2.7. облік витрат і виходу продукції підсобних промислових виробництвДо підсобних промислових виробництв сільськогосподарсь- ких підприємств відносять, в першу чергу, виробництва з пере- робки сільськогосподарської продукції (млини, крупорушки, олійниці, засолювальні та сушильні пункти і т. ін.), пункти забою тварин і птиці, виготовлення цегли, черепиці та інших будівель- них матеріалів з місцевої сировини або відходів основного ви- робництва, виготовлення сувенірів тощо. Метою створення та- ких виробництв є більш раціональне використання сільсько- господарської продукції та утилізація побічної продукції і відходів основного виробництва, підвищення рівня зайнятості сільського населення у міжсезонні періоди, а також — збільшення доходів сільськогосподарських підприємств. Облік витрат і виходу продукції зазначених виробництв ве- дуть на субрахунку 233 «Промислове виробництво» синтетично- го рахунка 23 «Виробництво». Для кожного виду таких вироб- ництв відкривають окремий аналітичний рахунок у «Виробни- чому звіті» ф. № 10.3б с.-г. Облік ведуть за такими статтями витрат: оплата праці, нарахування на соціальні заходи, сировина і матеріали (за вирахуванням зворотних відходів), роботи та по- слуги, витрати на утримання основних засобів, амортизація, вит- рати на організацію виробництва і управління (загальновироб- ничі), інші витрати (в тому числі й втрати від браку). Облік витрат і калькулювання собівартості продукції підсоб- них промислових виробництв здійснюють різними методами за- лежно від типу виробництва та особливостей технологічного процесу: попроцесним (простим або попередільним) та позамов- ним. Сільськогосподарська продукція власного виробництва (мо- локо, зерно, овочі, худоба тощо), використана для переробки у підсобних виробництвах, оцінюється за ціною первісного виз- нання (справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витра- ти на місці продажу, або фактичною чи нормативною собіварті- стю при неможливості визначення справедливої вартості). По- купну сировину і матеріали оцінюють за цінами придбання. Підставою для списання сировини і матеріалів на витрати підсобних промислових виробництв є накладні, товарно-транс- портні накладні, акти на вибуття худоби і птиці, лімітно-забірні карти тощо. У млинах приймання зерна на переробку оформля- ють «Помольною квитанцією» (с.-г. об., ф. № 122). Суми нара- хованої оплати праці працівникам промислових виробництв відоб- ражають у «Нарядах на відрядну роботу» бригадних (с.-г. об., ф. № 70) або індивідуальних (с.-г. об., ф. № 70а), «Табелях обліку робочого часу» (с.-г. об., ф. № 64), «Облікових листках праці і виконаних робіт» (с.-г. об., ф. № 66, 66а). Усі ці документи є підставою для записів у «Журналі обліку робіт і затрат» (с.-г. об., ф. № 37). Вихід продукції підсобних промислових виробництв офор- мляють різними первинними документами, специфічними для кожного виду виробництва. Так, вихід м’яса та субпродуктів від забою тварин указують на звороті «Акта на вибуття тварин і птиці» і за накладною відправляють на склад; вихід пиломатеріалів офор- млюють спеціальною відомістю; цеглу оприбутковують на підставі акта, який складають на кожну окрему партію цегли, одержану від випалювання; переробку овочів, плодів, ягід оформлюють «Звітом про переробку продукції» (с.-г. об., ф. № 123). У цьому звіті показують кількість фактично використаної сировини, ма- теріалів, тари тощо і фактичний вихід продукції у фізичних та умовних одиницях. На сепараторних пунктах з цією метою скла- дають «Відомість переробки молока й молочних продуктів» (с.-г. об., ф. № 124), а у цехах по забою птиці у спеціалізованих госпо- дарствах — «Виробничий звіт про переробку птиці та вихід про- дукції» (с.-г. об., ф. № 110). Вихід продукції підсобних промислових виробництв протя- гом звітного періоду обліковують за кредитом субрахунка 233 та дебетом рахунків 20, 22, 26 або 27. У кінці року визначають фак- тичну собівартість виробленої продукції та коригують її облікову оцінку до рівня фактичної собівартості. У підсобних промислових виробництвах собівартість вироб- леної продукції визначають на умовах франко-склад. У разі од- ночасної переробки власної і давальницької сировини калькуля- цію виконують у два етапи: спочатку обчислюють собівартість переробки одиниці сировини, а потім визначають собівартість власної готової продукції. Собівартість переробки одиниці сировини визначають ділен- ням всіх витрат на переробку на кількість переробленої сирови- ни (власної та давальницької разом). При цьому переробка да- вальницької сировини розглядається як виконання робіт (на- дання послуг) на сторону і її собівартість списується з кредиту субрахунка 233 безпосередньо у дебет субрахунка 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг». Собівартість власної готової продукції визначають діленням суми витрат на переробку (без витрат на переробку давальниць- кої сировини), враховуючи і вартість сировини власного вироб- ництва (за мінусом вартості використаних відходів та побічної продукції за цінами можливої реалізації або використання), на кількість одержаної з переробки готової продукції. Методика калькулювання собівартості продукції окремих виробництв має свої специфічні особливості. Основні витрати, як правило, прямо відносять на собівартість конкретного виду продукції, а непрямі витрати розподіляють між окремими вида- ми готової продукції умовно (пропорційно попередньо встанов- леній базі розподілу): а) у плодоовочеконсервному виробництві — кількості виго- товлених умовних банок консервів; б) у пунктах соління — масі виготовленої продукції; в) у сушильних пунктах — центнеро-дням сушіння окремих плодів, ягід; г) у підрозділах з переробки та приготування кормів — масі використаної сировини; д) у млинах і крупорушках —умовній кількості переробленої сировини, виходячи із співвідношення продуктивності млина при переробці різних видів сировини; е) у хлібопекарнях, пунктах переробки молока — виручці від реалізації окремих видів виготовленої продукції і т. ін. Після списання калькуляційних різниць субрахунок 233 у більшості випадків закривається. Дебетове сальдо може залиши- тися лише на окремих аналітичних рахунках при наявності неза- вершеного виробництва. |
|