Фінанси підприємств - Навчальний посібник (Ткаченко С.А.)

16.1. фінансова криза на підприємстві. Її симптоми й фактори

В сучасній економіці України особливо гостро проявляється вплив на соціально-економічне становище фінансової кризи, в якій перебуває значна частина промислових підприємств країни. Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства й обмежених можливостей його впливу на фінансові відносини.

Фінансова криза на підприємстві залежить від екзогенних (зовнішніх) і ендогенних (внутрішніх) факторів. До головних зовнішніх факторів, які обумовлюють кризовий розвиток підприємства, належать:

– спад кон’юнктури ринку в економіці в цілому;

– значний рівень інфляції й інфляційні коливання;

– нестабільність господарського й податкового законодавства;

– нестабільність фінансового й валютного ринків;

– посилення монополізму на ринку, конкуренції в галузі й криза галузі в цілому;

– дискримінація підприємства органами влади й управління, політична нестабільність у країні, де знаходиться підприємство, або в країнах, де розташовані постачальники сировини або споживачі продукції.

Внутрішніми факторами фінансової кризи на підприємстві є:

– відсутність чітко визначеної стратегії розвитку підприємства;

– дефіцит організаційної структури, низький рівень менеджменту, маркетингу, втрата ринків збуту продукції;

– нераціональне використання виробничих ресурсів, непродуктивне використання вільних робочих місць, виробничих площ.

Внаслідок впливу загальної сукупності або деяких із цих факторів на фінансово-господарську діяльність підприємства відбуваються наступні негативні явища:

– втрата клієнтів і покупців продукції, зменшення кількості договорів на її постачання;

– неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей, підвищення собівартості й різке зниження продуктивності праці;

– збільшення розміру неліквідних оборотних коштів і наявність наднормативних запасів;

– виникнення внутрішньовиробничих конфліктів і підвищення плинності кадрів;

– істотне зниження виручки від реалізації й підвищення тиску на ціни.

Виділяють такі види кризи:

– стратегічна криза характерна тим, що на підприємстві зруйнований виробничий потенціал і недостатньо довгострокових факторів успіху;

– криза прибутковості характеризується тим, що наростаючі збитки з’їдають власний капітал підприємства, що призводить до незадовільної структури балансу;

– криза ліквідності свідчить про неплатоспроможність підприємства, або існує реальна загроза втрати платоспроможності.

Важливою умовою застосування правильних і своєчасних антикризових заходів на підприємстві є ідентифікація глибини фінансової кризи. Виділяють три фази кризи, які практично відповідають її видам:

– перша фаза кризи, що безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства за умов введення антикризового управління. Це, як правило, криза ліквідності;

– друга фаза загрожує подальшому існуванню підприємства й вимагає негайного проведення фінансової санації. Цій фазі, найчастіше, відповідає криза прибутковості;

– третя фаза – це кризовий стан, не сумісний з подальшим існуванням підприємства, що призводить до його ліквідації. Це стратегічний вид кризи.

Для діагностики кризового розвитку підприємства й загрози його банкрутства застосовується система раннього попередження банкрутства – особлива інформаційна система, за допомогою якої керівництво підприємства одержує інформацію про потенційну загрозу діяльності підприємства внаслідок зовнішніх і внутрішніх факторів. Найважливішим її інструментом є дискримінантний аналіз, коли за допомогою математичних і статистичних методів будується функція й розраховується інтегральний показник, за допомогою якого можна оцінити загрозу банкрутства для підприємства. Існують різні підходи до прогнозування фінансової неспроможності.

Найпростішим і наочним показником загрози банкрутства є коефіцієнт абсолютної ліквідності («кислотний тест»), що аналізується в динаміці та являє собою відношення суми грошових коштів до суми поточних зобов’язань підприємства.

Будь-яка оцінка кредитоспроможності є одночасно й методикою прогнозування банкрутства, наприклад, у вигляді розрахунку наступних показників:

– норми прибутку на капітал як відношення суми прибутку до валюти балансу;

– коефіцієнтів абсолютної й швидкої ліквідності й покриття як відношення оборотних активів підприємства в різному ступені їхньої ліквідності до його поточних зобов’язань;

– коефіцієнта залучення коштів як відношення суми всякого роду заборгованості до валюти балансу, що характеризує залежність підприємства від кредиторів.

Дискримінантний аналіз випереджає тест на банкрутство, що складається із шістьох показників:

1. Коефіцієнт забезпеченості власним капіталом як відношення суми власного капіталу до валюти балансу. Незадовільне значення цього показника може свідчити про наявність стратегічної кризи на підприємстві, тобто про найважчу його фазу, третю, не сумісну з подальшим функціонуванням підприємства.

2. Норма прибутку на капітал як відношення суми прибутку до валюти балансу. Незадовільне значення цього показника, розглянуте в динаміці за ряд років, свідчить про можливу наявність кризи прибутковості, тобто про другу фазу кризового розвитку, коли необхідна термінова санація.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності як відношення суми коштів до суми поточних зобов’язань. Значення цього коефіцієнта в розмірах нижче припустимого свідчить про кризу ліквідності й вимагає проведення антикризових заходів для виведення підприємства з першої фази його кризового розвитку.

4. Коефіцієнт співвідношення вартості товарної й готової продукції свідчить про такі причини кризового розвитку, як затовареність, низькі обсяги реалізації продукції, криза надвиробництва й націлює підприємство на пошук причин і здійснення відповідних заходів.

5. Коефіцієнт оборотності капіталу як відношення суми виручки від реалізації до валюти балансу характеризує ефективність використання інвестованого в підприємство капіталу. Незадовільне значення цього коефіцієнта вимагає вжиття серйозних і глобальних заходів на підприємстві.

6. Коефіцієнт співвідношення обороту від реалізації й дебіторської заборгованості як відношення виручки від реалізації до суми дебіторської заборгованості свідчить про вилучення оборотних коштів підприємства в дебіторську заборгованість і вимагає від підприємства вживання термінових заходів до її рефінансування.

У зарубіжній практиці значного поширення набула інтегральна оцінка загрози банкрутства (моделі Альтмана, Спрингейта, універсальна дискримінантна функція). В умовах української економіки ці моделі можуть давати перекручене визначення внаслідок об’єктивних причин і особливостей розвитку на сучасному етапі.