4. облІк безготІвкових мІжнародних розрахункІв

Запровадження кореспондентських відносин. Організація міжнародних розрахунків допускає вибір видів і способів платежу, валютної ціни, валюти платежу і форми розрахунків. У міжнарод- них торгових розрахунках переважно використовується валюта краї- ни партнера—резидента України або вільно конвертована валюта.

Операції комерційного банку з іноземною валютою можна роз-

поділити на три групи:

1. Операції, що здійснюються за ініціативою банків-кореспон-

дентів («зовнішні» операції).

2. Операції, що здійснюються з ініціативи клієнта (клієнтські

операції).

3. Операції, що здійснюються з ініціативи банку (внутрішньо-

банківські операції).

До першої групи належать:

а) операції, що відображають зміну стану коррахунків банку;

б) операції, пов’язані з надходженням коштів (у тому числі ва-

лютної виручки) на рахунки клієнтів банку через коррахунки в ін-

ших банках.

До другої групи належить велика кількість операцій, що ініці-

юються клієнтами. Найпоширеніші з них є:

а) відкриття і закриття валютних рахунків клієнтів;

б) переказ валюти в інші фінансові установи (банк);

в) переказ валюти клієнту того самого банку;

г) видача готівкової валюти клієнту;

д) прийом готівкової валюти від клієнта;

е) купівля-продаж валюти на біржі за дорученням клієнта.

До третьої групи належать такі операції:

а) операції, пов’язані з одержанням і видачею міжбанківських

кредитів;

б) купівля та продаж банком валюти на біржі;

в) безумовна конвертація фіксованої частини валютної ви-

ручки клієнта після закінчення строку переказу клієнтом цих

грошей;

г) нарахування і відрахування відсотків за розрахунками, позич-

ковими і депозитними рахунками клієнтів у іноземній валюті;

ґ)  відкриття  та  закриття  внутрішньобанківських (внутрішніх)

особових рахунків для обліку операцій в іноземній валюті (рахунки

конверсії, комісії, доходів і видатків банку і т. ін.);

д) внутрішньобанківський переказ валюти (з одного внутріш-

нього рахунка на інший);

е) переоцінювання залишку на валютних рахунках.

Особлива увага приділяється безготівковим міжнародним роз-

рахункам як торговим операціям банку.

Для розрахунків між банками в іноземній валюті доцільно мати

прямі  кореспондентські відносини  з  банками-нерезидентами або

(якщо нормативи не дозволяють чи немає іншої потреби) відкрити

кореспондентський рахунок у іноземній валюті в уповноваженому

українському банку.

Кореспондентські відносини — це договірні відносини між бан-

ками, мета яких — здійснювати платежі і розрахунки за доручен-

ням один одному. Вони регламентуються угодою про кореспонде-

нтські відносини між банками, які знаходяться як усередині країни,

так і за її межами.

Міжбанківські кореспондентські відносини включають у себе

сукупність усіх можливих форм співробітництва між двома банка-

ми; банки по-різному взаємодіють між собою; вони можуть бути

конкурентами, змагаючись у зацікавленості клієнтів, або діловими

партнерами, надаючи кредити один одному.

Нарешті, банки можуть бути кореспондентами, водночас міня-

ючись ролями — почергово виступати в якості клієнтів один одно-

го. Кореспондентські відносини між двома банками розвиваються в

часі від порівняно простої вихідної бази до комплексного співробі-

тництва.

Необхідність у кореспондентських відносинах виникає в тих

випадках, коли банк не може надати будь-які послуги своїм клієн-

там або коли інший банк зробить це краще, швидше і дешевше.

З урахуванням цього і потрібно серйозно підходити до вибору ба-

нків-кореспондентів, щоб за характером діяльності вони допов-

нювали операції один одного, що виконуються банками для своїх

клієнтів.

На початковому етапі комерційні банки запроваджують корес-

пондентські відносини з іноземними банками, виходячи з інтересів

своєї клієнтури. Комерційні банки шукають контакти з банками тих

країн де знаходяться партнери їх власних клієнтів, яким необхідно

виконати розрахунки згідно з зовнішньоторговельними угодами.

Крім угоди, банки обмінюються стандартними документами, що

свідчить про їхній юридичний статус, фінансовий стан на час укла-

дання угоди та про осіб, уповноважених підтверджувати фінансові

документи. Отже, такий комплект документів містить:

1) заяву про відкриття коррахунка (форма № 0401025);

2) дві картки зі зразками підписів і відбитком печатки (форма

№ 0401026);

3) копію Статуту банку;

4) копію засновницької угоди;

5) копію Генеральної ліцензії (свідоцтва про право відкриття

коррахунків в Україні, розширеної ліцензії);

6) річний звіт банку;

7) баланс на останню звітну дату;

8) список банків-кореспондентів;

9) заключення аудиторської перевірки.

Питання про запровадження кореспондентських відносин з бан-

ками-партнерами виникає тоді, коли діяльність банку набуває пе-

рехідної національної межі, що залежить передусім від клієнтів або

від географічної орієнтації їхнього бізнесу. Виходячи з цього, слід

визначати види операцій, а також відповідні географічні регіони.

Тому, звичайно, банки мають один, максимум два накопичуваних

рахунки за кожним видом валюти, де концентруються основні ва-

лютні кошти.

У  випадку  неконкурентоспроможності умов,  запропонованих

банком-партнером, існує можливість співпраці без відкриття кор-

рахунка, задовольняючи, таким чином, інтереси своїх клієнтів що-

до проведення ділових операцій у певному регіоні, але не зазнаючи

збитків від необхідності сплачувати значні комісійні за підтриман-

ня і ведення рахунків.

Кореспондентські відносини без рахунка — це відносини між кредитними установами за рахунками певної кредитної установи та її кореспондента в третій кредитній установі.

Зараз гривневі та валютні прямі коррахунки банків в Україні

здійснюються так (зазначені номери відповідних балансових раху-

нків):

— реально використовуються для розрахунків у іноземній ва-

люті рахунки № 1500А як через уповноважені банки України, так і

через іноземні банки;

— прямі гривневі рахунки між банками-резидентами відкри-

ваються тільки з дозволу НБУ при достатньому обґрунтуванні

потреб  у  прямих  кореспондентських  відносинах,  оскільки  всі

гривневі платежі повинні проходити через систему електронних

платежів;

— за відсутності рахунків можна проводити документальні опе-

рації, в тому числі акредитивні, операції інкасо і форексні операції.

При укладанні угоди щодо кореспондентських відносин банки бе-

руть до уваги низку факторів, що свідчать про надійність (кредито-

і платоспроможність) майбутнього банку-партнера.

Вимоги до фінансових документів і рейтингової інформації ба-

нку передбачають наявність такої інформації:

1) річний звіт банку (англійський варіант для зарубіжних бан-

ків-кореспондентів);

2) заключення міжнародних аудиторів (найбільш відомі ауди-

торські фірми: Coopers & Lybrand, Deloitte Touche, Arthur Andersen,

Ernst & Young, Price Waterhouse, KPMGPeatMarwickH та ін.);

3) різноманітна рейтингова інформація. Вимоги до сучасних за-

собів телекомунікації передбачають наявність:

— SWIFT;

— телекса;

— модема;

— інформаційно-дилінгових систем:

а) Reuter Dealing System 2000 — укладання угод у режимі реа-

льного часу;

б)  інформаційної і  консультаційної підтримки  через  системи

RELCOM, CC: Mail, SPRINT, REMART, MFD.

При всій різноманітності існуючих рахунків банки, встановлю-

ючи один з  одним кореспондентські відносини, використовують

три термінологічні одиниці.

1. «Лоро» — рахунок, що відкривається банком своїм банкам-

кореспондентам, на який вносяться всі суми, що одержані або ви-

дані за їхнім дорученням. За рахунком «лоро» звичайно нарахову-

ються відсотки за кредитним залишком та комісійна винагорода з

виконання доручень. По відношенню до балансу банку цей рахунок пасивний.

Активно використовуються гривневі рахунки «лоро» іноземних банків у банках України (рахунок № 1600П). Хоча вони відкрива-

ються в національній валюті, але щоб мати право на відкриття,

банк повинен отримати валютну ліцензію.

Використання рахунків «лоро» визначено в «Порядку бухгал-

терського  обліку  та  розрахунків  за  рахунками  «лоро»  банків-

нерезидентів у валюті України», який запроваджений 23.05.1997 р.,

де йдеться про такі напрями платежів з «лоро» рахунків:

— на гривневий депозит в уповноважених банках України;

— на рахунки «лоро» інших банків-нерезидентів;

— на користь резидентів України на рахунки у вітчизняних ба-

нках (при цьому повинен бути експортний контракт, за яким вітчи-

зняний резидент отримує гроші від нерезидента); — до фонду резе-

рвування валюти в ОПЕРУ НБУ;

— на купівлю іноземної валюти на міжбанківській валютній бі-

ржі (на суму, яку отримує нерезидент від вітчизняного резидента

згідно з імпортним контрактом, або на суму відсотків, отриманих за

депозитом).

Інший рух за рахунком № 1600П забороняється.

2. «Ностро» — це рахунок певної кредитної установи у банках-

кореспондентах, на якому відображаються взаємні платежі.

3. «Востро» — рахунок, що ведеться банком за кордоном у міс-

цевій валюті. Банк, що розміщує на цей рахунок кошти, буде поси-

латися на нього, як на рахунок «ностро».

Умови ведення рахунків регламентуються під час запроваджен-

ня кореспондентських відносин між двома кредитними установами.

При цьому передбачається, в якій валюті буде вестись рахунок, чи

повинні платежі проводитися в межах на рахунка сум, що обліко-

вуються на них, або в порядку овердрафта. При цьому, як правило,

обумовлюється ліміт овердрафта, що надається, з урахуванням ка-

тегорійності банку. Врешті, сума ліміту овердрафта може варіюва-

ти залежно від обігів за цим рахунком, рівня інфляції та підвищен-

ня нормативів надійності.