Фінанси підприємств - Навчальний посібник (Ткаченко С.А.)

16.2.  економічний зміст, порядок проведення й фінансові джерела санації підприємства

Банкрутство й ліквідація підприємства – це не тільки збитки для його акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів і споживачів продукції, але й зменшення податкових надходжень у бюджет, зростання безробіття, економічна й соціальна нестабільність у країні. Серед підприємств, справи про банкрутство яких розглядаються в судах, значна кількість таких, що потрапили у скрутне фінансове становище тимчасово. Вартість їхніх активів значно вища, ніж кредиторська заборгованість, і за певних умов ці підприємства можуть розрахуватися з боргами й успішно функціонувати далі. Тому надто важливим стає розгляд питання про можливості санації або реструктуризації таких підприємств.

Санація – система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Особливе місце в процесі санації займають заходи фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації й використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємства.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків і усунення причин їхнього виникнення, поновлення або збереження ліквідності й платоспроможності підприємства, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу й формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Рішення про санацію може прийматися:

– з ініціативи підприємства, що перебуває в кризовому стані, до звернення кредиторів до суду про визнання його банкрутом;

– після звернення боржника за власною ініціативою до господарського суду про визнання його банкрутом. При цьому боржник подає в суд список кредиторів і інших документів, а також обрані ним самим умови проведення фінансової санації. Якщо протягом місяця після порушення справи про банкрутство знаходиться санатор, то суд ухвалює рішення щодо припинення справи про банкрутство й проведення фінансової санації;

– з ініціативи фінансово-кредитної установи, що має право застосувати до клієнта, оголошеного неплатоспроможним, комплекс санаційних заходів. Це такі заходи, як передача оперативного управління підприємством адміністрації, створеній за участю банку, реорганізація боржника, зміна порядку платежів, направлення виручки від реалізації на погашення кредиторської заборгованості;

– з ініціативи заставоутримувача цілісного майнового комплексу відповідно до договору про заставу, зокрема призначення своїх представників у керівні органи боржника, обмеження права розпоряджатися виготовленою продукцією й іншим майном. Якщо санаційні заходи не сприяють відновленню платоспроможності, заставоутримувач звертається до суду з позовом про відчуження закладеного майна.

Крім того, рішення про санацію може прийматися з ініціативи Агентства із запобігання банкрутства (відносно держпідприємств), Національного банку України (відносно комерційних банків).

До ухвалення рішення про санацію проводиться санаційний аудит. Особливість його полягає в тому, що він проводиться на підприємствах, які перебувають у стані фінансової кризи, й основною його метою є оцінка санаційної спроможності підприємства, що полягає в наявності у підприємства фінансових, організаційних, технічних і правових можливостей проведення санації. До загальних умов санаційної спроможності відносять:

– реальні можливості збільшення виручки від реалізації продукції, зниження собівартості продукції й досягнення майбутньої прибутковості;

– реальні можливості досягнення задовільної структури балансу;

– реальні можливості забезпечення стабільної ліквідності й платоспроможності.

Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців. За клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або скорочено.

Одночасно з винесенням ухвали про санацію арбітражний суд своєю ухвалою призначає керуючого санацією за наявності у нього ліцензії, крім випадків, передбачених законом.

Керуючий санацією має право:

– самостійно розпоряджатися майном боржника з урахуванням передбачених законом обмежень;

– укладати від імені боржника мирову угоду та інші цивільно-правові угоди;

– відмовлятися від виконання договорів боржника у передбачених законом випадках.

Керуючий санацією зобов’язаний:

– прийняти в господарське відання майно боржника та організувати проведення його інвентаризації;

– відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами;

– розробити та подати на затвердження комітету кредиторів план санації боржника, погоджений з боржником, органом, уповноваженим управляти майном боржника;

– організувати ведення бухгалтерського і статистичного обліку та фінансової звітності;

– здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником;

– розглядати вимоги кредиторів щодо зобов’язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації;

– заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог кредиторів, зазначених в абзаці сьомому цієї частини;

– звітувати перед комітетом кредиторів щодо послідовної реалізації плану санації;

– повідомляти у десятиденний строк з дня винесення арбітражним судом відповідної ухвали державний орган з питань банкрутства про своє призначення, затвердження мирової угоди, закінчення виконання плану санації, звільнення від обов’язків;

– здійснювати інші повноваження.

Протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов’язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника.

План санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов’язань.

План санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за відсутності ознак банкрутства.

Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути:

– реструктуризація підприємства;

– перепрофілювання виробництва;

– закриття нерентабельних виробництв;

– відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода;

– ліквідація дебіторської заборгованості;

– продаж частини майна боржника;

– зобов’язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу), та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань;

– виконання зобов’язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань;

– продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств);

– одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, який відшкодовується в першу чергу за рахунок реалізації майна боржника;

– звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації. Вихідна допомога у цьому разі виплачується за рахунок інвестора, а за його відсутності – за рахунок реалізації майна боржника або за рахунок кредиту, одержаного з цією метою;

– інші способи відновлення платоспроможності боржника.

З метою відновлення платоспроможності та задоволення вимог кредиторів боржника план санації може передбачати продаж майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу.

Торги проводяться у формі аукціону або у формі конкурсу.

Якщо суми, вирученої від продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, недостатньо для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, керуючий санацією пропонує кредиторам укласти мирову угоду.

У разі якщо мирова угода не укладена, арбітражний суд визнає боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру.

З метою відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати продаж частини майна боржника на відкритих торгах.

Класична модель фінансової санації полягає в здійсненні наступних послідовних заходів:

1. Аналіз причин кризового розвитку підприємства шляхом аналізу його фінансового стану на підставі розрахунку ряду коефіцієнтів.

2. На підставі аналізу робиться висновок щодо доцільності санації або про необхідність ліквідації підприємства.

3. Якщо виробничий потенціал підприємства втрачений, структура балансу незадовільна, приймається рішення щодо ліквідації підприємства на добровільній основі або в примусовому порядку за рішенням суду в процесі слухання справи про банкрутство.

4. Якщо є можливість відновити платоспроможність, ліквідність і прибутковість підприємства, приймається рішення про проведення фінансової санації.

5. У першу чергу приймаються першочергові заходи щодо принципу «відсікання зайвого», тобто скорочення витрат, продовження строків кредиторської заборгованості, пролонгації кредитів, відстрочки виплат дивідендів.

6. Далі визначаються цілі санації, розробляється стратегія для досягнення конкурентних вигід, високої рентабельності підприємства.

7. Розробляються санаційні заходи у формі мобілізації внутрішніх і зовнішніх джерел оздоровлення підприємства.

8. Формується програма санації у вигляді системи прогнозованих заходів, спрямованих на вихід підприємства із кризи й проект санації у формі техніко-економічного обґрунтування, розрахунку обсягів фінансових ресурсів, методів і строків їхньої мобілізації, оцінки ефективності санаційних заходів.

9. Здійснюється реалізація й контроль ходу санації, зокрема оперативний контроль. Його основними інструментами й методами є:

– аналіз підприємства в порівнянні з конкурентами;

– система раннього попередження й реагування;

– вартісний й портфельний аналіз;

– аналіз точки беззбитковості;

– імітаційне моделювання й інші інструменти й методи.

Мети санації досягнуто, якщо за допомогою зовнішніх і внутрішніх фінансових джерел, здійснення організаційних заходів і виробничо-технічних поліпшень підприємство виходить із кризи, уникає оголошення банкрутом і ліквідації, забезпечує свою прибутковість і конкурентоздатність на довгостроковий період.

Сукупний капітал підприємства складається із власного й позикового, таким чином, фінансова санація може здійснюватися шляхом самофінансування або із залученням коштів із зовнішніх джерел. За формальними ознаками розрізняють дві її форми:

– без залучення позикових коштів шляхом зменшення номінального капіталу підприємства, конверсії власності в борг або боргу у власність, пролонгації строків погашення або добровільного зменшення заборгованості, самофінансування;

– із залученням нового фінансового капіталу шляхом альтернативної санації, зменшення номінального капіталу з наступним його збільшенням (двоступінчаста санація), безповоротної фінансової допомоги власників і персоналу, емісії облігацій конверсійної позики, залучення довгострокових кредитів і позик.

За джерелами мобілізації фінансових ресурсів розрізняють два види санації: внутрішню (автономну) і зовнішню.

Внутрішня санація здійснюється за такими напрямками:

– реструктуризація активів підприємства, що здійснюється шляхом мобілізації прихованих резервів. Це може бути реалізація окремих основних і оборотних коштів, корпоративних прав, цінних паперів, запасів товарно-матеріальних цінностей або індексації балансової вартості майна, що не підвищує реальної платоспроможності. Використання зворотного лізингу, прогресивного лізингу і здача в оренду невикористовуваних основних фондів. Оптимізація структури оборотного капіталу за рахунок зменшення частини низьколіквідних активів. Продаж окремих низькорентабельних філій з метою одержання інвестиційних коштів для перепрофілювання виробництва. Рефінансування дебіторської заборгованості у формі факторингу, форфейтингу, обліку або дисконту векселів;

– заморожування витрат, у першу чергу, за рахунок інвестиційних вкладень шляхом припинення будівництва. Зниження валових витрат по всіх їхніх статтях на основі ZBB (нуль-базису-бюджету). Ця система полягає в тому, що на всіх рівнях від керівництва підприємством до низових його підрозділів визначаються пріоритетні напрямки здійснення витрат. Пропозиції зіставляються за підрозділами, приймається рішення щодо загальних пріоритетів й складається мінімальний бюджет, дотримання якого жорстко контролюється на всіх рівнях;

– збільшення виручки від реалізації продукції шляхом надання знижок і пільг покупцям, розширення або призупинення реклами, при можливості здійснюється збільшення цін.

Зовнішня санація здійснюється за такими напрямами:

– санація балансу шляхом зменшення статутного фонду здійснюється через деномінацію акцій, зменшення їхньої кількості, викуп акцій у власників;

– шляхом збільшення статутного фонду через збільшення кількості акцій або їхньої номінальної вартості за допомогою індексації основних фондів, обміну облігацій на акції (конверсійна позика);

– альтернативна санація здійснюється шляхом додаткових внесків або надання коштів на умовах кредиту власниками підприємства;

– санація за участю кредиторів полягає в пролонгації й реструктуризації заборгованості, повній або частковій відмові від своїх претензій, наданні додаткових кредитних ресурсів, видачі кредитного забезпечення, трансформації боргу у власність;

– санація за участю персоналу полягає у відстрочці або відмові від премій, наданні працівниками кредитів підприємству або покупці його акцій;

– санація шляхом державної фінансової підтримки полягає в прямому бюджетному фінансуванні на зворотній (позички) і беззворотній (субсидії, дотації) основі. Використовуються також непрямі форми державного впливу, такі як тимчасове недодержання антимонопольного законодавства, списання податкової заборгованості та її реструктуризація.