2.7. облік витрат і виходу продукції підсобних промислових виробництв

До підсобних промислових виробництв сільськогосподарсь- ких  підприємств відносять, в першу чергу, виробництва з пере- робки сільськогосподарської продукції (млини, крупорушки, олійниці, засолювальні та сушильні пункти і т. ін.), пункти забою тварин і птиці, виготовлення цегли, черепиці та інших будівель- них  матеріалів з місцевої сировини або  відходів  основного ви- робництва, виготовлення сувенірів тощо.  Метою створення та- ких  виробництв  є  більш   раціональне використання  сільсько-

господарської продукції та утилізація побічної продукції і відходів основного виробництва, підвищення рівня зайнятості сільського населення у міжсезонні періоди, а також — збільшення доходів сільськогосподарських підприємств.

Облік витрат і виходу  продукції зазначених виробництв ве- дуть на субрахунку 233 «Промислове виробництво» синтетично- го  рахунка 23 «Виробництво». Для  кожного виду  таких  вироб- ництв відкривають окремий аналітичний рахунок у «Виробни- чому  звіті»  ф.  №  10.3б  с.-г.  Облік ведуть  за  такими статтями витрат: оплата праці, нарахування на соціальні заходи, сировина і матеріали (за вирахуванням зворотних відходів), роботи та по- слуги, витрати на утримання основних засобів, амортизація, вит- рати  на  організацію виробництва і управління (загальновироб- ничі), інші  витрати (в тому  числі  й втрати від браку).

Облік витрат і калькулювання собівартості продукції підсоб- них промислових виробництв здійснюють різними методами за- лежно від типу виробництва та особливостей технологічного процесу: попроцесним (простим або попередільним) та позамов- ним.

Сільськогосподарська продукція власного виробництва (мо-

локо,  зерно, овочі,  худоба  тощо), використана для  переробки  у підсобних виробництвах, оцінюється за  ціною первісного виз- нання (справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витра- ти на місці  продажу, або фактичною чи нормативною собіварті- стю  при  неможливості визначення справедливої вартості). По- купну  сировину і матеріали оцінюють за цінами придбання.

Підставою для  списання сировини і матеріалів на  витрати підсобних промислових виробництв є накладні, товарно-транс- портні накладні, акти  на вибуття худоби  і птиці, лімітно-забірні карти тощо.  У млинах приймання зерна на переробку оформля- ють  «Помольною квитанцією» (с.-г.  об., ф. №  122). Суми  нара- хованої оплати праці працівникам промислових виробництв відоб- ражають у «Нарядах на відрядну роботу» бригадних (с.-г.  об., ф.

№  70) або  індивідуальних (с.-г.  об.,  ф. №  70а), «Табелях  обліку робочого часу» (с.-г. об., ф. № 64), «Облікових листках праці і виконаних робіт»  (с.-г.  об.,  ф.  №  66, 66а). Усі  ці  документи є

підставою для записів у «Журналі обліку  робіт  і затрат» (с.-г.  об.,

ф. №  37).

Вихід  продукції підсобних промислових виробництв офор- мляють різними первинними документами, специфічними для кожного виду виробництва. Так,  вихід  м’яса та субпродуктів від забою тварин указують на звороті «Акта на вибуття тварин і птиці»

і за накладною відправляють на склад; вихід пиломатеріалів офор- млюють спеціальною відомістю; цеглу оприбутковують на підставі акта,  який складають на кожну окрему партію цегли, одержану від  випалювання;  переробку овочів, плодів, ягід  оформлюють

«Звітом  про  переробку продукції» (с.-г.  об., ф. №  123). У цьому звіті показують кількість фактично використаної сировини, ма- теріалів, тари  тощо  і фактичний вихід  продукції у фізичних та умовних одиницях. На  сепараторних пунктах з цією  метою скла- дають «Відомість переробки молока й молочних продуктів» (с.-г. об., ф. №  124), а у цехах по забою птиці у спеціалізованих госпо- дарствах — «Виробничий звіт про  переробку птиці та вихід  про- дукції» (с.-г.  об., ф. №  110).

Вихід продукції підсобних промислових виробництв протя-

гом звітного періоду обліковують за кредитом субрахунка 233 та дебетом рахунків 20, 22, 26 або 27. У кінці року  визначають фак- тичну  собівартість виробленої продукції та коригують її облікову оцінку до рівня фактичної собівартості.

У підсобних промислових виробництвах собівартість вироб- леної продукції визначають на  умовах  франко-склад. У разі  од- ночасної переробки власної і давальницької сировини калькуля-

цію виконують у два етапи:  спочатку обчислюють собівартість переробки одиниці сировини, а потім  визначають собівартість власної готової продукції.

Собівартість переробки одиниці сировини визначають ділен-

ням  всіх витрат на переробку на кількість переробленої сирови-

ни  (власної та давальницької разом). При цьому  переробка да- вальницької сировини розглядається як  виконання робіт  (на- дання послуг) на  сторону і її собівартість списується з кредиту субрахунка 233 безпосередньо у дебет субрахунка 903 «Собівартість реалізованих робіт  і послуг».

Собівартість власної готової продукції визначають діленням суми  витрат на переробку (без  витрат на переробку давальниць- кої  сировини), враховуючи і вартість сировини власного вироб- ництва (за  мінусом вартості використаних  відходів  та  побічної продукції за цінами можливої реалізації або  використання), на кількість одержаної з переробки готової продукції.

Методика  калькулювання  собівартості продукції  окремих

виробництв має  свої  специфічні особливості. Основні витрати, як  правило, прямо відносять на  собівартість конкретного виду продукції, а непрямі витрати розподіляють між окремими вида- ми готової продукції умовно (пропорційно попередньо встанов- леній базі  розподілу):

а) у плодоовочеконсервному виробництві — кількості виго-

товлених умовних банок консервів;

б) у пунктах соління — масі  виготовленої продукції;

в) у сушильних пунктах — центнеро-дням сушіння окремих плодів, ягід;

г) у підрозділах з переробки та приготування кормів — масі

використаної сировини;

д) у млинах і крупорушках —умовній кількості переробленої

сировини, виходячи із співвідношення продуктивності млина при переробці різних видів  сировини;

е) у хлібопекарнях, пунктах переробки молока — виручці від реалізації окремих видів  виготовленої продукції і т. ін.

Після списання калькуляційних різниць субрахунок 233 у більшості випадків закривається. Дебетове сальдо може  залиши- тися  лише  на окремих аналітичних рахунках при  наявності неза-

вершеного виробництва.