2. план рахункІв бухгалтерського облІку комерцІйних банкІв украЇни та основнІ принципи його побудовиОдним з ключових елементів національної системи бухгалтер- ського обліку є план рахунків, завдяки якому досягається система- тизація бухгалтерських рахунків. Іншими словами, план рахун- ків — це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для реєстрації банківських операцій. Новий план рахунків, розроблений Національним банком Украї- ни, впроваджений у комерційних банках з 1 січня 1998 р. Він узго- джений із загальноприйнятими в міжнародній практиці принципа- ми та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку і є обов’язковим для використання всіма установами комерційних ба- нків. План рахунків, розроблений окремо для установ НБУ, за структурою майже не відрізняється від плану рахунків для комер- ційних банків, але має деякі особливості за змістом. Це пов’язано з тим, що НБУ виконує операції, властиві тільки центральному бан- ку: емісійні операції, обслуговування уряду та зовнішнього боргу, регулювання діяльності комерційних банків та ін. Він ґрунтується на двох основних принципах: 1) відповідності обліку і звітності; 2) простоті викладення. Балансові рахунки в Плані рахунків класифікуються за типами контрагентів, характером операцій і ступенем ліквідності активів і зобов’язань. План рахунків забезпечує мультивалютний облік опе- рацій, суть якого полягає в обліку операцій в іноземній валюті за тими самими рахунками, що й операцій у гривні. Управлінський облік здійснюється за рахунками класу 8. Банки самостійно встановлюють внутрішні правила управлінського обліку. Аналітичний облік є складовою системи бухгалтерського облі- ку, що надає детальну інформацію про кожного контрагента та ко-
жну операцію. Ведення аналітичного обліку забезпечується за до- помогою аналітичних рахунків. Відкриття аналітичних рахунків передбачає наявність обов’язкових параметрів згідно з вимогами Національного банку України. Додаткова інформація, що необхідна для складання звітності та управління банком, забезпечується за допомогою додаткових параметрів, які визначаються банком само- стійно. Вимоги до нумерації рахунків аналітичного обліку наведено в додатку до Інструкції. У Плані рахунків наведені номери та найменування синтетич- них рахунків II, III, IV порядків, що забезпечують запис інформації про наявність і рух активів, зобов’язань, капіталу та результати від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності банків. Пер- шою цифрою номера визначено клас рахунків. План рахунків складається з дев’яти класів: Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції. Клас 2. Операції з клієнтами. Клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи і зобов’я- зання. Клас 4. Фінансові та капітальні інвестиції. Клас 5. Капітал банку. Клас 6. Доходи. Клас 7. Витрати. Клас 8. Управлінський облік. Клас 9. Позабалансові рахунки. Кожний клас розподілений на: рахунки II порядку (двозначні — розділ); рахунки III порядку (тризначні — група); рахунки IV порядку (чотиризначні — балансовий рахунок). Особливості цього Плану рахунків такі: мультивалютність, на- явність управлінського обліку, подвійний запис за позабалансови- ми рахунками. Банківський фінансовий облік не обмежується цифровою інфо- рмацією відносин з клієнтами, а є складною та чітко визначеною інформаційною системою, що задовольняє потреби багатьох груп споживачів, які мають безпосередні прямі або непрямі стосунки з банком. З огляду на це передбачено нові вимоги до аналітичних ра- хунків. Отже, важливою особливістю Плану рахунків є те, що він ефективно працюватиме на створення бази економічних показників лише разом з аналітичним обліком. По суті аналітичні рахунки не- віддільні від рахунків Плану рахунків (балансових, доходів і ви- трат). Рахунки класів 6 і 7 при формуванні доходів і витрат корес- пондують із рахунками класів 1—4. Залишки за рахунками класів 6 та 7 безпосередньо до валюти балансу не включаються, а в кінці
звітного періоду взаємоперекриваються (доходи за вирахуванням витрат) і обліковуються як результат поточного року в класі 5 — капітал банку. Основні вимоги, яким повинен відповідати план рахунків: — детальний та повний облік усіх банківських операцій; — своєчасне оброблення і накопичення детальної інформації; — відображення правдивої та змістовної інформації для всіх ка- тегорій користувачів. У структурі плану рахунків виділяють три частини, які логічно пов’язані між собою: — балансову частину; — частину доходів і витрат; — позабалансову частину. Бухгалтерські рахунки в плані рахунків згруповані в дев’ять класів. Балансова частина об’єднує перші п’ять класів. На підставі цих класів складається балансовий звіт комерційного банку. Друга частина включає класи доходів і витрат. На підставі рахунків цих класів складається звіт про прибутки та збитки. Третя частина міс- тить клас позабалансових рахунків (клас 9). Особливість побудови плану рахунків полягає в чіткій методологічній організації та ефек- тивності рішень. Так, у класі 1 План рахунків призначений для відображення в обліку взаємовідносин між Національним банком України та бан- ками України, між банками України та іноземними банками, у тому числі операції з готівкою, банківськими металами, кредитами, де- позитами та цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України. У цьому класі обліковуються казначейські та між- банківські операції банків: — готівкові кошти — 10; — банківські метали — 11; — кошти комерційного банку у НБУ — 12; — кошти НБУ в комерційному банку — 13; — казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються Наці- ональним банком України 14. Міжбанківські інструменти обліковуються за такими розділами балансових рахунків: — кошти в інших банках — 15; — кошти інших банків — 16; — дебіторська заборгованість за операціями з банками — 18; — кредиторська заборгованість за операціями з банками — 19. У класі 2 Плану рахунків відображаються операції з клієнтами, зокрема операції за розрахунками, наданими кредитами та залуче- ними вкладами (депозитами). Рахунки цього класу використову-
ються для обліку операцій за розрахунками з клієнтами (крім бан- ків) — суб’єктами господарювання, органами державної влади та самоврядування, фізичними особами. За рахунками суб’єктів гос- подарювання обліковуються кошти юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. За рахунками класу 3 Плану рахунків відображаються операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що рефінансуються Наці- ональним банком України, та інвестицій в асоційовані та дочірні компанії), обліковуються запаси товарно-матеріальних цінностей, сформовані банківські резерви, субординований борг, розрахунки між філіями одного банку, позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами: — цінні папери в портфелі банку на продаж — 31; — цінні папери в портфелі банку на інвестиції — 32; — цінні папери власного боргу — 33; — господарські матеріали — 34; — інші активи банку — 35; — інші пасиви банку — 36; — суми до з’ясування та транзитні рахунки — 37; — позиція банку щодо іноземної валюти та банківських мета- лів — 38; — розрахунки між філіями та іншими підвідомчими установами банку, які розташовані в Україні — 39. За кожною групою класу 3 облік цінних паперів ведеться у роз- різі контрагентів — емітентів: банків, фінансових (небанківських) установ, нефінансових підприємств і організацій. Враховуючи ос- новоположні принципи методу нарахування, в класі 3 передбачено окремі балансові рахунки: нараховані доходи та нараховані витрати за цінними паперами в портфелі банку на продаж, на інвестиції власного боргу, емітовані банком. Також виділяються окремі рахун- ки для обліку резервів, створюваних під знецінення цінних паперів. У класі 3 передбачені рахунки за обліком внутрішньобанківсь- ких операцій. Так, за рахунками розділу 34 обліковуються госпо- дарські матеріали та малоцінні швидкозношувані предмети. За роз- ділом 35 передбачено рахунки для обліку дебіторської заборговано- сті при розрахунках за податками та обов’язковими платежами (3520, 3521, 3522), за розрахунками з працівниками банку (3550, 3551, 3552, 3559). Нараховані доходи, які за їх видами не підпада- ють під назви конкретних рахунків класів 1-3, обліковуються за ра- хунками 357 групи «Інші нараховані доходи». Структура синтетич- них балансових рахунків, що входять до розділу 36 «Інші пасиви банку», аналогічна структурі рахунків розділу 35. Це рахунки кре- диторської заборгованості за господарською діяльністю банків, за податками та обов’язковими платежами, за розрахунками з акціо- нерами, з працівниками банку. Рахунки розділу 39 «Розрахунки між філіями та іншими підві- домчими установами банку» призначені для здійснення розрахун- ків між філіями та підвідомчими установами банку. У консолідова- ному балансі банку (юридичної особи) на звітну дату залишки за активними рахунками розділу мають дорівнювати залишкам за па- сивними рахунками розділу. Рахунки класу 4 призначені для обліку довгострокових вкла- день, основних засобів та нематеріальних активів. За рахунками класу 5 відображається капітал банку, який вклю- чає статутний капітал, емісійні різниці, загальні резерви та інші фонди, результати минулих років, результати переоцінки. Рахунки цього класу можуть кореспондувати з дебіторами, кредиторами та рахунками готівкових коштів у разі сплати дивідендів, викупу ак- цій (часток, паїв) в акціонерів (учасників) банку, збільшення капі- талу банку шляхом переоцінки активів, з рахунками класів 6 та 7 під час формування фінансового результату діяльності банку за зві- тний рік. В іншому випадку рахунки класу 5 кореспондують тільки між собою. Рахунки класів 6 і 7 максимально наближені до показників звіту про прибутки (збитки) банку. Усі доходи і витрати поділяються на банківські і небанківські. До банківських належать ті, що безпосе- редньо пов’язані з банківською діяльністю, визначеною Законом України «Про банки і банківську діяльність». Небанківські доходи та витрати не відносяться до основної діяльності банку, але сприя- ють її здійсненню. Окремо за групою 620 рахунків обліковуються результати від торговельних операцій. Усі балансові синтетичні ра- хунки групи є активно-пасивними (результати бувають позитивни- ми і негативними). Отже, в економічному плані вони збільшують, або доходи (позитивний результат), або видатки (результат негати- вний). Водночас торговельні прибутки (збитки) — це чисті прибут- ки (збитки) від операцій купівлі-продажу різних фінансових ін- струментів. Адміністративні витрати пов’язані із забезпеченням діяльності банківської установи. Облік здійснюється за такими групами: — витрати на утримання персоналу — 740; — сплата податків та інших обов’язкових платежів, крім подат- ку на прибуток — 741; — витрати на утримання основних засобів та нематеріальних активів — 742; — інші експлуатаційні та господарські витрати — 743; — витрати на телекомунікації — 744. Результат від торговельних операцій обліковується за активно- пасивними рахунками групи 620 (6203, 6204, 6209). Дещо інакше відображається в обліку результат від продажу ос- новних засобів, цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційова- ні та дочірні компанії. Так, позитивний результат обліковується за рахунками класу 6 «Доходи» (відповідно 6490 та 6394), а негатив- ний — за рахунками класу 7 «Витрати» (7490, 7394). Отже, рахунки для врахування позитивного результату пасивні, а негативного — активні. Ще одна особливість класу 7 Плану рахунків. Виходячи з осно- воположних моментів фінансового обліку, суми податку на прибу- ток обліковуються за рахунком 7900 А «Податок на прибуток». Ін- шими словами, за змістом операції податок на прибуток має характер видатків, отже, облік здійснюється у класі 7 «Витрати». Рахунки у класі 8 відкриваються банками для ведення управлін- ського обліку та кореспондують тільки між собою. Залишки за ра- хунками класу 8 не враховуються під час складання фінансової зві- тності банку. Досить об’ємною за обсягом є структура класу 9, де облікову- ються позабалансові операції. Бухгалтерський облік операцій за по- забалансовими рахунками ведеться за системою подвійного запису. Позабалансові рахунки кореспондують тільки між собою. Для відображення операцій за системою подвійного запису ви- користовуються рахунки розділу 99. Рахунки можуть кореспонду- вати між собою без використання контррахунків. Позабалансовий рахунок є активним, якщо під час переведення його на баланс дебетується балансовий рахунок. Наприклад, раху- нок 9020 «Гарантії, що надані клієнтам» активний, тому що в разі сплати коштів за наданою гарантією банк дебетуватиме рахунок балансу «Сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями», або «Інша дебіторська заборгованість за операціями з банками». Поза- балансовий рахунок є пасивним, якщо під час переведення його на баланс кредитується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок 9110 «Зобов’язання з кредитування, що отримані від банків» пасивний, тому що в разі отримання коштів за кредитною лінією банк креди- туватиме балансовий рахунок групи 162 «Кредити, що отримані від інших банків». Рахунки розділів 90—95 використовуються для обліку зо- бов’язань та вимог за укладеними, але ще не виконаними догово- рами, такими, як кредитні лінії, дозволений овердрафт, непокриті безвідкличні акредитиви, різні гарантійні зобов’язання, зобов’я- зання за цінними паперами, спотові, форвардні контракти та дого- вори з купівлі-продажу іноземної валюти й інших фінансових ін-
струментів. Рахунки розділів 90—95 можуть бути активними або пасивними. Рахунки розділів 96—98 використовуються для обліку списаних активів, документів, цінностей, розрахунків за операціями з прива- тизації і довірчого управління. Рахунки розділу 99 — це контррахунки, які використовуються для подвійного запису операцій за рахунками 90—98. Контррахунки від- криваються в аналітичному обліку в будь-якому розрізі на розсуд банку. План рахунків несе дуже велику за обсягом інформацію щодо господарських операцій банку, але для створення бази даних (репо- зитарію) необхідно її значно розширити, що можливо в системі аналітичного обліку. Параметри контрагентів (клієнтів) банку — це обов’язкові па- раметри, які деталізують інформацію про контрагентів. Вони запо- внюються в разі відкриття: аналітичного рахунка для обліку опера- цій з клієнтами, рахунка новому клієнтові в даному банку. До параметрів контрагента належать: — код контрагента — перший параметр; він є кодом власника рахунка і, як правило, має значення порядкового номера клієнта відповідно до реєстру контрагентів, який ведеться банком; — ідентифікаційний код є другим параметром; він визначає пе- рсональний номер суб’єкта господарської діяльності (ЄДРПОУ); — резидентність — третій параметр; він може набирати такі значення: резидент (1), нерезидент (2); — код держави — це четвертий параметр, який містить код країни-контрагента (клієнта) відповідно до «Класифікатора країн світу» (ДК 007-96). Цей параметр дуже важливий за умови мульти- валютності плану рахунків. Саме код держави як обов’язковий па- раметр контрагента вказує на країну — учасника розрахунків. Па- раметр «код держави» має формат 3 цифри. Усього в класифікаторі наведено коди 231 держави світу; — ознака інсайдера — п’ятий обов’язковий параметр контраге- нта. Він містить інформацію про належність клієнта до інсайдерів (пов’язаних з банком осіб); — інституційний сектор економіки (шостий параметр) — це па- раметр, що вказує на статус контрагента в економіці; — форма власності (сьомий параметр) указує на їхній розподіл за формами власності; — галузь економіки (восьмий параметр) визначає належність суб’єктів господарської діяльності до конкретних галузей народно- го господарства; — вид економічної діяльності (дев’ятий параметр) вказує на розподіл суб’єктів за видами економічної діяльності. Визначе-
ний формат параметра — п’ять цифр. Для клієнтів — фізичних осіб цей параметр, а також параметр «Галузь економіки» не за- повнюється. |
| Оглавление| |