Бухгалтерський облік у банках - Навчальний посібник (Волкова І. А.)

5. загальна  характеристика синтетичного облІку

Фінансовий облік повинен забезпечити запис інформації про операції, які виконуються банком, та можливість відобразити ці операції в агрегованому вигляді у балансовій та фінансовій звітнос- ті для аналізу та управління.

Здійснення агрегованого обліку для виконання першої функції за- безпечується за допомогою синтетичного обліку, тобто з використан- ням бухгалтерських рахунків. Їхній перелік наведено в плані рахунків.

Синтетичний облік — це узагальнюючий облік. Він ведеться без

деталей у грошовому вираженні і дає загальне уявлення про опера-

ції, а також зміни в балансі банку. До матеріалів синтетичного об-

ліку належать щоденний баланс, касові журнали, зведені обігово-

сальдові відомості, які складаються в автоматичному режимі. Ска-

жімо,  касовий  журнал  складають  на  персональному  комп’ютері

 

окремо за прибутком і видатком каси. Водночас підлічують промі- жні суми за рахунками, що кореспондують з рахунком каси, а та- кож загальну суму журналу в цілому. Обігово-сальдові відомості, перевірочні відомості, касові журнали відрізняються ступенем уза- гальнення інформації і використовуються для звірки даних аналі- тичного та синтетичного обліку.

Касові журнали формують до закриття каси і використовують,

щоб звірити касові обороти.

Оборотно-сальдові відомості щодня складають за виконавцями,

а також за особовими рахунками, підбиваючи підсумки за кожним

балансовим рахунком, котрий може слугувати відомістю перевірки.

Баланс банку може складатися як у розгорнутій формі, тобто за

всією номенклатурою діючих рахунків, так і за скороченою — за

статтями балансу. Стаття, чи позиція, балансу — це агрегований

об’єкт обліку, який розраховується за допомогою об’єднання раху-

нків IV порядку за ознакою їхнього економічного змісту. Баланс,

складений за скороченою формою, називається балансовим звітом.

Відображення інформації в балансі досягається за допомогою

методу подвійного запису, зумовленого бухгалтерським рівнянням.

А = П = З + К,

де А — активи; П — пасиви; 3 — зобов’язання; К — капітал.

Кожна банківська операція, що підлягає реєстрації в балансі,

аналізується з позиції цього бухгалтерського рівняння (моделі).

Баланс — це основна форма синтетичного обліку. Отже, балан-

совий метод узагальнення інформації має подвійне призначення: як

інструмент управління та як засіб контролю за правильністю реєст-

рації банківських операцій в обліку. Існують такі види балансу:

— сальдовий баланс (щоденний і щомісячний) складається за

залишками рахунків на певну дату, а обігово-сальдовий містить, як

залишки, так і обіги за рахунками. За терміном і датою надання ба-

ланси підрозділяють на щоденні та щомісячні;

— пробний баланс — проміжний, або робочій баланс;

— звітний баланс складається за структурою плану рахунків.

Проміжний  баланс  має  форму  односторонньої  вертикальної

таблиці, в якій дані розташовані в міру зростання номерів бухгал-

терських рахунків IV порядку. Розмежування балансових рахунків

на активні та пасивні не передбачено, можливе виділення підсумків

за розділами (рахунки II порядку) та групами (рахунки III порядку).

Цей баланс включає всі види бухгалтерських рахунків. Його основ-

не призначення — контроль за правильністю відображення опера-

цій у бухгалтерському обліку. У той же час проміжний баланс не

придатний для здійснення аналізу, використання в управлінні.