Фінанси підприємств - Навчальний посібник (Ткаченко С.А.)

17.1. кредит як економічна категорія й форма руху позикового капіталу

Кредит – це угода позикового характеру між економічними партнерами щодо надання грошей або товарів у борг на умовах терміновості, зворотності, платності, цільового використання та забезпеченості.

Кредит у перекладі з латинського має два значення: «вірую, довіряю» і «борг, позика». Він є невід’ємним елементом ринкового господарства, що робить безпосередній вплив на процеси розширеного відтворення як на макрорівні, так і на рівні окремого підприємства. Кредит прискорює процеси відтворення на всіх його стадіях – виробництва, розподілу, обміну й споживання. За рахунок кредиту й при його особистій участі відбуваються такі процеси:

– формування основних і оборотних коштів підприємства;

– здійснюються розрахунки між товаровиробниками;

– здійснюються реальні інвестиції;

– оплачується робоча сила;

– збільшується обсяг грошової маси, що бере участь в обороті;

– прискорюються процеси реального нагромадження, виробничого й особистого споживання;

– активніше формуються доходи бюджету; компенсується нерівномірне надходження виручки від реалізації продукції підприємств.

Таким чином, виникнення й функціонування кредиту пов’язано з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення й з тимчасовим вивільненням коштів в одних юридичних і фізичних осіб та потребою в них інших. Однак оборот товарів є першою, але не єдиною причиною існування кредитних відносин. У цей час кредитні відносини виникають з будь-якої економічної або фінансової операції, що пов’язана із заборгованістю одного з учасників такої операції.

Як економічна категорія кредит виражає економічні відносини, що виникають між власниками із приводу перерозподілу коштів на умовах платності й зворотності. Відмінність категорії «кредит» від категорії «фінанси» полягає в наступному:

– кредит здійснює зворотний перерозподіл коштів, а фінансам у вигляді податків властива беззворотність;

– при кредитних відносинах відбувається зміна користувача позиковими матеріальними й грошовими ресурсами, але не їхнього власника;

– при кредитуванні позикові кошти передаються в тимчасове користування, а при фінансових відносинах – у безстрокове користування, тобто назавжди;

– об’єктом фінансових відносин виступають сукупний суспільний продукт і національний доход, а при кредитуванні – лише тимчасово вільна їхня частина, включаючи частину національного багатства;

– надання коштів у користування при кредитних відносинах відбувається на платній основі, а при фінансових відносинах – безоплатно.

Позиковий капітал – це грошовий капітал, що використовується з підприємницькою метою для надання позик на умовах зворотності й платності. Специфіку позикового капіталу визначають наступні обставини:

– власник капіталу продає позичальникові не сам капітал, а лише його здатність приносити доход на визначений час;

– позиковий капітал виступає як товар, споживча вартість якого полягає в здатності приносити доход позичальникові в процесі його використання;

– процедура передачі капіталу від кредитора позичальникові рознесена в часі;

– позиковий капітал при передачі від продавця до покупця звичайно перебуває в грошовій формі. Ринок позикового капіталу – це фінансовий ринок, пов’язаний із процесом забезпечення кругообігу позикового капіталу. Його учасниками є:

– первинні інвестори вільних фінансових ресурсів, як правило, підприємства;

– спеціалізовані посередники, що залучають кошти й перетворюють їх у позиковий капітал, зазвичай це фінансово-кредитні установи;

– позичальники в особі юридичних, фізичних осіб і держави.

У складі ринку позикового капіталу розрізняють такі його сегменти:

– грошовий ринок представлений короткостроковими, на строк до одного року, кредитними операціями, що обслуговують рух оборотних коштів;

– ринок капіталів формують середньо- і довгострокові кредитні операції, що обслуговують рух основних коштів;

– фондовий ринок – це ринок цінних паперів;

– іпотечний ринок – це ринок нерухомості.

Позиковий відсоток – це плата, що стягується кредитором з позичальника за користування позикою. Він виникає в умовах товарного виробництва на основі кредитних відносин. Якщо кредит – це рух вартості на умовах повернення, то сплата відсотка – це беззворотна передача частини вартості. Рух кредиту походить від кредитора до позичальника, а сплата відсотка – від позичальника до кредитора. У відтворювальному процесі кредит функціонує на стадії обміну, а відсоток – на стадії розподілу.

Процентні ставки бувають різних видів. Наприклад:

– базова процентна ставка розраховується на основі реальної ціни залучених коштів, витрат банку й норми його прибутку. Це середня ставка, за якою надаються позики першокласним позичальникам;

– фіксована ставка не змінюється протягом усього періоду кредитування. При залученні коштів така ставка компенсує втрати банку, а при видачі кредиту – втрати позичальника;

– плаваюча ставка змінюється залежно від зміни базової ставки або інших умов. При залученні коштів компенсує втрати вкладника, а при видачі кредиту – втрати банку;

– прості відсотки, виходячи з бази їхнього нарахування обчислюються до однієї й тієї ж початкової суми протягом усього строку кредитування;

– складні відсотки виходячи з бази нарахування обчислюються до нарощеної суми, тобто до суми, нарахованої в попередньому періоді з відсотками. Доходи кредитора або вкладника в цьому випадку ростуть не в прямій, а в степеневій (геометричній) залежності. Відбувається нарахування відсотка на відсоток;

– регульовані ставки встановлюються Національним банком України за його кредитами, так звана ставка рефінансування і переобліку ним комерційних векселів;

– ринкові ставки застосовуються при безпосередній роботі банків із клієнтами (за депозитами, кредитами, аукціонами);

– номінальні ставки встановлюються без обліку інфляції;

реальні ставки коректуються виходячи з рівня інфляції.

Під функцією кредиту розуміється спрямованість і зміст дії кредиту.

Сутність і зміст кредиту проявляється в наступних його функціях:

– перерозподільна функція полягає в передачі тимчасово вільних (бездіяльних) матеріальних і грошових ресурсів одних власників у тимчасове користування іншим користувачам, що перетворює матеріальні й грошові ресурси у функціонуючі;

– відтворювальна функція проявляється подвійно. З одного боку, одержання позичальником кредиту забезпечує його необхідним обсягом капіталу для ведення підприємницької діяльності й дає йому додаткову можливість відтворення. З іншого боку, у результаті надання кредиту різним підприємствам відтворюються як кращі, так і гірші для суспільства умови виробництва, такі як якість продукції, її собівартість і ціна;

– функція заміщення реалізується шляхом заміни дійсних грошей кредитними знаряддями обороту. З одного боку, дійсні гроші (золото) заміщаються грошовими знаками (банкнотами), що є борговими зобов’язаннями держави й знаками вартості золота. У цьому випадку населення, що одержало банкноти у вигляді національної валюти, виступає кредитором, а держава, що віддала їх за товари, є його боржником. З іншого боку, у процесі обороту наявні грошові знаки заміщаються безготівковими розрахунками з банківських рахунків. У цьому випадку підприємство, що зберігає кошти на рахунках банків, є кредитором, а банк – його боржником;

– стимулююча функція впливає на виробництво й обіг, сприяє розширеному відтворенню на макро- і мікрорівнях економіки й більш ощадливому використанню ресурсів. Кредит зобов’язує позичальника здійснювати господарську діяльність так, щоб поліпшити економічні показники, забезпечити одержання доходів і прибутку, достатніх для погашення самого кредиту й відсотків по ньому, а також підтвердити свою кредитоспроможність. На мікрорівні банки можуть висувати в умовах кредитного договору вимоги, що передбачають поліпшення окремих аспектів діяльності позичальника. На макрорівні держава, здійснюючи кредитну експансію, тобто розширення кредитних операцій банків, або рестрикцію, тобто обмеження розмірів кредиту казначейством або центральним банком, впливає на ділову активність в країні.

Принципи кредитування відображають сутність кредиту й вимоги об’єктивних економічних законів у сфері кредитних відносин:

– зворотність – об’єктивна властивість кредиту як економічної категорії полягає в необхідності своєчасного повернення отриманих від кредитора фінансових ресурсів після завершення їхнього використання позичальником, що забезпечує поновлення кредитних ресурсів банку як необхідної умови його діяльності;

– терміновість – економічна природа терміну кредитування пов’язана зі зворотним рухом вартості й випливає з потреби, що задовольняється за рахунок кредиту. Терміновість кредиту означає, що повернення повинно бути зроблено у певний строк, обговорений кредитним договором. Порушення терміну повернення кредиту спричиняє застосування економічних санкцій з боку кредитора у вигляді збільшення відсотка, а потім і стягнення кредиту, відсотків або застави в судовому порядку;

– платність кредиту припускає не тільки повернення суми боргу, але й оплати права на використання коштів у вигляді позикового відсотка. Його економічна сутність відображається у фактичному розподілі прибутку, отриманого за рахунок використання кредиту між позичальником і кредитором. Платність є стимулом для позичальника нарощувати власні кошти й ефективно використовувати позикові. Для банку це головне джерело формування прибутку;

– забезпеченість кредиту випливає з необхідності захисту майнових інтересів кредитора при можливому порушенні позичальником прийнятих зобов’язань щодо повернення кредиту й сплати відсотків по ньому. Як забезпечення можуть використовуватись застава, гарантії, поручительства;

– цільовий характер кредиту означає дотримання цілей кредитування, визначених договором. Банк контролює цільове використання коштів, і, у випадку виявлення порушень, кредит може бути відкликаний достроково або введений штрафний позиковий відсоток;

– диференціація кредиту полягає в неоднаковому підході з боку кредитора до позичальників і залежить як від інтересів банку, так і від політики держави щодо підтримки окремих галузей народного господарства, сфер діяльності.

Кредит функціонує в основних трьох формах, кожна з яких має свої відмінні риси й підрозділяється на певні види.

1. Комерційний кредит являє собою передачу продавцем продукції покупцю з відстрочкою платежу, як правило, під вексель. Об’єктом його виступає товарний капітал, що є одночасно й позиковим. Суб’єктами комерційного кредиту є суб’єкти господарювання. Перевагами цієї форми кредиту є:

– здійснення прямих кредитних відносин між товаровиробниками, що зміцнює кооперацію й технічну взаємодію підприємств;

– зміцнення старих і завоювання нових ринків збуту продукції, товарів, робіт, послуг;

– прискорення кругообігу коштів підприємств і регулювання оборотних коштів позичальника;

– прискорення реалізації продукції постачальника й забезпечення йому прибутку не тільки від реалізації продукції, але й за рахунок одержання відсотка за кредит.

Залежно від характеру й строків погашення розрізняють такі види комерційного кредиту:

– з фіксованим строком погашення;

– з поверненням після реалізації позичальником товарів;

– за відкритим рахунком, коли постачання наступної партії товару відбувається до погашення заборгованості за попередню партію. Цей вид кредиту застосовується при тривалих виробничих і комерційних зв’язках продавця й покупця.

Основними способами надання комерційного кредиту є:

– вексельний спосіб, коли в обмін на товар продавець одержує вексель;

– знижка. Передбачає умови здійснення платежу в обговорений період після виписки рахунку. У противному випадку знижка не надається;

– консигнація. Це спосіб, при якому торговець одержує товари без зобов’язання, оплата за них здійснюється після продажу, а повернення товарів – без неустойки.

2. Товарний кредит може функціонувати у вигляді:

– лізингу основних коштів. Об’єктом такого кредиту виступає виробничий капітал кредитора, що є одночасно й позиковим. Суб’єктами товарного кредиту є суб’єкти господарювання. Особливістю товарного кредиту у вигляді оренди (лізингу) є та обставина, що доход підприємства-кредитора складається із суми відсотка за кредит у вигляді орендної плати й суми зносу майна за час використання його позичальником. Розрізняють оперативний лізинг, коли право власності на об’єкт оренди після закінчення строку оренди залишається за орендодавцем. При фінансовому лізингу це право в зазначених обставинах переходить до орендаря;

– споживчого кредиту в товарній формі населенню з розстрочкою платежу. Це цільова форма кредитування фізичних осіб. Кредиторами можуть бути як спеціалізовані кредитні організації, так і юридичні особи, що реалізують товари й послуги.

3. Грошовий кредит виступає в таких видах:

– банківський кредит є основним видом кредитування. Його об’єктом є грошові кошти. Суб’єктами банківського кредиту виступають, з одного боку, юридичні особи й фізичні особи, з іншого боку – комерційні банки. Сутність його полягає в тому, що банки, що є посередниками, мобілізують тимчасово вільні кошти підприємств і населення, які є кредиторами банків, і одночасно передають їх у тимчасове користування позичальникам – підприємствам, населенню, державі;

– міжбанківський кредит полягає в перерозподілі на зворотній основі тимчасово вільних кредитних ресурсів одних банків на користь інших з метою підтримки поточної ліквідності банку або забезпечення рентабельного вкладення коштів. Він надається на короткий строк і під високі відсотки;

– державний кредит полягає в залученні тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб, які виступають у цьому випадку кредиторами, до державних позик. Держава в цьому випадку є позичальником. Рідше вона виступає як кредитор, надаючи позики юридичним і фізичним особам. У випадках, коли держава бере на себе відповідальність за погашення позик юридичних і фізичних осіб, вона виступає гарантом;

– споживчий кредит у грошовій формі банки видають населенню або підприємства своїм працівникам на господарські цілі, індивідуальне житлове будівництво;

– міжгосподарський кредит надається в грошовій формі, минаючи банк, одним підприємством іншому на платній основі. Відповідно до діючого законодавства тільки спеціальні установи, що мають ліцензії (кредитні союзи, ломбарди) мають право видавати такий кредит. Однак практично всі підприємства в цей час проводять у завуальованій формі такі кредитні операції;

– міжнародний кредит відображає рух позикового капіталу в сфері міжнародних економічних і валютно-фінансових відносин. Його суб’єктами є нерезиденти. Він носить як державний, так і приватний характер, надається в іноземній валюті на основі міжурядових, міжбанківських або міжгосподарських угод і вимагає додаткової захищеності у вигляді приватного страхування й державних гарантій;

– податковий кредит видається податковим органом шляхом відстрочки податкового платежу під відсотки. Підставою для його видачі є кредитна угода підприємства з податковим органом, погоджена з фінансовим органом. Специфічним різновидом цього кредиту є кредит під податковий вексель, що надається підприємствам-імпортерам для відстрочки сплати ПДВ при ввозі товарів на митну територію України.

Існують додаткові види грошового кредиту, такі як іпотечний, на придбання або будівництво житла й покупку землі та лихварський, нелегальний, кредит, тому що прямо заборонений чинним законодавством.

Крім перерахованих вище видів у складі форм кредиту, залежно від різних обставин види кредиту класифікують за такими ознаками:

– за строком – короткостроковий кредит (до 3-х місяців), середньостроковий (до 1 року), довгостроковий (понад 1 рік);

– залежно від процентної ставки – із плаваючою ставкою, з фіксованою ставкою;

– за способом погашення – до запитання, з погашенням в обговорений строк, з довгостроковим або достроковим погашенням;

– за характером погашення – дисконтний, що погашається поступово, одноразовим платежем, та амортизаційний кредит;

– залежно від забезпечення – забезпечений заставою майна, майнових прав, цінних паперів, наприклад, вексельні, фондові, лізингові операції тощо; гарантований банками або третьою особою, з іншим забезпеченням у вигляді поручительства, страхування, незабезпечений або бланковий.