Фінанси підприємств - Навчальний посібник (Ткаченко С.А.)

15.1. методи фінансового планування

Фінансове планування – це процес визначення обсягу фінансових ресурсів підприємства за джерелами їхнього формування й напрямками їхнього цільового використання відповідно до виробничих і маркетингових показників підприємства в плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними фінансовими ресурсами.

Головними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

– забезпечення виробничої й інвестиційної діяльності підприємства необхідними фінансовими ресурсами;

– встановлення раціональних фінансових відносин із суб’єктами господарювання, банками, страховими компаніями й т. д.;

– виявлення й мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів;

– здійснення контролю створення й використання платіжних коштів.

Фінансове планування дає можливість вирішити такі конкретні питання:

– сума коштів, яку підприємство може мати у своєму розпорядженні в плановому періоді;

– джерела надходження коштів;

– достатність наявних коштів для виконання поставлених виробничих і господарських завдань;

– частина коштів, що повинна бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

– механізм здійснення розподілу прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов’язкових платежів;

– забезпечення реальної збалансованості планових доходів і витрат підприємства на принципах самооплатності й самофінансування.

У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Суть його полягає в тому, що збалансовуються не тільки підсумкові показники доходів і витрат, але й для кожної статті витрат визначаються конкретні джерела їхнього покриття. При цьому застосовуються різні способи планування, наприклад:

– нормативний спосіб планування. Полягає в тому, що на основі встановлених фінансових норм і техніко-економічних нормативів розраховується потреба підприємства у фінансових ресурсах, і визначаються їх джерела. Норми й нормативи бувають загальними, галузевими, регіональними, індивідуальними. До складу загальних нормативів належать ставки загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів. До регіональних нормативів – ставки місцевих податків і зборів. До галузевих нормативів – норми використання спеціального одягу і взуття, норми природних втрат товарно-матеріальних цінностей та ін. До індивідуальних нормативів – норми витрат товарно-матеріальних цінностей для потреб виробництва, норми оборотних коштів і т. д.;

– розрахунково-аналітичний спосіб планування. Складається з розрахунку планових показників на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які приймаються за базу, і коригуються на індекси зміни цих показників у плановому періоді. Прикладом розрахунково-аналітичного методу планування може бути планування прибутку або загального нормативу оборотних активів аналітичним і економічним методами;

– спосіб оптимізації планових рішень. Полягає в розробці варіантів планових розрахунків з метою вибору оптимального рішення. Критеріями вибору рішення можуть бути наступні: максимум прибутку на грошову одиницю вкладеного капіталу, максимум заощадження фінансових ресурсів або мінімум фінансових витрат, мінімум поточних витрат, мінімум вкладення капіталу при максимально ефективному результаті, максимум абсолютної суми одержуваного прибутку;

– економіко-математичне моделювання. Дає можливість знайти кількісне вираження взаємозв’язку між фінансовими показниками й факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель – це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру й закономірності зміни даного економічного явища, що здійснюється за допомогою математичних прийомів, таких як рівняння, нерівності, таблиці, графіки. Моделювання будується на функціональних і кореляційних зв’язках і дає можливість перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів.

Фінансове планування на підприємстві припускає розробку різних за метою і періодом планування планів. Це можуть бути такі види фінансових планів:

1. Стратегічний фінансовий план призначений для формування фінансової стратегії підприємства й припускає формулювання цілей, завдань, масштабів і сфер діяльності підприємства. Мета фінансової стратегії може бути підлегла загальній стратегії економічного розвитку й спрямована на максимізацію прибутку і ринкової вартості підприємства. У відповідності зі стратегічною метою фінансова стратегія забезпечує:

– формування й ефективне використання фінансових ресурсів;

– виявлення неефективних напрямків інвестування та скорочення фінансових ресурсів за визначеними напрямками;

– відповідність фінансових дій економічному стану й матеріальним можливостям підприємства;

– виявлення головної загрози з боку конкурентів і вибір напрямку фінансових дій і маневрування для досягнення переваги перед ними.

На основі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, інвестиційна, дивідендна. Велике значення для формування фінансової стратегії має урахування факторів ризику, таких як неплатежі, інфляційні коливання, фінансова криза тощо. Зразкова структура стратегічного плану має містити наступні складові: зміст і мету діяльності підприємства; прогнози й орієнтири його функціонування; спеціалізовані плани (виробництва, маркетингу, фінансів, кадрового забезпечення, наукових досліджень і розробок, нової продукції й ринків збуту).

2. Перспективний фінансовий план є частиною стратегічного плану. У його основі лежить прогнозування, що є впровадженням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства в перспективі. На відміну від планування прогнозування припускає розробку альтернативних фінансових показників і варіантів їхнього використання відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку, дає можливість визначити один з варіантів фінансового стану підприємства. Результатом перспективного планування є розробка трьох основних документів, що є складовою частиною стратегічного плану. Це:

– прогноз звіту про прибутки й збитки;

– прогноз руху грошових коштів;

– прогноз балансу активів і пасивів підприємства.

3. Фінансовий план також є частиною стратегічного плану у вигляді довгострокового фінансового плану. Крім того, фінансовий план є найважливішим елементом бізнес-плану, що складається як для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною й стратегічною діяльністю підприємства. Фінансовий розділ бізнес-плану містить у собі такі складові:

– прогноз обсягів реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;

– баланс грошових надходжень і витрат;

– таблицю доходів і витрат;

– прогнозний баланс активів і пасивів підприємства;

– розрахунок рівня беззбитковості.

Зразкова структура довгострокового фінансового плану може бути представлена в такий спосіб:

– інвестиційна політика, тобто фінансування основних фондів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових вкладень;

– управління оборотним капіталом, тобто коштами і їхніми еквівалентами, дебіторською заборгованістю, фінансування виробничих запасів;

– дивідендна політика й структура джерел;

– фінансові прогнози, тобто характеристика фінансових умов, доходи й витрати підприємства, прогнозна фінансова звітність, бюджет коштів, загальна потреба в капіталі, потреба в зовнішнім фінансуванні;

– облікова політика;

– система управління й контролю.

4. Поточний фінансовий план являє собою, як правило, баланс прибутків і видатків на наступний рік.

5. Оперативні фінансові плани складаються у вигляді балансу надходження коштів і платіжного календаря на певний період (квартал, місяць, декаду).