Бухгалтерський облік у галузях економіки - Навчальний посібник (Атамас П. Й.)

2.8. облік витрат і калькулювання собівартості робіт (послуг) допоміжних виробництв

У більшості великих сільськогосподарських підприємств, крім  основних галузей (рослинництва і тваринництва), є до- поміжні виробництва, які  виконують роботи і надають послуги, як правило, іншим підрозділам всередині підприємства і порівня- но  рідко  — стороннім підприємствам та  громадянам. До  таких виробництв відносять: ремонтно-механічні майстерні, електро-, водо- і газопостачання, автомобільний і гужовий транспорт. Вит- рати,  виконані роботи і надані послуги таких  виробництв об- ліковують на  субрахунку 234 «Допоміжні виробництва». Залеж- но від виду допоміжних виробництв субрахунок 234 має відповідні субрахунки другого  порядку:

2341 «Ремонтні виробництва»;

2342 «Автомобільний транспорт»;

2343 «Енергетичні виробництва (господарства)»;

2344 «Водопостачання»;

2345 «Гужовий транспорт».

Аналітичний облік  витрат допоміжних виробництв ведуть  у

«Виробничому звіті» ф. №  10.3б с.-г.,  підсумки якого щомісяця

переносять у «Зведену відомість до журналу-ордеру № 10.3 с.-г.»

(ф. №  10.3д с.-г.), а підсумки відомості — безпосередньо до жур-

налу  №  10.3 с.-г.

Фактична собівартість продукції, робіт  та послуг  допоміж- них виробництв, крім  гужового транспорту, визначається щомі- сяця і за цією  оцінкою відноситься на споживачів. Послуги, на- дані одним допоміжним виробництвом іншому всередині підприєм- ства, оцінюють за плановою собівартістю і не коригують. Аналі- тичні  рахунки обліку  витрат закривають у такій  послідовності: газо-, тепло-, електро-, водопостачання, ремонтні виробництва, холодильні установки, вантажний автотранспорт, гужовий транс- порт.

Розглянемо коротко особливості обліку  витрат, виконаних робіт  (наданих послуг) та визначення їх собівартості в окремих допоміжних виробництвах.

2.8.1. Облік у ремонтних виробництвах

Облік витрат у ремонтних майстернях ведуть позамовним методом. На кожен об’єкт основних засобів, що підлягяє ремон- ту, після  його  детального огляду  складають «Відомість дефектів на  ремонт машин» (с.-г.  об., ф. №  130), на підставі якої  оформ- люють  документи на видачу  запасних частин та ремонтних мате- ріалів  і наряди на  оплату праці за  виконані ремонтні роботи. Після закінчення ремонту «Відомість дефектів» разом з іншими документами надходить до бухгалтерії, де визначають його  фак- тичну  собівартість.

Прямі витрати на  ремонт тракторів, комбайнів, машин та устаткування обліковують у «Журналі обліку  затрат  у ремонтній

майстерні» (с.-г.  об.,  ф. №  36) по кожній машині зокрема, а по сільськогосподарських машинах та роботах з виготовлення інвен- таря — на загальних рахунках. Облік прямих витрат ведуть у розрізі таких  статей:  оплата праці, нарахування на соціальні заходи, па- ливо,  будівельні матеріали, запасні частини, малоцінні та швид- козношувані предмети, роботи і послуги.

Загальні витрати майстерні обліковують на окремому аналі- тичному рахунку «Цехові  витрати». До них  відносять аморти- заційні відрахування та витрати на ремонт будівлі  і обладнання ремонтної майстерні, оплату праці з нарахуваннями керівника майстерні та інженера-технолога, вартість використаного спецо- дягу тощо.  Суму цехових витрат ремонтної майстерні розподіля- ють і списують на окремі ремонти пропорційно до витрат прямої оплати праці.

Вартість закінчених ремонтів щомісячно списують з креди- ту  субрахунка 2341 в  дебет  рахунків обліку   витрат замовників послуг  (23, 91, 92, 93 та ін.).

2.8.2. Облік витрат і роботи автомобільного транспорту

Витрати на утримання і експлуатацію вантажного авто- транспорту сільськогосподарські підприємства обліковують на субрахунку 2342 «Автомобільний транспорт».Основним первин- ним  документом обліку  роботи вантажного автомобіля є «Подо- рожній лист  вантажного автомобіля» (т.ф.  №  2). За даними по- дорожніх листів  по кожному автомобілю і водію  складають «На- копичувальну відомість обліку  роботи вантажного автотранспор- ту» (с.-г.  об., ф. № 38), до якої  заносять дані про кількість годин роботи водія,  суму нарахованої зарплати, витрати нафтопродуктів, обсяг  виконаних робіт  (у машино-днях, тоннах перевезених ван- тажів  і тонно-кілометрах виконаних робіт).

Витрати на утримання автотранспорту списують в дебет суб-

рахунка 2342 на  підставі різних видаткових документів: наклад-

них, лімітно-забірних карт,  нарядів на відрядну роботу  тощо. Облік витрат ведуть за такими статтями: паливо, малоцінні та швидкоз- ношувані предмети, витрати на оплату праці, нарахування на со- ціальні заходи, амортизація, інші  операційні витрати.

Протягом звітного періоду послуги автотранспорту спису- ють  на  підставі «Накопичувальної відомості обліку  роботи ван- тажного автотранспорту» і відносять на об’єкти обліку  витрат (дебет  рахунків 23, 91, 92, 93, 94, 99 та ін.) з кредита субрахунка

2342. На кредиті цього субрахунка, крім вартості виконаних робіт, відображають вартість відпрацьованого мастила, спрацьованої автогуми та запасних частин, металобрухту (за цінами можливо- го  використання або  реалізації), отриманих при  ремонті та  те- хобслуговуванні автомобілів, а також вирахуванням із зарплати з водіїв  за  перевитрати нафтопродуктів. Ці  суми  зараховують на

зменшення собівартості виконаних робіт.

При автоматизації обліку  показники використання вантаж-

них  автомобілів відображають у машинограмах «Відомість експ-

луатаційних показників роботи вантажних автомобілів» (окремо за гаражними номерами і марками автомобілів та за табельними номерами водіїв).

По  вантажному автотранспорту обчислюють собівартість

10 ткм вантажних перевезень та одного машино-дня роботи спе-

ціальних автомобілів і роботи автомобілів на перевезенні людей. Калькуляційні розрахунки починають з визначення собівартості одного машино-дня роботи автомобілів. Для цього загальну суму витрат на утримання і використання автомобілів (у тому числі  й спеціальних) за мінусом сум,  віднесених на  зменшення витрат (спрацьованих мастил та ін.), ділять  на загальну кількість відпра- цьованих машино-днів (крім днів  на  роботах із самообслугову- вання). Визначену таким чином собівартість одного машино-дня помножують на  кількість машино-днів  роботи спеціальних ав- томобілів та автомобілів з погодинною оплатою (на  перевезенні людей, чергуванні тощо) та визначають загальну суму витрат на такі роботи, яку списують на відповідні рахунки споживачів по- слуг.

Для визначення собівартості одиниці роботи автомобілів на вантажних перевезеннях із загальної суми  витрат по автотранс- порту  виключають витрати на роботи спеціальних автомобілів та автомобілів на перевезенні людей  і одержану суму ділять  на кількість тонно-кілометрів, виконаних автомобілями на переве- зенні вантажів.

Витрати на утримання і використання автомобілів розподі-

ляють і відносять на користувачів пропорційно кількості спожи- тих послуг  у машино-днях або тонно-кілометрах, оцінених за фактичною собівартістю одиниці вимірювання цих  послуг.  При

цьому  дебетують рахунки обліку  витрат споживачів послуг  (15,

20, 23, 90, 91, 92, 93 та ін.)  і кредитують субрахунок 2342. Такі

розрахунки та списання рекомендується виконувати щомісяця, після чого  субрахунок 2342 «Автомобільний  транспорт» закри- вається.

2.8.3. Облік витрат

енергетичних виробництв (господарств)

та водопостачання

До  енергетичних виробництв (господарств) у сільськогос- подарських підприємствах відносять електро-, тепло- і газопос- тачання та роботу  холодильного обладнання. Витрати на ці ви- робництва обліковують на  субрахунку 2343, а витрати на  водо- постачання — на субрахунку 2344. На  цих субрахунках облікову- ють витрати на об’єкти, що мають  загальногосподарське значен- ня або ж обслуговують декілька підрозділів, галузей, видів  діяль- ності. Витрати ж на ті виробництва, що обслуговують окремі конкретні виробничі об’єкти  (наприклад, охолодження молока

на фермі, опалення приміщення контори, водопостачання літньо- го табору  ВРХ  тощо) відносять до прямих витрат відповідної га- лузі  або  виду  діяльності. Це  ж  стосується і електрогенераторів, змонтованих на  окремих робочих машинах і механізмах (зварю- вальних, доїльних, стригальних тощо), артезіанських скважин, що забезпечують водою  окремі ферми, літні табори або групи  тварин.

До витрат енергетичних виробництв відносять витрати, по- в’язані з обслуговуванням, експлуатацією і ремонтом енергетич- ного  господарства, а також вартість одержаних зі сторони води, електроенергії, газу, тепла  тощо  і їх транспортування до спожи- вачів  (утримання і ремонт внутрішньогосподарських електроме- реж,  водогонів, паропроводів, насосних станцій і т. ін.).  Облік витрат ведуть на окремих аналітичних рахунках по кожному виду виробництв за  такими статтями: паливо, будівельні матеріали, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети, ро- боти  і послуги, енергія, оплата праці, нарахування на соціальні заходи, амортизація, інші  операційні витрати.

Обєктом калькуляції у цих виробництвах є кількість енергії, холоду,  пару,  води,  стислого повітря у відповідних натуральних одиницях виміру, відпущених окремим споживачам (внутрішнім

або  зовнішнім) за показаннями  відповідних лічильників. При цьому  не враховуються втрати енергії та води  при  їх транспорту- ванні (у передавальній мережі) та на власні потреби відповідно- го виробництва. За відсутності спеціальних лічильників кількість

використаної енергії та води  визначають розрахунково, виходя-

чи  з потужності та  тривалості роботи агрегатів, площі споруд, тривалості використання та об’єму холодильників тощо.  Обсяги наданих послуг  визначають щомісяця на підставі звітів  завідую- чих відповідним господарством: «Звіту про  використання елект- роенергії» (с.-г.  об., ф. №  127), «Звіту по складу-холодильнику» (с.-г. об., ф. № 111), «Звіту про  витрачання газу» (довільної фор- ми)  і т. ін.

Калькуляційними одиницями в енергетичних господарствах є: з електропостачання — 10 кВт-год електроенергії, з теплопо- стачання — 1 Гкал  теплоенергії, з газопостачання — 1 м3  газу (природного) або 1 кг газу (скрапленого), з холодильного облад-

нання — один  центнеро-день  зберігання продукції (сировини) у

холодильниках, з водопостачання — 1 м3  води. Собівартість каль- куляційної  одиниці  перелічених  послуг   визначають  діле н- ням  загальної суми  витрат, віднесених на  відповідне господар- ство,  на  кількість наданих цим  господарством послуг  окремим споживачам.

Витрати на енергетичні виробництва (господарства) та во- допостачання щомісяця списують із субрахунків 2343 та 2344 на рахунки обліку  витрат відповідних споживачів послуг  пропор- ційно кількості наданих послуг  за  їх  фактичною собівартістю. Субрахунки 2343 «Енергетичні  виробництва  (господарства)» та

2344 «Водопостачання» при  цьому  закриваються.

2.8.4. Облік витрат на утримання робочої худоби

Витрати на  утримання всіх  видів   робочої худоби   (коней, волів,  верблюдів та ін.),  за винятком витрат на  вирощування молодняка цих  тварин, обліковують на  дебеті  субрахунка 2345

«Гужовий  транспорт». Облік витрат ведуть  за такими статтями: корми, засоби захисту  тварин, будівельні матеріали, малоцінні та швидкозношувані предмети, роботи і послуги, оплата праці, нарахування на  соціальні заходи, амортизація, інші  операційні витрати. Аналітичний облік  ведуть  у розрізі окремих виробни- чих  підрозділів (бригад, ферм).

На  кредиті  субрахунку 2345 протягом року   відображають

планову вартість наданих послуг, а також планову вартість при- плоду  і гною,  одержаних від робочої худоби. На вартість одержа- ного  приплоду дебетують субрахунок 213 «Поточні біологічні активи тваринництва, які  оцінені за  первісною вартістю», а на вартість гною  — субрахунки 208 «Матеріали сільськогосподарсь- кого  призначення» (гній  у буртах або гноєсховищах) та 231 «Рос- линництво» (гній, внесений як добриво під сільськогосподарські культури).

Основним документом, у якому відображають обсяг  робо- ти, виконаної робочою худобою, є «Обліковий лист  праці та ви- конаних робіт», який застосовують у двох  варіантах: бригадний (с.-г.  об.,  ф. №  66) та  індивідуальний (с.-г.  об.,  ф. №  66а). По кожному виду робіт у цьому  документі записують кількість відпра- цьованих коне(воло)-днів. Загальну кількість відпрацьованих за місяць коне(воло)-днів та їх розподіл за споживачами  наводять у Звіті  про  використання робочих коней (довільної форми), який складає старший конюх або бригадир.

Послуги гужового транспорту розподіляють щомісяця за споживачами, виходячи з кількості відпрацьованих коне-днів та їх планової собівартості. На вартість списаних послуг  дебетують рахунки обліку  витрат споживачів (15, 20, 22, 23, 91, 92, 93 та ін.) і кредитують субрахунок 2345 «Гужовий транспорт».

Фактичну собівартість послуг  гужового транспорту визнача- ють в кінці року  перед  складанням річного звіту. При цьому  об- числюють середню фактичну собівартість одного робочого дня коней (волів), однієї голови приплоду і одного кормо-дня утри- мання робочої худоби.

Собівартість одного кормо-дня визначають діленням загаль- ної  суми  витрат на утримання робочої худоби  на загальну річну кількість кормо-днів. Собівартість однієї голови приплоду робо- чих коней обчислюють за вартістю 60 кормо-днів утримання до- рослих коней. Собівартість одного робочого коне-дня визначають діленням загальної суми  витрат на утримання робочої худоби  (за

вирахуванням вартості приплоду, гною та іншої побічної продукції) на кількість робочих коне-днів (за винятком днів на самообслуго- вуванні). При цьому  вартість гною  оцінюють за сумою  витрат на підстилку та прибирання і вивезення гною. Після визначення фактичної собівартості приплоду та послуг  робочої худоби  їх пла- нову собівартість коригують до фактичної досписуванням (або сторнуванням) калькуляційних різниць з кредиту субрахунка 2345 у дебет  рахунків обліку  приплоду та  користувачів послуг.  Після цих записів субрахунок 2345 «Гужовий транспорт» закривається  і сальдо на кінець року  не має.