Фінанси підприємств - Навчальний посібник (Ткаченко С.А.)

17.3. небанківське кредитування

Кругообіг коштів підприємств у процесі виробничої й комерційної діяльності часто супроводжується дефіцитом фінансових ресурсів, і покупець не може вчасно розрахуватися з постачальником. Тоді виникає потреба у відстрочці платежу, тобто в комерційному кредиті.

Комерційний кредит – це первісна форма кредитних відносин в економіці, що породила вексельний, а потім і безготівковий обіг. Основною його метою є прискорення процесу реалізації товарів і одержання прибутку. Інструментом комерційного кредиту традиційно виступає вексель, у якому визначаються фінансові зобов’язання позичальника перед кредитором.

Об’єктом його виступає товарний капітал, що з’являється одночасно й позиковим. Суб’єктами комерційного кредиту є суб’єкти господарювання.

Погашення кредиту може бути здійснено шляхом оплати векселя, передачі його іншій особі, переоформлення комерційного кредиту в банківський. Відсоток за кредитом входить до ціни товару й суми векселя й звичайно буває нижче банківського.

В операціях з комерційним кредитом виникають певні ризики, такі як ризик можливої зміни ціни товару, недотримання покупцем термінів його оплати або банкрутство. Можливе подорожчання кредиту.

Конкретний термін комерційного кредиту залежить від виду і якості товарів і послуг, вартості договору й кредиту, фінансового стану покупця й постачальника й наявності між ними тривалих зв’язків.

Перевагами цієї форми кредиту є оперативність надання коштів у товарній формі, простота оформлення договору, широкі можливості маневрування оборотними активами, сприяння розвитку позикового ринку. До його недоліків належать обмеженість у часі й розмірах, істотний ризик для кредитора, можливість небажаного впливу банків, що дисконтують векселі.

Залежно від характеру й термінів погашення розрізняють такі види комерційного кредиту:

– з фіксованим терміном погашення;

– з поверненням позичальником після реалізації товарів;

– за відкритим рахунком, коли постачання наступної партії товару проводиться до погашення заборгованості за попередні партії. Цей вид кредиту застосовується при тривалих виробничих і комерційних зв’язках продавця й покупця.

Основними способами надання комерційного кредиту є:

– вексельний спосіб, коли в обмін на товар продавець одержує вексель;

– знижка, або сконто, передбачає умову здійснення платежу в зазначений період після виписки рахунку. У противному випадку знижка не надається;

– консигнація – це спосіб, при якому покупець отримує товари без зобов’язання, оплата за якими здійснюється після продажу, а повернення товарів – без неустойки.

У цей час все частіше застосовується кредит за відкритим рахунком. Він має свої переваги, оскільки не обмежений відносинами між виробником і споживачем продукції або товаровиробником і торговельною організацією, простий у технічному відношенні й часто використовується при зустрічних постачаннях підприємств шляхом зарахування взаємних вимог, що знижує платіжні ризики.

З метою прискорення реалізації товарів і перетворення товарного капіталу в грошовий використовується спосіб надання кредиту покупцям у формі торгової знижки з покупної вартості товару, тобто сконто. У зарубіжній практиці сконто становить, як правило, 1 – 3 \% вартості товару. Величина його орієнтується на існуючий рівень процентних ставок.

Сезонний кредит застосовується підприємствами з метою створення необхідних запасів у період проведення сезонного розпродажу й дозволяє виробникам відстрочити платежі до кінця розпродажу. Переваги такого кредиту в можливості випуску продукції без додаткових витрат на її складування й заощадження.

Консигнація застосовується в основному при реалізації нових товарів, попит на які складно передбачити. Суть її в тому, що роздрібна торгівля одержує товари без конкретного зобов’язання, оплачує їх після реалізації та повертає нереалізовані товари без неустойки. Фактично це різновид комісійної торгівлі.

В Україні комерційний кредит почав розвиватися із прийняттям Постанови Верховної Ради про застосування векселів. У певних випадках власник векселя до настання терміну його оплати може дисконтувати вексель у банку, тоді комерційний кредит трансформується в банківський кредит. Оборот векселів у комерційному кредитуванні здійснюється в такий спосіб:

– трасант передає разом з товаром і виставлений на нього вексель, тобто тратту трасату;

– трасат акцептує вексель, тобто дає згоду на його оплату;

– акцептований вексель трасат повертає трасанту;

– трасант передає цей вексель ремітенту, тобто одержувачеві;

– ремітент, тобто останній власник векселя, пред’являє його до оплати.

Ремітент може також передати вексель іншій особі за допомогою передаточного напису – індосаменту. Тоді він стає індосантом. Так вексель може передаватися скільки завгодно разів. Чим більше на векселі індосаментів солідних фірм, тим надійніший вексель, тому що кожний з індосантів несе відповідальність, у порядку черговості індосаментів, за його сплату. Вексель повинен бути оплачений у день його пред’явлення ремітентом. У випадку відмови боржника від оплати векселя кредитор наступного дня може, з дотриманням відповідних формальностей, подати протест за векселем.

В умовах ринкової економіки більшості підприємств України недоцільно та неефективно за рахунок власних коштів здійснювати технічне відновлення виробництва. Довгостроковий банківський кредит достатньо дорогий. Тому виникає об’єктивна необхідність розвитку лізингового бізнесу, що дає можливість залучення приватних інвестицій для фінансової підтримки підприємств. Термін «лізинг» походить від англійського словосполучення «брати під оренду». Варто визначитися з поняттями «оренда» і «лізинг». По своїй суті це практично аналогічні поняття. Однак у визначеннях існують деякі розходження, які для розгляду цих понять із погляду кредитування істотного значення не мають, тому ми будемо використовувати ці терміни як аналоги.

Оренда – це надання однією стороною, орендодавцем, іншій стороні, орендареві, майна у виняткове користування на встановлений строк за певну винагороду на підставі орендного договору.

Лізинг – це специфічна форма фінансування вкладень на придбання основних коштів з метою наступного надання його в оренду. Це один з видів товарного кредиту. Будь-яка лізингова операція носить кредитний характер. Об’єктом такого кредиту виступає виробничий капітал кредитора, що є одночасно й позиковим. Суб’єктами товарного кредиту є суб’єкти господарювання. Особливістю товарного кредиту у вигляді оренди (лізингу) є та обставина, що дохід підприємства-кредитора складається із суми відсотка за кредит у вигляді орендної плати й суми зносу майна за час використання його позичальником.

Класифікуючи орендні (лізингові) операції, треба, насамперед, розрізняти їх залежно від права власності на об’єкт оренди:

– оперативна оренда – це оренда, коли право власності на об’єкт оренди після закінчення терміну оренди залишається за орендодавцем. Тут найбільше годиться термін «оренда»;

– фінансова оренда – це оренда, коли право власності в зазначених обставинах переходить до орендаря. Тут варто використовувати термін «лізинг».

Залежно від строку оренди в міжнародній практиці розрізняють:

– лізинг, тобто довгострокову оренду на термін 3 – 5, а іноді 10 – 15 років;

– хайрінг, тобто середньострокову оренду на термін 2 – 3 роки;

– рентінг або чартер, тобто короткострокову оренду на термін до одного року.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

– об’єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними законом, та орендар зобов’язаний придбати об’єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

– сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об’єкта лізингу або перевищує її;

– якщо у лізинг передається об’єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об’єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;

– майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Залежно від суб’єктів орендних операцій виділяють оренду підприємств (це, скоріше, лізинг) внутрішньогосподарську, індивідуальну й групову, у тому числі сімейну оренду.

Таким чином, під лізингом слід вважати орендні операції, які носять довгостроковий характер, здійснюються між суб’єктами господарювання, юридичними особами, носять фінансовий характер. Розрізняють такі види лізингу:

– лізинг, пов’язаний з податковими пільгами, тобто з метою максимізації податкових пільг, одержуваних орендодавцем і орендарем за рахунок застосування методів прискореної амортизації;

– зворотний лізинг – це угода, відповідно до якої власник майна передає його орендодавцю, а потім орендує це ж майно в нього;

– генеральний лізинг передбачає право орендаря доповнювати список орендованого майна без укладання нових контрактів;

– прямий фінансовий лізинг здійснюється орендодавцем у ході придбання майна для наступної передачі його в оренду;

– акціонерний лізинг – це різновид фінансового лізингу, коли орендодавець використовує позикові кошти для придбання здаваного в оренду майна;

– дійсний лізинг припускає надання орендодавцем додаткових послуг орендареві щодо ремонту й страхування майна. Ці послуги входять в орендну плату. Звичайно таким лізингом займаються виробники обладнання;

– міжнародний лізинг дає можливість лізинговим компаніям купувати власність за кордоном в іноземних фірм і здавати її в довгострокову оренду іншим закордонним фірмам. Існує досить багато інших видів лізингових операцій: чистий лізинг, лізинг із повним набором послуг, зі спеціальними послугами, старого обладнання, умовний, прямий і непрямий зарубіжний тощо.

Залежно від техніки лізингові операції відбуваються за різними схемами.

 

 

 

Орендодавець                                 Виробник

4                

2

 (Лізингова

 компанія)

 

1       

 3

Орендар

 

1) заявка на обладнання;

2) плата за обладнання;

3) обладнання;

4) орендні платежі.

Оскільки лізингова компанія часто не має достатньо власних коштів, то для здійснення лізингових операцій вона залучає позиковий капітал. Це лізинг із додатковим залученням коштів.

Орендодавець 1           2                 Джерело додаткових коштів

 

 6       4                  3                 1

 

 

 

Виробник

 

 5

 

Орендар

заявка на обладнання;

80\% позичка без права регресу на орендаря;

плата за обладнання;

плата за позикою;

обладнання;

орендні платежі.

Часто лізинг здійснюється не прямо, а через посередників («сублізинг»).

 

Орендодавець              1                 2        Посередник

 

 1               

2

 

Споживач

 

1) обладнання; 2) орендні платежі.

Основний орендодавець одержує переважне право на одержання орендних платежів. У договорі звичайно передбачається, що у випадку банкрутства третьої ланки орендна плата надходить основному орендодавцю.

У випадку, якщо в підприємства є обладнання, але не вистачає коштів для виробничої діяльності, воно може продати його лізинговій компанії, а остання здає його в лізинг тому ж підприємству.

 

 

 

 

Лізингова компанія 1                    2        Підприємство

 

 

1) вартість обладнання;

2) орендні платежі.

До даного виду угоди можна вдатися й тоді, коли в підприємства досить низький рівень доходів, і, отже, воно не може повністю скористатися пільгами по прискореній амортизації й оподаткуванню прибутку. Воно здійснює операцію. А лізингова компанія одержує податкові пільги. У відповідь вона знижує ставку орендної плати.

Сутність лізингу виявляється в його функціях:

– фінансова функція лізингу полягає у звільненні підприємства від повної оплати основних фондів і наданні їх на умовах довгострокового кредиту, а також у використанні підприємством податкових і амортизаційних пільг, оскільки орендна плата включається у валові витрати, і застосовується метод прискореної амортизації;

– виробнича функція лізингу полягає в оперативному вирішенні проблеми переоснащення й модернізації виробництва, в забезпеченні доступу підприємствам до нової техніки й технологій;

– збутова функція лізингу полягає в розширенні ринків збуту нової техніки або іншого майна за рахунок споживачів, не спроможних придбати таке майно відразу.

До об’єктів лізингу належать будинки й споруди, машини та обладнання, транспортні засоби, обчислювальна техніка й інші основні фонди. Не можуть бути об’єктами лізингу об’єкти оренди державного майна, земельні ділянки й інші природні об’єкти.

Класичному лізингу властивий тристоронній характер. Його учасниками є:

– лізингодавець, що передає об’єкт лізингу в користування відповідно до договору. Це лізингові компанії, банки, підприємства, державні й місцеві органи;

– лізингоодержувач, що одержує об’єкт лізингу в користування за договором. Це юридичні й фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю;

– постачальник лізингового майна, що виготовляє або передає власне майно, яке є об’єктом лізингу. Це виробники обладнання, власники майна, оптово-збутові й торговельні організації.

Крім основних учасників, у лізинговій операції беруть участь посередники, такі як страхові компанії, брокерсько-дилерські фірми, сервісні центри з обслуговування машин і обладнання.

Для кожного з учасників лізингової діяльності є переваги. Для лізингодавця це основний вид його діяльності, що дає можливість одержувати доходи й прибуток. Для лізингоотримувача – можливість 100-процентного фінансування основних фондів. На відміну від використання банківського кредиту, простота одержання об’єктів основних фондів за лізингом, маневреність лізингових платежів, зменшення ризику морального старіння обладнання й збільшення можливостей його відновлення, зменшення оподатковуваного прибутку тощо. Для постачальника –можливість розширення ринків збуту продукції, її швидкої реалізації й оплати лізингодавцем. Недоліками лізингової операції є висока вартість лізингу для лізингоодержувача, у зв’язку з необхідністю сплати маржі лізингодавцю. Лізингодавець зазнає ризику можливого морального старіння обладнання й неповного та несвоєчасного одержання лізингових платежів. Процедура складання лізингового договору складна й вимагає тривалого часу.

Лізинговий процес складається з таких етапів:

– підготовка та обґрунтування лізингового проекту;

– юридичне оформлення лізингового договору;

– виплата лізингових платежів;

– повернення об’єкта лізингу або викуп його по залишковій вартості.

При оформленні лізингової угоди складають наступні документи: лізинговий договір між лізингодавцем і лізингоотримувачем, акт приймання-передачі об’єкта лізингу в експлуатацію, договір на технічне обслуговування об’єкта лізингу, якщо це передбачено основним договором, договір страхування об’єкта лізингу. Лізингові платежі містять суму відшкодування амортизаційних відрахувань за період лізингового платежу, відсотки за придбання майна, винагороду, маржу лізингодавцю, страхові платежі й інші витрати, передбачені договором.

Державний кредит – це економічні відносини, які виникають між підприємством і державою з приводу придбання підприємством коштовних державних паперів, коли підприємство кредитує держава, і при одержанні бюджетних і позабюджетних позик, коли підприємство виступає позичальником.

Бюджетні кредити носять, як правило, інвестиційний характер, здійснюються в об’єкти незавершеного будівництва виробничого характеру, на технічне переозброєння й реконструкцію діючих підприємств і надаються міністерствам, відомствам через уповноважені комерційні банки. Ці кредити бувають цільові, прямі, зворотні, термінові, забезпечені заставою або гарантією й надаються з додержанням наступних умов:

– обсяги цих кредитів встановлюються міністерствам і відомствам після затвердження Державної програми економічного й соціального розвитку;

– перелік об’єктів кредитування затверджується Кабінетом Міністрів України;

– строки погашення таких кредитів не перевищують трьох, в окремих випадках п’яти років, і починається погашення через рік після введення об’єкта в експлуатацію щоквартальними платежами, по обладнанню – на наступний рік та протягом не більше двох років;

– процентна ставка за користування кредитом встановлюється Міністерством фінансів України щорічно при формуванні Держбюджету.

Контроль за цільовим і ефективним використанням бюджетного кредиту здійснюють уповноважені банки. За порушення кредитного договору стягуються штрафні санкції.

Кредити за рахунок державних цільових позабюджетних фондів надаються:

– для післяприватизаційної підтримки підприємств Фондом державного майна України за рахунок позабюджетного фонду приватизації на умовах зворотності, платності й цільового характеру використання під відсотки на рівні дисконтної ставки НБУ. При цьому державна частка в статутному фонді підприємства не повинна перевищувати 25\%, обсяг кредиту не повинен перевищувати 33\% загального обсягу коштів від продажу майна, продаж не повинен здійснюватися за цінні папери, й підприємство не повинно належати до об’єктів комунальної власності;

– кредити Інноваційного фонду, фонду охорони праці, екологічних та інших позабюджетних фондів надаються для здійснення цільових заходів.

Кредити за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів дають можливість підприємствам України одержати кредитну підтримку, у тому числі й довгостроковий кредит.