 р.  №  98, СБУ   від  15.11.1993 р.  №  118, МВСУ  від

24.11.1993 р. №  740.

Згідно із Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 р.

№ 85/96-ВР перевезення пасажирів автомобільним транспортом на приміських, міжміських, міжобласних та міжнародних марш- рутах підлягає обов’язковому особистому страхуванню від не- щасних випадків на транспорті. Обов’язкове особисте страхування не передбачено лише для пасажирів автомобільного транспорту на внутрішньоміських маршрутах. У решті  випадків сума страхо- вого  платежу утримується з пасажира транспортною організа- цією  разом з вартістю проїзду (сума  страхового платежу вклю- чається у вартість квитка). Розмір страхового платежу визначено

«Положенням про  обов’язкове особисте страхування від нещас- них  випадків на  транспорті», затвердженим постановою  КМУ від 14.08.1996 р. №  959 (зі змінами і доповненнями):

— на міжобласних і міжміських маршрутах в межах  області —

до 2\% від вартості проїзду;

— на маршрутах приміського сполучення — до 5\% вартості проїзду;

— при  міжнародних перевезеннях — до 2\% вартості проїзду в

національній валюті  України.

Страхові платежі, отримані від пасажирів, підлягають пере- рахуванню страховику протягом двох робочих днів після їх одер- жання.

Свідченням того, що пасажир застрахований, може  бути стра-

ховий поліс, виданий транспортною організацією, або  ж позна-

чення на квитку виду страхування, найменування, адреси, теле- фону  страховика, розмірів страхового платежу і страхової суми. Пасажир вважається застрахованим з моменту оголошення по- садки в автобус або  інший транспортний засіб  і до  закінчення поїздки.

Транспортні організації здійснюють страхування пасажирів на підставі агентської угоди  зі страховиком і суми  отриманих страхових платежів не включають до складу  своїх доходів.  Авто- підприємство отримує від страховика лише суму  винагороди за надану послугу  зі страхування пасажирів. Сума  страхового збору не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Облік квитків на проїзд в автомобільному транспорті і готів-

кових коштів, отриманих за  перевезення  пасажирів і  багажу,

здійснюють на підставі норм «Інструкції про порядок обліку  бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом і готівкових коштів, одержаних від перевезення пасажирів і багажу», затвердженої на- казом Міністерства транспорту України від 31.05.2000 р. №  279. Цією інструкцією передбачено форми первинних документів для обліку  таких   операцій. Використання квитків та  квитково-об- лікових документів інших форм (невстановленого зразка) не доз-

воляється.

Усі  операції з приймання і видачі квитків  відображають у

«Книзі обліку  руху квитків» (за  формою Додатка 2 до Інструкції

№  279). Усі  сторінки цієї  книги повинні бути  пронумеровані, прошнуровані, кількість аркушів у книзі завіряється підписами керівника і головного бухгалтера та печаткою підприємства. За- писи про  рух квитків заносяться до книги щоденно, для чого  на кожен тип  і повну вартість квитків відводять окрему сторінку. Матеріально відповідальні особи зберігають квитки окремо за типами, повною вартістю, серіями і номерами. Видають квитки у підзвіт  в порядку черговості серій  і номерів, зростаючих у ме- жах кожної серії.

На  кожну підзвітну особу,  що причетна до операцій з квит- ками, відкривають особовий рахунок у формі спеціальної карт- ки, яку затверджує головний бухгалтер підприємства.

Бухгалтер, який веде облік  руху квитків, зобов’язаний:

— перевіряти місячні звіти  про  надходження квитків на  ав-

тостанції, звіряти їх з даними місячного касового звіту  касира і бухгалтерського звіту про  надходження виручки автостанцій;

— перевіряти правильність оприбуткування квитків;

— звіряти показники добових звітів  касирів і касових відо-

мостей.

У бухгалтерському обліку  всі  види  квитків обліковують на субрахунку 209 «Інші  матеріали» за  їх фактичною собівартістю (первісною вартістю). Одночасно квитки обліковують на  заба- лансовому рахунку 08 «Бланки  суворої звітності»  у кількісних показниках і за номінальною вартістю (у розрізі видів,  номіналь- ної  ціни, за серіями і номерами квитків, окремо з кожної мате- ріально відповідальної особі). Списання квитків із забалансово- го рахунка здійснюють за їх кількістю і номінальною вартістю на підставі первинних документів про  їх реалізацію або знищення.

У всіх  первинних облікових документах, що  використову- ються  для  оформлення приймання, оприбуткування, відпуску, реалізації, знищення квитків, обов’язково вказують їх кількість, серію,  номери окремо за кожним видом і номінальною вартістю.

Квитки з друкарні (від  постачальника) надходять, як  пра- вило,  на  склад  автопідприємства, звідки у необхідних обсягах передаються до квиткової каси  для підготовки до продажу. Ка- сир  відображає одержані квитки у спеціальній обліковій книзі (ф. № 2-АСС) і реалізує їх сам або передає водіям (кондукторам) для реалізації безпосередньо у автотранспортних засобах. У кінці дня  (зміни, рейсу)  решту  нереалізованих квитків водієм (кон- дуктором) може  бути  повернуто у касу.  Квитки, які  внаслідок пошкодження стали  непридатними для використання, списують і знищують на підставі окремого акта  (ф. №  48-АСС).

Реалізація квитків на  автобусних станціях проводиться че- рез  спеціалізовані РРО.  Після закінчення  продажу квитків на рейс  на  РРО роздруковують відомість реалізації квитків у двох примірниках. У відомості зазначають дату, назву  або номер рей- су, кількість реалізованих квитків, суму виручки, суму страхових платежів і т. ін. Один примірник відомості видається водію,  який після рейсу  здає  його  до бухгалтерії АТП. Він є підставою для визначення суми  доходу  перевізника. Другий примірник  відо- мості  залишається на автостанції і є підставою для перерахуван- ня  коштів на рахунок АТП.

Реалізацію квитків і отримання виручки від пасажирів без- посередньо у транспортних засобах здійснюють водії  або кон- дуктори. Для обліку  квитків та виручки у міському та при- міському сполученні водії  (кондуктори) застосовують «Квит- ково-обліковий лист»  ф.  №  11-АП, а  у  міжміському  сполу- ченні — ф. №  12-АП,  які  також є бланками суворої звітності.

Виконання транспортних послуг  на  замовлення оформля- ють нарядом-довідкою, в якому на підставі заявки замовника вказують усі  відомості про  маршрут. Фактичне виконання  по-

слуги  підтверджується підписом замовника, що є підставою для виписки рахунка-фактури та податкової накладної і відображен- ня  в обліку  суми  доходу  за надану послугу.

Для обліку  операцій з руху квитків у розрізі їх видів  та мате- ріально відповідальних осіб до забалансового рахунку 08 відкри- вають  такі  субрахунки:

081 «Бланки квитків на складі»;

082 «Бланки квитків у касі»;

083 «Бланки квитків у підзвіті водіїв  (кондукторів)»;

084 «Бланки нереалізованих квитків, що підлягають знищен-

ню».

Відображення в обліку  руху квитків та  отриманого доходу

від їх реалізації (наданих послуг) показано у табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Бухгалтерські  проведення  з  обліку  руху квитків та  отримання  доходу від їх  реалізації

Продовження табл.  3.2

Особливим видом пасажирських перевезень є таксомоторні перевезення — тобто  перевезення пасажирів і багажу в таксі. Згідно із Законом України «Про  автомобільний транспорт» таксі  — це легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оран- жевого кольору на даху автомобіля, діючим таксометром, сиг- нальним ліхтарем з червоним та зеленим світлом, має  нанесе- ний  малюнок з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого  та правого боків,  призначений для надання послуг  з перевезення пасажирів та їхнього багажу в інди- відуальному порядку.

Таксометр  —  це  прилад, призначений  для  інформування

пасажирів про  вартість поїздки та реєстрації параметрів роботи автомобіля-таксі, визначених законодавством. Таксометри підля- гають  реєстрації у державному податковому органі за місцезна- ходженням суб’єкта підприємницької діяльності.

Водій  таксі  на  підставі показань лічильників у кінці зміни заповнює «Змінний звіт», який прирівнюється до документів су- ворої  звітності, і передає його  разом з виручкою до бухгалтерії (каси) АТП.  Останній є  підставою для  відображення в  обліку доходів  за надані послуги з перевезення пасажирів у таксі.

Власник таксометра до 15 числа наступного за звітним місяця подає до податкового органу звіт  про  використання таксометра

(незалежно від того, чи здійснювалася у даному місяці підприєм-

ницька діяльність з використанням таксометра).

Автотранспортне підприємство-перевізник може  отримува- ти  з місцевого бюджету компенсації  у зв’язку  з  регулюванням тарифів на пасажирські перевезення та перевезеннями пільгових категорій пасажирів. Суми  таких  компенсацій включаються до

доходу  автопідприємства, а в обліку  їх відображають на рахунку

48 «Цільове фінансування та цільові надходження», хоча для роз-

рахунків за цим  видом надходжень доцільніше використовувати субрахунок 377, виконуючи такі  проводки:

1) нараховано суму  компенсації за  перевезення пільгових категорій пасажирів:

Д-т рах.  48 — К-т субрах. 703;

2) відображено податкове зобов’язання з ПДВ  у сумі нара-

хованого відшкодування:

Д-т субрах. 703 — К-т субрах. 643;

3) визначено суму заборгованості бюджету за нарахованими відшкодуваннями:

Д-т субрах. 377 — К-т рах.  48;

4) надійшло на поточний рахунок відшкодування з бюджету за перевезення пільгових категорій пасажирів:

Д-т субрах. 311 — К-т субрах. 377;

5) відображено суму податкового зобов’язання з ПДВ  у сумі одержаного відшкодування:

Д-т субрах. 643 — К-т субрах. 641.

Наприкінці звітного періоду рахунок обліку  доходів  від реа- лізації закривається  рахунком 79 «Фінансові  результати»  у за- гальноприйнятому порядку.