3.3. документальне оформлення вантажних автомобільних перевезень

Відповідно до Закону України «Про  дорожній рух» та дію- чих  Правил дорожнього руху під  час здійснення автомобільних перевезень у водія  повинні бути  в наявності такі  документи:

відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення;

2) реєстраційний документ на  транспортний засіб,  а у разі відсутності в авто його  власника, крім  того — свідоцтво про  пра- во спільної власності на цей  транспортний засіб  чи тимчасовий реєстраційний талон;

3) у разі встановлення на транспортних засобах проблиско- вих маячків і/або спеціальних звукових сигнальних пристроїв — дозвіл,  виданий ДАІ МВС;

4) поліс (сертифікат) обов’язкового страхування цивільно-пра- вової  відповідальності власників наземних транспортних засобів (крім осіб, звільнених від обов’язкового придбання страховки);

5) у випадку надання послуг  з перевезення пасажирів і ван-

тажів  — ліцензійну картку на автомобіль;

6) дорожній лист  автомобіля;

7) при  перевезенні вантажу — товарно-транспортна наклад-

на та інші  передбачені законодавством документи.

При регулярних пасажирських перевезеннях, крім  переліче- них,  у водія  повинні бути: квитково-касовий лист;  схема  марш- руту; розклад руху; таблиця вартості проїзду (крім міських пере-

везень). При перевезенні пасажирів легковим авто  на замовлен- ня  — треба  мати  копію договору із замовником послуги, а при перевезенні пасажирів автобусами для власних потреб — список пасажирів, завірений підписом перевізника та печаткою. У ви-

падку  перевезення  небезпечних вантажів водій  повинен мати:

свідоцтво на допущення транспортного засобу  до перевезення вказаних небезпечних вантажів; свідоцтво про  підготовку водія транспортного засобу, що перевозить небезпечні вантажі; пись- мові інструкції на випадок аварії  або надзвичайних ситуацій; технічні умови та дозвіл  на  дорожнє перевезення. При переве- зенні вантажів з  перевищенням  габаритних або  вагових обме- жень  треба мати  спеціальний дозвіл  на право руху автомобільни- ми дорогами України.

Основним первинним документом для обліку  роботи авто- мобілів є подорожній лист,  який надає інформацію про  обсяги виконаної роботи з перевезення вантажів (пасажирів), витрати

пального, нарахування заробітку водіям, розрахунків із замовни-

ками тощо.

В АТП  використовують такі  подорожні листи:

1) вантажного автомобіля у міжнародному сполученні (т. ф.

№ 1 (міжнародна)) — видається на час відрядження автомобіля і водія  для перевезення вантажу в міжнародному сполученні;

2) вантажного автомобіля (т. ф. №  2) — видається на  один робочий день  (зміну) і тільки при  умові  здачі  подорожнього ли- ста за минулий робочий день. На  термін понад один  день  подо- рожній лист  ф. №  2 видається лише у випадку тривалого міжміського сполучення, термін виконання якого перевищує одну добу;

3) службового легкового автомобіля (т. ф. №  3) — видається на тих же умовах,  що й подорожній лист  вантажного автомобіля (т. ф. №  2);

4) перевезення пасажирів автобусами (ф. № 1-АП,  № 2-АП). Якщо автомобіль працює з погодинною оплатою, то на ли- цьовому боці  подорожнього листа   у верхньому правому кутку

проставляють штамп «Погодинний».  До  такого подорожнього

листа  додають два  примірника «Талона  замовника» (т. ф. №  1- ТЗ),  який є підставою для  розрахунків перевізника із замовни- ком  автотранспорту.

При міжміських вантажних перевезеннях до подорожнього листа  додають «Маршрутний лист», у якому зазначають конт- рольні пункти, дату і час їх проходження, пункти відпочинку водіїв, графік руху та інші  дані, передбачені договором між пере-

візником і замовником.

Перед видачею водію  подорожній лист  реєструють у дис- петчерському журналі (ф.  №  Авто-10)  за такими показниками: дата видачі; номер подорожнього листа;  прізвище та ініціали во- дія;  його  підпис в одержанні подорожнього листа;  дата  повер- нення  подорожнього листа   диспетчеру; підпис  відповідальної особи. Експлуатація автомобіля без подорожнього листа  заборо- няється.

Заповнення подорожнього листа  до видачі його  водієві здійснює диспетчер. На лицьовому боці подорожнього листа  за- писують прізвище водія  і працівників, що  супроводжують ван- таж, найменування вантажу, місце  його отримання та пункт при- значення, масу  вантажу, час виїзду  з гаража.  Механік має  огля- нути машину перед  виїздом на лінію  та у подорожньому листі засвідчити її технічну справність, а водій  — розписатися у прий- нятті  справної машини. Диспетчер фіксує у подорожньому листі час виїзду  і повернення машини в гараж  і підтверджує це своїм підписом. При поверненні до гаража водій  передає машину ме- ханікові. Записи у подорожньому листі  про  фактичне виконання виробничого завдання робить диспетчер на підставі товарно- транспортних накладних. Тут же відображають простої на лінії із зазначенням їх причин. В окремому розділі подорожнього листа

відображають рух палива: залишок при  виїзді,  кількість видано- го за день  (залитого у баки  машини) палива та його  залишок під час повернення у гараж.

Дані  про  обсяги перевезень у тонах  та  виконаних робіт  у тонно-кілометрах відображають у подорожніх листах  на підставі

«Товарно-транспортних  накладних» (т. ф. №  1-ТН) незалежно від форми оплати транспортних послуг  (відрядна, погодинна, покілометрова тощо) та виду  перевезень (внутрішньоміські, при- міські, міжміські, міжнародні). Не дозволяється включати до по- дорожніх листів  обсяги вантажних перевезень, що  не підтверд- жені товарно-транспортною накладною (ТТН).

Міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспор-

том  оформлюють товарно-транспортною  накладною форми №

СМR.  На іноземній території водій  на підставі ТТН  записує най- менування вантажовідправника, адресу  (місто) відправлення ван- тажу, номер і дату оформлення ТТН, найменування вантажу, його кількість тощо.  Митні органи, контрольно-диспетчерські пунк- ти, до компетенції яких  згідно з чинним законодавством входять функції контролю автотранспортних засобів на маршруті, зазна- чають  дату і час  проходження автомобілем контрольно-диспет-

черських пунктів і факт проведення контролю у цих  пунктах та засвідчують цей  запис штампом встановленої форми.

ТТН  (т. ф. № 1-ТН) — це єдиний первинний документ, який є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у ван-

тажовідправника та їх оприбуткування у вантажоотримувача. Вона

складається на кожну поїздку автомобіля для кожного вантажо- отримувача окремо з обов’язковим заповненням усіх реквізитів, необхідних для повноти і правильності обліку  руху цінностей та проведення розрахунків за виконані роботи. ТТН  є наскрізним документом, оформлення якого починається у вантажовідправ- ника та продовжується на всіх етапах  транспортування вантажу. Для  вантажів товарного характеру (за  якими ведеться складсь- кий  облік) ТТН  виписують у 4 примірниках:

1-й — для списання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ)

у вантажовідправника;

2-й — для оприбуткування ТМЦ у вантажоотримувача;

3-й  — для  розрахунків замовника з перевізником за  вико-

нані  транспортні роботи;

4-й — для обліку  транспортної роботи та нарахування заро-

бітної  плати водію.

При перевезенні однорідних вантажів декілька раз з одного і того ж пункту відправлення в один  і той же пункт призначення

може  оформлятися одна  ТТН  для всіх поїздок, виконаних авто- мобілем за  зміну,  на  підставі талонів, що  видаються на  кожну поїздку.

Визначення обсягу  (маси) перевезення нетоварних вантажів, за якими не ведеться складський облік  (земля при  виконанні будівельних робіт  тощо), здійснюють шляхом проведення конт- рольного зважування або  заміру,  про  що  складається відповід- ний  акт  представниками замовника і перевізника.

У випадку коли у ТТН  неможливо перерахувати усі назви і характеристики наданих до перевезення ТМЦ, до неї додається належним чином оформлена спеціалізована форма товарної на- кладної (специфікація, сертифікат тощо).

ТТН   виписує  вантажовідправник,  оплату ж  транспортної

роботи може  здійснювати або вантажовідправник, або вантажо- отримувач, тому  в ТТН  повинно бути  вказано найменування  і реквізити підприємства, яке  буде оплачувати транспортні послу- ги. Крім того,  у ТТН  необхідно вказати найменування відправ- ника і отримувача вантажу, адреси пунктів навантаження і роз- вантаження, назву,  кількість і вартість кожного виду  вантажу, найменування перевізника, номер подорожнього листа  автомо-

біля,  прізвище та ініціали водія,  марку і державні номери авто- мобіля та причепа, номери документів, що додаються до ТТН, та інші  необхідні реквізити.

Перевізник (водій) приймає вантаж від вантажовідправни-

ка, про що розписується на всіх примірниках ТТН  (якщо вантаж

приймає довірена особа вантажоотримувача, то вона  розписуєть- ся  у прийманні ТМЦ) і отримує три  примірники ТТН  та  інші документи, що до неї додаються (сертифікати, свідоцтва тощо). У пункті призначення перевізник здає  вантаж вантажоотримува- чу за масою і кількістю місць, у порядку і способом, передбаче- ним  умовами договору. Третій і четвертий примірники ТТН, зас- відчені підписами і печатками вантажовідправника і вантажоот- римувача, водій разом з подорожнім листом здає  диспетчеру АТП. Вони є підставою для  розрахунків за виконані автотранспортні роботи та нарахування заробітної плати водію.

Перевізник, вантажовідправник і вантажоотримувач несуть відповідальність за повноту, правильність і своєчасність офор-

млення первинної транспортної документації згідно із законо-

давством та умовами договорів на виконання транспортних робіт.

У разі  псування, пошкодження, втрати вантажу або  інших порушень транспортного процесу складається акт  за підписами представників вантажоотримувача (вантажовідправника) і пере-

візника, в якому зазначають виявлені розбіжності у документах перевізника і вантажоотримувача (вантажовідправника) та їх при- чини. Цей  акт  може  бути  підставою для  виставлення претензії винуватцю виявленої розбіжності.