13.1. джерела й порядок фінансування капітальних вкладень і ремонту основних фондів

Поняття «інвестиція» найчастіше ототожнюють із поняттям «капітальні вкладення», однак ці поняття мають різний зміст. Інвестиції здійснюються у формі реальних або прямих, фінансових або портфельних інвестицій у цінні папери інших емітентів й інтелектуальних інвестицій у патенти, ліцензії, ноу-хау. Для України найбільш характерні реальні інвестиції, тобто вкладення капіталу в засоби виробництва (капітальні вкладення).

Капітальні вкладення – це витрати на створення нових, реконструкцію й технічне переозброєння діючих основних фондів. Це основна форма як простого, так і розширеного відтворення основних фондів підприємства. Іншою формою відтворення основних фондів є ремонт та інші поліпшення основних фондів. Для визначення розміру капітальних вкладень на підприємстві формується бюджет капітальних витрат, що включає наступні дані:

– первісну вартість всіх основних фондів на початок планового року;

– наявність невикористаних амортизаційних відрахувань на початок планового року;

– суму амортизаційних відрахувань, що буде нарахована в плановому році;

– орієнтовну вартість обладнання, що підлягає заміні або продажу в плановому році;

– орієнтовну суму амортизаційних відрахувань, що направляють на придбання основних фондів у плановому році;

– вартість основних фондів і суму амортизаційних відрахувань на кінець планового року.

При складанні бюджету капітальних вкладень враховують їхню технологічну структуру (будівельні роботи, придбання обладнання, його монтаж, проектні й інші роботи) і відтворювальну структуру (нове будівництво, технічне переозброєння, реконструкцію й розширення діючих підприємств, витрати на окремі об’єкти основних коштів). Поліпшення технологічної структури капітальних вкладень досягається за рахунок збільшення питомої ваги витрат на придбання активної частини основних фондів, а відтворювальна структура оцінюється як прогресивна при збільшенні питомої ваги витрат на технічне переозброєння й реконструкцію діючих підприємств.

Структура джерел фінансування капітальних вкладень залежить від багатьох факторів, зокрема від рівня оподаткування доходів, темпів росту реалізації продукції, структури активів і рівня управління фінансовими ресурсами підприємства, а також від стану ринку капіталу й процентної політики банків. Основною умовою формування оптимальної структури цих джерел може бути детальний аналіз можливого обсягу внутрішніх джерел фінансування капітальних вкладень і можливого обсягу залучення додаткових позикових коштів. При цьому не слід забувати, що порушення оптимального співвідношення між власними й позиковими коштами може призвести до погіршення фінансового стану підприємства.

До джерел фінансування капітальних вкладень можна віднести власні (кошти засновників, фонди нагромадження за рахунок прибутку, резервні фонди, амортизаційний фонд, внутрішні ресурси у будівництві), централізовані (кошти державного і місцевих бюджетів, кошти позабюджетних фондів, кошти благодійних фондів), позикові і залучені (довгострокові кредити банків, комерційний та лізинговий кредити, кошти від емісії цінних паперів, іноземні інвестиції).

На фінансування капітальних вкладень у першу чергу направляється грошова частина коштів засновників підприємства.

Сума амортизаційних відрахувань, що направляється на фінансування капітальних вкладень, залежить від балансової вартості основних фондів, норм амортизаційних відрахувань, структури основних виробничих фондів.

Сума прибутку, що використовується на капітальні вкладення, залежить від прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, тобто від чистого прибутку.

Мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві є джерелом фінансування капітальних вкладень, якщо в процесі будівництва скорочується потреба в оборотних коштах на плановий період.

,

де МВР – мобілізація (іммобілізація) внутрішніх ресурсів у будівництві;

ОАпп – очікувана наявність оборотних активів у капітальному будівництві на початок планового періоду;

ОАпк – планова потреба в оборотних коштах на кінець планового періоду;

КЗп – наявність кредиторської заборгованості на початок планового періоду;

КЗк – перехідна кредиторська заборгованість на кінець планового періоду.

Якщо КЗп > КЗк і ОАпп > ОАпк, то має місце мобілізація внутрішніх ресурсів. Якщо ж КЗп < КЗк і ОАпп < ОАпк, то має місце іммобілізація (відволікання) внутрішніх ресурсів. У такому випадку необхідне залучення додаткових оборотних коштів.

Планові накопичення включаються в кошториси на будівництво по відповідних нормах і враховуються в джерелах фінансування капітальних вкладень, що виконуються господарським способом. Кошторисна вартість будівництва складається із суми прямих і накладних витрат і планових накопичень. Кошторисна собівартість дорівнює різниці між кошторисною вартістю будівництва й сумою планових накопичень.

,

де ПН – сума планових накопичень;

Обргс – обсяг будівельно-монтажних робіт, виконуваних господарським способом;

Nплн – норма планових накопичень.

Всі перераховані джерела фінансування капітальних вкладень є власними фінансовими ресурсами підприємства.

Позикові джерела фінансування використовуються підприємством при нестачі власних фінансових ресурсів. За рахунок Державного бюджету фінансуються централізовані капітальні вкладення, якщо об’єкти будівництва включені в комплексну цільову програму, затверджену Кабінетом Міністрів України. На цей час найпоширенішим варіантом залучення позикових коштів для фінансування капітальних вкладень є комерційний і особливо товарний кредит у формі фінансового лізингу.

Порядок фінансування капітальних вкладень залежить від способу проведення робіт. Розрізняють підрядний і господарський способи будівництва.

При підрядному способі підприємство-замовник укладає договір з підрядною організацією на виконання робіт із вказівкою договірної вартості будівництва, строків здачі об’єкта в експлуатацію, порядку розрахунків, джерела фінансування й інших необхідних даних. Договірна вартість визначається на підставі кошторисної вартості проекту, тобто на підставі фіксованої ціни й з урахуванням договірних умов її зміни з визначенням необхідних коефіцієнтів, індексів та інших критеріїв. Підрядна організація купує обладнання, монтує його, виконує будівельно-монтажні роботи, здає повністю закінчений об’єкт в експлуатацію. Відповідальність за об’єкт будівництва покладається на генерального підрядника, що виконує основні будівельні роботи, а для проведення спеціальних робіт (електромонтажні санітарно-технічні) залучає за окремими договорами спеціальні субпідрядні організації. Розрахунки здійснюються шляхом авансових платежів за етапи робіт або після повного закінчення робіт.

При господарському способі роботи виконуються власними силами підприємства, що поєднує функції замовника й підрядника. Розрахунки проводяться за фактично виконані обсяги робіт, включаючи витрати на утримання підрозділів, зайнятих організацією будівництва. По завершенні робіт визначається інвентарна вартість об’єкта, за якою він уводиться в експлуатацію

Ремонт основних виробничих фондів є необхідною умовою виробничого процесу. Своєчасний ремонт попереджає передчасне зношування й вибуття основних фондів, продовжує строк їхньої служби, збільшує виробничу потужність і скорочує потребу в нових капітальних вкладеннях.

Розрізняють три види ремонтів. Поточний ремонт здійснюється для забезпечення роботи основних фондів і полягає в усуненні окремих поломок і заміни окремих частин обладнання. Середній ремонт проводиться для часткового відновлення основних фондів із заміною деталей і вузлів обмеженої номенклатури. Капітальний ремонт проводиться для відновлення виробничого ресурсу основних фондів. При цьому здійснюється повне розбирання агрегату, виявлення дефектів, контроль технічного стану, власне ремонт, складання, регулювання й випробування.

Витрати на всі види ремонтів підприємство визначає самостійно виходячи з технічного рівня, фізичного зносу основних фондів і наявності матеріально-технічних ресурсів для його проведення. Фінансування капітального ремонту здійснюється відповідно до плану, складеного на підставі кошторисно-фінансових розрахунків. Порядок фінансування ремонту залежить від способу його проведення. При підрядному способі розрахунки проводяться на підставі договорів і актів приймання відремонтованих агрегатів. При господарському способі розрахунки проводяться, як правило, по елементах витрат (заробітна плата, вартість запчастин тощо).

Джерелами фінансування всіх видів ремонту й іншого поліпшення основних фондів, у тому числі й придбання нового обладнання є:

– валові витрати в межах 5 \% балансової вартості всіх груп основних фондів на початок року;

– частина, що залишилася щодо витрат на ремонт і інше поліпшення основних фондів, фінансується, як правило, за рахунок власних фінансових ресурсів, в основному амортизації та прибутку, і приєднується до балансової вартості основних фондів з наступним нарахуванням на неї амортизації.

Витрати на ремонт включаються до валових витрат в такий спосіб:

– шляхом віднесення на собівартість фактичних витрат на його проведення після здійснення ремонту або щомісяця в міру підписання актів виконаних робіт;

– шляхом створення за рахунок собівартості ремонтного фонду з наступним фінансуванням ремонтів із цього фонду;

– шляхом віднесення витрат на статтю «витрати майбутніх періодів» з наступним списанням на витрати періоду або пред’явленням орендодавцю при здійсненні ремонту орендованих основних фондів за умов договору оренди.

Ремонт невиробничих основних фондів фінансується із прибутку підприємства або з інших джерел, за рахунок яких фінансується поточне утримання цих основних фондів.