1.2. функції фінансів

Економічна сутність фінансів проявляється в тих функціях, які вони виконують. Основними є розподільна й контрольна функції фінансів.

1. Розподільна функція здійснюється у два етапи – розподіл і перерозподіл.

Розподіл національного доходу полягає у створенні основних або первинних доходів. Їх сума дорівнює НД, і формуються ці доходи серед учасників матеріального виробництва. До складу цих доходів включається заробітна плата й доходи підприємців у сфері матеріального виробництва. Первинні доходи ще не утворюють суспільних коштів, достатніх для розвитку пріоритетних галузей народного господарства, забезпечення обороноздатності країни, задоволення матеріальних і культурних потреб її населення. Тому необхідний подальший розподіл НД або його перерозподіл.

Перерозподіл національного доходу пов’язаний:

– з міжгалузевим і територіальним перерозподілом коштів в інтересах ефективного й раціонального використання доходів і нагромаджень;

– з наявністю поряд з реальним виробничим сектором невиробничої сфери, в якій національний доход не створюється. Це освіта, охорона здоров’я, соціальне страхування й забезпечення, управління;

– з перерозподілом доходів між різними соціальними групами населення.

У результаті перерозподілу утворюються вторинні, або похідні, доходи. Це доходи, які одержують в галузях невиробничої сфери. Вторинні доходи служать для формування кінцевих пропорцій використання НД.

Таким чином, відбувається перерозподіл НД:

– між виробничою й невиробничою сферою;

– між галузями матеріального виробництва;

– між регіонами країни;

– між суб’єктами різних форм власності;

– між соціальними групами населення.

Розподіл і перерозподіл НД за допомогою фінансів здійснюється двома методами:

– фінансово-бюджетний метод полягає у вилученні доходів до бюджету і видачі коштів з бюджету в безповоротному порядку;

– кредитно-банківський метод являє собою акумуляцію тимчасово-вільних грошових ресурсів і видачу за рахунок них кредитів на основі зворотності.

Перерозподіл НД переслідує такі цілі:

– забезпечення фінансовими ресурсами невиробничої сфери, де НД не створюється;

– цілеспрямований розподіл фінансових ресурсів між регіонами країни для забезпечення їх економічного й соціального розвитку;

– пріоритетний міжгалузевий розподіл фінансових ресурсів для забезпечення пріоритетного розвитку прогресивних галузей;

– раціональний внутрішньогалузевий розподіл фінансових ресурсів, що стимулюється різною рентабельністю підприємств і варіюється ефективністю капітальних вкладень.

Кінцевою метою розподільної функції фінансів є розвиток продуктивних сил і ринкових структур економіки, укріплення держави, забезпечення високої якості життя широких кіл населення.

2. Контрольна функція фінансів об’єктивно відображає хід розподільного процесу й проявляється в контролі розподілу ВВП по відповідних фондах і витрати їх за цільовим призначенням.

Фінансовий контроль в умовах розвитку ринкових відносин спрямований на забезпечення динамічного розвитку всіх сфер виробництва, прискорення науково-технічного прогресу. Він охоплює виробничу й невиробничу сфери та націлений на підвищення економічного стимулювання, раціональне й дбайливе витрачання матеріальних трудових і фінансових ресурсів, природних багатств, скорочення непродуктивних витрат і втрат, припинення безгосподарності й марнотратства.

Важливим завданням фінансового контролю є перевірка точного дотримання законодавства з фінансових питань, своєчасності й повноти виконання фінансових зобов’язань перед бюджетною, податковою системами, банками, а також взаємних зобов’язань підприємств і організацій щодо розрахунків і платежів.

Об’єктом контрольної функції фінансів є фінансові показники діяльності підприємств, організацій, установ. Залежно від об’єкта контролю виділяють наступні види фінансового контролю:

– фінансово-господарський контроль, що спрямований на систематичне підвищення ефективності виробництва, здійснюється фінансовими органами фірм, підприємств, міністерств, відомств шляхом розподілу фондів коштів і впливає на обсяг випуску й реалізації продукції, собівартість, рентабельність, оплату праці;

– фінансово-бюджетний контроль, що здійснюється через вилучення частини прибутку підприємств у Державний бюджет з метою забезпечення потреб держави у фінансових ресурсах, а також шляхом фінансування підприємств, установ, організацій з бюджету. Фінансова система контролює дотримання встановлених розмірів і своєчасність сплати платежів у бюджет, а також доцільність фінансування з бюджету;

– кредитно-банківський контроль, котрий здійснюється за допомогою кредитування підприємств і фірм шляхом дотримання принципів надання кредиту (терміновість, зворотність, платність, цільовий характер, забезпеченість).

Залежно від суб’єктів, що здійснюють фінансовий контроль, розрізняють наступні його види:

– загальнодержавний (позавідомчий) контроль, що здійснюється органами державної влади й управління по об’єктах контролю незалежно від їх відомчої підпорядкованості;

– відомчий контроль, що здійснюється контрольно-ревізійними службами (КРС) міністерств, відомств по фінансово-господарській діяльності підвідомчих підприємств, організацій;

– внутрішньогосподарський контроль, що здійснюють фінансові служби підприємств (бухгалтерія, фінансовий відділ, контрольно-ревізійна служба) по фінансово-господарській діяльності самого підприємства і його структурних підрозділів;

– суспільний контроль, що виконують окремі фізичні особи та некомерційні об’єднання на добровільних засадах;

– незалежний контроль, що здійснюється аудиторськими фірмами й службами щодо діяльності всіх економічних суб’єктів.

Аудит – це незалежна експертиза й аналіз фінансової звітності господарюючого суб’єкта з метою визначення її вірогідності, повноти, реальності, відповідності чинному законодавству й вимогам, пропонованим до фінансової звітності. Метою проведення аудиту є встановлення вірогідності фінансової звітності підприємств і організацій та відповідності чинених ними фінансових і господарських операцій діючим нормативним актам. Аудитор – це не державний службовець, а незалежний ревізор, який пройшов відповідну атестацію й одержав ліцензію. Зовнішній аудит полягає в перевірці вірогідності фінансової й бухгалтерської звітності, експертизі фінансово-господарського стану, оцінці платоспроможності, розробці рекомендацій з господарської діяльності, фінансовій стратегії, податковому плануванню. Внутрішній аудит проводиться з доручення керівництва підприємства у філіях, дочірніх підприємствах, структурних підрозділах і всередині підприємства з конкретною метою, безупинно, охоплює всі сфери діяльності підприємства, носить предметний характер, повинен бути результативним.

Залежно від часового фактору, здійснення фінансового контролю розрізняють наступні його типи:

– попередній контроль, що проводиться на стадії складання й затвердження фінансових планів підприємств, кошторисів бюджетних організацій, проектів бюджетів різних рівнів, передує здійсненню господарських операцій, покликаний не допустити нераціональної витрати матеріальних, трудових і фінансових ресурсів і запобігти прямому або непрямому збиткові діяльності підприємства;

– поточний контроль, що проводиться постійно фінансовими службами підприємств у процесі реалізації фінансових планів, у ході здійснення фінансово-господарських операцій, покликаний забезпечити правильність, законність, доцільність вироблених витрат, одержуваних доходів, повноту й своєчасність розрахунків з бюджетом, повинен бути оперативним і гнучким;

– наступний контроль, що здійснюється у формі перевірок і ревізій правильності, законності, доцільності зроблених фінансових операцій з метою виявлення недоліків і недоглядів у використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, відшкодування нанесеного збитку, залучення до адміністративної й матеріальної відповідальності винних осіб, вжиття заходів щодо запобігання надалі випадків порушення фінансової дисципліни.

3. Регулююча функція фінансів пов’язана із втручанням держави через фінансову систему й фінансовий механізм у процес відтворення. З метою регулювання економіки й соціальних відносин використовується фінансове й бюджетне планування, державне регулювання ринку цінних паперів та інші методи.